Справа № 2-3814/11/0121
Справа № 2-3814\11\0121
2\121\390\2012
Іменем України
20 лютого 2012 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Лошакової Т.А.
при секретарі Шилової К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Феодосії справу по позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_1 про звільнення майна з під арешту,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 про звільнення майна з під арешту, мотивуючи свої вимоги тим, що 14 липня 2006 року державним виконавцем Залізничного відділу ДВС Сімферопольського МУЮ в АР Крим - Анохіним А.В була прийнята постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія АВ № 223596, згідно з якою було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1, мешкає: АДРЕСА_2, інших даних немає (на все майно). Заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_1 Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що вона була прийнята державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-2679/05 виданого 14.03.2006 року Деснянським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_1 солідарно на користь ЗАТ КБ «Приватбанк»145035,55 грн. Арешт накладено з метою не допущення відчуження майна боржника. Дані обставини стали відомі їй під час звернення у травні 2011 року до приватного нотаріуса м. Феодосії для вирішення питання щодо укладення договору купівлі - продажу земельної ділянки площею 0,0697 га, що розташована по АДРЕСА_1 належна їй на підставі Державного Акту про право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 898632, та необхідності з'ясування переліку документів для оформлення відповідного договору. Під час розмови з нотаріусом було встановлено, що на зазначену земельну ділянку накладено арешт на підставі вищі наведеної постанови державного виконавця. З листа Залізничного відділу ДВС м. Сімферополя про надання інформації від 31.05.2011 року на її заяву від 06.05.2011 року вбачається, що згідно перевірки книзі обліку виконавчих документів переданих державному виконавцю (Ф-8) та алфавітних вказівок за період з 01 січня 2008 року по даний час виконавчий документ відносно ОСОБА_1 (04 квітня 1978 року) у відділі зареєстрований не був. Додатково повідомлено, що строк зберігання переданих в архів виконавчих документів складає три роки, у зв'язку з чим запропоновано звернутися до суду. Згідно довідки Головного Феодосійського відділення Кримського РУ Приватбанку № 292 від 25 серпня 2011 року, підтверджено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Хортицьким РВ УМВС України в Запорізької області 10.08.1999 року станом на 25.08.2011 року перед ПАТ КБ «Приватбанк»заборгованості по кредитам не має. Наявність перебування її земельної ділянки під арештом підтверджується Витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 32646618, виданого приватним нотаріусом ОСОБА_4 від 19.08.2011 року. Відповідно до ст. 60 ч. 1 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Вважає, що накладення арешту на земельну ділянку площею 0,0697 га, що розташована по АДРЕСА_1 є незаконним, оскільки дана земельна ділянка належить їй на праві приватної власності на підставі Державного Акту про право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 898632. Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу. За таких обставин, вона не має боргових зобов'язань перед ПАТ КБ «Приватбанк», а відповідно, позбавлення її майна в рахунок погашення грошових зобов'язань за третіх осіб є протиправним позбавленням права власності, що забороняється законом. Просить звільнити з під арешту земельну ділянку площею 0,0697 га, що розташована по АДРЕСА_1.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позов, пояснивши, що право власності на земельну ділянку площею 0,0697 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, виникло в неї на підставі Державного акту на землю від 23.09.2009 року. Вона ніколи не одержувала кредит у «ПриватБанку», заборгованості в неї перед ним не мається. Про накладання арешту на вказану земельну ділянку їй стало відомо у травні 2011 року, коли вона звернулася до нотаріуса з приводу оформлення договору відчуження цієї земельної ділянки. Наявність перебування її земельної ділянки під арештом підтверджується Витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 32646618, виданого приватним нотаріусом ОСОБА_4 від 19.08.2011 року. Вважає, що арешт було накладено на все майно її однофамільці -ОСОБА_1, яка проживала у м. Сімферополі. Фактично, вона позбавлена права розпоряджатися своїм нерухомим майном у зв'язку з накладанням на це майно арештом. Просить звільнити з під арешту земельну ділянку площею 0,0697 га, що розташована по АДРЕСА_1.
Відповідач -представник ПАТ КБ «ПриватБанк»у судовому засіданні вимоги не визнав, пояснивши, що ніякого відношення до накладання арешту на майно позивачки вони не мають. Позивачка ОСОБА_1 заборгованості перед банком не має, ніколи вона не одержувала у них кредит.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, сповіщена про час розгляду справи, ніяких заяв від неї не надходило, тому суд вважає можливим розглянути справу у її відсутності.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши представлені сторонами докази, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що на підставі Державного акту на земельну ділянку серія ЯЕ № 898632 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0697 га, яка розташована по АДРЕСА_1 виданого згідно рішення 44 сесії 5 скликання Коктебельської селищної ради від 30.04.2009 року за № 2314 (ар.с. 11).
14 липня 2006 року державним виконавцем Залізничного відділу ДВС Сімферопольського МУЮ в АР Крим - Анохіним А.В була прийнята постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія АВ № 223596, згідно з якою було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1, мешкає: АДРЕСА_2, інших даних немає (на все майно) (ар.с. 13).
Ця постанова прийнята в межах виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа № 2-2679\05, виданого 14.03.2006 року Деснянським райсудом м. Київ про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_1 солідарно на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк»145035,55 грн.
По інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на все майно, власником якого є ОСОБА_1 АДРЕСА_2, накладено заборону 20.07.2006р. за № 3492160, згідно постанови АВ № 223596, 14.07.2006, Залізничний відділ ДВС (ар.с. 16).
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно зі ст. 3 ЦПК України усяка заінтересована особа вправі в порядку встановленому законом, звертатися до суду за захистом зрушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.
Відповідно до ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріальне-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.
Власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка є власником земельної ділянки площею 0,0697 га, яка розташована по вул. АДРЕСА_1
У відповідності до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх позовних вимог.
Твердження ОСОБА_1 про те, що саме на належну їй земельну ділянку накладено арешт постановою державного виконавця Залізничного відділу ДВС Сімферопольського МУЮ в АР Крим від 14.07.2006 року, не відповідає встановленим у судовому засіданні обставинам.
У Витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у графі «об'єкт обтяження»зазначена земельна ділянка не вказана, тому позовні вимоги позивачки про звільнити з під арешту саме земельну ділянку площею 0,0697 га, що розташована по АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 11, 15, 391 ЦК України, суд
вирішив:
У позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_1 про звільнення майна з під арешту відмовити.
На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів із дня проголошення через Феодосійський міський суд у порядку ст. 294 ЦПК України.
Суддя: підпис
Копія вірна: суддя -