"14" лютого 2012 р. Справа № 5023/5465/11
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого - судді Малетича М.М.,
суддів: Круглікової К.С.,
Мамонтової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства “Тер-Буд” на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2011 року у справі № 5023/5465/11 господарського суду Харківської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Лідер-Пласт” до Приватного підприємства “Тер-Буд”, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус ОСОБА_1, приватний нотаріус ОСОБА_2, про визнання договору купівлі-продажу недійсним,
за участю представників:
Позивача: ОСОБА_5, дов. б/н від 31.05.2011 року,
Відповідача: ОСОБА_4, дов. б/н від 27.01.2012 року,
Третіх осіб: не з'явились.
Товариство з обмеженою відповідальністю фірми “Лідер Пласт” (далі -ТОВ “Лідер Пласт”, Позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства “Тер-Буд” (далі -ПП “Тер-Буд”, Відповідач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 08.12.2008 року нежитлового приміщення загальною площею 14601,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: місто Харків, проспект Постишева, буд. 93.
Ухвалами господарського суду Харківської області від 23.11.2010 року та від 06.12.2010 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору було залучено приватного нотаріуса ОСОБА_1 (далі -нотаріус ОСОБА_1, Третя особа 1), приватного нотаріуса ОСОБА_2 (далі -нотаріус ОСОБА_2, Третя особа 2) та засновника ТОВ “Лідер Пласт” -ОСОБА_3 (далі -ОСОБА_3, Третя особа 3).
Справа розглядалась судами неодноразово.
Після скасування прийнятих у справі судових рішень постановою Вищого господарського суду України від 01.06.2011 року, справу було передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.
За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Харківської області від 30.08.2011 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2011 року позов ТОВ “Лідер Пласт” задоволено у повному обсязі.
У поданій касаційній скарзі, Відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і, зокрема, ст.ст. 92, 203, 215, 237, 241 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, ст.ст. 33, 43, 47, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Позивач, у своєму письмовому відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог Відповідача, викладених ним у касаційній скарзі, просить залишити таку без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
В той же час, судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Разом з тим, оскаржувані судові рішення вказаним вимогам у повній мірі не відповідають, та були зроблені з порушенням норм матеріального права, з огляду на наступне.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 08.12.2008 року між ТОВ “Лідер Пласт” (Продавець), в особі його представника, який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності, та ПП “Тер-Буд” (Покупець), в особі його директора, який діяв на підставі Статуту, було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.) ТОВ “Лідер Пласт” продав, а ПП “Тер-Буд” купив належну на праві приватної власності нежитлову будівлю, літ. “И-4”, загальною площею 14601,9 кв.м., розташовану за адресою: місто Харків, проспект Постишева, буд. 93.
Також, згідно умов Договору (п. 3.), купівлю-продаж нежитлових приміщень та будівель, було здійснено за ціною 1100000,00 грн. з урахуванням ПДВ. При цьому, сторони домовились також про те, що ці гроші повинні бути перераховані на рахунок Продавця не пізніше 30.12.2009 року і те, що розрахунок може здійснюватись із застосуванням векселів.
В той же час, умовами Договору (п. 5.) передбачалось, що право власності на придбані нежитлові приміщення та будівлі виникає у Покупця з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке відчужується за цим договором.
Крім того, згідно п. 6. Договору, відповідно до відомостей, викладених у Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством “Харківське міське бюро технічної інвентаризації”, балансова вартість нерухомого майна, що відчужується за цим договором, становить 467997,61 грн.
Зазначений Договір, який був нотаріально посвідчений 08.12.2008 року та зареєстрований в реєстрі за № 2887, від імені Позивача був підписаний його представником -Марковою М.В., яка діяла на підставі нотаріально посвідченої довіреності, виданої директором ТОВ “Лідер Пласт” 28.10.2008 року та зареєстрованої в реєстрі за № 639.
Згідно доводів Позивача, з якими у повній мірі погодились і суди попередніх інстанцій, рішення про відчуження спірного майна - нежитлової будівлі, загальною площею 14601,9 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Харків, проспект Постишева, 93, вартість якого значно перевищувала 50% всього майна ТОВ “Лідер Пласт”, загальними зборами цього товариства взагалі не приймалося. Більш того, рішенням загальних зборів ТОВ “Лідер Пласт” від 02.11.2007 року було заборонено директору цього товариства здійснювати продаж його нерухомості та земельних ділянок. Крім того, продаж спірного майна було здійснено представником ТОВ “Лідер Пласт” за ціною, значно нижчою від його реальної ринкової вартості, що суперечить положенням Статуту цього товариства та його інтересам, а також на умовах, відмінних від тих, які визначалися довіреністю, виданою директором ТОВ “Лідер Пласт” 28.10.2008 року і, зокрема, щодо можливості ПП “Тер-Буд” здійснення розрахунку за Договором векселем та з відстрочкою платежу понад один рік.
