79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.01.12 Справа№ 5015/6877/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Конар», с. Довге Стрийського району Львівської області
про: стягнення 135523 грн. 23 коп. та повернення майна
В судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: ОСОБА_1. -представник на підставі довіреності № 858 від 25.10.2011 року;
відповідача: не з'явився.
Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 07.11.2011 року прийнято на новий розгляд справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конар» про стягнення 350928 грн. 73 коп. боргу, з яких 135523 грн. 23 коп. -борг за лізинговими платежами, 6853 грн. 41 коп. -втрати від інфляції та 25499 грн. 49 коп. -25% річні, та зобов'язання повернення самоскиду КРАЗ-65055, реєстраційний № ВС4567АК 2005 р. та ВС 4568АК 2005 р.
Ухвалами господарського суду від 30.11.2011 року, 14.12.2011 року та 21.12.2011 року розгляд справи було відкладено, з підстав, викладених у відповідних ухвалах. В судовому засіданні 11.01.2012 року судом оголошувалась перерва до 12.01.2012 року для оголошення рішення справі.
Позивач позовні вимоги підтримав в частині стягнення заборгованості та наполягає на їх задоволенні.
Відповідач позовні вимоги заперечує, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву вих. 54 від 10.02.2011 року.
Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.
Від фіксації судового процесу технічними засобами сторони відмовились.
12.01.2012 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 16.01.2012 року.
Суть спору: Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу № 468/0209 від 23 лютого 2009 року, предметом якого є самоскиди КРАЗ-65055, реєстраційний № ВС4567АК 2005 р. та ВС 4568АК 2005 р. в кількості 2 штук.
Позивач 04.10.2010 року звернувся до господарського суду із позовом від 20.09.2010 року № 479 про стягнення із відповідача 135523 грн. 23 коп. боргу за лізинговими платежами, 6853 грн. 41 коп. втрат від інфляції та 25499 грн. 49 коп. 25% річних за систематичне порушення строків сплати лізингових платежів, та про зобов'язання повернути самоскиди КРАЗ-65055, реєстраційний № ВС4567АК 2005 року та реєстраційний № ВС4568АК 2005 року.
Рішенням господарського суду Львівської області від 21.12.2010 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»задоволено повністю.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2011 року рішення господарського суду від 21.12.2010 року залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2011 року рішення господарського суду від 21.12.2010 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2011 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
Позивач, 28.11.2011 року подав уточнення позовних вимог, відповідного до якого він просить суд задоволити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості, зазначеної в позовній заяві. Щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу самоскиди КРАЗ-65055, реєстраційний № ВС4567АК 2005 р. та реєстраційний № ВС 4568АК 2005 р., то в цій частині позивач просить суд припинити провадження у справі, оскільки 21.07.2011 року вищезазначене майно повернено відповідачем.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на безпідставність нарахування позивачем заборгованості та просить суд відмовити у їх задоволенні.
Судом встановлено: 23.02.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім” (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Конар” (лізингоодержувач), було укладено договір № 468/0209 фінансового лізингу (оренди), відповідно до якого лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу (далі -лізинг) майно (надалі -майно), а саме: самоскид КРАЗ-65055, 2005 р.в., 2 одиниці.
Відповідно до п. 1.2. договору майно, що передається в лізинг, придбане на підставі наданої лізингоодержувачем заявки. Назва цього майна, вартість, тип, модель, інші індивідуальні ознаки та експлуатаційні характеристики, комплектність, технічний стан, тощо, вказані у додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного договору. Майно перебуває в заставі на період дії договору лізингу. Заставодержателем майна виступає банк, кредитними ресурсами якого користується лізингодавець. Застава припиняється з виконанням договору лізингу.
Згідно п. 2.6. договору передача здійснюється за актом прийому-передачі (додаток № 2), який підписують уповноважені представники сторін. Доручення на отримання ТМЦ буде достатнім доказом наявності повноважень представника лізингоодержувача. Лізингоодержувач повинен підписати акт прийому-передачі в місці передачі та передати один його примірник лізингодавцю. Зазначений акт з моменту підписання обома сторонам стає невід'ємною частиною цього договору.
На виконання умов договору № 468/0209 фінансового лізингу (оренди), Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім” передало Товариству з обмеженою відповідальністю „Конар” в лізинг за актом прийому-передачі від 10.03.2009 р. (додаток № 2 до договору): самоскид КРАЗ-65055, 2005 р.в. (д/н ВС 4568 АК; кузов: Y7А65055050800695; колір: оранжевий) вартістю 129 166,67 грн.; самоскид КРАЗ-65055, 2005 р. в. (д/н ВС 4567 АК; кузов: Y7А65055050800693; колір: оранжевий) вартістю 129 166,67 грн., всього вартість з ПДВ становить 310 000,00 грн.
