Справа № 22а-493 /2006 р. Головуючий у 1-й інстанції: Артюр К.В.
Доповідач: Нечасний Л.А. УХВАЛА ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
19 серпня 2006 року місто Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Лакізи Г.П.
суддів -Острянського В.І., Нечасного Л.А.
при секретарі - Вареник О.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 червня 2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління внутрішніх справ України в Чернігівській області на неправомірні дії та стягнення коштів ,-
встановив:
У травні 2006 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом в якому просить визнати неправомірним припиненням нарахування та виплати ОСОБА_2 пенсії в розмірах та порядку , визначених Законом України « Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ « , стягнути з УМВС України в Чернігівській області на користь ОСОБА_2 26.05. 1966 р. народження, заборгованість по пенсії за вислугу років в розмірі 6986 грн. 06 коп. Зобов'язати УМВС України в Чернігівській області після набрання постановою суду по цій справі законної сили нарахувати та виплачувати ОСОБА_2 як колишньому працівнику ОВС пенсію за вислугу років в розмірі та порядку , передбаченому ЗУ « Про пенсійне забезпечення військовослужбовців , осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ « .
Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 червня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відмовлено повністю.
Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову районного суду та прийняти нову постанову якою задовольнити позовні вимоги в повному обсягу. Вказує , що не може бути обмежень прав ОСОБА_2 порівняно з тими, хто також отримав пенсію за вислугу років , але за кордон не виїжджав. Також вважає , що суд у своїй постанові проігнорував ст. 24 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, згідно якої не може бути обмежень за ознаками місця проживання або іншими ознаками .
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова суду залишенню без змін .
В судовому засіданні встановлено, що згідно заяви ОСОБА_2 від 10.06.2002 року останньому була призначена виплата пенсії згідно Закону України « Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ". Ні підставі заяви ОСОБА_2 від 13.06.2003 року виплата пенсії була зупинена, оскільки ОСОБА_2 виїхав на постійне місце проживання в Німеччину. Ст. 85 ЗУ « Про пенсійне забезпечення « передбачає виплату пенсії за місцем фактичного проживання пенсіонера , незалежно від прописки. Оскільки постійним місцем проживання ОСОБА_2 є Німеччина, до нього має застосовуватись ст. 92 ЗУ « Про пенсійне забезпечення , а саме , що пенсії призначені в Україні до виїзду на постійне місце проживання за кордон , виплачуються за 6 місяців наперед перед виїздом за кордон. Враховуючи , що пенсія ОСОБА_2 була призначена за вислугу років , то суд першої інстанції прийшов до висновку що дії відповідача про зупинення виплати пенсії є правомірними і ніяким чином не порушує його право на соціальний захист передбачений ст. 46 Конституції України ,оскільки його пенсії не позбавили , а лише припинили виплату .
Крім того суд першої інстанції прийшов до висновку що позивачем порушені строки позовної давності ,оскільки про порушення свого права ОСОБА_2 дізнався 13.06.2003 року коли він подав заяву про припинення виплати пенсії в зв'язку з переїздом до Німеччини .
На підставі досліджених по справі доказів та оцінки їх у сукупності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії відповідача про зупинення виплати пенсії є правомірними , та що позивачем ОСОБА_2 пропущені строки позовної давності, і в зв'язку з цим необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.
Суд першої інстанції у повному обсязі дослідив надані сторонами докази, перевірив доводи сторін, правильно встановив фактичні обставини справи; рішення суду ґрунтується на матеріалах справи, постановлене відповідно до вимог матеріального та процесуального закону і доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
Керуючись ст. 198, 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
У задоволенні апеляційної скарги представнику позивачка ОСОБА_1 - відмовити.
Постанову Новозаводського районного суду від 26 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили.