ПАТ "Комерційний Банк "Даніель" ОСОБА_1 < третя особа > Печерський районний суд міста Києва < Суд-місто > 03.11.2011 Батрин Олеся Василівна
Справа № 2-4932/11
Категорія 26
24 січня 2012 року Печерський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді - Батрин О.В. Батрин О. В. ,
при секретарі - Ковалевська А. П.,
за участю представника позивача Горобець Р.В.
представника відповідачів ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» про визнання недійсним кредитного договору, -
В листопаді 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи тим, що 29 грудня 2005 року між ТОВ КБ «Даніель» (яке змінило найменування на Публічне акціонерного товариства «КБ «Даніель») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 596-04-КЗН, а згодом і Додаткові угоди до даного кредитного договору, відповідно до яких відповідач отримав кошти в розмірі 220 000 доларів США. За останніми додатковими угодами № 5 від 30 грудня 2009 року та № 6 від 24 січня 2011 року відповідач зобов'язувався належним чином використовувати кошти та повернути їх позивачу до 31 жовтня 2014 року включно. Погашення кредиту повинно було відбуватись відповідачем щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця в розмірі 3 297 доларів США, а остаточне погашення кредиту - в розмірі 3 285 доларів США.
З метою забезпечення виконання даного зобов'язання між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 укладено договір поруки № 578/04 від 29 грудня 2005 року та додаткові угоди до нього, відповідно до яких поручитель несе солідарну відповідальність разом з позичальником ОСОБА_1 перед позивачем за невиконання взятого останнім на себе зобов'язання.
Однак, відповідачі не виконують умови кредитного договору, не погашають кредит та не сплачують проценти за користування кредитом, в зв'язку з чим станом на 17 жовтня 2011 року утворилась заборгованість по кредиту в розмірі 138 462,10 доларів США, заборгованість по відсоткам в розмірі 15 659,50 доларів США, пеня за прострочення сплати тіла кредиту в розмірі 11 478 грн. 28 коп., пеня за прострочення сплати відсотків в розмірі 10 886 грн. 50 коп.
Тому, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути вказану заборгованість за кредитним договором в солідарному порядку з відповідачів.
В свою чергу, відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «КБ «Даніель» про визнання недійсним кредитного договору», мотивуючи тим, що банк видавав кошти позивачу в іноземній валюті, всупереч положенням Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», оскільки відповідач не мав індивідуальної ліцензії Національного Банку України на здійснення валютних операцій.
Даний позов на підставі ухвали суду від 12 січня 2012 року був об'єднаний з вказаною цивільною справою в одне провадження.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених вище, а позов ОСОБА_1 не визнав, мотивуючи його безпідставністю
Представники відповідачів в судовому засіданні первісний позов не визнали, а позов ОСОБА_1 підтримали, мотивуючи обставинами, викладеними в ньому.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як встановлено в ході судового розгляду справи, 29 грудня 2005 року між ТОВ КБ «Даніель» (яке змінило найменування на Публічне акціонерного товариства «КБ «Даніель») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 596-04-КЗН 4, відповідно до якого відповідач отримав кошти в розмірі 35 000 доларів США зі сплатою 14% річних. За умовами даного кредитного договору відповідач зобов'язувавя належним чином використовувати кошти та повернути їх позивачу в строки, зазначені в договорі. Також відповідач зобов'язаний повернути кредит частинами та сплачувати відсотки шляхом щомісячних платежів. Строк погашення кредиту визначено сторонами - не пізніше 28 грудня 2010 року (а.с. 17-18).
До даного кредитного договору сторонами укладалися додаткові угоди, зокрема:
- додаткова угода від 15 липня 2008 року, відповідно до якої змінювалась сума кредиту до 220 000 доларів США та відсоткова ставка за користування кредитом за період з 29 грудня 2005 року по 14 липня 2008 року в розмірі 14% річних, за період з 15 липня 2008 року по 28 грудня 2010 року в розмірі 17% річних (а.с. 19);
- додаткова угода № 2 від 25 листопада 2008 року, відповідно до якої визначався графік погашення кредиту в розмірі 584 долари США з січня 2006 року по вересень 2007 року, по 5 327 доларів США з жовтня 2007 року по жовтень 2008 року, без погашення кредиту з листопада 2008 року по січень 2009 року, в сумі 6 021 доларів США з лютого 2009 року по листопад 2010 року та остаточне погашення кредиту в розмірі 6 010 доларів США не пізніше 28 грудня 2010 року (а.с. 20);
- додаткова угода № 3 від 25 лютого 2005 року, відповідно до якої визначався графік погашення кредиту в розмірі 584 долари США з січня 2006 року по вересень 2007 року, по 5 327 доларів США з жовтня 2007 року по жовтень 2008 року, без погашення кредиту з листопада 2008 року по травень 2009 року, в сумі 7 289 доларів США з червня 2009 року по листопад 2010 року та остаточне погашення кредиту в розмірі 7 270 доларів США не пізніше 28 грудня 2010 року (а.с. 21);
- додаткова угода № 4 від 25 червня 2009 року, відповідно до якої визначався графік погашення кредиту в розмірі 584 долари США з січня 2006 року по вересень 2007 року, по 5 327 доларів США з жовтня 2007 року по жовтень 2008 року, без погашення кредиту з листопада 2008 року по травень 2010 року, в сумі 19 783 доларів США з червня 2010 року по листопад 2010 року та остаточне погашення кредиту в розмірі 19 774 доларів США не пізніше 28 грудня 2010 року (а.с. 22);
- додаткова угода № 5 від 30 грудня 2009 року, відповідно до якої змінювався остаточний строк погашення кредиту до 31 жовтня 2014 року; сплата відсотків з 29 грудня 2005 року по 14 липня 2008 року в розмірі 14 % річних, з 15 липня 2008 року по 29 грудня 2009 року в розмірі 17% річних, з 30 грудня 2009 року по 31 жовтня 2014 року в розмірі 17%, а також змінювався порядок розрахунків (а.с. 23);
- додаткова угода № 6 від 24 січня 2011 року, відповідно до якої змінився порядок розрахунків: з січня 2011 року по квітень 2011 року погашення кредиту не здійснюється, з травня 2011 року по вересень 2014 року в розмірі 3 297 доларів США, остаточне погашення кредиту - не пізніше 31 жовтня 2014 року в розмірі 3 285 доларів США (а.с. 24).
