ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
20.10.06 Справа № 4/427ад.
Суддя господарського суду Луганської області Батюк Г.М., при секретарі судового засідання Лукашишиній Т.М., розглянувши матеріали справи за позовом
Суб»єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1,м.Свердловськ Луганської області
до Управління Пенсійного фонду України у м.Свердловськ Луганської області, м.Свердловськ Луганської області
про скасування вимоги
у присутності представників сторін:
від позивача -ОСОБА_2, за дорученням;
від відповідача -Новосьолова О.С., дов. № 1137/07-15 від 12.05.06;
Суть спору: позивачем заявлено вимоги про накладання на відповідача обов»язків щодо доказування правомірності оскаржуваної вимоги НОМЕР_1 від 03.07.06 про сплату позивачем 2763 грн. 55 коп.; скасувати вимогу НОМЕР_1 від 03.07.06 про сплату 2763 грн. 55 коп.
Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили з 01.09.05, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи суб'єктний склад сторін у справі, де в якості відповідача виступає суб'єкт владних повноважень, та з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі порушено за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У судовому засідання від 13.10.06 по справі була оголошена перерва до 20.10.06.
Постанова господарського суду Луганської області виноситься 20.10.06.
Позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, зданих до суду 13.10.06, та просить суд вважати позовними вимогами про скасування вимоги НОМЕР_1 від 03.07.06 про сплату 2763 грн. 55 коп.
Представник позивача в судовому засіданні уточненні позовні вимоги підтримав.
Вказана заява про уточнення позовних вимог, зданих до суду 13.10.06 прийнята судом, як така, що не суперечить ст. 22 ГПК України. Позовними вимогами слід вважати про скасування вимоги НОМЕР_1 від 03.07.06 про сплату 2763 грн. 55 коп.
На підстави викладеного, позовними вимогами слід вважати , вимоги про скасування вимоги НОМЕР_1 від 03.07.06 про сплату 2763 грн. 55 коп.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, зданого до суду 15.09.06, у додаткових поясненнях, зданих до суду 10.10.06, проти позову заперечує, з наступних підстав:
- з 01.01.04 введено в дію Закон України від 09.07.03 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі -Закон № 1058); Закон № 1058 є спеціальним законом; відповідно до п. 8 Прикінцевих положень цього Закону до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду страхові внески, що перераховуються до солідарної системи (крім страхових внесків, що перераховуються особами, зазначеними в пунктах 3 і 4 статті 11 та у статті 12 цього Закону,
а також: страхових внесків, сплачуваних за осіб, зазначених у пунктах 8, 13, 14 статті 11 цього Закону), сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для відповідних платників збору ( 400/97-ВР);
- страхувальниками відповідно до п. 1 ст. 14 Закону № 1058 є: роботодавцi: пiдприємства, установи i органiзацiї, створенi вiдповiдно до законодавства України, незалежно вiд форми власностi, виду дiяльностi та господарювання, об'єднання громадян, профспiлки, полiтичнi партiї (у тому числi фiлiї, представництва, вiддiлення та iншi вiдокремленi пiдроздiли зазначених пiдприємств, установ, органiзацiй, об'єднань громадян, профспiлок, полiтичних партiй, якi мають окремий баланс i самостiйно ведуть розрахунки iз застрахованими особами), фiзичнi особи - суб'єкти пiдприємницької дiяльностi та iншi особи (включаючи юридичних та фiзичних осiб - суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, якi обрали особливий спосiб оподаткування (фiксований податок, єдиний податок, фiксований сiльськогосподарський податок, придбали спецiальний торговий патент), якi використовують працю фiзичних осiб на умовах трудового договору (контракту) або на iнших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивiльно-правового характеру, - для осiб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статтi 11 цього Закону;
- згідно зі ст.15 Закону № 1058 підприємства, які сплачують єдиний податок є платниками страхових внесків від фонду оплати праці найманих працівників;
- згідно преамбули та статті 1 цього Закону ним регулюються суперечності, які виникли при прийнятті Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23 грудня 2004 року N 2285-ІУ (далі - Закон № 2285) та Закону України "Про внесення змін та доповнень до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 25 березня 2005 року N 2505-ІУ (далі - Закон № 2505) у суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сплати внесків до Пенсійного фонду України, які були сплачені ними у складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - І кварталу 2005 року, але не були зараховані на особові рахунки ПФУ у зв'язку із застосуванням Державним казначейством України діючого на той час Закону № 2285;
- згідно розрахунку, який додається до пояснення, вбачається, що внески, сплачені позивачем у складі податків і перераховані на рахунок ПФУ і ці суми не заявлені йому в вимозі про сплату боргу.
