< відповідач > < третя особа > Печерський районний суд міста Києва < Суд-місто > Медушевська Анна Олексіївна
Справа № 4-5981/11
25 січня 2012 року Печерський районний суд м. Києва
у складі:
головуючий - суддя Медушевська А. О. ,
при секретарі - Крохмальовій Я.Е.,
за участю прокурора Бойчука М.М.,
адвоката ОСОБА_2
розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду в м. Києві справу за скаргою ОСОБА_3 на постанову заступника Генеральної прокуратури України Гаврилюка М.І. від 11.11.2011 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3, за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,-
Скаржник ОСОБА_3 звернулась до суду зі скаргою на постанову заступника Генеральної прокуратури України Гаврилюка М.І. про порушення кримінальної справи від 11.11.2011 року, за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто за фактом одержання службовою особою, яка має відповідальне становище, в будь-якому вигляді хабара за виконання в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, в якій просить скасувати постанову, як таку, що постановлена незаконно, оскільки при її постановлені були відсутні приводи та підстави. Зазначає, що слідством не проведено аналіз даних та не встановлено законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення оскаржуваної постанови. Вказує, що встановлення фактичних обставин справи, що підлягають доказуванню, не можуть ґрунтуватись на переконаннях особи, яка проводить дізнання чи досудове слідство. Вважає, що кримінальна справа порушена передчасно, за результатами поверхневої та однобічної перевірки всіх обставин, з урахуванням помилкових, хибних даних, за відсутність ознак складу злочину.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_3 вимоги скарги підтримала повністю, зіславшись, на викладені в ній обставини та оголосила письмові пояснення. Звернула увагу на те, що дана кримінальна справа сфальшована на замовлення, умислу на отримання хабара вона не мала, тому просила скасувати оскаржувану постанову.
Адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги скарги та пояснення скаржника підтримав повністю, оголосивши свої письмові пояснення. Звернувши увагу на те, що приводом для порушення кримінальної справи є заява ОСОБА_5 від 03.11.2011 року, яка не є достатніми даними, для її порушення та підлягає детальній перевірці.
В письмових поясненнях адвокатом зазначено, що зафіксована розмова начебто з ОСОБА_3 від 16.08.2011 року не може розцінюватись, як належний та допустимий доказ, оскільки фіксування розмови ОСОБА_5 з невстановленою особою відбувалась у невстановленому місці, у невстановлений час, без дозволу невстановленої особи, без вимог чинного законодавства, не рамках оперативно-розшукової справи та не уповноваженою особою на здійснення такої дії.
Також зазначено, що не може бути належним доказом стенограма розмови ОСОБА_5 з невстановленою особою, оскільки стенограма є похідною від неналежного та недопустимого доказу.
Вважає, що протокол огляду та добровільної видачі від 03.11.2011 року не може слугувати належним доказом, оскільки він не був складений у момент затримання чи припинення злочинних дій і даний протокол не передбачений чинним КПК України.
Крім того, зазначає, що протокол огляду грошових коштів від 03.11.2011 року повинен був складатись після заведення оперативно-розшукової справи «Захист».
Адвокат вказує на те, що пояснення ОСОБА_6 не можуть бути доказом, оскільки містять лише інформацію, нічим не підкріплену, тому просив задовольнити скаргу.
В своїх доповненнях адвокат ОСОБА_2 посилається на те, що не було підстав заводити оперативно-розшукову справу № 201101202, яка заведена 31.10.2011 року, так як протокол усної заяви про скоєння злочину ОСОБА_5 був складений лише 03.11.2011 року.
Особа, за заявою якої порушено кримінальну справу ОСОБА_5, в судове засідання не з'явився, про розгляд справи судом повідомлений завчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив. Постановою суду визнано можливим розгляд справи у його відсутності.
Прокурор доводи, викладені у скарзі в судовому засіданні не визнав, вважає, що скарга є безпідставною, а доводи заявника необґрунтованими, кримінальну справу порушеною у відповідності з вимогами ст. ст. 94, 98 КПК України за наявності на те приводів та підстав, про які зазначено в оскаржуваній постанові, а тому просив залишити скаргу без задоволення. При цьому прокурор зазначив, що законним приводом до порушення кримінальної справи є заява ОСОБА_5, підставою до порушення кримінальної справи є достатні дані, досліджені судом в судовому засіданні, які вказують на наявність в діях ОСОБА_3 ознак злочину, передбачених ст. 368 ч. 3 КК України. Посилання адвоката на безпідставне порушення оперативно-розшукової справи, вважає недоцільним, оскільки в даному випадку є обмеження, щодо оприлюднення оперативно-розшукової справи, зазначає, що дана справа була порушена у відповідності до чинного законодавства.
