"17" лютого 2012 р.Справа № 8/17-4889-2011
Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,
секретар судового засідання Глєбова К.В.,
за участю представників сторін:
від позивача Михайленко Д.Г.,
від відповідача Гареєв Є.Ш.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Індіго” до Приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія” про стягнення 6975,80 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.12.2011 р. прийнято позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Індіго”, порушено провадження у справі № 8/17-4889-2011, справу призначено до розгляду в засіданні суду на 21.12.2011 р.
За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 21.12.2011 р. розгляд справи відкладено на 16.01.2012 р., у судовому засіданні 16.01.2012 р. -на 13.02.2012 р., у судовому засіданні 13.02.2012 р. оголошено перерву до 17.02.2012 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.01.2012 р. відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України за клопотанням відповідача продовжено строк розгляду спору до 17.02.2012 р.
Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 17.02.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Індіго” (далі -ТДВ „СК „Індіго”) звернулось в господарський суд Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія” (далі -ПрАТ „Міська страхова компанія”) 6975,80 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТДВ „СК „Індіго” посилається, зокрема, на положення ст.ст.993,1166,1187,1188 ЦК України, ст.ст.9,27 Закону України „Про страхування”, ст.ст.6,9,12,22,35,36 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, умови договору страхування від 25.12.2009 р. № 206-00937-09, поліс серії ВС/8604586 від 16.11.2009 р., страховий акт від 20.04.2010 р. № 12503/206, звіт про визначення вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку від 01.03.2010 р. № 02/03/10, платіжне доручення від 21.04.2010 р. № 10414, заяву про виплату страхового відшкодування від 19.10.2010 р. № 242/3/2010-01/ИР, відповідь на неї від 26.10.2010 р. № 1007-10, постанову Ананьївського районного суду Одеської області від 31.03.2010 р. по справі № 3-201/2010 р. тощо.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у її задоволенні, оскільки будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 експлуатував транспортний засіб на законних підставах не надано, в зв'язку з чим та з огляду на те, що страхувальником згідно полісу серії ВС/8604586 від 16.11.2009 р. являється ОСОБА_3, вказаний випадок для ПрАТ „Міська страхова компанія” не є страховим.
В письмових поясненнях по суті відзиву на позов ТДВ „СК „Індіго” вказує, що наведена в ньому позиція не заслуговує на увагу, адже постанова суду, якою притягнуто ОСОБА_1 до відповідальності за керування автобусом без необхідних документів, відсутня. При цьому з урахуванням презумпції невинуватості саме ПрАТ „Міська страхова компанія” має довести протиправність поведінки зазначеної особи.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив таке.
25.12.2009 р. між ТДВ „СК „Індіго” (Страховик), ОСОБА_2 (Страхувальник) та ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” (Вигодонабувач) укладено договір страхування наземного транспорту (автомобіль „Toyota Lexus RX 350”, державний номер НОМЕР_1) № 206-00937-09 (Договір) терміном дії з 27.12.2009 р. до 26.12.2010 р. включно. В Договорі зазначено, що: страховим випадком вважаються події, які виникають внаслідок настання страхового ризику, в т.ч. у вигляді дорожньо-транспортної пригоди; страхова сума складає 256000,00 грн.; франшиза за ризиком ДТП -0,50% від цієї суми (1280,00 грн.).
Додатковою угодою № 1 від тієї ж дати сторони за Договором погодили, що коефіцієнт пропорційності застосовується якщо співвідношення страхової суми до дійсної вартості транспортного засобу менше 0,75.
20.02.2010 р. у м. Одесі на просп. Шевченка за участю застрахованого транспортного засобу „Toyota Lexus RX 350”, державний номер НОМЕР_1, та автобуса марки „Богдан”, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 сталась ДТП, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, що підтверджується, зокрема, довідкою ДАІ.
Постановою Ананьївського районного суду Одеської області від 31.03.2010 р. по справі № 3-201/2010 р. ОСОБА_1 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, застосованого стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Завдана зіткненням матеріальна шкода дорівнює 8255,80 грн. з ПДВ. Розмір шкоди визначений на підставі звіту про визначення вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку від 01.03.2010 р. № 02/03/10, складеного суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4
Розмір належного до виплати страхового відшкодування зафіксовано в страховому акті від 20.04.2010 р. № 12503/206 та визначено його за мінусом франшизи в сумі 1280,00 грн. як 6975,80 грн.
21.04.2010 р. Страховиком виплачено на користь Вигодоотримувача 6975,80 грн. страхового відшкодування, про що свідчить платіжне доручення № 10414.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 під час ДТП застрахована ПрАТ „Міська страхова компанія”, підтвердженням чого є поліс серії ВС/8604586 від 16.11.2009 р. (Поліс) строком дії з 16.11.2009 р. до 15.11.2010 р., в якому зазначено, що: страхувальник -ОСОБА_3; поліс відноситься до І типу (відповідно до чинної на момент укладання Полісу ст.15 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” за договором I типу страхується відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах); ліміт відповідальності ПрАТ „Міська страхова компанія” за шкоду завдану майну складає 25500,00 грн.; забезпечений транспортний засіб -автобус „Богдан”, державний номер НОМЕР_2.
