"16" лютого 2012 р. Справа № 57/138
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Прокопанич Г.К. - головуючого,
Алєєвої І.В.
Попікової О.В.,
розглянувши касаційну скаргу Севастопольської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2011 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2011 року
у справі № 57/138 господарського суду міста Києва
за позовом обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "ЮЖНИЙ"
до Севастопольської міської державної адміністрації
про зобов'язання вчинити певні дії
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2011 року у справі № 57/138 позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2011 року апеляційні скарги Севастопольської міської ради та Севастопольської міської державної адміністрації залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2011 року -без змін.
Не погоджуючись із постановленими судовими актами, Севастопольська міська рада звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2011 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2011 року та прийняти нове рішення.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.11.2011 року касаційну скаргу Севастопольської міської ради повернуто на підставі п. 2 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.
В силу ст. 110 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Оскільки оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду набрала законної сили 07.09.2011 року, то, з урахуванням наведених приписів закону строк касаційного оскарження зазначеного судового акта відповідно до частини другої статті 51 Господарського процесуального кодексу України закінчився 27.09.2011 року, а вказана касаційна скарга подана до суду 09.12.2011 року, про що свідчить штамп на конверті, адресованому Київському апеляційному господарському суду. Таким чином, зазначена касаційна скарга подана після закінчення строку, встановленого для її подання.
Скаржником заявлено клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження.
За приписами частини першої ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що у клопотанні про відновлення пропущеного строку повинно міститися обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за клопотанням сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V Господарського процесуального кодексу України.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Касаційна інстанція зазначає, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги, скаржник зазначає, що касаційну скаргу було помилково направлено на адресу Вищого господарського суду України.
Розглянувши подане клопотання, колегія суддів не знайшла підстав для його задоволення, оскільки, як вбачається з ухвали Вищого господарського суду України від 24.11.2011 року касаційна скарга поверталася без розгляду з підстав допущення скаржником процесуальних порушень. Отже, своєчасне оскарження судового акту є суто організаційною проблемою відповідного органу.
При цьому процесуальний закон не перериває та не зупиняє перебіг процесуального строку, встановленого на касаційне оскарження судового рішення.
Виправлення недоліків касаційної скарги, що зумовили її повернення скаржнику, не свідчить про наявність у скаржника обставин, що можуть бути визнані в якості поважних причин для відновлення пропущеного строку, оскільки такі дії зумовлені суб'єктивними обставинами.
Касаційна інстанція зазначає, що основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.
За змістом положень ст. 107 господарського процесуального кодексу України сторона наділена правом оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації, встановленого законом права на судовий захист.
Однак, наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття касаційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Згідно ч.2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01 листопада 2011 року.
Зокрема, приписами підпункту “5” пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що із касаційних скарг на рішення суду, що подаються до Вищого господарського суду України, розмір ставки судового збору складає 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
При цьому слід врахувати, що предмет спору є немайнова вимога.
Отже, розмір судового збору, який підлягає сплаті за розгляд касаційної скарги однієї немайнової вимоги складає 658,70 грн.
До матеріалів касаційної скарги додано платіжне доручення № 637 від 28.10.2011 року, за якою сплачено 42,50 грн. державного мита.
До касаційної скарги, скаржником не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до п. 5 частини першої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається, зокрема, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 53, 86, 110, п. 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Повернути касаційну скаргу Севастопольської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2011 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2011 року у справі № 57/138 (з доданими до неї документами).
2. Справу № 57/138 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді: І.В. Алєєва
О.В. Попікова