"15" лютого 2012 р.
Справа № 5004/2482/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП", м.Нововолинськ
до відповідача Приватного підприємства "Реммерс і ЗУ", м.Нововолинськ
про стягнення 35 700,00 грн.
Суддя Бондарєв С.В.
від позивача: ОСОБА_2 - довіреність №8 від 10.01.2012р.
від відповідача: ОСОБА_3 - - довіреність від 23.12.2011р.
СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СМП" - звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Реммерс і ЗУ", в якому просить стягнути з відповідача 35 700,00 грн., в т.ч. 31 083,00 грн. - попередньої оплати, сплаченої згідно платіжного доручення №265 від 25.06.2009р. відповідно до Попереднього договору №2 від 17.06.2009р., 1 601,84 грн. - 3% річних за період з 13.03.2010р. по 30.11.2011р., 3 015,06 грн. - суми індексу інфляції за період з березня 2010р. по листопад (включно) 2011р.
Свої позовні вимоги обґрунтовує наступним:
17.06.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СМП»та Приватним підприємством «Реммерс і ЗУ» було укладено Попередній договір № 2, згідно умов якого відповідач зобов'язувався на умовах зазначених у Попередньому договорі, у строк не пізніше 01 вересня 2009 року продати позивачу, а позивач зобов'язувався купити у відповідача земельну ділянку загальна площа якої орієнтовно складає 988 кв.м., котра знаходиться за адресою: місто Нововолинськ, вулиця Луцька,3, що оформити договором купівлі-продажу (основний договір) .
Відповідно до п.2 Попереднього договору сума основного договору (договору купівлі- продажу) попередньо узгоджена сторонами і повинна орієнтовно становити 62 682,71 грн.
Згідно з п. 6 Попереднього договору на підтвердження дійсних намірів про наступне укладення основного договору позивач зобов'язався протягом 7 банківських днів з дня підписання попереднього договору перерахувати на розрахунковий рахунок відповідача завдаток в розмірі 31 083,65 гривень.
25 червня 2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю «СМП»здійснило оплату в розмірі 31 083,00 гривень, що підтверджено платіжним дорученням N9265. Дана сума відповідно до п. 6.1. Попереднього договору розцінюється Сторонами як аванс за основним договором.
Відповідно до п.3 Попереднього договору Основний договір повинен бути укладений після проведення експертної оцінки земельної ділянки, але не пізніше 01 вересня 2009 року.
Відповідно до п.4. Попереднього договору експертну оцінку земельної ділянки проводить відповідач за свій рахунок.
Згідно з п.4.1. Попереднього договору строк надання висновків проведення експертної оцінки не повинен бути пізнішим за 15 липня 2009 року.
Відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за Попереднім договором, оскільки експертну оцінку вартості земельної ділянки надав лише 03 лютого 2010 року, що підтверджується листом від 03 лютого 2010 року за вих.№3. Крім того 03 лютого 2010 року на адресу позивача було надіслано протокол зборів засновників приватного підприємства «Реммерс і ЗУ»№8 датований 26 січням 2010 року про продаж земельної ділянки площею 984 кв.м., котра знаходиться за адресою: місто Нововолинськ, вулиця Луцька,3 за - 104 608,82 грн.
Відповідачем 17 лютого 2010 року було надіслано лист за вих.№4 з повторною пропозицією укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки (основний договір) за 104 608,82 грн, враховуючи попередню оплату у розмірі 31 083,00 грн., додатками до даного листа зазначені два примірники додаткової угоди №1 датовані 28 серпня 2009 року про продовження строку укладення Основного договору до 01 березня 2010 року.
Проте дії ПП «Реммерс і ЗУ», щодо тривалого виготовлення експертної оцінки створили ситуацію, яка сприяла підвищенню ринкової вартості земельної ділянки. Тому у листі за вих.№164 від 25 лютого 2010 року позивач повідомив відповідача про готовність придбати земельну ділянку на умовах, які передбачені в Попередньому договорі №2 від 17.06.2009 року за ціною 62 682,71 гривень. Також у листі зазначено, що у випадку відмови ПП «Реммерс і ЗУ»відчужити земельну ділянку за ціною зазначеною в Попередньому договорі, відповідач змушений буде повернути отриману від ТзОВ «СМП»грошову суму в розмірі 31 083,00 гривень.
ПП «Реммерс і ЗУ»відмовилось продавати земельну ділянку площею 984 кв.м., котра знаходиться за адресою: місто Нововолинськ, вулиця' Луцька,3, за , ціною, зазначеною в попередньому договорі, що підтверджується листом за вих.№ ,7 від 18.03.2010 року, в якому Відповідач знову запропонував продати земельну ділянку за ціною - 104 608,82 грн.(сто чотири тисячі шістсот вісім грн.82 коп.), враховуючи попередню оплату у розмірі 31 083,00 грн. (тридцять одна тисяча вісімдесят три грн.00 коп.).
Пунктом 8 Попереднього договору передбачено, що у випадку, коли основний договір не відбудеться, Сторона-2 зобов'язана повернути Стороні-1 отриманий аванс у повній сумі протягом трьох днів з дня вимоги, заявленої у будь-якій формі.
Позивач з метою досудового врегулювання спору, направив Відповідачу претензію вих.№572 від 25 жовтня 2011 року з повторною вимогою повернути отриманий аванс в розмірі 31 083,00 грн. Проте ПП «Реммерс і ЗУ»відповіді на пред'явлені ТзОВ «СМП»вимоги не надало, існуючої заборгованості в вищезазначеному розмірі не повернуло, коштами протиправно користується і до сьогодні.
