07 лютого 2012 року Справа № 01/5026/54/2012
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., секретаря судового засідання Олійник І.С., за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 - представник за довіреністю,
від відповідача - ОСОБА_2 - особисто, ОСОБА_3 - представник за довіреністю,
в приміщенні господарського суду Черкаської області у відкритому судовому засіданні розглянувши справу за позовом публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк»в особі філії «Черкаське головне управління»закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2
про стягнення 233803 грн. 23 коп., -
Заявлено позов про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з відповідача 233803 грн. 23 коп. з тих мотивів, що ці кошти сплачені відповідачу за нікчемним договором.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та просить його задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з мотивів, що фактичне користування майном за договором оренди, в разі недійсності останнього, унеможливлює проведення між сторонами реституції.
Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі документи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного:
У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
12.01.2006 року між сторонами по справі було укладено договір б/н оренди нежитлового приміщення, у відповідності до якого позивач отримав від відповідача в довгострокове платне володіння і користування частину нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 121 кв. м. для розміщення відділення Приватбанку ( далі - договір оренди).
У відповідності до п. 7.1. договору оренди його було укладено по 01.10.2011 року включно. Приміщення вважається переданим в оренду з моменту підписання акта прийому-передачі, орендна плата сплачується з часу заключення договору і становить 6 050,00 грн. на місяць, зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін (п. 2.2, 3.1., 7.2).
Господарський суд вважає, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір являється договором оренди.
Відповідно до п. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.
Згідно з п. 2 ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Вiдповiдно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Вiдповiдно до ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Отже, на думку позивача договір від 12.01.2006, укладений між сторонами, строк найму нерухомого майна якого складає понад три роки не посвідчений нотаріально, відповідно до вимог ст. 793 ЦК України, є нікчемним.
Позивачем сплачено відповідачу в період з 12.01.2006 по 01.10.20011 за нікчемним правочином 233803 грн. 23 коп. в якості орендної плати, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких додані до матеріалів справи.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Позивач звернувся з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину у відповідності до ч. 5 ст. 216 ЦК України та просить суд повернути орендарю все отримане за нікчемним правочином - Договором оренди нежилого приміщення від 12.01.2006, а саме, коштів, сплачених в якості орендної плати в сумі 233803 грн. 23 коп.
Господарським судом встановлено, що відповідно до ст. ст. 793, 794 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно з ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним, а відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Проте, відповідно до частини 3 статті 207 Господарського кодексу України, у разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє. Фактичне користування майном на підставі договору оренди, унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами реституції, так як використання майна - "річ" безповоротна, і відновити сторони в первісне положення практично неможливо. Тому такий договір повинен визнаватися недійсним (нікчемним) і припинятися лише на майбутнє, а не з моменту укладення.
Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України у постанові від 15.04.2010р. у справі №16/558.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-84 ГПК України суд, -
У позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.
Суддя О.В. Чевгуз
Повний текст рішення складений 13 лютого 2012 року.