04 жовтня 2011 р.Справа № 2а-2178/11/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Гуцала М.І.
Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.
за участю секретаря судового засідання Трофімової Н.С.
представник позивача: Венгер В.Л.
представник відповідача: Воловелська Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сила-Скло" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2011р. по справі № 2а-2178/11/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сила-Скло" < Список > < Текст >
до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання податкових повідомлень - рішень нечинними,
Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова від 09.12.2010 року №0000511820/0, від 09.12.2010 року №0000501820/0, від 30.12.2010 року №0000501820/1, від 30.12.2010 року №0000511820/1. В обґрунтування заявлених вимог стверджував про реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "Мехтранскомплекс" та наявність законних підстав на включення суми ПДВ за квітень 2008 року у розмірі 40000,00 грн. до складу податкового кредиту, а також на відображення даних у деклараціях з податку на прибуток за 1 півріччя 2008 року в частині валових витрат на суму 200000,00 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Позивач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Просить скасувати судове рішення та прийняти нове про задоволення позову. На підтвердження своїх вимог посилається на норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість" щодо наявності достатніх підстав для формування податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ "Мехтранскомплекс".
Відповідач заперечує проти вимог та доводів поданої апеляційної скарги, вважаючи прийняте судове рішення законним та обгрунтованим, стверджуючи про безтоварність задекларованих позивачем господарських операцій з ТОВ "Мехтранскомплекс".
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, дійшла до висновку про відсутність підстав для скасування чи зміни прийнятого судового рішення, зважаючи на наступне.
В ході судового розгляду було встановлено, що за наслідками проведеної відповідачем документальної невиїзної перевірки ТОВ "Сила-Скло" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ "Мехтранскомплекс", за період з 28.12.2007 року по 30.09.2009 року було складено акт від 18.11.2010 року №7805/182/34471087.
У висновках акту перевірки зазначалося про порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що слугувало підставою для винесення Державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі міста Харкова податкових повідомлень-рішень №0000501820/0 від 09.12.2010 року про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 75000,00 грн. (50000,00 грн. основний платіж, 25000,00 грн. штрафні (фінансові) санкції); №0000511820/0 від 09.12.2010 року про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в розмірі 60000,00 грн. (40000,00 грн. основний платіж, 20000,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).
Подані позивачем скарги в адміністративному порядку до податкових органів були залишені без задоволення, що зумовило винесення податкових повідомлень-рішень від 30.12.2010 року №0000501820/1 та №0000511820/.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит та включення до валових витрат можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.
Колегія суддів погоджується з висновками суду про відсутність належних доказів та достатніх підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на фактичні обставини справи та вимоги діючого на час спірних правовідносин законодавства України.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
За змістом пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Отже, зазначений пункт 5.1 ст. 5 повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32. цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Пункт 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3. - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків.
Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що до складу валових витрат відносяться ті витрати, які здійснені платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, та не зазначені в переліку пункту 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Суд першої інстанції у цій справі дійшов висновку, що наявність у платника податку - позивача у справі виданої йому продавцем товару податкової накладної та видаткової накладної, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, сплата продавцю вартості товару з ПДВ не є достатніми підставами для формування податкового кредиту та валових витрат.
Дійсно, зазначений перелік доказів, на які посилається позивач, є обов'язковим, але не вичерпним, оскільки предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат. Адже, ухвалюючи податкове повідомлення-рішення, про скасування якого заявлено позов, ДПІ виходила з безтоварності операцій, оскільки не надав докази фактичного їх отримання, транспортування, дійсного використання у власній господарській діяльності.
Виходячи із сутності заперечень проти позову, суд, керуючись ч. 4 та ч. 5 ст. 11 КАС України, з власної ініціативи витребував докази, які підтверджують або спростовують ці обставини (щодо дійсності відомостей, наведених у податкових накладних). Тобто, створив сторонам у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Позивачем на підтвердження реальності скоєних господарських операцій з ТОВ "Мехтранскомплекс" за договором поставки від 21.03.2008 року №213-003, та специфікації до нього, було надано видаткову накладну №214-003 від 21.04.2008 року, податкову накладну №214-003 від 21.04.2008 року на суму 240000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 40000,00 грн.
Разом з тим, фактичне виконання господарських операцій за цими документами бухгалтерського та податкового обліку викликає сумнів, з огляду на обставини здійснення досудового слідства по кримінальній справі №18070231, яка порушена прокуратурою Харківської області по ознакам злочину ч.2 ст.205 КК України. Зокрема, згідно пояснень та протоколу допиту свідка від 10.02.2009 року Величко О.О., який значиться директором ТОВ "Мехтранскомплекс", вбачається, що з моменту реєстрації підприємства ТОВ "Мехтранскомплекс" по теперішній час він ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності цього товариства не має, про штатну чисельність та хто фактично здійснював фінансово-господарську діяльність, де зберігались реєстраційні документи і печатка йому не відомо, ніяких первинних документів не складав та не підписував, довіреностей на право представництва не видавав, ведення податкового та бухгалтерського обліку не здійснював.
