"15" лютого 2012 р.
Справа № 5004/2579/11
за позовом дочірньої компанії " Газ України" в особі Волинської філії ДК "Газ України", м. Луцьк
до підприємця ОСОБА_1, с. Прохід, Ратнівського району
про стягнення 14 244 грн. 94 коп.
Суддя Якушева І.О.,
при секретарі судового засідання Мороз Д.В.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 (дов. № 140/10 від 26.12.2011р.),
від відповідача: ОСОБА_1 -підприємець (свідоцтво серії В01 № НОМЕР_1, видане Ратнівською районною державною адміністрацією Волинської області 23.06.1997р.)
В судовому засіданні взяв участь викликаний на підставі ст.30 ГПК України працівник ВАТ «Волиньгаз»Бальбуза В.П.
Суть спору: позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 14 244,94 грн., з них: 10 046,24 грн. заборгованості на підставі договору постачання природного газу № 7-98-8 від 29.09.2008р., 1 144,81 грн. пені, 830,68 грн. процентів річних, 2 223,21 грн. збитків, завданих інфляцією, нарахованих за прострочення платежу.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він на виконання умов договору поставки природного газу №7-98-8 від 29.09.2008р. в січні -квітні 2009 року передав відповідачу природного газу на суму 15647,80 грн., проте відповідач зобов'язання з оплати газу виконав частково -на суму 5601,56 грн., заборгованість складає 10046,24 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала.
Відповідач у відзиві (а.с.31) та в судовому засіданні позову не визнає, посилаючись на таке:
- договір № 7-98-8 від 89.09.2008р., на який спирається ДК “Газ України” у своїй позовній заяві, укладений між ДК “Газ України” та ПП ОСОБА_1 на постачання природного газу дійсний до 31.12.2008р. включно ( п.11.1 та п.2.1. договору).
Додаткова угода №1 до договору №7-98-8 від 29.09.08р., укладена 30.10.2008р., не продовжує терміну дії договору. А так звана заборгованість за даними ДК “Газ України” виникла у січні 2009 року, хоча для її виникнення відсутні підстави, тому що:
30.12.2008р. було укладено договір на поставку природного газу у 2009 році між ВАТ “Волиньгаз” і ПП ОСОБА_1
Підставою вважати договір правомочним є виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить слідуюче.
Згідно з актами прийомки-передачі природного газу, підписаних і завірених печатками ВАТ “Волиньгаз” та ПП ОСОБА_1, №168 від 27.01.2009р. -поставка газу і №100 від 27.01.2009р .-транспортування газу у січні 2009р. ВАТ “Волиньгаз” було поставлено і транспортовано 3600 кубометрів природного газу.
За поставку і транспортування природного газу у січні 2009р. ПП ОСОБА_1 було сплачено ВАТ “Волиньгаз” слідуючі суми: згідно з квитанцією №191/260 від 29.01.2009р. за поставку газу згідно з актом №168 27.01.2009р. 7704,47 грн. (рахунок №R400000000227 від 27.01.2009р.); згідно з квитанцією №192/262 від 29.01.2009р. за транспортування газу згідно з актом №100 27.01.2009р. -538,69 грн. (рахунок №R400000000228 від 27.01.2009р.).
Заборгованість ПП ОСОБА_1 перед ДК “Газ України” в розмірі 9624,71 грн. за даними ДК “Газ України” виникла у січні 2009р. є безпідставною, оскільки відсутні підписані сторонами і завірені печатками сторін договір на поставку природного газу у 2009р. ДК “Газ України” і акт прийомки -передачі природного газу за січень 2009р. Також недостовірною є інформація ДК “Газ України” про те, що у січні 2009р. ПП ОСОБА_1 сплачено 5601,56 грн. ДК “Газ України” не представлено суду документ на підтвердження сплати зазначених коштів.
Правові відносини з ДК “Газ України” і ПП ОСОБА_1 розпочались у лютому 2009р. і закінчились у квітні 2009р., про що свідчать виставлені ДК “Газ України” рахунки на оплату за природній газ: №97-98-8 від 28.02.2009р. на суму 2961,44 (1,152 тис метрів кубічних) -спожитий у лютому; №97-98-8 від 31.03.2009р. на суму 2570,70 (1,000 тис метрів кубічних) -спожитий у березні; №97-98-8 від 30.04.2009р. на суму 69,41 (0,027 тис метрів кубічних) -спожитий у квітні.
Оплату ПП ОСОБА_1 здійснював в такому порядку: платіжне доручення №17 від 04.03.2009р. -4300 грн., в тому числі за лютий 2009р.- 2961,45 грн. за березень 2009р. -1032,39 грн.; платіжне доручення №31 від 30.03.2009р. -1538,31 грн. - за березень; платіжне доручення №45 від 27.04.2009р. -69,41 грн. - за квітень 2009р.
Згідно з даними ДК “Газ України” відсутня інформація про оплату.
Внаслідок перекручування і спотворювання даних ДК “Газ України” штучно створило борг ПП ОСОБА_1 перед ДК “Газ України”.
В судовому засіданні 01.02.2012р. відповідач визнав поставку газу позивачем у лютому, березні, квітні 2009р. та не визнає у січні 2009р. Стверджує, що газ в січні 2009 року відпускало йому Ратнівське УГГ ВАТ «Волиньгаз».
Судом ухвалою суду від 01.02.2012р. було викликано для дачі пояснень працівника ВАТ «Волиньгаз». Необхідність виклику в судове засідання працівника ВАТ «Волиньгаз»зумовлена тим, що згідно з актом прийомки-передачі природного газу № 0000000000168 від 27.01.2009р. постачальником природного газу відповідачу було ВАТ «Волиньгаз», а за реєстром реалізації за січень 2009р., складеним ВАТ «Волиньгаз»- Волинська філія ДК «Газ України».
