Справа № 2-а-2944/11
17 лютого 2012 року Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого - судді Шевченка В.В.
при секретарі - Кримкової Н.В.
за участю позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Монастирського С.В.
представників третіх осіб - ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Совєтської селищної ради Автономної Республіки Крим про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення судових витрат, треті особи - ОСОБА_5, Совєтське районне споживче товариство АР Крим, Відділ Держкомзему у Совєтському районі АР Крим,
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Совєтської селищної ради АР Крим про визнання протиправним та скасування п.9-9.2 рішення №24 від 21 грудня 2010 року та п.31-31.4.2 рішення №39 від 22 лютого 2011 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка збирає документи на придбання у власність будинку АДРЕСА_2 у смт.Совєтський Совєтського району АР Крим. Для придбання у власність зазначеного домоволодіння необхідно спочатку оформити право власності на земельну ділянку, на якій воно розташоване, або отримати земельну ділянку в оренду. При цьому, ОСОБА_1 зазначає, що рішенням №24 відповідачем ОСОБА_5 була передана безоплатно у власність земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1, а рішенням №39 затверджена технічна документація з землеустрою зі складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, загальною площею 0,0854 гектара у власність ОСОБА_5 Разом з цим, як було з'ясовано позивачкою, земельна ділянка, на якій розташована будівля сараю, відноситься до домоволодіння №9, а загальна площа земельної ділянки зазначеного домоволодіння у сукупності складатиме 1042 кв.м. Також позивачка зазначає, що їй стало відомо про порушення її прав лише після звернення 09 листопада 2011 року до спеціалістів Відділу Держкомзему з вимогою надати інформацію щодо виготовлення державних актів на ім'я ОСОБА_5, та у відповідь їй була надана технічна документація та оскаржувані рішення. За таких обставин, позивачка вважає, що є підстави для задоволення заявленого нею адміністративного позову.
Позивачка у судовому засіданні заявлений адміністративний позов підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовної заяві. При цьому, також пояснила, що відповідачем були прийняті протиправні рішення, якими була передана безоплатно у власність земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0854 гектара під будівлею сараю, який фактично розташований на території домоволодіння №9. Позивачка зазначає, що земельна ділянка, яка прилягає до суміжного домоволодіння №7 та яка оскаржуваними рішеннями передана у власність ОСОБА_5 фактично знаходиться на території домоволодіння АДРЕСА_2, про що свідчать технічні документи на домоволодіння.
Представник відповідача - Совєтської селищної ради АР Крим у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, пояснивши, що оскаржувані рішення прийняті у відповідності до діючого законодавства України. Так, ОСОБА_5 звернувся з заявою до відповідача про приватизацію земельної ділянки для обслуговування житлового будинку №7 площею 842 кв.м. у відповідності до вимог ч.1 ст.118 ЗК України. При цьому, право власності на зазначене домоволодіння ним було набуте у порядку спадкування. Відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, виходив з того, що земельна ділянка, згідно технічної документації, погодженої відділом земельних ресурсів, знаходиться на території домоволодіння АДРЕСА_1 Совєстького району АР Крим, власником якого є ОСОБА_5 Також, до прийняття оскаржуваних рішень була створена погоджувальна комісія, що на засіданні прийняла протокол б/н від 19 жовтня 2010 року, згідно якого межі земельної ділянки, якою ОСОБА_5 користувався до початку звернення про приватизацію відповідають схемі, що наявна у документації БТІ. Крім того, у листопаді 2011 року була створена робоча комісія, яка не виявила порушення меж земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_2 в смт.Совєстький Совєстького району АР Крим. Представник відповідача зазначає, що оскаржуване рішення Совєтської селищної ради АР Крим, яким затверджено технічну документацію, також прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства та у межах її компетенції, оскільки розробником технічної документації було ТОВ «Ніксан», яке на час проведення землевпорядних робіт мало ліцензію на проведення землевпорядних та оціночних робіт. Разом з цим, згідно листа Совєтського районного споживчого товариства, яке є власником сусідньої будівлі АДРЕСА_2 підтверджується відсутність будь-яких територіальних претензій до ОСОБА_5 щодо приватизації земельної ділянки. Більш того, якщо власником сусіднього домоволодіння є Совєтське районне споживче товариство, яке є третьої особою, яка не заявляє самостійних вимог по справі, то саме воно повинно бути позивачем, оскільки оскаржувані рішення фактично стосуються його прав, а не прав ОСОБА_1 Враховуючи викладене представник