Підписавши акт прийому-передачі від 10.03.2009 р. (додаток № 2 до договору) сторони підтвердили, що майно знаходиться у справному стані та задовольняє вимоги лізингоодержувача.
Відповідно до п. 4.3 договору розміри, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів визначаються в графіку платежів, викладеному у додатку № 3 до цього договору, який з моменту підписання обома сторонами стає його невід'ємною частиною.
Додатком № 3 до договору сторони визначили графік платежів відповідача, загальна сума яких складає 403878 грн. 06 коп., з яких: 310000 грн. 00 коп. - сума відшкодування вартості об'єкта, а 93878 грн. 06 коп. - сума відсотка комісійної згоди. Також графіком погоджено і строки сплати лізингових платежів шляхом вказання дати, до якої черговий платіж має бути здійснений.
Згідно з п. 6.2.3. договору лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі за погодженим з лізингодавцем графіком сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.
Станом на момент розгляду справи сума боргу по сплаті лізингових платежів становить 135523 грн. 93 коп. Розрахунок боргу здійснений позивачем відповідно до умов договору та графіку сплати лізингових платежів з врахуванням здійснених відповідачем оплат.
Позовну вимогу про стягненя боргу під час нового розгляду справи позивач не уточнював, доказів повної чи часткової сплати боргу в розмірі 135523 грн. 93 коп. сторонни не подали.
Відповідач борг за несплату лізингових платежів у розмірі 135523 грн. 93 коп. не заперечував та докумнетарно не спростовував.
За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань на підставі п. 9.2. договору № 468/0209 фінансового лізингу позивач нарахував відповідачу 25% річних, які згідно поданого ним розрахунку становлять 25 499,49 грн. Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу інфляційні втрати, які згідно поданого ним розрахунку становлять 6 853,41 грн. Позовні вимоги в цій частині під час нового розгляду справи позивач також не уточнював та не збільшував.
Відповідач вважає позовні вимоги про стягнення із нього будь-якої заборгованості безпідставними. При цьому, він виходить із того, що оскільки лізингодавцем неналежно оформлено документи на об'єкт лізингу, відповідач не мав можливості в повній мірі використовувати передані йому автомобілі, внаслідок чого 21.12.2010 року ним припинено оплату по договору лізингу, а 21.07.2011 року автомобілі повернуто позивачу. Зокрема відповідач у відзиві вказав, що оскільки позивач не передав відповідачеві реєстраційних талонів на вантажівки, та не надав його (відповідача) представникам довіреностей для продовження дії тимчасових реєстраційних талонів, в грудні 2010 року ним було припинено сплату лізингових платежів.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до наступного висновку:
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду).
Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначені в Законі України “Про фінансовий лізинг” від 16.12.1997 р. № 723/97-ВР із змінами та доповненнями. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про фінансовий лізинг”, за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Частина 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»зазначає, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону (ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг»).
Як встановлено судом вище із матеріалів справи, на виконання умов договору № 468/0209 фінансового лізингу (оренди), Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім” передало Товариству з обмеженою відповідальністю „Конар” в лізинг згідно акту прийому-передачі від 10.03.2009 року: самоскид КРАЗ-65055, 2005 року випуску (д/н ВС 4568 АК; кузов: Y7А65055050800695); самоскид КРАЗ-65055, 2005 року випуску (д/н ВС 4567 АК; кузов: Y7А65055050800693).
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг”, лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг").
Відповідно до п. 4.3. договору розміри, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів визначаються у графіку платежів, викладеному у додатку № 3 до цього договору, який з моменту підписання обома сторонами стає його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 6.2.3. договору лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі за погодженим з лізингодавцем графіком сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.
Додатком № 3 до договору сторони визначили графік платежів відповідача, загальна сума яких складає 403878 грн. 06 коп., з яких: 310000 грн. 00 коп. - сума відшкодування вартості об'єкта, а 93878 грн. 06 коп. -сума відсотка комісійної згоди.
Позивач, у своїй позовній заяві наголошує на тому, що відповідач систематично порушував строки сплати лізингових платежів, відтак станом на 10.07.2010 року відповідно до розрахунку від 29.07.2010 року борг перед ним по сплаті лізингових платежів складає 135 523, 93 грн. Дана заборгованість, згідно представленного позивачем розрахунку, нарахована з 05.03.2009 року по 10.07.2010 року.