- посилання позивача на норми Закону України "Про систему оподаткування" як підставу для несплати внесків у даному випадку є безпідставними, оскільки Закон України № 1058 визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового пенсійного страхування; зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону;
- застосування до даних правовідносин Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 746/99 від 28.06.99, Закону України "Про державну підтримку підприємництва" № 2063-ІІІ від 19.10.00 та Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 № 1251-ХІV не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.03 набрав чинності з 01.01.04 та має переважну юридичну силу за часом дії нормативних та законодавчих актів;
- позивачем пропущено процесуальний строк, встановлений Законом № 1058 для звернення до суду;
- відповідач наполягає, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову згідно статті 100 КАС України.
- вимога про сплату боргу набирає чинності після спливу зазначеного десятиденного строку, у зв»язку з цим до Державної виконавчої служби у м. Свердловськ Луганської області направлена вимога про сплату боргу від 26.07.06, яка набрала чинності 26.07.06, яка знаходиться на виконанні.
Сторони не досягли примирення.
Дослідивши матеріали справи, додатково надані представниками сторін документи, суд дійшов до наступного.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на наступне:
- Управлінням Пенсійного фонду України в м.Свердловськ Луганської області
(відповідачем у справі) 03.07.06 СПД- фізичної особі ОСОБА_1 (позивачу у справі) була направлена вимога про сплату боргу НОМЕР_1 від 03.07.06 на суму 2763 грн. 55 коп.;
- вимога про сплату боргу НОМЕР_1 від 03.07.06 на суму 2763 грн. 55 коп. безпідставна, незаконна та така, що порушують законні права та інтереси СПД- фізичної особи ОСОБА_1.;
- відповідач згідно з Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 28.06.99 №746/99 є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвами серія Г № НОМЕР_2 від 16.12.05 про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою;
- відповідно до п.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 746/99 платник єдиного податку не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що відповідає положенням ст.11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва" № 2063-ІІІ;
- до спірних правовідношень слід застосовувати п. 1 ч.8 розділу XV "Заключні положення" Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким встановлено, що до набрання чинності закону про направлення частини страхових внесків в Накопичувальний фонд страхові внески, які перераховуються у солідарну систему (крім страхових внесків, які перераховують особи, вказані у п.3 та 4 ст. 11 та у ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також страхових внесків, які виплачуються за осіб, вказаних у п.п. 8, 13, 14 ст. 11 цього Закону), виплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах та в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України " Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для відповідних платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
- п. 1 ч.8 розділу XV "Заключні положення" Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює розмір страхових внесків тільки для тих страхувальників, які є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, та не встановлює його для тих страхувальників, які не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
- Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не визначає коло осіб, які є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, та не змінює порядок їх визначення, тому визначення осіб, які є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, повинно здійснюватися на підставі положень Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням положень Закону України " Про державну підтримку малого підприємництва" та Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва";
- у ст. 11 Закону України " Про державну підтримку малого підприємництва" зазначено, що спрощена система оподаткування передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків та зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку, Законом України " Про систему оподаткування" збір на обов'язкове державне пенсійне страхування віднесений до загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів) ( п. 17 ч.1 ст. 14 цього Закону);
- відповідно до п.15 глави XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, яка не протирічить цьому Закону, але Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" не є нормативно-правовим актом, який регулює питання сплати страхових внесків, зокрема, він не встановлює пільги з нарахування та сплати страхових внесків чи звільнення від їх сплати.
- з другого боку, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є нормативно-правовим актом, який регулює порядок визначення платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а також цей Закон не регулює питання застосування спрощеної системи оподаткування; тому Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" не протирічить положенням Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і підлягає застосуванню до спірного правовідношення;
- оскільки суб»єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, то воно не повинно сплачувати страхові внески у розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для відповідних платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
З матеріалів справи вбачається, що Управлінням Пенсійного фонду України в м.Свердловськ Луганської області (відповідачем у справі) 03.07.06 СПД- фізичної особі ОСОБА_1 (позивачу у справі) була направлена вимога про сплату боргу НОМЕР_1 від 03.07.06 на суму 2763 грн. 55 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у встановленому чинним законодавством порядку не звернувся до відповідача зі скаргами про скасування вказаної вимоги НОМЕР_1 від 03.07.06 на суму 2763 грн. 55 коп..