відповідача вважає, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Совєтського районного споживчого товариства АР Крим у судовому засіданні пояснила, що власником домоволодіння АДРЕСА_2 є Совєтське районне споживче товариство АР Крим, проте воно не є власником або користувачем земельної ділянки, на якій розташоване зазначене домоволодіння. Також пояснила, що Совєтське районне споживче товариство АР Крим ніяких претензій до меж земельної ділянки, приватизованої ОСОБА_5 не має, якихось заперечень проти оскаржуваних рішень не має, не вбачає, що ці рішення якось порушують права Совєтського районного споживчого товариства. Також зазначила, що сарай, який розташований на спірної земельної ділянці, на балансі товариства не перебуває.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_5 - ОСОБА_3 проти задоволення адміністративного позову заперечувала, пояснивши, що оскаржувані рішення були прийняті з дотриманням вимог законодавства. Так, ОСОБА_5 звернувся із заявою до відповідача про приватизацію земельної ділянки площею 842 кв.м. для обслуговування житлового будинку №7. Після чого відповідачем була затверджена технічна документація з землеустрою на зазначену земельну ділянку та прийняте рішення про передачу її у власність. Також представник третьої особи зазначає, що позивачка фактично не проживає у домоволодінні АДРЕСА_2, не є його власником або користувачем, а тому не має прав на визнання оскаржуваних рішень недійсними, оскільки ці рішення ніяк не стосуються її інтересів та не зачіпають її прав. Крім того, зазначила, що ОСОБА_6 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 перейшло у порядку спадкування. При цьому, згідно законодавства такій особі переходить й право власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування домоволодіння. Саме тому, ОСОБА_5, вирішивши приватизувати необхідну йому земельну ділянку, звернувся з відповідною заявою до відповідача. Представник третьої особи зазначає, що при розробці технічної документації, після обміру земельної ділянки, її площа складала 854 кв.м. Крім того, зазначена земельна ділянка значиться за будівлею домоволодіння, належного ОСОБА_5, про що свідчать технічні документи на домоволодіння.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Відділу Держкомзему у Совєтському районі АР Крим у судове засідання не з'явився, про час і місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив. Разом з цим у судовому засіданні, яке відбулося 06 лютого 2012 року, представник третьої особи позов підтримав, пояснивши, що оскаржувані рішення протиправні, оскільки земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_5, відноситься до території домоволодіння АДРЕСА_2, власником якого є Совєтське районне споживче товариство АР Крим. Крім того, рішенням №39 від 22 лютого 2011 року, затверджуючи технічну документацію, відповідач не врахував, що згідно заяви про приватизацію земельної ділянки, поданої ОСОБА_5, площа ділянки становила 842 кв.м., а вже у технічної документації площа становила 854 кв.м., що є порушенням вимог земельного законодавства України.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 21 грудня 2010 року рішенням Совєтської селищної ради Совєтського району АР Крим №24, прийнятим на 3-ої сесії 6-го скликання ОСОБА_5 було безоплатно передано у власність земельну ділянку площею 842 кв.м., розташовану по АДРЕСА_1 Совєтського району АР Крим для обслуговування житлового будинку (а.с.17).
Рішенням Совєтської селищної ради Совєтського району АР Крим №39 від 22 лютого 2011 року, прийнятим на 6-ої сесії 6-го скликання затверджено технічну документацію з землеустрою зі складення документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 0,0854 га у власність ОСОБА_5, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 та передана у власність ОСОБА_5 зазначена земельна ділянка (а.с.16).
ОСОБА_1, звернувшись до суду з адміністративним позовом, вважає, що зазначеними рішеннями порушені її права та охоронювані законом інтереси, оскільки земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_5, фактично тривалий час знаходилася в її користуванні та на неї розташоване приміщення сараю, яке відноситься до домоволодіння АДРЕСА_2 Совєтського району АР Крим.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що на переданій ОСОБА_5 земельній ділянці знаходиться приміщення сараю, яке відноситься до домоволодіння АДРЕСА_2, позивачка не надала жодного доказу на підтвердження того, що зазначене домоволодіння, віднесені до нього побутові споруди, в тому числі сарай, земельна ділянка під домоволодінням та побутовими спорудами належать їй на праві власності або знаходяться в її користуванні на правових підставах. Напроти, позивачка у судовому засіданні не заперечувала, що зазначене домоволодіння не знаходиться у неї у власності, а земельна ділянка, на якій розташоване домоволодіння та належні до нього побутові споруди, не передавалася їй у власність чи користування.