Відповідно до п. 2 та п. 3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
Повідомлення про припинення договору від 05.10.2010 року, факт надіслання якого позивачем відповідачеві 05.10.2010 року рекомендованим поштовим відправленням підтверджується копією фіскального чека, із врахуванням часу поштового обігу, була отримана (повинна була бути отримана) відповідачем 07.10.2010 року.
Щодо попереднього листа від 27.05.2010 року № 257, то таким листом позивач не повідомляв про припинення дії договору через відмову від договору, а лише вимагав сплатити борг до 15.06.2010 року та повідомляв, що в разі несплати боргу буде змушений вилучити майно, що перебуває в лізингу. Також позивач не подав суду доказів направлення відповідачеві та отримання останнім вимоги від 06.08.2010 року № 402. Враховуючи наведене, суд не має підстав оцінити вказані попередні листи відмовами від договору № 468/0209 фінансового лізингу (оренди) від 23.02.2009 року відповідно до ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг».
Враховуючи наведене, суд встановив, що 07.10.2010 року договір № 468/0209 фінансового лізингу (оренди) від 23.02.2009 року припинив свою дію.
Тому позивачем здійснено розрахунок позовних вимог відповідно до вимог чинного законодавства за період дії договору
Незважаючи на те, що об'єкт лізингу повернено відповідачем позивачеві лише 21.07.2011 року, що підтверджується копією акту державного виконавця від 21.07.2011 року, лізингові платежі, передбачені договором, повинні бути сплачені позивачеві за період дії договору.
Однак, позивач розрахував борг у розмірі 135 523 грн. 93 коп. та заявив вимогу про його стягнення за період до 10.07.2010 року, а не до 07.10.2010 року, що не суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки позивач в данному випадку заявляє вимогу про стягнення лізингових платежів за коротший період та у меншому розмірі, ніж має на це право. Втрати від інфляції в розмірі 6853 грн. 41 коп. позивач розрахував до 10.03.2010 року, 25 % річних позивач розрахував до 10.07.2010 року, що також не суперечить вимогам чинного законодавства.
Звертаючись до суду із позовом, позивачем долучено розрахунок суми боргу, в якому позивач не розмежовує заборгованість відповідача по окремих платежах, визначених у п. 4 договору, які включають: суму, яка відшкодовує частину вартості майна, платіж як винагороду за отримане в лізинг майно та інші витрати.
Даний факт викладено у постанові Вищого господарського суду України, що стало підставою для скасування рішення господарського суду Львівської області від 21.12.2010 року та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2011 року. Вищий господарський суд встановив, що договір фінансового лізингу охоплює в собі як користування предметом лізингу (найм), так і його викуп (договір купівлі-продажу), тому суд при винесенні рішення виходить з того, що вимога позивача про повернення об'єкта лізингу виключає настання правових наслідків викупу предмету лізингу. Тому на думку касаційної інстанції судам попередніх інстанцій необхідно було оцінити правомірність вимоги позивача з оплати боргу, як відшкодування частини вартості майна.
Відповідно до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
На виконання вимог даної статті суд при новому розгляді справи суд оцінив правомірність вимоги позивача з оплати боргу, як відшкодування частини вартості майна, та встановив наступне.
Склад лізиногового платежу передбачений пунктом 4.2 договору № 468/0209 фінансового лізингу (оренди) від 23.02.2009 року та складається з суми, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна, винагороди лізиногодавцю та інших витрат, передбачених договором лізингу.
Відповідно до пункту 4.3 договору, розмір, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів визначаються у графіку платежів, викладеному у додаткку № 3 до договjру, який є його невід'ємною частиною.
Додаток № 3 до договору № 468/0209 фінансового лізингу (оренди) від 23.02.2009 року в складі лізингових платежів включає суму відшкодування вартості об'єкту та суму відсотка комісійної згоди.
Суд першої інстанції погоджується із висновком касаційної інстанції про те, що вимога позивача про повернення об'єкта лізингу виключає настання правових наслідків викупу предмету лізингу. Однак, умови договору щодо наслідків дострокового припинення (розірвання) договору не передбачають у будь-якій формі часткової чи повної компенсації лізингодержувачеві платежів, здійснених у складі лізингових платежів в рахунок оплати частини власності майна. Більше того, пунктом 4.10 договору сторони погодили, що сплачені платежі при розірванні договору лізингу з вини лізингоодержувача не повертаються.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про те, що умовами договору № 468/0209 фінансового лізингу (оренди) від 23.02.2009 року відповідач був зобов'язаний сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору та графіку платежів до моменту повного виконання догвору, або до моменту його дострокового припиненя (розірвання).
