Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216
Іменем України
13.02.2012Справа №5002-19/5464-2011
За позовом - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АР Крим, м.Білогірськ
До відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АР Крим, м.Євпаторія
про стягнення 39105,00 грн.
Суддя Мокрушин В.І.
Від позивача - ОСОБА_3 - представник, дов. № 5 від 11.01.12 р.
Від відповідача - не з'явився
Суть спору: Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, у якому просить стягнути відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 39105,00 грн.; судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.12.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання.
Представник позивача у судовому засіданні усно позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неприбуття суд не сповістив. Вимоги викладені в ухвалі суду від 23.12.2011 р. та 12.01.2012 р. не виконав, документального підтвердження поважності причин невиконання вимог суду не представив.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2011 р. по справі № 5023/4165/11.
Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 р. № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 р. № 1771), ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 р. № 2453 із змінами і доповненнями), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 р. № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 р. № 350) та усного клопотання представника позивача, він давав пояснення на російський мові.
Фіксація судового процесу технічними засобами проводилась відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).
Представнику позивача роз'яснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -
З матеріалів справи суд вбачає, що відповідно до витратної накладної № ЧП-005174 від 27.07.2011 р. відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 39105,00 грн. (а.с.8).
Листом б/н від 28.10.2011 р. позивач звернувся до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з вимогою про оплату за отриманий товар відповідно до витратної накладної № ЧП-005174 від 27.07.2011 р. на суму 39105,00 грн.
Однак, станом на день розгляду справи відповідач наявну заборгованість за поставлений товар не сплатив, на вимогу відповідача про оплату заборгованості жодним чином не відреагував, що й стало підставою для позивача для звернення до суду із даним позовом про стягнення заборгованості.
Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями).
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 39105,00 грн., оскільки вони обґрунтовані, засновані на приписах діючого законодавства та підлягають задоволенню.
Згідно ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем суду не надано. Відповідачем також не оспорена сума розрахунку заборгованості позивача, що відповідно до положень статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України є його обов'язком.
Судові витрати по сплаті судового збору судом покладаються у повному обсязі на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -
· Позов задовольнити у повному обсязі.
· Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суму боргу у розмірі 39105,00 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1411,50 грн.
· Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Повне рішення складено 20.02.2012 р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Мокрушин В.І.