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
позивач звернувся з позовною заявою до господарського суду про стягнення з відповідача 10046,24 грн. заборгованості, 1 144,81 грн. пені, 830,68 грн. процентів річних, 2 223,21 грн. збитків, завданих інфляцією, обґрунтовуючи позов укладенням між ним і відповідачем договору поставки природного газу №7-98-8 від 29.09.2008р., передачею відповідачу в січні -квітні 2009 року на виконання умов договору природного газу на суму 15647,80 грн. та невиконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати вартості природного газу у строк, встановлений договором. До початку розгляду судом спору по суті позивач не заявляв про зміну підстав чи предмету позову.
Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача до задоволення не підлягають.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач в процесі судового розгляду не довів, що природний газ в січні -квітні 2009 року було передано відповідачу на виконання умов договору поставки природного газу №7-98-8 від 29.09.2008р., оскільки пунктом 11.1 договору встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу до 31.12.2008 року.
Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно із ст.180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
З огляду на викладене, слід вважати, що договір поставки природного газу №7-98-8 від 29.09.2008р. припинив свою дію 31.12.2008 року. Доказів, які б свідчили про продовження терміну дії договору, внесення до п.11.1. договору змін, не подано.
У відповідності із ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Проте, з наведеного випливає, що позивач відпустив відповідачу природний газ після того, як договір припинив свою дію.
Відпуск природного газу відповідачу позивачем у справі -Волинською філією ДК «Газ України»впродовж січня -квітня 2009 року підтверджується реєстрами реалізації природного газу промисловими підприємствами за договорами філій ДК «Газ України»(а.с.59-72), підписаними Волинською філією ДК «Газ України»та ВАТ «Волиньгаз», поясненнями представника ВАТ «Волиньгаз».
У зв'язку з тим, що відповідач заперечував факт постачання позивачем природного газу в січні, посилаючись при цьому на те, що у січні 2009 року природний газ йому постачала Ратнівська філія ВАТ «Волиньгаз», оскільки 30.12.2008 року між ним і ВАТ «Волиньгаз»в особі Ратнівського УГГ було укладено договір на постачання, підписані акти приймання-передачі природного газу та згідно з квитанціями №№191/260, 192/262 від 29.01.2009р. сплачено 8243,16 грн. (7704,47 + 538,69) в судове засідання на підставі ст.30 ГПК України був викликаний працівник ВАТ «Волиньгаз».
Допитана в судовому засіданні працівник ВАТ «Волиньгаз»пояснила, що договір між ВАТ «Волиньгаз»і підприємцем ОСОБА_1 на постачання природного газу у 2009 році 30.12.2008р. дійсно було укладено, акт прийому-передачі газу за січень 2009р. було підписано, проте фактично у 2009 році ВАТ «Волиньгаз»не відпускало природного газу підприємцю ОСОБА_1, а відпускала Волинська філія ДК «Газ України», на підтвердження чого посилалася на згадані реєстри.
Надходження коштів від підприємця ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок Ратнівського УГГ ВАТ «Волиньгаз» на підставі квитанцій №№191/260, 192/262 від 29.01.2009р. як оплату за газ в розмірі 8243,16 грн. (7704,47 + 538,69) підтвердила та пояснила про готовність ВАТ «Волиньгаз»їх повернути.
Враховуючи те, що позивачем заявляються вимоги про стягнення коштів за переданий природний газ в січні -квітні 2009 року після припинення дії договору 31.12.2008 року, необхідним є доведення факту настання строку оплати вартості природного газу, який з огляду на припинення дії договору 31.12.2008 року, має в даному випадку визначатись з урахуванням вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, та доведення вартості переданого природного газу.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже, в даному випадку обов'язком позивача є доведення факту звернення до відповідача з відповідною вимогою про оплату, та порушення відповідного зобов'язання при настанні строку оплати в силу вимог закону.
Право вимоги та відповідно підстави стверджувати про наявність порушення прав підприємства невиконанням в даному випадку обов'язку по сплаті наданих послуг, чинним законодавством обумовлене направленням іншій стороні відповідної вимоги. Матеріали справи не містять доказів надіслання такої вимоги відповідачу та доказів отримання відповідачем відповідної вимоги (претензії), що в свою чергу, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України не дає підстав вважати таким, що настав для відповідача строк для оплати.
Виходячи зі встановлених судом обставин справи щодо відпуску газу після закінчення строку дії договору, відсутності погодженого сторонами строку оплати та доказів звернення позивача з вимогою до відповідача в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України про оплату переданого природного газу, у суду відсутні підстави вважати таким, що настав строк виконання відповідачем зобов'язання по оплаті отриманого природного газу. У зв'язку з цим вимоги позивача з підстав, зазначених у позовній заяві, задоволенню не підлягають. Проте, ця обставина не позбавляє позивача права звернутися за захистом своїх інтересів до суду повторно після надіслання вимоги відповідачу в порядку, встановленому ч. 2 ст. 530 ЦК України, та обґрунтування вартості переданого природного газу.
Оскільки не підлягає до задоволення вимога про стягнення з відповідача заборгованості, відсутні підстави для стягнення пені, процентів річних, збитків, завданих інфляцією, нарахованих за порушення строків оплати вартості переданого природного газу.
Судові витрати у справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 180, 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 530, 631 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
у задоволенні позову відмовити.
Суддя І. О. Якушева
Повний текст рішення
складено та підписано
20.02.12