Дослідивши матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу, заслухавши пояснення особи, яка подала скаргу, адвоката, думку прокурора, вивчивши матеріали скарги, надходжу до наступних висновків.
Постановою заступника Генеральної прокуратури України Гаврилюка М.І. 11.11.2011 року порушено кримінальну справу відносно судді Авдіївського міського суду Донецької області ОСОБА_3., за ознаками злочину передбаченого ст. 368 ч. 3 КК України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року за № 3-рп/2003 суд, розглядаючи скарги на постанови слідчого та прокурора про порушення кримінальної справи, перевіряє наявність приводів і підстав, передбачених ст. ст. 94, 98 КПК України, для винесення таких постанов.
Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Статтею 94 КПК України встановлений вичерпний перелік приводів та підстав до порушення кримінальної справи. Відповідно вимог цієї статті, справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, які підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини здійснення злочину), тобто кримінальна справа може бути порушена лише при наявності достатніх даних, на основі яких встановлюються об'єктивні ознаки вчиненого злочину.
Відповідно до ст. 98 КПК України якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи.
Об'єктивні ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України виходячи з кваліфікуючих його ознак згідно оскаржуваної постанови, полягають в одержанні хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище, в будь-якому вигляді хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабар, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.
Так, на час порушення кримінальної справи ОСОБА_3 обіймала посаду судді Авдіївського міського суду Донецької області, яка призначена на посаду Указом Президента від 28.07.2010 року, про що не заперечувала в судовому засіданні скаржник.
Як вбачається з оскаржуваної постанови та наданих суду матеріалів, приводом для порушення даної кримінальної справи послугував протокол усної заяви про скоєння злочину ОСОБА_5, прийнята старшим оперуповноваженим ОВС АКБ ГУБОЗ МВС України 03.11.2011 року, зареєстрована в журналі ЖРЗПЗ ГУБОЗ МВС України за № 69 від 04.11.2011 року, що оформлено відповідним рапортом та відповідає п. 1.ч. 1. ст. 94 КПК України. Матеріали перевірки надійшли до Генеральної Прокуратури України супровідним листом №9/6-11071 від 10.11.2011 року та зареєстровані у Книзі обліку заяв і повідомлень про злочини Генеральної Прокуратури України за № 245 від 10.11.2011 року. Заява про вчинення злочину прийнята, зареєстрована і оформлена у відповідності до ст.95 КПК України, Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України №400 від 14.04.2004 та Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв і повідомлень про злочини, затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України №66/13-ок від 24.06.2004 року, що спростовує доводи скаржника, захисника, щодо неналежного оформлення приводу до порушення кримінальної справи.
З оскаржуваної постанови про порушення кримінальної справи та наданих суду матеріалів вбачається, що підставою для порушення кримінальної справи були наявні в матеріалах перевірки заява ОСОБА_5 та фактичні дані про наявність в діях ОСОБА_3 ознак одержання хабара.
Доводи і заперечення, викладені у поясненнях скаржника, адвоката в судовому засіданні, щодо відсутності в матеріалах кримінальної справи приводів для її порушення та даних, які вказують на наявність в діях ОСОБА_3 ознак злочину, даних про реальність події злочину, на підставі тлумачення захисником викладених в оскаржуваній постанові обставин та наявних в матеріалах даних як таких, що вказують на відсутність ознак злочину, вважаю, що вони спростовуються наданими матеріалами перевірки та вищевикладеним, а з'ясування всіх обставин у справі, надання правильної кваліфікації дій можливо лише на підставі оцінки доказів, які можуть бути отримані процесуальним шляхом в ході проведення досудового слідства.
Крім того, досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти питання щодо доведеності чи недоведеності винності особи, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді справи по суті, суд не вправі, оскільки це буде порушенням конституційних засад правосуддя.
На підставі викладеного, аналізуючи матеріали на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, суд приходить до висновку, що вони в своїй сукупності містять достатні данні, для порушення даної кримінальної справи.
Виходячи з вищевикладеного, скарга задоволенню не підлягає
Керуючись ст. ст. 94, 98, ст. ст. 236-7, 236-8 КПК України, Рішенням Конституційного суду від 30.06.2009 №16-рп/2009, Рішенням Конституційного суду від 30.01.2003 № 3-рп/2003, суд, -
Скаргу ОСОБА_3 на постанову заступника Генеральної прокуратури України Гаврилюка М.І. від 11.11.2011 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3, за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - залишити без задоволення.
На постанову судді може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва протягом семи діб з дня її винесення через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя А. О. Медушевська