ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 22/50313.02.12
За позовом Приватного акціонерного товариства «Виробничо-торгівельна фірма головних
уборів «Горлиця»
до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
про зобовязання здійснити перерахунок за спожиту теплову енергію
суддя Самсін Р.І.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 24.11.2011р.)
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № Д07/2011/12/21-2 від 21.12.2011р.);
13.02.2012р. у судовому засіданні, у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Приватне акціонерне товариство «Виробничо-торгівельна фірма головних уборів «Горлиця»(надалі позивач) звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(надалі ПАТ «Київенерго», відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 142 689, 89 грн., в тому числі 104 323, 24 грн. основного боргу, 29 106, 18 грн. інфляційних втрат, 9 260, 47 грн. 3% річних.
В ході розгляду справи, позивачем подано заяву, згідно з якою в межах заявленого позову, позивач просив розглянути вимоги про зобовязання відповідача відновити становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів позивача, шляхом здійснення перерахунку вартості теплової енергії, спожитої протягом грудня 2008р. -лютого 2009р. за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.02.2002р. № 154-2426-2 на підставі тарифів згідно з розпорядженням КМДА № 86 від 31.01.2007р. «Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам»в редакції розпорядження КМДА № 715 від 18.06.2007р. у загальному розмірі на суму 130 160, 76 грн..
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що нарахування відповідачем плати за теплову енергію за період грудня 2008 по лютий 2009 року за тарифами затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27 листопада 2008р., № 1780/1 від 25 грудня 2008р., № 128 від 05.02.2009р., які були скасовані Указами Президента України № 1199/2008 від 24.12.2008р., № 65/2009 від 03.02.2009р., № 76/2009 від 09.02.2009р. є безпідставним, оскільки в цей період були чинними тарифи, затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007р..
З цих підстав позивач просив задовольнити позов та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок вартості спожитої протягом грудня 2008 - лютого 2009 років теплової енергії виходячи згідно чинних тарифів.
Відповідачем надані заперечення на позовну заяву у яких зазначено, що АК «Київенерго»проводила розрахунки за теплову енергію та застосовувала виключно діючі тарифи відповідного періоду, зокрема ті, що відповідним чином встановлені та затверджені КМДА.
Згідно заперечень відповідача, на теперішній час жодним чином не доведено, що розпорядження КМДА від 27.11.2008р. № 1662, від 25.12.2008р. № 1780/1, від 05.02.2009р. № 128, від 02.03.2009р. № 230 суперечать Конституції чи законам України, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог відповідач просив відмовити. Поданою заявою про застосування строків позовної давності відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав пропущення строку позовної давності.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення сторін, господарський суд, -
01 лютого 2002 року між АЕК «Київенерго»та ЗАТ ВТФ ГУ «Горлиця»укладено договір № 154-2426-2 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предмет якого визначений у розділі 1 договору і таким є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених договором.
Тарифи на теплову енергію за договором визначені додатком № 3 до договору, де згідно з п. 1 розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію «Енергопостачальною організацією»проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації…, можливість змінення тарифів в період дії договору прямо передбачена п. 3 зазначеного додатку.
На законодавчому рівні, у відповідності до вимог ст. 20 Закону України «Про теплопостачання»визначено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.
Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2002 року (п. 8.1. договору). За п. 8.4 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.
Представленими до матеріалів справи актами приймання-передавання товарної продукції за грудень 2008р. № 12/2008-1542426, січень 2009р. № 01/2009-1542426, лютий 2009р. № 02/2009-1542426 стверджується нарахування вартості теплової енергії загальною вартістю 211 322, 86 грн. за період з грудня 2008р. по лютий 2009р. на підставі тарифів, встановлених, в тому числі - розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1662, № 1663 від 27.11.2008р., 1780/1 від 25.12.2008р., № 127, № 128 від 05.02.2009р..
Згідно з Указами Президента України № 1199/2008 від 24 грудня 2008р., 65/2009 від 3 лютого 2009р., № 76/2009 від 09 лютого 2009р. зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж відповідачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує позивача робити те, що не передбачено законодавством.
До 1 грудня 2008р. тарифи на теплову енергію, що виробляється відповідачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007р..
Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27 листопада 2008р. про втрату чинності розпорядження № 86 від 31 січня 2007р. скасоване.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 2 березня 2009р. з 10 лютого 2009р. поновлено у дії розпорядження № 86 від 31 січня 2007р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007р..
За таких обставин суд вважає обґрунтованими доводи позивача про необхідність здійснення нарахування йому плати за теплову енергію, спожиту протягом грудня 2008 - лютого 2009 років за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007р., що складає у вказаному періоді суму 81 162, 11 грн. (394,09795 Гкал х 171, 62 грн. (тариф без ПДВ) + ПДВ 20%) виходячи з кількості спожитої теплової енергії.
Про здійснення оплати за надані послуги теплопостачання згідно договору № 154-2426-2 від 01.02.2002р. свідчать надані до матеріалів справи платіжні доручення .
Загальна сума у відношенні якої позивач просить здійснити перерахунок в періоді з грудня 2008р. по лютий 2009р. складає 130 160, 75 грн. підтверджується обсягами споживання та нарахування плати згідно актів приймання-передавання товарної продукції.
Натомість, при врахуванні заяви відповідача щодо застосування строків позовної давності, суд відзначає, що вимоги про здійснення перерахунку вартості теплової енергії за період грудень 2008р. є такими, що заявлені поза межами трирічного строку позовної давності.
В даному випадку, про порушення своїх прав у вказаному періоді позивачу могло бути відомо при прийнятті Указу Президента № 1199/2008 від 24 грудня 2008р., який набув чинності з дня його опублікування, що здійснено в Урядовому кур'єрі 26.12.2008р. № 244.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частинами 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, виходячи з наведених положень закону, позивач мав право заявити свої вимоги у відношенні перерахунку вартості теплової енергії за період грудень 2008р. у строк до 26 грудня 2008р. (протягом трьох років з дня коли виникло таке право), та враховуючи, що на дату звернення позивача з позовом до суду (28.12.2011р.) закінчився строк позовної давності заява відповідача про закінчення строків давності є підставою для відмови у задоволенні вимог щодо заявленого періоду перерахунку вартості теплової енергії у грудні 2008р..
Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов судом відхиляються, при врахуванні вищенаведеного, а зазначена позиція з приводу відсутності підстав для застосування, при розрахунку вартості спожитої теплової енергії, тарифів, які скасовані Указами Президента України відповідно 1199/2008 від 24 грудня 2008р., 65/2009 від 3 лютого 2009р., № 76/2009 від 09 лютого 2009р. викладена і у Постанові Вищого господарського суду України від 03.02.2010р. у справі 42/380.
Доводи позивача відповідачем не спростовані, у зв'язку з чим суд задовольняє позов частково. Перерахунку підлягає вартість теплової енергії поставленої позивачу у січні, лютому 2009р. загальною кількістю 270,44148 Гкал, що оплачена позивачем на суму 140 046, 44 грн.. Сума на яку має бути здійснено перерахунок складає 84 350, 64 грн. (140 046, 44 грн. -55 695, 80 грн. (270,44148 Гкал х 171, 62 грн. (тариф без ПДВ) + ПДВ 20%)).
Судові витрати позивача про сплату судового збору у розмірі 2 854 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 1 826, 56 грн..
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. Івана Франка 5, ідент. код 00131305) відновити становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів Приватного акціонерного товариства «Виробничо-торгівельна фірма головних уборів «Горлиця»(03151, м. Київ, вул. Ушинського 28, ідент. код 00310628), шляхом здійснення перерахунку вартості теплової енергії, спожитої Приватним акціонерним товариством «Виробничо-торгівельна фірма головних уборів «Горлиця»протягом січня, лютого 2009р. за договором № 154-2426-2 від 01.02.2002р. на підставі тарифів згідно з розпорядженням КМДА № 86 від 31.01.2007р. «Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам»в редакції розпорядження КМДА № 715 від 18.06.2007р., зменшивши її вартість на 84 350, 64 грн..
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. Івана Франка 5, ідент. код 00131305) на користь Приватного акціонерного товариства «Виробничо-торгівельна фірма головних уборів «Горлиця»(03151, м. Київ, вул. Ушинського 28, ідент. код 00310628) 1 826, 56 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять шість гривень 56 копійок) судових витрат.
4. В іншій частині в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.І. Самсін
дата підписання рішення 17.02.2012