36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
14.02.2012 Справа № 18/3550/11
за позовом Приватного підприємства "ЛЮГ", пров. Рибальський, 10а, м. Полтава, 36000
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2, АДРЕСА_1
до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області, вул. Гоголя, 25, м. Полтава, 36011
про визнання недійсною постанови № П-47-11-10 від 18.10.2011 р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування, прийняту Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області
Суддя Ківшик О.В.
від позивача: ОСОБА_3, довіреність № б/н від 01.12.2011 р.;
від відповідача: ОСОБА_4, довіреність № 1 від 25.07.2011 р.;
від третьої особи: не з'явилися.
Суть спору : розглядається позовна заява Приватного підприємства "ЛЮГ" про визнання недійсною постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області № П-47-11-10 від 18.10.2011 р. про накладення на позивача штрафу в сумі 850,00 грн. за правопорушення у сфері містобудування, а саме : за невиконання вимог припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області № 97 від 16.09.2011 р. (предмет спору викладено в редакції заяви позивача про уточнення (зміну) позовних вимог вх. № 20185д від 20.12.2011 р.).
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог (з урахуванням уточнень (зміни) позовних вимог вх. № 20070д від 20.12.2011 р.).
Відповідач позов не визнає за мотивами відзиву № 7/16-01-23/1506-11 від 14.12.2011 р. (вх. № 19839д від 15.12.2011 р.), посилаючись на правомірність оспорюваної постанови № П-47-11-10 від 18.10.2011 р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 - представництво у судове засідання не забезпечила, у минулому судовому засіданні судом задоволено клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази,
встановив :
За приписами п. 3 ст. 22 Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (із змінами та доповненнями) та п. 2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24 жовтня 2011 року "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог у даній справі є визнання недійсною постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області № П-47-11-10 від 18.10.2011 р. про накладення на позивача штрафу за правопорушення у сфері містобудування (акту індивідуальної дії).
Відповідно до п.п. "а" п. 17 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24 жовтня 2011 року "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність.
Згідно зі ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних і юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Поняття "справа адміністративної юрисдикції" визначено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, і під такою справою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України від 20.05.1999 р. № 687-XIV "Про архітектурну діяльність" (із змінами та доповненнями) державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.
Статтею 6 Закону України від 17.02.2011 р. № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (із змінами та доповненнями) визначено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, іншими спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п. 2 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Відповідно до Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 р. (далі -Порядок), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами (далі - інспекції).
Згідно зі ст. 11, ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п. 11 Порядку, посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, зокрема, мають право: складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи, зокрема, щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Таким чином, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області як територіальний підрозділ ДАБІ, приймаючи (видаючи) рішення (акти індивідуальної дії) про застосування до суб'єктів господарювання санкцій за порушення у сфері містобудування, у вигляді постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування, діє як орган державної влади у здійсненні управлінських функцій, і, відповідно, є суб'єктом владних повноважень.
Отже, даний спір є спором адміністративної юрисдикції та підпадає під дію Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідач у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень по відношенню до позивача, спір у даній справі виник з приводу реалізації відповідачем визначеної законом компетенції у сфері державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (контрольних функцій Інспекції, делегованих останній державою в сфері містобудування). Тобто, відносини між сторонами не мають характеру господарських.
Посилання позивача на приписи ст. 4 Закону України від 14.10.1994 р. № 208/94-ВР "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" в обґрунтування правомірності звернення з даним позовом до господарського суду, суд не оцінює як правомірні, оскільки :
- дана норма права (в редакції, яка діяла на момент прийняття спірної постанови та звернення з даним позовом до суду) є загальною, в той час як Кодекс адміністративного судочинства України є спеціальною процесуальною нормою, яка застосовується та діє при вирішенні спорів про оскарження (визнання незаконним, скасування) акту індивідуальної дії суб'єкту владних повноважень;
- згідно редакції Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування", яка набрала чинності 22.12.2011 р. та діє на даний час, не передбачено можливості оскарження рішень у справах про правопорушення у сфері містобудування до господарського суду.
Згідно п.п. 4.2.1 п. 4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо після порушення провадження у справі буде встановлено, що справа зі спору непідвідомча господарському суду, останній припиняє провадження у справі згідно з п. 1 ст. 80 ГПК України.
Виходячи з наведеного, наявні підстави для припинення провадження у справі в порядку п. 1 ст. 80 ГПК України.
Керуючись п. 1 ст.80 та ст. 86 ГПК України, суд, -
Провадження у справі припинити.
СУДДЯ О.В.КІВШИК