79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.10.06 Справа№ 5/2485-3/38А
Суддя Н.Березяк при секретарі І. Сеник розглянула матеріали справи
за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова
до відповідача 1: Суб'єкт підприємницької діяльності- фізична особа ОСОБА_1, м.Львів
до відповідача 2: ПП “Агрокомп», м.Кіровоград
Про визнання недійсним господарського зобов»язання
За участю представників:
Від позивача: Кармелюк Т.Б.
Від відповідача-1: ОСОБА_2 -пред-к
Від відповідача-2 : не з»явився
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки , передбачені ст.ст.49,51 КАС України.
Суть спору: Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова звернулася з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності- фізичної особи ОСОБА_1(надалі СПД ФО ОСОБА_1) та ПП “Агрокомп» про визнання недійсним господарського зобов»язання в порядку ст..ст..207,208 ГК України.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.
Відповідач-1 проти позову заперечує з тих підстав, що на момент укладення договору та його виконання йому не було відомо про скасування державної реєстрації ПП “Агрокомп».
СПД ФО ОСОБА_1 стверджує, що жодного умислу на укладення спірного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, не мав.
Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.
11.09.2006 року позивач подав уточнення позовних вимог, в якому просить визнати недійсним господарське зобов'язання між ПП “Агркомп» та СПД ФО ОСОБА_1 на загальну суму 5915362,70 грн., яке виникло на підставі договору НОМЕР_1 від 01.09.2004 року та застосувати наслідки, які передбачені ст..208 ГК України, як при наявності умислу в обох сторін та виконання зобов»язання обома сторонами, стягнути все одержане ними за укладеним договором в дохід держави.
В судовому засідання 26.09.2006 року оголошувалась перерва до 30.10.2006 року.
Повний текст рішення виготовлений , підписаний та оголошений 30.10.2006 року.
Суд , заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності , встановив наступне:
В період з 28.04.2006 року по 23.05.2006 року ДПІ у Франківському районі м.Львова було проведено комплексну планову документальну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог законодавства про оподаткування за період з 01.01.2004 року по 31.12.2005 року. В результаті проведеної перевірки податковою інспекцією було виявлено факт проведення господарських операцій з ПП «Агрокомп», що відображено в акті перевірки від 23.05.2006 року за №71/17-1/2960010476.
Як вбачається з акту перевірки та матеріалів справи між ПП «Агрокомп» (продавець) та суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 (покупець) 01.09.2004 року було укладено договір НОМЕР_1 про придбання для реалізації товарів протягом 2004-2005 років.
На виконання умов договору НОМЕР_1 в період з вересня 2004 року по березень 2005 року СПД ФО ОСОБА_1 придбав у ПП «Агрокомп» товарно-матеріальні цінності на загальну суму 5 915 362,70 грн., що підтверджується податковими накладними (а.с.23-85 том І ). Дані податкові накладні на придбання товару були включені суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.
Для підтвердження даних по придбанню товарів і включення сум до складу валових витрат і відповідно до складу податкового кредиту з податку на додану вартість ДПІ у Франківському районі м.Львова були направлені листи-запити в Кіровоградську ОДПІ для проведення зустрічної перевірки по питанню взаєморозрахунків з ПП «Агрокомп».
Згідно відповіді від 10.05.2005 року № 23-4/10085 Кіровоградська ОДПІ повідомила, що рішенням господарського суду Кіровоградської області від 20.08.2004 року у справі № 5/185 скасовано державну реєстрацію ПП «Агрокомп». Підставою прийняття такого рішення було те, що підприємство «Агрокомп» не подавало до ОДПІ податкову звітність з серпня 2002 року і за юридичною адресою не знаходиться.
Враховуючи ту обставину, що ПП «Агрокомп» суми податку на додану вартість по операціях з продажу товарів СПД ФО ОСОБА_1 у складі податкових зобов'язань у відповідних звітних періодах не відображені і до бюджету не сплачені, податкова інспекція вважає, що включення відповідачем-1 до податкового кредиту податку на додану вартість є неправомірним. Саме з цих підстав ДПІ у Франківському районі звернулася з позовом про визнання недійсним в порядку ст..207 ГК України господарського зобов'язання, яке виникло з договору НОМЕР_1 від 01.09.2004 року , таким, що вчинене з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави та застосування наслідків, передбачених ст.208 ГК України.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення частково.
При прийнятті постанови, суд виходив з наступного :
У відповідності до вимог ч.1 ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до ч.1 ст.207 ГК України, є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Умисел юридичної особи, в даному випадку, визначається за умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.
Орган державної податкової служби вважає, що сторони даного спору, укладаючи спірний договір діяли з умислом на приховування від оподаткування прибутків та доходів.
Доказами в підтвердження спрямованості умислу на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковим органам відомості про відсутність підприємства за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування (припинення) державної реєстрації підприємства та інше.
Орган державної податкової служби в підтвердження умислу ПП «Агрокомп» надав: свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності -юридичної особи, в якому юридична адреса підприємства -м.Кіровоград, пров.Обривний, 24 яка зазначена і в податкових накладних наявних в матеріалах справи; реєстраційну картку суб'єкта підприємницької діяльності -юридичної особи від 15.07.2003 року, в якій змінено адресу ПП «Агрокомп» в м.Кіровограді, з пров. Обривний,24 на вул.Луначарського, 1»б» кв.139 «а»; лист Кіровоградської ОДПІ від 10.05.2005 року НОМЕР_1-4/10085 про неможливість проведення зустрічної перевірки в зв'язку з тим, що ПП «Агрокомп» не знаходиться за юридичною адресою; акт за №180 від 30.09.2004 року про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Агрокомп» ; рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.08.2004 року у справі за №5/185, яким скасовано державну реєстрацію ПП «Агрокомп».
