Справа № 22-5577\06 p. Головуючий по 1 інстанції - Міщенко Г.А.
Категорія - 12 Доповідач - Шамрило Л.Г.
5 вересня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючогоб Шамрило Л.Г.
суддів: Бондаренко Л.І.
Зінов'євої А.Г.
при секретарі: Баклановій Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідачки ОСОБА_1 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 12 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання 1\2 частини договору купівлі-продажу квартири недійсним, визнання права власності на 1\2 частину квартири, анулювання реєстрації (прописки) і стягнення 1505,31 грн. та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про вселення та усунення перешкод у користуванні житлом, -
У серпні 2004 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом до ОСОБА_3, зазначивши в обгрунтування позовних вимог, що згідно договору купівлі-продажу від 16.06.1999 р. вона разом з відповідачкою купила в рівних частинах кожна за 9923 грн. квартиру АДРЕСА_1, яка складається з однієї кімнати, загальною площею 29,20 кв.м. Але фактично цю квартиру купила вона сама за свої заощадження. Відповідачка ніякі кошти на придбання квартири не вносила, а обманним шляхом переконала її оформити договір купівлі-продажу квартири в рівних частинах. Вона, літня людини, має поганий стан здоров'я, повірила ОСОБА_3, яка є її родичкою, що остання буде доглядати її і надавати допомогу у прибиранні квартири, приготуванні їжі та іншу допомогу. Але після оформлення договору змінила своє відношення до неї, ніякої допомоги не надавала, в квартирі бувала рідко, комунальні послуги не оплачувала. Починаючи з 16.06.1999 р. по день звернення до суду, сума понесених нею витрат за комунальні послуги склала 2782,30 грн., а сума витрат відповідачки - 228,32 грн., що підтверджується відповідними квитанціями.
Позивачка просила суд на підставі ст.57 ЦК України ( тут і далі - у редакції 1963 р.) визнати недійсним договір купівлі-продажу в частині придбання ОСОБА_3 1\2 частини спірної квартири, признати за нею право власності на 1\2 частину квартири, яка за договором належала відповідачці, анулювати реєстрацію (прописку) ОСОБА_3 в квартирі та стягнути з останньої на її користь витрати по оплаті комунальних послуг в сумі 1505,31 грн. та витрати по оплаті державного мита.
В ході розгляду справи ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги тільки в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу про придбання ОСОБА_3 1\2 частини спірної квартири, визнання за нею права власності на 1\2 частину квартири, яка за договором належала відповідачці, та анулювання реєстрації (прописки) ОСОБА_3 в квартирі.
ОСОБА_3 позов ОСОБА_2 не визнала і звернулася до суду із зустрічним позовом до останньої про вселення та усунення перешкод в користуванні житлом, зазначивши, що вона і
ОСОБА_2 16.06.1999 p. придбали у спільну сумісну власність спірну квартиру, після чого вона в ній прописалася і стала проживати та за свої кошти зробила ремонт. На протязі 2000-2001 років вони проживали з ОСОБА_2 в квартирі сумісно, але потім остання створила для неї умови, які перешкоджали їх подальшому проживанню в спірній квартирі, а згодом змінила замки на вхідній двері і не передала їй ключі. У зв'язку з чим вона вимушена була шукати для проживання іншу квартиру, а відповідачка без її на то згоди передала належне їй майно, що знаходилося в квартирі, її родичам.
Вважаючи, що ОСОБА_2 порушує її право власності, позивачка просила суд задовольнити її зустрічний позов, вселити її у спірну квартиру та зобов'язати відповідачку за зустрічним позовом не чинити їй перешкод у користуванні житлом.