Позивач вважає, що вимога відповідача про сплату недоїмки протирічать Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 28.06.99 №746/99, оскільки він є спеціальним нормативним актом, у сфері регулювання правовідносин суб'єктів малого підприємництва , як окремої категорії суб'єктів підприємництва та державного пенсійного фонду. При цьому він вважає, що норми даного Указу мають перевагу перед нормами загального нормативного акту у сфері регулювання правовідносин суб'єктів підприємництва та державного пенсійного фонду.
Таким чином, позивач вважає, що він не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки сплата цього збору для нього замінена сплатою єдиного податку, тому у позовній заяві просить суд скасувати вимогу Управління пенсійного фонду України м.Свердловськ Луганської області НОМЕР_1 від 03.07.06 про сплату боргу на суму 2763 грн. 55 коп.
Відповідач позовні вимоги відхилив, з підстав визначених вище.
Оцінивши обставини справи та доводи сторін у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали справи, згідно повідомлення про взяття на облік фізичної особи - підприємця, позивач зареєстрований в Управлінні ПФУ в м. Свердловську Луганської області як платник страхових внесків 10.10.1996 року.
З 01.01.04 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-Г7 від 09.07.03 .
Відповідно до п. 8 Прикінцевих положень цього Закону до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду страхові внески, що перераховуються до солідарної системи (крім страхових внесків, що перераховуються особами, зазначеними в пунктах 3 і 4 статті 11 та у статті 12 цього Закону, а також: страхових внесків, сплачуваних за осіб, зазначених у пунктах 8, 13, 14 статті 11 цього Закону), сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для відповідних платників збору.
Відповідно до пункту 1 статті 14 Закону 1058 страхувальниками, тобто платниками страхових внесків, є роботодавці : підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки їх застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб
оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону тощо.
Підпунктом 6 пункту 2 статті 17 Закону № 1058 встановлено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески .
Розділом 4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління ПФУ від 19.12.03 № 21-1 та затвердженої в Міністерстві юстиції України 16.01.04 № 64/8663 (далі -Інструкція), передбачено, що розміри страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються відповідно до Закону України від 26.06.97 № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»та для платників, зазначених у пункті 1 статті 14 Закону № 1058 (підпункту 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 Інструкції) становить 32 відсотки суми фактичних витрат на оплату праці.
Відповідно до пункту 6 статті 20 Закону № 1058 та підпункту 5.1.4 пункту 5.1 розділу 5 Інструкції страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Пунктами 3,4,6 статті 18 Закону №1058 встановлено, що
- страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом;
- страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування; на ці внески не поширюється податкове законодавство;
- законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
В той же час слід визначити, що відповідно до п.17 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», збір на обов'язкове державне пенсійне страхування належить до загальнообов'язкових податків та зборів, ставки та механізм справляння яких не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Посилання позивача на застосування Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 28.06.99 №746/99 (далі - Указ) до норм Закону № 1058 помилкове, оскільки Указ являє собою нормативний акт, який поширює свою дію на податкові відносини. Закон № 1058 регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та у повному обсязі страхові внески визначено п.6 ч.2 ст. 17 Закону №1058. Будь-яких виключень щодо нарахування, обчислення та сплати в установлені строки страхових внесків суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, законом не надано.
Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених Законом №1058, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Згідно з ч. 4 ст. 18 даного Закону, страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування на ці внески не поширюється податкове законодавство.
Згідно з пунктом 15 прикінцевих положень Закону № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що суперечить цьому Закону.
Аналізуючи наведені вище норми можна зробити висновок, що обов'язковість сплати збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування не пов'язується із статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
Крім того, необхідно зазначити, що стаття 6 Указу встановлює пільги, зокрема, звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування суб'єкта малого підприємництва тільки в сфері його підприємницької діяльності. Визначення поняття «підприємницька діяльність»дається у статті 42 ГК України. За змістом цієї норми права, підприємницька діяльність -це безпосередня самостійна систематична, на власний ризик, діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку.
Таким чином, вказаний спір по даній справі не підпадає під правовідносини, що регулюються Указом Президента України «Про спрощені систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», а є об'єктом регулювання іншого правового акту -Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(№1058).
Названий же Закон не встановлює такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування.
