Справа 22-8366/2006 p. Головуючий у 1 інстанції
Добінчак О.П.
Категорія 21 Доповідач Прокопчук Л.М.
Іменем України
07 вересня 2006 р. м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого: судді Лоленко А.В. Суддів Прокопчук Л.М., Могутовій Н.Г. При секретарі Личкатій В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівка на рішення Микитівського районного суду м. Горлівка від 21 липня 2006 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівка про відшкодування моральної шкоди, -
У червні 2006 року позивач звернувся із зазначеним позовом до відповідача. Посилався на те, що він 46 років працював у підземних умовах. Оскільки умови праці не відповідали вимогам правил охорони праці, отримав професійні захворювання, які вперше були встановлені висновком МСЕК від 20.09.2004 року, крім того встановлена 50% втрати працездатності на третя група інвалідності. Він систематично лікується, обмежений в побуті, що спричиняє йому моральну шкоду. Просив стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 70000 грн.
Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 21 липня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково і на відшкодування моральної шкоди з відповідача стягнуто 28000 грн.
Розглядаючи спір, суд встановив, що позивач працював у шкідливих умовах, внаслідок чого отримав професійні захворювання: хронічний бронхіт та хронічний кохлеоневрит. Висновком МСЕК від 20.09.2004 року йому вперше встановлена втрата працездатності 25% у зв'язку з хронічним бронхітом, 15% у зв'язку з кохлеоневритом та 10% повторно по трудовому каліцтву, яке мало місце у 1961 році та третя група інвалідності. Втрата працездатності спричиняє позивачу моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров'я, погіршення життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Посилається на те, що судом не раховано, що позивач не довів позовних вимог.
Висновком МСЕК не встановлено факту спричинення моральної шкоди. Також суд не врахував, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік" на 2006 рік призупинена дія статей Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку
на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"(далі -Закон), в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим. Суд не врахував, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги. Просив її задовольнити.
Позивач просив в задоволенні скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду змінити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Задовольняючи позов, суд правильно встановив обставини справи, прийшов до висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди.При цьому виходив з того, що факт отримання професійних захворювань підтверджено актом розслідування професійного захворювання від 12.08.2004 року (а.с. 2), висновком МСЕК від 20.09.2004 p., яким встановлено по сукупності 50% втрати професійної працездатності, із них вперше по профзахворюванням -25% по хронічному бронхіту та 15% по хронічному конхлеоневриту та повторно 10% у зв'язку з травмою, що мала місце у 1961 році та третя група інвалідності безстроково (а.с. 4). Втрата здоров'я спричиняє позивачу моральні страждання, оскільки він обмежений в можливості вести активний спосіб життя і змушений прикладати додаткові зусилля для його організації (а.с, 5).
Відшкодування моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам незалежно від відшкодування майнової втрати передбачено ст. 1 Закону і є одним із засобів захисту особистих немайнових прав працівника. Обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим, як це передбачено підпунктом «е" пункту 1 частини першої статті 21, частиною третьою статті 28 Закону, покладена на відповідача.
В п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпшому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня страти професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
Факт заподіяння шкоди здоров'ю позивача підтверджений висновком МСЕК.
Доводи скарги про те, що для призначення та виплати моральної шкоди необхідний висновок МСЕК про наявність такої шкоди, не ґрунтуються на Законі. Відповідно до вимог ч. З ст. 34 Закону такий висновок необхідний у разі, коли травма не потягла за собою втрати потерпілим професійної працездатності. Оскільки судом встановлено факт спричинення моральної шкоди і наявність права позивача на відшкодування зазначеної шкоди, той факт, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік" призупинено дію статей Закону, що регулюють правовідносини, що виникли між сторонами по відшкодуванню моральної шкоди, не впливає на правові висновки суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, тому апеляційний суд не погоджується з доводом скарги про те, що позивач пропустив строк позовної давності.
Разом з тим, при визначенні розміру суми на відшкодування моральної шкоди судом не враховано, що як до, так і після встановлення втрати працездатності позивач не працював, тобто встановлення втрати працездатності не призвело до погіршення професійних здібностей позивача та не позбавило його можливостей їх реалізації, у зв'язку з чим апеляційний суд зменшує розмір відшкодування моральної шкоди до 15000 грн., задовольняючи апеляційну скаргу частково.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівка задовольнити частково.
Рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 21 липня 2006 року змінити, стягнувши з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівка на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 15000 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, касаційна скарга на нього може бути подана до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.