Крім того, фахівцями ДПІ здійснено вихід за місцем реєстрації ТОВ "Мехтранскомплекс", але за вказаною адресою у реєстраційних документах посадові особи та саме підприємство не знаходиться, про що складено акт від 17.03.2009 року №173/182/35586494 та направлено запит на встановлення до ВПМ від 31.03.2009 року №55.
В ході проведення оперативно-слідчих дій здійснено судово-почеркознавчу експертизу спеціалістами НДЕКЦ при ГУМВСУ у Харківській області установчих документів ТОВ "Мехтранскомплекс", висновками яких встановлено, що на всіх наданих до експертизи документах підпис виконано не директором ТОВ "Мехтранскомплекс" Величко О.О., а іншою особою.
Також, згідно поданих до ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова податкових декларацій від ТОВ "Мехтранскомплекс" з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2008 року по 9 місяців 2009 року - основні засоби відсутні. Згідно звіту 1-ДФ за 1 квартал 2008 року чисельність працюючих становить 1 особа (директор підприємства Величко О.О.), сума нарахованого доходу складає 600,00 грн., за 2 квартал 2008 року чисельність працюючих становить 1 особа (директор підприємства Величко О.О.), сума нарахованого доходу складає 1800,00 грн.
Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.03.2011 року статус відомостей про юридичну особу ТОВ «Мехтранскомплекс»-не підтверджено.
Додатковою підставою, яка зумовлює необхідність додаткового підтвердження реальності здійснення господарських операцій, є те, що предметом договору поставки є постачання будівельних матеріалів значної ваги та об'єму, що безумовно передбачає їх транспортування відповідними транспортними засобами.
Згідно п. 2.4 договору поставки, ціна включає транспортні витрати з доставки продукції до пункту поставки, вказаного покупцем, про що зазначається у накладних до даного договору. Проте, як вбачається з податкової та видаткової накладних, доданих позивачем до матеріалів справи, транспортні витрати у накладних не зазначені, умови поставки та пункт поставки не визначено.
На вимогу суду апеляційної інстанції щодо надання будь-яких доказів реальності здійснених господарських операцій позивачем було надано технічний паспорт на виробничий будинок (головний корпус та бетонозмішувальний цех по вул. Піонерській смт. Шевченкове), накази про прийняття на роботу та звільнення з посади охоронця Загребелько С.М., інвентаризаційний опис фактичних товарних залишків станом на 02.06.2008 року та прибуткову накладну № ПН-0000033 від 02.06.2008 року.
Інших документів на спростування доводів відповідача про безтоварність здійсненої господарської операції, зокрема щодо підтвердження транспортування товару (товарно-транспортна накладна чи інші відповідні документи перевізника щодо конкретного виду перевезення, яким чином відбувалося відвантаження товару та його транспортування) позивачем не надано.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що надані позивачем документи не можуть бути достатнім доказом на підтвердження здійснених господарських операцій, оскільки містять лише загальну інформацію щодо постачання товару від сумнівного контрагента.
Посилання апелянта на документальне підтвердження використання будівельних матеріалів при виконанні робіт підрядною організацією ТОВ "Стройенергософт" не може бути належним доказом отримання такого товару саме від ТОВ "Мехтранскомплекс". Адже, предметом спору є реальність постачання будівельним матеріалів ТОВ "Мехтранскомплекс", за податковою та видатковою накладними якого було сформовано позивачем податковий кредит та валові витрати, а не використання аналогічного за своїми характеристиками товару у власній господарській діяльності позивача.
Дії позивача зі сплати постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття «поставка товарів», яке викладено в п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» та поняття “продажу товарів”, яке визначено в пункті 1.31 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Крім того, податкова накладна від 21.04.2008 року, виписана ТОВ "Мехтранскомплекс", містить посилання на рахунок-фактуру (а.с. 37) з реквізитами: "№ 014-0002 від 01.04.2008 року", які не відповідають наявному у матеріалах справи рахунку-фактурі (а.с. 31) з реквізитами "№ 213-0003 від 21.03.2008 року". При цьому рахунку-фактури № 014-0002 від 01.04.2008 року позивачем до матеріалів справи не надано.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про укладення господарського зобов'язання між позивачем та ТОВ "Мехтранскомплекс" про людське око, без наміру викликати юридичні наслідки, зумовлені договором купівлі-продажу, та з метою безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат за формально відображеними у бухгалтерському та податковому обліках спірної господарської операції.
Посилання апелянта на те, що він виконав усі передбачені законом умови формування податкового кредиту та валових витрат і має всі документальні підтвердження, не може бути взяте до уваги у вирішуваному спорі, зважаючи на безтоварний характер договору з ТОВ "Мехтранскомплекс".
Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були правильно встановлені фактичні обставини справи та вірно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстав для задоволення поданої позивачем апеляційної скарги, доводи якої висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, < 197 > 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сила-Скло" залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2011р. по справі № 2а-2178/11/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Гуцал М.І.
Судді< підпис >
< підпис >Зеленський В.В. П'янова Я.В.
< Список > < Текст >
Повний текст ухвали виготовлений 10.10.2011 р.