ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 4/59109.02.12
За позовомПублічного акціонерного товариства «Незалежна Страхова Компанія»
До Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»
Простягнення 24 522,73 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Представники:
Від позивача Гуримський О.В.
Від відповідача Кірсанова К.О.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача -Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія «Гарант-Авто»24 522,73 грн. страхового відшкодування.
Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 24.01.2012р.
Крім того, відповідачем була подана письмова заява від 26.01.2012р., в якій заявлено, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення позивача до суду, і з цих підстав просить позивачу відмовити в позові.
Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
16.10.2007 р. в м. Києві, по вул. Набережне шосе міст Метро сталася ДТП за участю автомобіля «ДЕУ», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1, та автомобіля «CHEVROLET TACUMA», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, яким він і керував.
Згідно постанови Святошинського районного суду м. Києва від 29.11.2007 р. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні цієї ДТП, та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України за порушення п. 16.5 Правил дорожнього руху.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 14.11.2007 року ОСОБА_2 також визнано винним у скоєнні цієї ДТП, за ст. 124 КУпАП України за порушення п. 8.11 Правил дорожнього руху. Внаслідок зіткнення автомобіля «CHEVROLET TACUMA», державний номер НОМЕР_3, заподіяно шкоду на загальну суму 24 909 грн. 82 коп., що підтверджується Звітом з визначенням вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу № 3445 від 16.11.2007 р.
Тобто, матеріали справи свідчать, що ДТП сталася з вини обох водіїв -як ОСОБА_2. (Страхувальника Позивача), так і ОСОБА_1. ( страхувальника Відповідача).
В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на наступне.
13.07.2007 р. між ВАТ СК „Правекс-Страхування" та Радченком Олексієм Дмитровичем було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, наданого у заставу, серії ТЗМ № 622823, згідно з сертифікатом до якого об'єктом страхування став автомобіль «CHEVROLET TACUMA», державний номер НОМЕР_3.
Договором, укладеним між ВАТ СК „Правекс-Страхування" та Радченком Олексієм Дмитровичем, ДТП відноситься до переліку страхових випадків.
Обставини скоєння ДТП викладено у довідці Ф-2 ВДАІ ЕУМВС України з обслуговування Печерського району м. Києві від 22.10.2007 р.
Таким чином, у результаті ДТП, скоєної 16.10.2007 р. ОСОБА_1 на автомобілі, настав страховий випадок.
На виконання зазначеного Закону та згідно з договором страхування серії ТЗМ № 622823 від 13.07.2007 p., BAT СК „Правекс-Страхування" платіжним дорученням № 121 від 10.01.2008 року здійснило виплату страхового відшкодування у зв'язку зі страховим випадком у розмірі 24 522 грн. 73 коп.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток у повному обсязі.
Позивач стверджує, що при виплаті страхового відшкодування страхова компанія не наділена повноваженнями щодо визначення ступеня вини кожного з учасників ДТП, а тому виплату проведено згідно договору добровільного страхування транспортного засобу, наданого у заставу, серії ТЗМ № 622823 від 13.07.2007р., яким встановлено, що сума страхового відшкодування визначається виходячи із вартості відновлюваного ремонту застрахованого транспортного засобу, і підлягає виплаті страхувальнику з врахуванням франшизи.
При цьому, у сертифікаті до Договору страхування передбачено, що при скоєнні ДТП з вини або в наслідок дії користувача застосовується підвищений розмір франшизи, який становить 0,50% від страхової суми, а саме 387 гри. 09 коп.
Страховою компанією при розрахунку суми страхової виплати було враховано вину Страхувальника під час ДТП, даний факт підтверджується розрахунком суми страхового відшкодування.
Публічне акціонерне товариство «Незалежна Страхова Компанія»вважає, що виплативши страхове відшкодування у розмірі 24 522 грн. 73 коп., згідно із ст. 993, 1191 ЦК України, ст. 27 ЗУ «Про страхування»набуло право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_1. в межах фактичних затрат, а саме - на суму 24 522 грн. 73 коп.
Згідно полісу ОСЦПВВНТЗ серія № ВВ/2317573 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1. на момент ДТП 16.10.2007р. була застрахована в ПАТ «УСК «Гарант - Авто».
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Матеріали справи свідчать, що ДТП сталася з вини обох водіїв - як ОСОБА_2. (страхувальника Позивача), так і ОСОБА_1. (страхувальника ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО»).
Відповідно до ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Однак, Позивачем жодних доказів на підтвердження ступів вини суду не надано.
Також, Відповідачем в процесі розгляду справи подана письмова заява від 24.01.2011р. за № 279-14, в якій заявлено, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення позивача до суду, і з цих підстав просить позивачу відмовити в позові.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Суд погоджується з твердженням Позивача, що перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.
За суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При регресі одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.
Регрес у страхуванні виникає стосовно вузького кола осіб, тоді як суброгація застосовуються щодо будь-якої особи, відповідальної за настання страхового випадку. При суброгації перебіг строку позовної давності починається з моменту виникнення страхового випадку. При регресі - з моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування, тобто зазнав збитків.
Вказана позиція підтримується також Верховним Судом України (лист Верховного Суду України «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування»від 19.07.2011 року) та Вищим господарським судом України.
Згідно ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 5 ст.261 Цивільного кодексу України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
ДТП сталось 16.10.2007 року. Таким чином, строк позовної давності по зазначеній події сплив 16.10.2010 року.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦПК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Позивач вважає що ним не було пропущено строку позовної давності. На його думку право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, а до моменту виплати страхового відшкодування страховик не має жодних прав потерпілої особи, так як ним ще не виконано основного зобов'язання (не понесені жодні фактичні затрати).
Так, Позивач зазначає що виплата страхового відшкодування потерпілій особі за договором майнового страхування здійснювалося платіжним дорученням №121 від 10.01.2008р., а тому моментом початку перебігу позовної давності починається після наступної відповідної календарної дати з дня виконання основного зобов'язання тобто з 11.01.2008р. до 11.01.2011р.
Позивач звернувся до Господарського суду з даним позовом, відповідно до штемпелю поштового відділення 18.11.2011р.
Тобто, строк позовної давності по зазначеній події сплив і після виплати Позивачем страхового відшкодування.
Господарський суд з матеріалів справи не вбачає поважних причин для відновлення строку позовної давності. Зазначені Позивачем в запереченнях від 07.02.2012р. пояснення щодо не пропущення строку позовної давності, не приймаються судом до уваги.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог. Позивачем не доведено розміру відшкодування, що підлягає виплаті з урахуванням наявності вини обох учасників ДТП та пропущено строки позовної давності, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І.Борисенко
Повне рішення складено: 14.02.2012р.