Відповідно до розрахунку боргу від 29.07.2010 року, борг відповідача перед позивачем станом на 29.07.2010 року по договору № 468/0209 фінансового лізингу (оренди) від 23.02.2009 року становить 135523 грн. 93 коп.
Розрахунок здійснений відповідно до графіку платежів, викладеному у Додатку № 3 до договору № 468/0209 фінансового лізингу (оренди) від 23.02.2009 року з врахуванням здійснених відповідачем оплат. Вказаний розрахунок здійснений позивачем за період з 05.03.2009 року по 10.07.2010 року, що, як вище встановлено судом, не суперечить вимогам чинного законодавства.
Відповідачем, відповідно до платіжних доручень та банківських виписок, сплачувались платежі позивачеві з призначенням «оплата за лізинг машин згідно договору № 468/0209 від 23.02.2009 року». Такі платежі позивачем приймались та зараховувались в порядку, передбаченому пунктом 4.8 договору № 468/0209 фінансового лізингу (оренди) від 23.02.2009 року. Відповідач сплачував лізингові платежі відповідно до умов договору та графіку повністю, не вказуючи у призначенні платежів що саме платіж включає, а позивач такі платежі приймав, відповідно до умов договору. Відповідач не оспорює законність вимог про сплату лізингових платежів в повному обсязі.
Відповідно до п. 6.2.3. договору лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі за погодженим з лізингодавцем графіком сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.
У постанові Вищого господарського суду України від 12.08.2010 р. у справі №14/545 викладена наступна подібна правова позиція: «Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 632 ЦК України)».
У відповідності із ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи вищенаведене суд прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення лізингових платежів в розмірі 135 523 грн. 93 коп. в складі лізингових платежів включає і відшкодування при кожному платежі частину вартості майна, та підлягає до задоволення у повному обсязі відповідно до умов договору за весь період дії договору.
На виконання вимог статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України при новому розгляді справи суд також встановив обставини справи щодо можливого представництва лізингоодержувачем лізингодавця при державній реєстрації переданих у лізинг транспортноих засобів, та встановив наступне.
Матеріалами справи не підтверджується факт видачі довіреності позивачем відповідачеві на вчинення дій щодо реєстрації транспортних засобів, переданих у лізинг відповідачеві.
Відповідно до пункту 7.1 договору № 468/0209 фінансового лізингу (оренди) від 23.02.2009 року майно реєструється лізингодавцем в державних наглядових органах у встановленому законом України порядку, а реєстраційні документи передаються лізингоодержувачеві протягом трьох днів з моменту реєстрації.
Судом встановлено, що у зв'язку із втратою свідоцтв від 24.02.2006 року про реєстрацію транспортних засобів, котрі (транспортні засоби) згодом були передані відповідачеві в лізинг, позивачем були отримані тимчасові реєстраційні талони терміном дії до 09.07.2009 року. Актів притймання-передачі свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів чи тимчасових реєстраційних талонів між сторонами не підписувалось.
Враховуючи наведене, беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів про факт та час передачі чи непередачі реєстраційних документів на транспортні засоби позивачем відповідачеві, а також відсутність доказів про видачу довірненості позивачем відповідачеві, суд прийшов до висновку про одночаснеу необгрунтованість та безпідставність доводів обидвох сторін про наведені обставини передачі чи непередачі реєстраційних посвідчень відповідачеві.
Однак, при повному дослідженні всіх обставин справи, суд прийшов до наступного висновку.
Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що відповідач не мав можливості в повній мірі використовувати передані йому автомобілі, внаслідок чого в грудні 2010 року ним припинено оплату по договору лізингу, а 21.07.2011 року автомобілі повернуто позивачу, оскільки такі доводи безпідставні та спростовуються матеріалами справи.
Так, відповідно до пункту 2.7 договору № 468/0209 фінансового лізингу (оренди) від 23.02.2009 року, з моменту передачі лізингодавцеві підписаного примірника акту прийому-передачі, лізингоодержувач може почати використання майна і несе всю відповідальність та ризики. Як встановлено судом вище, акт прийому-передачі був підписаний 10.03.2009 року.
Умови договору не ставлять чинність договору та можливість використання майна лізингоодержувачем (відповідачем) у залежність від факту та часу передачі реєстраційних документів на транспортні засоби.
Крім цього, судом встановлено, що протягом березня-листопада 2009 року відповідач сплачував позивачеві лізингові платежі, і не надсилав позивачеів жодних вимог про передачу реєстраційних документів.
Також відповідач не повідомляв позивача про неможливість використання майна, що отримане ним у лізинг, не звертався до суду з вимогами про зобов'язання позивача виконати умови пункту 7.1 договору № 468/0209 фінансового лізингу (оренди) від 23.02.2009 року щодо передачі реєстраційних докумнетів.
