ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 1/1513.02.12
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА страхування»
До Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»
Про стягнення 9 535,49 грн.
Суддя Мельник В.І.
Представники:
від позивача ОСОБА_1, довіреність № 3092/26 від 21.12.2011
від відповідача не з'явився
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА страхування»(далі -позивач) подав на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»(далі -відповідач ) про стягнення 9 535,49 грн.
Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем, як страховиком, відповідно до договору страхування 735-а/08дз від 08.05.2008р., було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 9 535,49 грн., внаслідок чого, до позивача в порядку ст. 27 Закону України “Про страхування” та статті 228 Господарського кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за відшкодування шкоди, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.
Ухвалою суду від 15.12.2011р. порушено провадження у справі № 1/15 та призначено розгляд на 23.01.2012 р.
23.01.2012р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та пояснення по суті спору.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.
Суд відклав розгляд справи на 13.02.2012, у зв'язку з відсутністю представник відповідача.
13.02.2012 відповідач подав до канцелярії суду заяву про застосування строку позовної давності.
13.02.2012 представник позивача у судовому засіданні заперечив проти застосування строку позовної давності, надав свої пояснення по суті спору, в яких підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї відсутності суд не повідомив.
Суд відмовив у задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності та вирішив розглядати справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
08.05.2008 між ПрАТ СК «АХА Страхування», та ОСОБА_2 як страхувальником, було укладено договір страхування № 735-а/08дз, згідно умов якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_1.
Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/3374232, страховиком ПрАТ «АСК «Інго Україна», було забезпечено транспортний засіб -автомобіль марки «БАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2.
03.08.2008 в м. Київ сталася ДТП за участю транспортного засобу «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 під керуванням ОСОБА_3. та транспортного засобу «БАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ТОВ «Мирогородченко»під керуванням ОСОБА_4.
Відповідно до постанови Поділського районного суду м. Києва від 10.09.2008р., гр. ОСОБА_4. визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до звіту про оцінку матеріального збитку № 2209 від 10.09.2008, завданого внаслідок ДТП, пошкодження транспортного засобу марки «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 9535,49 грн., які були виплачені згідно платіжного доручення № 1857 від 18.09.2008 року.
Позивач у своєму позові просив суд стягнути з відповідача 9535,49 грн. боргу та судовий збір.
Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.
Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування” визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування” визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування” страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
13.02.2012 відповідач подав до канцелярії суду заяву про застосування строку позовної давності.
Суд відмовив у задоволенні вказаної заяви, на підставі наступного.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Основним зобов'язанням за договором добровільного страхування є сплата страхового відшкодування у повному обсязі, відповідно до якого таке відшкодування буде достатнім для повного покриття завданого збитку. Платіжне доручення по справі №1857 від 18.09.2008 року є повним і основним виконанням страховиком свого зобов'язання, та відповідно до чого, строк позовної давності починає свій перебіг від дня коли було виконане основне зобов'язання. Таким днем є 18 вересня 2008 року по 18 вересня 2011 року. Однак відповідно до п. 6 ст. 70 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку. Як вбачається з матеріалів справи представник позивача звернувся до суду за захистом свого порушеного права 17.09.2011 року через Укрпошту м. Києва, про що свідчать відповідні докази наявні в матеріалах справи, а саме квитанція № 2645 та опис вкладення від 17.09.2011р. Таким чином суд дійшов висновку про те, що строк позовної давності не був пропущений позивачем.
13.02.2012 у судовому засіданні судом встановлено, що позивачем не було враховано франшизу у розмірі 510,00 грн., що передбачена відповідно до полісу страхування № ВВ/3374232, на підставі чого суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 8 845,49 грн.
Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача 8 845,49 грн.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»(код ЄДРПОУ 16285602, адреса: 01054, м. Київ, вул. Воровського 33) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(код ЄДРПОУ 31235110, адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська 8) суму заборгованості в розмірі 8 845 (вісім тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 49 коп. -основного боргу, 94 (дев'яносто чотири) грн. 86 коп. -державного мита, 219 (двісті дев'ятнадцять) грн. 48 коп. -судово-інформаційних витрат.
3. В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Мельник В.І.
(Дата складання повного тексту рішення: 16.02.2012)