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 12 квітня 2006 р. позов ОСОБА_2 задоволено: визнано договір купівлі-продажу, посвідчений 16.06.1999 р. державним нотаріусом першої Донецької нотаріальної контори, про покупку ОСОБА_3 1\2 частини квартири АДРЕСА_1 недійсним; визнано право власності на 1\2 частину цієї квартири, оформленої на ім'я ОСОБА_3, за ОСОБА_2; анульовано реєстрацію ОСОБА_3 шляхом визнання її особою, що втратила право користування жилим приміщенням в спірній квартирі. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 90,73 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про вселення в квартиру та усунення перешкод в користуванні житлом відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду представник відповідачки ОСОБА_1 приніс апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення і постановити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та про задоволення зустрічного позову ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_1, який підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити, пояснення позивачки ОСОБА_2, яка заперечувала проти доводів скарги і просила рішення суду залишити без зміни, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга представника відповідачки підлягає задоволенню, рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира була придбана за особисті заощадження позивачки, але угоду про придбання квартири в рівних частках з ОСОБА_3 остання уклала внаслідок обману з боку відповідачки, яка обіцяла доглядати та надавати будь-яку допомогу позивачці, а після оформлення договору купівлі-продажу відмовилась від своїх обіцянок.
Однак з такими висновками суду погодитися не можна, тому що вони не відповідають матеріалам справи і вимогам закону.
Згідно ст.57 ЦК України угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.
Пленум Верховного Суду України в п.12 постанови від 28.04.1978 р. №3 з послідуючими змінами та доповненнями «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що при вирішенні позовів про визнання угоди недійсною на підставі ст.57 ЦК України суди повинні мати на увазі, що такі вимоги можуть бути задоволені при доведеності фактів обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однією сторони з другою стороною або збігу тяжких для сторони обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням сторони укласти угоду на вкрай невигідних для неї умовах. Під обманом у таких випадках слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається.
З матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі-продажу, посвідченого 16.06.1999 р. державним нотаріусом першої Донецької нотаріальної контори, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 купили у продавця ОСОБА_4, яка діяла від свого імені та від імені неповнолітнього сина ОСОБА_5, в рівних частинах квартиру АДРЕСА_1. За домовленістю сторін продаж вчинено за 9923 грн., які продавець, тобто ОСОБА_4, одержала до підписання цього договору повністю, договір підписано сторонами особисто (а.с.4).
В ході розгляду справи сторонами не оспорювалося, що після укладення цієї угоди співвласниця спірної квартири ОСОБА_3 зареєструвалася і деякий час, тобто до виникнення неприязних відносин з ОСОБА_2, проживала в квартирі разом з останньою та частково оплатила комунальні послуги в сумі 228,32 грн.
Таким чином, обман ОСОБА_2 з боку іншої сторони, продавця ОСОБА_4, не мав місце, а висновок суду про обман позивачки стосується лише дій ОСОБА_3 щодо невиконання нею обіцянок здійснювати догляд та надавати допомогу у побуті ОСОБА_2 і не стосується самої угоди, що укладалася. Суд першої інстанції не навів мотивів, як ці обставини впливають на дійсність договору купівлі-продажу спірної квартири, який було укладено 16.06.1999 р. Крім того, в порушення вимог ч.1 ст.11 ЦПК України суд анулював реєстрацію ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 шляхом визнання її особою, що втратила право користування, жилим приміщенням в цій квартирі, вийшовши за межі заявлених ОСОБА_2 позовних вимог.
За таких обставин у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для задоволення позову ОСОБА_2.
Оскільки вимоги останньої не ґрунтуються на законі, в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання 1\2 частини договору купівлі-продажу квартири недійсним, визнання права власності на 1\2 частину квартири, анулювання реєстрації (прописки) слід відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про вселення в квартиру та усунення перешкод у користуванні житлом підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно договору купівлі-продажу від 16.06.1999 р. сторони по справі є співвласниками в рівних частинах квартири АДРЕСА_1 і на підставі ч.1 ст.4 Закону України «Про власність" мають право на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм майном. У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 чинить перешкоди ОСОБА_3 у користуванні спірною квартирою, остання, як власник, відповідно до вимог ст.48 цього Закону може вимагати від суду усунення будь - яких порушень її права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Таким чином, при постановлені рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 318 ЦПК України, ст.57 ЦК України, Законом України від 07.02.1991 р. №697-Х11 «Про власність", апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 12 квітня 2006 року скасувати.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання 1\2 частини договору купівлі-продажу квартири недійсним, визнання права власності на 1\2 частину квартири та анулювання реєстрації (прописки).
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 задовольнити: вселити ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у користуванні цим житлом.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.