У зв'язку з цим, Позивач, з посиланням на ст.ст. 98, 203 ч.ч. 1, 2, 5, 234 ЦК України і те, що з боку ТОВ “Лідер Пласт” договір від 08.12.2008 року купівлі-продажу нежитлової будівлі, загальною площею 14601,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: місто Харків, проспект Постишева, 93, було вчинено особою, яка не мала на те необхідного обсягу цивільної дієздатності, всупереч інтересам товариства та без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, в частині розрахунків, просив господарський суд визнати його недійсним.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення ст.ст. 92, 98, 203, 215, 207, 241, 246 ЦК України, Статуту ТОВ “Лідер Пласт” і те, що рішення про відчуження нежитлового приміщення загальною площею 14601,9 кв.м., яке розташоване за адресою: місто Харків, проспект Постишева, 93, вартість якого значно перевищувала 50% майна ТОВ “Лідер Пласт”, загальними зборами цього товариства не приймалося, тоді як його керівник на момент вчинення вказаного правочину діяв одноособово, з перевищенням наданих йому повноважень, тоді як сам продаж спірного майна було здійснено за ціною, значно нижчою від його реальної ринкової вартості, тобто -всупереч інтересам товариства, і на умовах, які у свою чергу свідчать про відсутність наміру створення правових наслідків в частині розрахунків за договором та про фіктивність даної угоди, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ “Лідер Пласт” і їх задоволення у повному обсязі.
Разом з тим, частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
В той же час, відповідно до статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Водночас, згідно статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
При цьому, правові наслідки недодержання сторонами при вчинені правочину вимог закону передбачені статтями 216-235 ЦК ЦУкраїни.
Зокрема, статтею 234 ЦК України передбачені правові наслідки фіктивного правочину: фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Крім того, відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
У зв'язку з цим, статтею 237 ЦК України визначено поняття та підстави представництва: представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Зокрема, відповідно до частини 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Статтею 97 ЦК України також передбачено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариства є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, частинами 1, 2 ст. 145 ЦК України та ст. 58 Закону України “Про господарські товариства” встановлено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.
Крім того, відповідно до частин 2, 3 ст. 92 ЦК України, у випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Разом з тим, статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником юридичної особи з перевищенням повноважень, створює, змінює та припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту, вчинення цього правочину.
Тобто, законом встановлено, що наступне схвалення правочину представником юридичної особи, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.
На вказані положення вимог матеріального права, в контексті правильного вирішення даного спору, з урахуванням усіх обставин, які мають важливе значення для даного спору, та необхідність їх ретельного з'ясування, звертав увагу і суд касаційної інстанції у своїй постанові від 01.06.2011 року, направляючи дану справу на новий судовий розгляд.
Проте, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, згідно якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд першої інстанції, не звернув належної уваги на те, що рішенням загальних зборів ТОВ “Лідер Пласт” від 24.10.2008 року, оформлених протоколом № 4, на яких були присутні усі його учасники, було вирішено продати ПП “Тер-Буд” спірне майно -нежитлову будівлю за адресою: місто Харків, пр.-кт Постишева, 93, за ціною 1100000,00 грн., уповноваживши на це, шляхом укладення відповідного договору купівлі-продажу, фізичну особу -ОСОБА_6, для чого видати їй нотаріально посвідчену довіреність.
При цьому, вказане рішення загальних зборів ТОВ “Лідер Пласт”, яке було прийнято в межах повноважень цього Товариства, закріплених у його Статуті, та з урахуванням власних економічних інтересів, є чинним і в судовому порядку недійсним не визнавалось.
Крім того, суд не звернув також увагу і на довіреність, видану директором ТОВ “Лідер Пласт” ОСОБА_6, та посвідчену нотаріусом, згідно якої вказаному представнику надавались повноваження на продаж нерухомого майна -нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: місто Харків, пр.-кт Постишева, 93, за ціною не нижчою 1100000,00 грн. саме ПП “Тер-Буд”. При цьому, під час нотаріального посвідчення вказаної довіреності, правоздатність та дієздатність керівника ТОВ “Лідер Пласт”, та повноваження його представника перевірено.
