79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.02.12 Справа№ 5015/186/12
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські телекомунікаційні системи»(м.Львів)
до відповідача:Приватного підприємства «Клімат-КВО»(м.Львів)
про:повернення попередньої оплати та відшкодування збитків в розмірі 4 894,55 грн.
Суддя:В.М. Пазичев
При секретарі:І.Малюшевська
Представники сторін:
від позивача:ОСОБА_1.-представник, довіреність від 02.01.2012 року №1
від відповідача:Не з”явився
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські телекомунікаційні системи»(м.Львів) до Приватного підприємства «Клімат-КВО»(м.Львів) про повернення попередньої оплати та відшкодування збитків в розмірі 4 894,55 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.01.2012 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 23.01.2012 року. Ухвалою від 23.01.2012 року розгляд справи відкладено до 13.02.2012 року, у зв'язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 13.02.2012 року розгляд справи відкладено до 20.02.2012 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача.
Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 18.01.2012 року, про відкладення від 23.01.2012 року, від 13.02.2012 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
20.02.2012 року за вх.№194 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача борг в розмірі 3 900,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 411,50 грн.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задоволити позов з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.
Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 18.01.2012 року, про відкладення від 23.01.2012 року, від 13.02.2012 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 13.02.2012 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представника відповідача.
В судовому засіданні 20.02.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 85 ГПК України, повний текст рішення виготовлено та підписано 20.02.2012 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
Як зазначено у позовній заяві, 23 березня 2010 року у відповідності до попередніх усних домовленостей між представниками Приватного підприємства «Клімат-КВО»(надалі -відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські телекомунікаційні системи»(надалі -позивач), відповідач надав, а позивач отримав рахунок-фактуру, виписаний відповідачем №СФ-0000091 на надання послуг/виконання робіт.
25 березня 2010 року позивач, у відповідності до платіжного доручення №291 перерахував на рахунок відповідача (згідно рахунку - фактури № СФ -0000091 від 23 березня 2010 року) суму у розмірі 4 300 грн. 80 коп. Факт перерахування на рахунок відповідача вищезгаданої суми, на думку позивача, також підтверджується і податковою накладною від 25.03.2010 року.
Отже, з моменту перерахування позивачем вищезгаданої суми відповідач взяв на себе зобов'язання надати послуги/виконати роботи у строки, що у даних умовах звичайно ставляться.
Однак, за твердженням позивача, у період з 25 березня 2010 року до 21 жовтня 2010 року, (що становить 8 місяців), відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання.
У відповідності до статті 6 Господарського процесуального кодексу України, 21.10.2010 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 445 на суму 4 300,80 (чотири тисячі триста гривень. 80 коп.).
Оскільки виконання зобов'язання відповідачем втратило інтерес для позивача у даній претензії позивач запропонував відповідачу вирішити дане питання у досудовому порядку по суті - шляхом перерахування на поточний рахунок позивача зазначеної у претензії суми. Також, позивач просив відповідача повідомити про результати розгляду претензії у строки, передбачені статтею 7 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності з повідомленням про вручення поштового відправлення рекомендованим способом, відповідач отримав претензію 25.10.2010 року. Однак, на момент надсилання відповідачеві даної позовної заяви, останній, як стверджує позивач, жодним чином не відреагував на претензію та не вчинив жодних дій спрямованих на вирішення питання по суті.
Окрім цього позивач зазначає, що він неодноразово як до пред'явлення претензії, так і до моменту пред'явлення позову як в усному, так і у телефонному режимах звертався до відповідача із проханням вирішити дане питання мирним шляхом. Однак, відповідач не вжив жодних дій спрямованих на вирішення питання по суті.
Враховуючи той факт, що відповідач, до моменту пред'явлення останньому претензії (з 25 березня 2010 року до 21 жовтня 2010 року, (що становить 8 місяців,) не виконав взяті на себе зобов'язання позивач стверджує, що для нього виконання зобов'язання відповідачем втратило інтерес і позивач відмовляється від прийняття виконання зобов'язання та вимагає відшкодування збитків відповідачем.
За підрахунком позивача, сума боргу з урахуванням індексу інфляції складає 4679,27 грн., а загальна сума процентів складає 215,28 грн.
Отже загальна сума заборгованості відповідача з урахуванням зобов'язань (індекс інфляції/три проценти річних), передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, становить 4 894 (чотири тисячі вісімсот дев'яносто чотири) грн. 55 коп., згідно розрахунку: 4300.80+378.47+215.28=4 894,55, де: 4300.80 грн. - сума боргу; 378.47 грн. -інфляційне збільшення суми боргу; 215.28 грн. - загальна сума процентів; 4894.55 грн. - загальна сума заборгованості з урахування індексу інфляції та трьох процентів річних.
20.02.2012 року за вх.№194 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача борг в розмірі 3 900,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 411,50 грн.
Крім того, суду представлено акт звірки взаєморозрахунків станом на 14.02.2012 року на суму 3 900,00 грн., належно оформлений та підписаний повноважними представниками обох сторін, підписи яких засвідчені відповідними печатками.
На момент розгляду справи відповідач докази погашення боргу в повному обсязі суду не представив.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами -юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч.1 статті 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Відповідно до ч. 2 статті 222 ГК України, що уразі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 5 статті 222 ГК України передбачено, що претензія підписується повноважною особою заявника претензії або його представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом або вручається адресатові під розписку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
20.02.2012 року за вх.№194 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача борг в розмірі 3 900,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 411,50 грн.
Крім того, суду представлено акт звірки взаєморозрахунків станом на 14.02.2012 року на суму 3 900,00 грн., належно оформлений та підписаний повноважними представниками обох сторін, підписи яких засвідчені відповідними печатками.
На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, заборгованість в розмірі 3 900,00 грн. перед позивачем визнав, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, поданого позивачем, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.
Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що зобов'язання відповідачем виконані не повністю, а також відповідач визнав факт заборгованості перед позивачем, у суда відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав і не подав докази погашення боргу в повному обсязі, і у суду немає підстав вважати, що дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські телекомунікаційні системи»(м.Львів) до Приватного підприємства «Клімат-КВО»(м.Львів) в частині стягнення заборгованості в розмірі 3 900,00 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.
Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №3997 від 2011-12-29 на суму 1 411,50 грн. про сплату судового збору.
Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 785 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 121 ГПК України, суд -
1. Уточнені позовні вимоги - задоволити.
2. Стягнути із Приватного підприємства «Клімат-КВО»(79035, м.Львів, вул.Зелена,149; код ЄДРПОУ 34668009, ІПН 346680013076, МФО 351005, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські телекомунікаційні системи»(79022, м.Львів, вул.Виговського,29-А, код ЄДРПОУ 20813656, ІПН208136513037, МФО 300175, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) - 3 900 (три тисячі дев'ятсот) грн. 00 коп. боргу, 1 411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп. сплаченого судового збору.
3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя Пазичев В.М.