Також відповідач не скористався правом, наданим статтею 651 Цивільного кодексу України розірвати договір у зв'язку із його невиконанням позивачем.
Крім цього, копії подорожніх листів вантажних автомобілів свідчать про факт використання автомобілів відповідачем. Незважаючи на доводи відповідача про те, що копії подорожніх листів не отримані позивачем належним чином у відповідача, їх зміст відповідачем жодними доказами не спростований, що не дає суду підстав не брати їх до уваги при вирішенні спору.
Відповідач у відзиві вказує, що відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України, положення якої застсовуються до договору лізингу відповідно до вимог статті 806 Цивільного кодексу України, якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановдлений строк, покупець має право відмовитись від договору та повернути товар продавцеві. Однак, як встановлено вище судом, відповідач не відмовлявся від договору, не повідомляв позивача про відмову від договору, внаслідок чого не скористався правом, наданим статтею 666 Цивільного кодексу України. Тому доводи відповідача про необхідність відмови в позові на підставі статті 666 Цивільного кодексу України є необгрунтованими, оскільки відповідач не скористався правом відмови від договору.
Доводи відповідача про те, що ним було повернуто транспортні засоби через неможливість їх використання не відповідають обставинам справи. Як вище встановлено судом, транспортні засоби, що перебували у відповідача в лізингу, були повернуті позивачеві внаслідок примусового виконання ріщення суду державною виконавчою службою, що підтверджується копією акту державного виконавця від 21.07.2011 року та копією постанови про закінчення виконавчого провадження від 22.07.2011 року. В межах виконавчого провадження транспортні засоби оголошувались у розшук, що підтверджується копією постанови про оголошення розшуку автотранспорту.
Враховуючи наведе, суд вважає доводи відповідача про необхідність відмови в позові через неможливість ним використання майна безпідставними і необгрунтованими.
Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В п. 9.2. договору сторони погодили, що лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх зобов'язань згідно даного договору, а саме: за порушення термінів сплати лізингових платежів -проценти в розмірі 25% річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, незалежно від терміну тривання порушення.
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 25 499,49 грн. 25% річних. Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 6 853,41 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Провадження по позовній вимозі про повернення позивачеві самоскидів КРАЗ-65055, 2005 року випуску (д/н ВС 4568 АК; кузов: Y7А65055050800695; колір: оранжевий) та КРАЗ-65055, 2005 року випуску (д/н ВС 4567 АК; кузов: Y7А65055050800693; колір: оранжевий) суд вважає за необхідне припинити, оскільки відповідно до постанови від 22.07.2011 року про закінчення виконавчого провадження № 26259652, наказ від 11.04.2011 року № 32/180 фактично виконаний, самоскиди повернуті позивачеві і предмет спору в цій частині відсутній.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають до задоволення частково в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 135 523,93 грн., 25 499,49 грн. 25% річних та 6 853,41 грн. втрат від інфляції. В частині позовної вимоги про повернення транспортних засобів провадження у справі слід припинити.
Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивач.
Керуючись ст.ст. 11, 16 Закону України “Про фінансовий лізинг”, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 611, 612, 625, 666, 785, 806 Цивільного кодексу України, ст. ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив
Позов задоволити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Конар” (82486, Львівська область, Стрийський район, с.Довге, вул. Липова Алея, 7; код ЄДРПОУ 13839322) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія “Лізинговий дім” (юридична адреса: 79000, м. Львів, вул. Банківська, 5; поштова адреса: 79057, м. Львів, вул. Коновальця, 103/605; ЄДРПОУ 31730064) 135 523,93 грн. основного боргу, 25 499,49 грн. 25% річних, 6 853,41 грн. інфляційних нарахувань, держмито в сумі 3509,30 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Припини провадження у справі в частині позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія “Лізинговий дім” (юридична адреса: 79000, м.Лвів, вул. Банківська, 5; поштова адреса: 79057, м. Львів, вул. Коновальця, 103/605; код ЄДРПОУ 31730064) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Конар” (82486, Львівська область, Стрийський район, с. Довге, вул. Липова Алея, 7; код ЄДРПОУ 13839322) про повернення самоскиду КРАЗ-65055, 2005 р.в. (д/н ВС 4568 АК; кузов: Y7А65055050800695; колір: оранжевий) та самоскиду КРАЗ-65055, 2005 р. в. (д/н ВС 4567 АК; кузов: Y7А65055050800693; колір: оранжевий).
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Матвіїв Р.І.