У зв'язку з цим, посилання у рішенні суду на те, що колишній директор ТОВ “Лідер Пласт” прийняв рішення продати майно одноособово, з перевищенням наданих йому повноважень, без відповідного на те рішення загальних зборів товариства і всупереч інтересів останнього, є безпідставним.
Також, суд першої інстанції, визнаючи недійсним спірний Договір, посилався і на те, що продаж майна було вчинено за ціною, значно нижчою від його реальної ринкової вартості, що теж суперечить положенням п. 17. Статуту ТОВ “Лідер Пласт” і його інтересам, згідно якого метою заснування та діяльності товариства є об'єднання економічних інтересів, інтелектуальних, майнових і трудових ресурсів учасників, а також притягнення та використання на взаємовигідних умовах трудових, інтелектуальних ресурсів інших громадян для здійснення комерційної діяльності, направленої на збільшення прибутку, а також на умовах, відмінних від тих, які визначалися довіреністю, виданою директором цього товариства 28.10.2008 року, а саме -щодо можливості ПП “Тер-Буд” здійснення розрахунку за Договором векселем та з відстрочкою платежу понад один рік, що у свою чергу, свідчать про відсутність наміру створення правових наслідків в частині розрахунків за договором та про фіктивність цієї угоди.
Проте, судом не було прийнято до уваги наявний у матеріалах справи акт приймання-передачі векселя номінальною вартістю 1100000,00 грн. від 21.01.2009 року, в якому вказано, що цей вексель передається у рахунок виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу від 08.12.2008 року, тоді як можливість здійснення розрахунку векселем по договору купівлі-продажу, не суперечить і вимогам діючого законодавства.
Водночас, згідно довідки ТОВ “Лідер Пласт” від 22.04.2009 року, яка міститься в матеріалах справи, проти якої не заперечував в судовому засіданні і сам представник Позивача, розрахунок за договором купівлі-продажу від 08.12.2008 року був проведений з Позивачем у повному обсязі.
Також, місцевим господарським судом не було враховано і те, що згідно п. 6. Договору, відповідно до відомостей, викладених у Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством “Харківське міське бюро технічної інвентаризації”, балансова вартість нерухомого майна, яке відчужувалось за цим договором, становила 467997,61 грн., яке у свою чергу спростовує доводи Позивача та висновки суду про те, що спірне майно на момент укладання Договору було продано за ціною, значно нижчою від його реальної вартості.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав, про які йшлося у позовній заяві та оскаржуваних судових рішеннях, для визнання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, укладеного між сторонами 08.12.2008 року, за яким відчужено нерухоме майно -нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: місто Харків, пр.-кт Постишева, 93, для визнання цього правочину недійсним.
У зв'язку з цим, розглядаючи даний спір та приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції не врахував належним чином всі обставини справи та не надав таким, у відповідності до норм матеріального права, що підлягали застосуванню до спірних правовідносин, належну правову оцінку, а тому, дійшов неправильних висновків про задоволення позову, визнавши недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 08.12.2008 року.
Разом з тим, переглядаючи рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд також не звернув належну увагу на зазначені порушення норм матеріального судом першої інстанції, не надавши таким належну правову оцінку, у зв'язку з чим, дійшов невірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та визнання недійсним договору, що призвело до порушень судом цієї інстанції приписів частин 1, 2 ст. 101 ГПК України, за якими, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу та не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Враховуючи, що судами попередніх інстанцій було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи, проте таким дана неправильна правова оцінка, суд касаційної інстанції вважає за можливе, скасовуючи попередні судові рішення у справі, прийняти нове рішення про відмову ТОВ “Фірма “Лідер-Пласт” у позові повністю.
У зв'язку з прийняттям рішення про відмову в позові та, з урахуванням положень ст. 49 ГПК України про розподіл судових витрат, судові витрати у справі у зв'язку з відмовою у позові, а саме: 85,00 грн. державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що сплачені Відповідачем за рішенням господарського суду Харківської області від 30.08.2011року, та судовий збір сплачений ним за розгляд касаційної скарги у розмірі 702,80 грн., покладаються на Позивача.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117 -1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства “Тер-Буд” задовольнити.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2011 року та рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2011 року у справі № 5023/5465/11 скасувати повністю.
Прийняти нове рішення у справі № 5023/5465/11, яким у позові ТОВ “Фірма “Лідер-Пласт” відмовити повністю.
Стягнути з ТОВ “Фірма “Лідер-Пласт” на користь ПП “Тер-Буд” 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу і 702,80 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги, зобов'язавши господарський суд Харківської області видати відповідний наказ.
Головуючий - суддя Малетич М.М.
Судді Круглікова К.С.
Мамонтова О.М.