"15" лютого 2012 р. Справа № 5004/2013/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Черкащенка М.М.
суддів: Жукової Л.В.
Нєсвєтової Н.М.
розглянувши касаційну скаргу Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Волиньтурист»
на ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 27.12.2011р.
у справі № 5004/2013/11
за позовом Прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до 1. Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Волиньтурист»
2. Виконавчий комітет Луцької міської ради
про визнання недійсним рішення
За участю представників сторін:
від прокуратури:прокурор відділу Генеральної прокуратури України -Рудак О.В.;
від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився
Рішенням Господарського суду Волинської області задоволено позов Прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 437 від 31.08.2000р. «Про оформлення права власності на нерухоме майно», визнано за державою Україна в особі Фонду державного майна України право власності на будівлю готелю «Світязь»загальною площею 7 885 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна,4, витребовано з незаконного володіння Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Волиньтурист»будівлю готелю «Світязь»загальною площею 7 885 кв.м., що знаходиться в м. Луцьку по вул. Набережній,4, зобов'язано Волинське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Волиньтурист»повернути Державі в особі Фонду державного майна України безпідставно набуте майно - будівлю готелю «Світязь»загальною площею 7 885 кв.м., що знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Набережна,4, стягнуто з виконавчого комітету Луцької міської ради в доход Державного бюджету України 941 грн. судового збору, стягнуто з Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Волиньтурист»в доход Державного бюджету України 5 6460 грн. судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Волинське обласне закрите акціонерне товариство по туризму і екскурсіях «Волиньтурист»звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення місцевого господарського суду від 30.111.2011р. скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.12.2011р. у справі №5004/2013/11 апеляційну скаргу не прийнято до розгляду та повернуто Волинському обласному закритому акціонерному товариству по туризму і екскурсіях «Волиньтурист»на підставі п.3 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу.
Не погоджуючись із винесеною ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.12.2011р. у справі №5004/2013/11 Волинське обласне закрите акціонерне товариство по туризму і екскурсіях «Волиньтурист»звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.02.2012 р. касаційна скарга Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму і екскурсіях «Волиньтурист» прийнята до провадження, розгляд касаційної скарги призначено на 15.02.2012 р.
Відзиви на касаційну скаргу учасниками процесу до суду не подано.
В засідання касаційної інстанції з'явився представник прокуратури та позивача, представники відповідачів не з'явилися, про дату, час та місце касаційного розгляду були повідомлені належним чином.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши учасників судового процесу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 3 статті 94 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються докази сплати судового збору.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що судовий збір апелянтом сплачено в Держбюджет м.Рівне, МФО 833017, код 22586331, на рахунок 31116095700002, який був чинним до 01.11.2011 р. що підтверджується платіжним дорученням № 768 від 14.12.2011р., доданим до апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що судовий збір скаржником сплачено у невстановленому порядку, не на той рахунок, без зазначення коду класифікації та коду ЄДРПОУ суду.
Так, апеляційний суд обгрунтовано зазначив, що 01 листопада 2011 року набрав чинності Закон України «Про судовий збір».
Відповідно до статті 1 вказаного закону, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Згідно ст.4 Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, за подання апеляційної скарги на рішення суду (п.2 розд.2) - ставка судового збору складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви (не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, тобто - 50% від суми 1 411 грн. 50 коп.).
Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 23.12.2010 р. №2857-УІ станом на 01 січня 2011 року мінімальний розмір заробітної плати встановлено у розмірі 941,00 грн.
Також, апеляційна інстанція правомірно зазначила, що відповідно до листа Головного управління Державного казначейства України у Рівненській області від 25.10.2011 р. №6-16/6970-1045 реквізити рахунку для зарахування надходжень по м.Рівне до спеціального фонду державного бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 «Судовий збір» №31217206700002, одержувач: УДК м.Рівне, банк одержувача: ГУДКУ у Рівненській області, ЄДРПОУ: 22586331,МФО 833017.
Судовий збір відповідно до Закону України «Про судовий збір»сплачується через банківські установи, чи поштові відділення зв'язку за рахунок платника. При цьому, у призначенні платежу платник судового збору повинен вказати слова «судовий збір», код ЄДРПОУ суду (код суду - 37382205), до якого він звертається, пункт з таблиці ставок судового збору, за яким визначено розмір судового збору. Наприклад: «Судовий збір, Код 37382205 Пункт 2.4»- означає, що судовий збір платник сплачує за подання до Рівненського апеляційного господарського суду апеляційної скарги на рішення суду.
При цьому, відповідні процесуальні дії, за які передбачено сплату судового збору, суди здійснюють тільки після пред'явлення платником платіжного документа про сплату належної суми судового збору з підтвердженням зарахування суми судового збору на казначейський рахунок, згідно виписки з казначейського рахунку (крім передбачених законодавством випадків звільнення від сплати судового збору).
Крім того, колегія зазначає, що апеляційним судом правомірно повернуто скаржнику судовий збір у сумі 40 500,50 (сорок тисяч п'ятсот грн.) 50 коп., враховуючи наступне.
В пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. №01-06/1625/2011 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір»зазначено, що згідно з частиною 1 статті 7 Закону сплачена сума судового збору повертається у передбачених в цій частині випадках за ухвалою суду. При цьому, зазначене питання має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору.
Згідно пункту 11 листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 р. №01-06/1175/2011 «Щодо судового збору»ст.7 Закону України «Про судовий збір»врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню в тому числі у випадку, зазначеному у частині 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України (повернення апеляційної скарги).
Повернення суми судового збору платнику у випадках передбачених законодавством здійснюється з рахунку, на який він був зарахований.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що апеляційний суд підставно повернув апеляційну скаргу скаржнику без розгляду для оформлення її у відповідності до приписів чинного законодавства.
За таких обставин, доводи касаційної скарги Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Волиньтурист»не знайшли свого підтвердження під час здійснення касаційного провадження, тому Вищий господарський суд України залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Касаційну скаргу Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Волиньтурист»залишити без задоволення.
Ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 27.12.2011р. у справі №5004/2013/11 залишити без змін.
Головуючий М.М. Черкащенко
Судді Л.В. Жукова
Н.М. Нєсвєтова