Вважаючи, що має право на регресну вимогу, ТДВ „СК „Індіго” в особі ТДВ „Інтер-Ріск Україна” на підставі договору доручення № 4 звернулось до ПрАТ „Міська страхова компанія” із заявою від 19.10.2010 р. № 242/3/2010-01/ИР, в якій просило перерахувати 6975,80 грн. страхового відшкодування.
У відповіді від 26.10.2010 р. № 1007-10 ПрАТ „Міська страхова компанія” погодилось на відшкодування 3955,48 грн. з тих мотивів, що:
- автомобіль „Toyota Lexus RX 350”, державний номер НОМЕР_1, був учасником ДТП, яка мала місце 01.07.2009 р. в м. Одесі, а, відтак, на підстави ст.29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, відповідно до якої у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, п.п. „б” п.7.39 „б” Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, за змістом якої вартість відновного ремонту розраховується з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу деталей у випадку, якщо пошкоджений транспортний засіб мав сліди пошкоджень від попередніх ДТП, аварійним комісаром відповідача розраховано коефіцієнт фізичного зносу, який склав 46%;
- згідно Договору страхова сума автомобілю „Toyota Lexus RX 350”, державний номер НОМЕР_1, складає 256000,00 грн., а його ринкова вартість на момент ДТП, виходячи з тексту звіту від 01.03.2010 р. № 02/03/10, становить 323714,85 грн. (співвідношення 79%), тому за правилами ст.9 Закону України „Про страхування”, якою встановлено, що у разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого об'єкта, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків.
У подальшому ТДВ „СК „Індіго” подало до господарського суду Одеської області позов у рамках провадження у даній справі.
Перевіривши обґрунтованість доводів представників учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:
Приписами ч.1 ст.1166 ЦК України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, згідно з якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
В п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України зазначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно із ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Частиною 1 ст.1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Положеннями ст.993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічне правило закріплено в ст.27 Закону України „Про страхування” від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР (із змінами).
Враховуючи викладене, підтвердження постановою Ананьївського районного суду Одеської області від 31.03.2010 р. по справі № 3-201/2010 р. вини в завданні матеріальної шкоди ОСОБА_1, відповідальність якого на підставі Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” застрахована ПрАТ „Міська страхова компанія”, про що свідчить Поліс, відшкодування ТДВ „СК „Індіго” шкоди, заподіяної ОСОБА_1, та правильність визначення цієї суми, господарський суд вважає, що заявлення позивачем зворотної вимоги (регресу) до відповідача ґрунтується на нормах українського законодавства, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Не приймаються до уваги наведені у відзиві на позовну заяву доводи щодо недоведеності управління ОСОБА_1 транспортним засобом на законних підставах, т.я. жодних доказів в обґрунтування таких тверджень не представлено.
При цьому з матеріалів справи не вбачається, що по відношенню до ОСОБА_1 за фактом керування транспортним засобом 20.02.2010 р. без реєстраційних документів чи доручення складались відповідні адміністративні матеріали, а, отже, винна у скоєні ДТП особа управляла застрахованим автомобілем правомірно, т.я. не доведено застосування до нього наслідків здійснення керування на незаконних підставах.
Аналогічна правова міститься в постанові Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 р. по справі № 8/17-2416-2011, залишеній без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2011 р.
Що стосується викладених у відповіді від 26.10.2010 р. № 1007-10 посилань ПрАТ „Міська страхова компанія” на ст.9 Закону України „Про страхування”, то вони не враховують, що ч.17 цієї статті має наступну редакцію: „...у разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування”, тобто застосування названого коефіцієнту можливе у випадку неврегулювання Договором цього питання в інший спосіб.
В додатковій угоді від 25.12.2009 р. № 1 до Договору контрагентами узгоджено, що коефіцієнт пропорційності застосовується якщо співвідношення страхової суми до дійсної вартості транспортного засобу менше 0,75, в той час як в даному випадку співвідношення становить 0,79 (256000,00 грн. страхової суми/323714,85 грн. ринкової вартості).
Відносно тверджень про те, що для правильного визначення ціни позову необхідно застосувати коефіцієнт 0,46 в зв'язку з тим, що автомобіль „Toyota Lexus RX 350”, державний номер НОМЕР_1, був учасником ДТП, яка відбулась 01.07.2009 р. в м. Одесі, та мав сліди пошкоджень від неї, потрібно відмітити ненадання ПрАТ „Міська страхова компанія” будь-яких доказових підтверджень дійсного існування ДТП, в результаті якого автомобіль втратив 46% вартості, завдання названому транспортному засобу пошкоджень та неусунення останніх до 20.02.2010 р. До того ж в звіті про визначення вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку від 01.03.2010 р. № 02/03/10 вказівки на попередні пошкодження, в т.ч. не відремонтовані, не містяться.
Таким чином, передумови для часткового відшкодування збитків у порядку ст.ст.9,29 Закону України „Про страхування” відсутні.
Згідно ч.1 ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.33,34,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія” (65125, м.Одеса, Приморський район, вул.Велика Арнаутська,2-Б/1; код 30244124) на користь Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Індіго” (01011, м.Київ, Печерський район, вул.Немировича-Данченка,1; код 33831166) 6975/шість тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять/ грн. 80 коп. страхового відшкодування та 1411/одна тисяча чотириста одинадцять/ грн. 50 коп. судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписано 20.02.2012 р.
Суддя Лічман Л.В.