Пункт 8 Прикінцевих положень Закону № 1058 передбачає перерахування страхових внесків на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400) визначає наступне:
Згідно п. 1 ст.1 Закону № 400 платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Розміри ставок збору змінювались у зв'язку з внесенням змін до законодавства. Для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 Закону № 400:
за період з 01.01.2004 року по 31.03.2005 року була встановлена ставка збору 32%,
за період з 31.03.2005 року по 01.01.2006 року ставка збору складала 32,3%,
з 01.01.2006 року ставка збору складає 31,8 %.
З 14.04.06 набрав чинності Закон України "Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - І кварталу 2005 року" (далі - Закон) від 16.03.06 № 3583-М (далі -Закон № 3583).
Згідно преамбули та статті 1 Закону № 3583 ним регулюються суперечності, які виникли при прийнятті Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23.1204 N 2285-ІУ (далі - Закон № 2285) та Закону України "Про внесення змін та доповнень до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 25.03.05 N 2505-ІУ (далі - Закон № 2505) у суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сплати внесків до Пенсійного фонду України, які були сплачені ними у складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - І кварталу 2005 року, але не були зараховані на особові рахунки ПФУ у зв'язку із застосуванням Державним казначейством України діючого на той час Закону № 2285.
Таким чином, Закон № 3583 передбачає, що сплачені в складі податків протягом 2004 року - І кварталу 2005 року внески, але не перераховані на особові рахунки ПФУ не вважаються заборгованістю.
Як вбачається з матеріалів справи, з розрахунку заборгованості ПП ОСОБА_1 по сплаті внесків до ПФУ, вбачається, що внески, сплачені позивачем у складі податків і перераховані на рахунок ПФУ і ці суми не заявлені йому в вимозі про сплату боргу НОМЕР_1 від 03.07.06 на суму 2763 грн. 55 коп.
Відповідачем перд»явлена вимога про сплату боргу заявлена НОМЕР_1 від 03.07.06 на суму 2763 грн. 55 коп., яка дорівнює різниці між мінімальним страховим внескам і долею єдиного податку за період з 01.01.04 по 30.01.05 та з 01.03.05 по 30.04.05.
Відповідач у відзиві на позовну заяву надав пояснення, що заборгованість по сплаті внесків у розмірів 1-2 % відсутня, заборгованість по сплаті внесків у розмірі 32 % станом на 15.09.06 складає 3135 грн.64коп. На момент пред'явлення вимоги про сплату боргу, яка оскаржується позивачем , була заявлена сума 2763 грн.55 коп., тобто борг позивача збільшився.
Суд вважає, що вимога про сплату боргу заявлена НОМЕР_1 від 03.07.06 на суму 2763 грн. 55 коп. заявлена відповідачем законно і обґрунтовано, що підтверджується карткою особового рахунку страхувальника СПД- фізична особа ОСОБА_1
В той же час слід відзначити, що позивач не здійснив своєчасно до Управлінні ПФУ в м. Свердловськ Луганської області ( відповідача у справі) перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 2763 грн.55 коп. в строк, передбачений ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058).
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.
12.07.06 позивачу було вручено вимогу про сплату боргу від 03.07.06, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідач в добровільному порядку у встановлений Законом № 1058 десятиденний строк борг не сплатив, вимогу не узгодив, а також не оскаржив її в судовому порядку.
Відповідно до ч. 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як зазначається вище, вимога була вручена позивачу 12.07.06. Саме з цієї дати обчислюється десятиденний строк для оскарження вимоги в судовому порядку.
Відповідно до ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Відсутність у вимозі про сплату боргу НОМЕР_1 від 03.07.06 дати набрання чинності обумовлена тим, що вказана вимога була направлена СПД ОСОБА_1 для узгодження. Дата набрання чинності вимоги про сплату боргу встановлено Законом № 1058.
Протягом 10-ти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов»язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу набирає чинності після спливу зазначеного десятиденного строку.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем до державної виконавчої служби у м.Свердловськ Луганської області була направлена вимога НОМЕР_1 від 03.07.06 на суму 2763 грн. 55 коп., яка набрала чинності 26.07.06, що зазначено у вимозі, яка знаходиться на виконання у ДВС у м.Свердловськ Луганської області.
Відповідно до ст.ст. 70-71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести належними доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивачем не доведено обґрунтованість його доводів щодо неправомірності складання вимоги про сплату боргу НОМЕР_1 від 03.07.06 на суму 2763 грн. 55 коп.
За таких обставин в задоволені позову про скасування вимоги про сплату боргу НОМЕР_1 від 03.07.06 на суму 2763 грн. 55 коп. слід відмовити.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п'ятиденного строку.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні позовну відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 25.10.06 у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Г.М.Батюк