Враховуючи ту обставину, що договір НОМЕР_1, який є предметом даного спору, був укладений 01.09.2004 року -після скасування судом державної реєстрації ПП «Агрокомп», здійснення операцій з купівлі-продажу товарів в період після анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Агрокомп», даючи правову оцінку згаданим доказам, що в своїй сукупності свідчать про спрямованість умислу ПП «Агрокомп» на приховування від оподаткування прибутків та доходів, суд приходить до висновку, що органом державної податкової служби надано достатньо доказів для встановлення мети згаданого підприємства, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при укладенні спірної угоди.
Що стосується умислу СПД ФО ОСОБА_1, то слід зазначити, що орган державної податкової служби на вимоги суду не представив жодного доказу в підтвердження умислу фізичної особи -підприємця на приховування від оподаткування прибутків та доходів.
Доводи позивача, що підприємець ОСОБА_1 при укладенні спірної угоди повинен був знати про згадані факти наявності мети ПП «Агрокомп», яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, ґрунтуються на припущеннях і не можуть бути взяті судом до уваги.
Наявність умислу СПД ФО ОСОБА_1 не може бути підтверджена лише рішенням господарського суду Кіровоградської області від 20.08.2004 року у справі № 5/185 про скасування державної реєстрації ПП «Агрокомп», оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, подання останнім податкової та бухгалтерської звітності, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.
Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства на підставах визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, зокрема держави.
Рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду згідно з ч. 4 ст. 35 ГПК України щодо фактів (обставин), які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. У рішенні суду, яке покладене позивачем в основу своїх вимог, відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що, укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам соціалістичної держави та суспільства.
Окрім визнання недійсним господарського зобов'язання , орган державної податкової служби просив, застосувати наслідки передбачені ст.208 ГК України, за наявності наміру у обох сторін.
Згідно ч.1 ст.208 ГК України, у разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Як вбачається з матеріалів справи, за придбаний у ПП «Агрокомп» товар на загальну суму 5 915 362,70 грн, суб'єкт підприємницької діяльності розрахувався, підтвердженням чого є виписки Залізничного відділення Промінвестбанку в м.Львові про рух коштів по рахунку суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи та надані в судовому засіданні платіжні доручення (а.с.103-113 том І).
В свою чергу куплений у ПП «Агрокомп» товар СПД ФО ОСОБА_1 був проданий СП «Інвар»; Управлінню по експлуатації адмінбудинку ДПА; ЗАТ «Унтекс»; ТзОВ «Ювіляр»; ЗАТ «ЛАЗ»; ТзОВ «Енергобуд»; підприємцю ОСОБА_2; ВКФ ПП «Будмонтаж»; ПП «Тригон» та ін., що підтверджується книгою продажу товарів, накладними, довіреностями (а.с.42-51;93-202 том ІІ).
Даний товар згаданими контрагентами суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи було оплачено, що підтверджується банківськими виписками про рух коштів по рахунку суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ( а.с.52-92 том ІІ).
Отже, як вбачається з викладених обставин, умови договору, на підставі якого виникло зобов'язання, що оспорюється органом державної податкової служби, виконано сторонами.
Однак, як вже зазначалося раніше, намір на укладення спірної угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, був доведений лише в ПП «Агрокомп».
З огляду на уточнені вимоги позивача щодо застосування наслідків передбачених ст.208 ГК України, зокрема, стягнення в дохід держави 5 915 362,70 грн. та наявність наміру на укладення спірної угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, лише в ПП «Агрокомп» , а також відсутність у фізичної особи -підприємця одержаного товару , він не може бути стягнутий в дохід державного бюджету. Відповідно до ст..208 ГК України при наявності умислу лише в ПП «Агркомп», все одержане ним (кошти) повинно бути повернено СПД ФО ОСОБА_1, а одержане останнім (товар) повинно бути стягнуте в дохід держави.
Враховуючи те, що кошти вважаються річчю визначеною родовими ознаками, а тому, згідно ч.2 п.2 ст.184 ЦК України є замінними, виходячи з принципів верховенства права, суд вважає за необхідне, стягнути згадану суму саме з ПП «Агрокомп».
В матеріалах справи наявна довідка Кіровоградського обласного управління статистики та лист ДПІ у м.Кіровограді № 3202/7/29-0 від 06.09.2006 р., згідно якого станом на 06.09.2006 року ПП «Агрокомп» не виключене з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій в Україні.
За таких обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання недійсним господарського зобов'язання та застосування наслідків за наявності наміру на укладення спірної угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства лише у однієї із сторін, підставні і обґрунтовані, а тому адміністративний позов в цій частині підлягає до задоволення. В іншій частині в позові належить відмовити за недоведеністю.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, зокрема, частин 2 та 3, судові витрати у формі судового збору, з відповідачів не належить стягувати.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Визнати недійсним господарське зобов'язання між Приватним підприємством «Агрокомп» та суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1, яке виникло на підставі договору за НОМЕР_1 від 01.09.2004 року.
3. Стягнути з Приватного підприємства «Агрокомп», що знаходиться за адресою м.Кіровоград, вул.Луначарського,1»б» кв.139»а» (код 31637314) в дохід держави 5 915 362,70 грн.
4. В решта частині позовних вимог відмовити.
5. Постанову може бути оскаржено в порядку, визначеному главою 1 розділу ІV КАС України.
Повний текст Постанови виготовлений та підписаний, в порядку, визначеному ч.3 ст.160 КАС України, 30.10.2006р.
Суддя Березяк Н.Є.