Як встановлено у судовому засіданні, власником домоволодіння АДРЕСА_2 АР Крим є Совєтське районне споживче товариство, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим Виконавчим комітетом Совєтської селищної ради АР Крим 29 жовтня 2008 року, витягом Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м.Джанкоя» про реєстрацію права власності на нерухоме майно та інвентаризаційною справою на зазначене домоволодіння (а.с. 180-194).
При цьому, Совєтське районне споживче товариство як власник зазначеного домоволодіння якихось заперечень проти оскаржуваних рішень не має та не вбачає, що цими рішеннями якимось чином порушені права чи законні інтереси зазначеного товариства, що підтверджується поясненнями представника Совєтського районного споживчого товариства. Також з пояснень представника Совєтського районного споживчого товариства вбачається, що воно не є власником або користувачем земельної ділянки, зазначеної в оскаржуваних рішеннях, або її частини, а також суміжних земельних ділянок. Зазначені обставини також не заперечуються іншими особами, які беруть участь у справі.
Питання щодо заміни позивача - ОСОБА_1 на Совєтське районне споживче товариство вирішувалося за клопотанням представника відповідача, при цьому ОСОБА_1 не погодилася на її заміну іншої особою, а Совєтське районне споживче товариство, яке відповідно до приписів ч.2 ст.52 КАС України було повідомлено про можливість вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, не скористувалося цим правом.
Відповідно до ч. 2 ст. 90 ЗК України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Із системного аналізу зазначених норм права випливає, що захисту підлягає таке право особи на землю, яке існує на день порушення.
Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних та юридичних осіб. При цьому, норми КАС України не обмежують будь-яку особу оскаржити будь-яке рішення суб'єкта владних повноважень. Разом з цим, для того, щоб право особи підлягало захисту, потрібно, щоб це рішення якимось чином порушувало права, свободи та інтереси саме позивача.
По даній справі позивач оскаржує акти індивідуальної дії, які прийняті суб'єктом владних повноважень. Разом з цим індивідуальні акти, на відміну від нормативно-правових актів, можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.
Совєтське районне споживе товариство як особа, інтереси якої можуть зачіпати оскаржувані рішення індивідуальної дії, знаючи про їх наявність, погоджується з ними.
Враховуючи наведене, суд доходе висновку, що оскаржувані рішення не порушують прав, свобод чи інтересів саме позивача ОСОБА_1 у сфері публічно-правових відносин, їй не належить право вимоги, у зв'язку з чим підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Оцінюючи оскаржувані рішення з приводу дотримання при їх прийнятті вимог ст.ст.116, 118 ЗК України, на які позивач посилається в позовної заяві, суд не вбачає якихось порушень земельного законодавства з боку відповідача, які б порушували права, свободи чи законні інтереси позивачки.
Посилання позивачки в обґрунтування своїх вимог на бажання придбати у приватну власність домоволодіння АДРЕСА_2 Совєтського району АР Крим не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки не підтверджують ані факт порушення відповідачем прав позивачки під час прийняття оскаржуваних рішень, ані наявність права ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку.
Відповідно до приписів ч.4 ст.118 КАС України вжиті за ухвалою Совєтського районного суду АР Крим від 10 січня 2012 року заходи забезпечення адміністративного позову зберігаються до набрання постановою суду законної сили.
Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, то відповідно до ст.94 КАС України підстави для стягнення на користь позивача витрат по сплаті судового збору відсутні.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 11, 71, 94, 160 - 163, 167 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Совєтської селищної ради Автономної Республіки Крим про визнання протиправними та скасування п. 9-9.2 рішення Совєтської селищної ради Автономної Республіки Крим №24 від 21 грудня 2010 року та п.31-31.4.2 рішення Совєтської селищної ради Автономної Республіки Крим №39 від 22 лютого 2011 року, стягнення судових витрат - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у десятиденний строк з дня отримання її копії шляхом подачі апеляційної скарги, з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя : В.В.Шевченко