Оскільки Основний договір купівлі-продажу земельної ділянки між сторонами не укладено, передана Відповідачу сума у розмірі - 31 083,00 грн. підлягає поверненню.
Представник позивача в судовому засіданні, в поясненнях від 10.01.2012р., від 13.02.2012р. №72 зазначив, що попередній договір №2 від 17.06.2009р. був укладений у належній формі; позивач не займав земельної ділянки та на обмежував законних прав відповідача щодо використанні в господарській діяльності належної йому на праві власності земельної ділянки; попередній договір є передумовою основного договору купівлі-продажу, без виконання умов попереднього договору, неможливе укладення Основного договору; до укладення попередній договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.
Представник відповідача в судовому засіданні, у відзиві від 23.12.2011р. №23, в поясненні від 08.02.2012р. №4 заперечив позов, зазначив, що попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки №2 від 17.06.2009р. є нікчемним оскільки нотаріально не посвідчений; позивачем невірно обрано спосіб захисту порушених прав; крім того, зазначив, що дана земельна ділянка на протязі тривалого часу самовільно зайнята позивачем, чим завдана відповідачу шкода, яка згідно розрахунку становить 2 045,40 грн.; у позивача 06.05.2009р. виникло грошове зобов'язання в сумі 2 045,40 грн., а 21.05.2009р. в зв'язку з невиконанням даного зобов'язання позивач набув статусу боржника по ньому та вважається таким, що прострочив; сума боргу по цьому зобов'язанню з урахуванням індексу інфляції та 3% річних становить 2 593,93 грн.; позивачу було направлено заяву №1 від 16.12.2011р. про припинення зобов'язання зарахуваннями; на думку відповідача сума, яка підлягає поверненню позивачу у разі застосування наслідків недійсності нікчемного договору становить 28 489,07 грн.
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Виходячи з правового аналізу припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є одностороннім правочином і для цього достатньо заяви однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин (лист ВГСУ від 01.07.1996р. №01-8/241 з наступними змінами і доповненнями).
Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмету спору за умови якщо між сторонами не залишилось спірних (неврегульованих ) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підставі для висновку про відсутність предмету спору (Інформаційний лист ВГСУ від 12.03.2009р. №01-08/163).
Позивач заперечив проти зарахування зустрічних однорідних вимог, тому клопотання відповідача про зарахування слід залишити без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,-
17.06.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СМП»та Приватним підприємством «Реммерс і ЗУ» було укладено Попередній договір № 2, згідно умов якого відповідач зобов'язувався на умовах зазначених у Попередньому договорі, у строк не пізніше 01 вересня 2009 року продати позивачу, а позивач зобов'язувався купити у відповідача земельну ділянку загальна площа якої орієнтовно складає 988 кв.м., котра знаходиться за адресою: місто Нововолинськ, вулиця Луцька,3, що оформити договором купівлі-продажу (основний договір).
Відповідно до п.2 Попереднього договору сума основного договору (договору купівлі- продажу) попередньо узгоджена сторонами і повинна орієнтовно становити 62 682,71 грн.
Згідно з п. 6 Попереднього договору на підтвердження дійсних намірів про наступне укладення основного договору позивач зобов'язався протягом 7 банківських днів з дня підписання попереднього договору перерахувати на розрахунковий рахунок відповідача завдаток в розмірі 31 083,65 гривень.
25 червня 2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю «СМП»здійснило оплату в розмірі 31 083,00 гривень, що підтверджено платіжним дорученням N9265. Дана сума відповідно до п. 6.1. Попереднього договору розцінюється Сторонами як аванс за основним договором.
Відповідно до п.3 Попереднього договору Основний договір повинен бути укладений після проведення експертної оцінки земельної ділянки, але не пізніше 01 вересня 2009 року.
Відповідно до п.4. Попереднього договору експертну оцінку земельної ділянки проводить відповідач за свій рахунок.
Згідно з п.4.1. Попереднього договору строк надання висновків проведення експертної оцінки не повинен бути пізнішим за 15 липня 2009 року.
Відповідно до ч.1 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
У ч. 4 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Частиною 1 ст. 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є чинним з моменту його державної реєстрації. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (ч. 3 ст. 640 ЦК України).
Згідно з ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Державна реєстрація договорів купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна здійснюється відповідно до Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року N 671. Державна реєстрація договорів купівлі-продажу нерухомості здійснюється шляхом внесення нотаріусом запису до Державного реєстру правочинів (далі - Реєстру) одночасно з його нотаріальним посвідченням. Нотаріуси, які не мають доступу до єдиної комп'ютерної бази даних Реєстру, в день посвідчення правочину надсилають один його примірник реєстратору (державним нотаріальним конторам, державним нотаріальним архівам, приватним нотаріусам, що уклали відповідні угоди з державним підприємством "Інформаційний центр" та мають доступ до Реєстру через комп'ютерну мережу), який в день отримання примірника вносить відповідний запис до Реєстру.
Відповідно до норм ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Згідно із ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Згідно з вимогами ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить ст. 193 ГК України.
Відповідно і попередній договір №2 від 17.06.2009р. має бути нотаріально посвідчений та зареєстрований.
Судом встановлено, що за змістом попередній договір №2 від 17.06.2009р., яким досягнуто згоди про купівлю-продаж земельної ділянки площею 988 кв.м., укладений між сторонами у простій письмовій формі, нотаріально не посвідчувався та не реєструвався, а тому є нікчемним.
У відповідності до ч.1 ст. 236, ч. 1 ст. 216 ЦК України нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 203, 210, 220, 509, 526, 640,657 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд
1. В позові відмовити.
Суддя С. В. Бондарєв
Повний текст рішення
складено та підписано
17.02.12