Даний кредит надався позивачу на споживчі цілі.
Факт отримання коштів підтверджується заявами на видачу готівки (а.с. 15-16).
Проте, відповідач ОСОБА_1 не виконує вказані умови кредитного договору, в зв'язку з чим станом на 17 жовтня 2011 року утворилась заборгованість по кредиту в розмірі 138 462,10 доларів США, заборгованість по відсоткам в розмірі 15 659,50 доларів США (а.с. 6-14).
Згідно з п.п. 5.1 за порушення позичальником будь-якого із зобов'язань по сплаті кредиту та/або відсотків за користування кредитом, передбачених пп. 1.1, 2.10, 4.1.-4.3 кредитного договору позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до розрахунку, позивачем нарахована пеня за прострочення сплати тіла кредиту відповідачем в розмірі 11 478 грн. 28 коп., пеня за прострочення сплати відсотків в розмірі 10 886 грн. 50 коп. (а.с. 6-7).
Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
В ході судового розгляду встановлено, що з метою забезпечення виконання кредитного договору між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 укладено договір поруки № 578-04 від 29 грудня 2009 року (а.с. 25) та додаткові угоди від 6 вересня 2007 року (а.с. 26) та 30 грудня 2009 року, відповідно до яких поручитель несе солідарну відповідальність разом позичальником перед позивачем за невиконання взятого останнім на себе зобов'язання. Дані договори поруки діють до повного виконання сторонами зобов'язань за цим кредитним договором.
Слід зазначити, що відповідачі повідомлялися про необхідність виконання умов кредитного договору та погашення кредитної заборгованості. Проте, такі повідомлення ними залишені без відповідного реагування (а.с. 27-28).
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що відповідно до яких, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про задоволення позову та стягнення в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача станом на 17 жовтня 2011 року заборгованість:
- по тілу кредиту в розмірі 138 462,10 доларів США, що за курсом Національного Банку України станом на 24 січня 2012 року складає 1 106 284 грн. 49 коп.,
- заборгованість по відсоткам в розмірі 15 659,50 доларів США, що за курсом Національного Банку України станом на 24 січня 2012 року складає 125 116 грн. 27 коп.;
- пеню за прострочення сплати тіла кредиту в розмірі 11 478 грн. 28 коп.;
- пеню за прострочення сплати відсотків в розмірі 10 886 грн. 50 коп.
При цьому, заперечення представників відповідачів про те, що вони не виконували умови кредитного договору з поважних причин (умисні дії банку щодо скасування реструктуризації кредитної заборгованості за договором № 226 від 8 грудня 2006 року, укладеним позивачем та ТОВ «ОРІЯНА ШІП ЯРД»), а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити на підставі ст. 614 ЦК України, є безпідставними, оскільки відповідач ОСОБА_1 є лише директором даного товариства і виконання договору № 226 від 8 грудня 2006 року товариством не могло ніяким чином вплинути на виконання кредитного договору № 596-04-КЗН, який надавався на споживчі цілі ОСОБА_1, як фізичній особі. Крім того, відповідачам банком надавалися кредитні канікули для погашення заборгованості, що вбачається з додаткових договорів до кредитного договору.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Даніель» про визнання недійсним кредитного договору, то суд дійшов до висновку про відмову в його задоволенні з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надане в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. Відповідно до цієї ж статті кошти - це гроші у національній, іноземній валюті чи їх еквіваленті.
Як встановлено в ході судового розгляду справи між сторонами укладено договір про надання кредиту на суму 220 000 доларів США, що визнається сторонами.
Даним кредитним договором також встановлено порядок погашення кредиту в іноземній валюті - в доларах США. Під час укладання сторонами у справі кредитного договору, інший порядок визначення грошового еквіваленту іноземної валюти встановлений не був.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України - сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, період сплати тіла, процентів, інших платежів, розмір щомісячного платежу, що і було передбачено сторонами при укладенні кредитного договору - отримання кредиту, його погашення, сплати відсотків в доларах США і на виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором позивачем з метою зарахування обов'язкових платежів відповідно до умов кредитного договору відкрито рахунок в іноземній валюті, що повністю відповідає чинному законодавству та умовам кредитного договору.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет КМУ).
Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.
Відповідно до п. 2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:
- неторговельні операції з валютними цінностями;
- операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;
- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;
- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;
- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;
- інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.
З вищенаведеного вбачається, що банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
Така генеральна ліцензія та письмовий дозвіл в позивача є.
А тому видача кредиту, внесення щомісячних платежів на погашення заборгованості за кредитом, процентів, інших обов'язкових платежів в валюті зобов'язання - долар США є правомірним.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Оскільки при подачі позову до суду позивачем були сплачені судовий збір в розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., то відповідно до ст. 88 ЦПК України вони підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача в рівних частках, оскільки законом не передбачено стягнення судових витрат в солідарному порядку.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1054, 1050, 526, 533, 215 ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити. Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» заборгованість за кредитним договором: по тілу кредиту в розмірі 138 462,10 доларів США, що за курсом Національного Банку України станом на 24 січня 2012 року складає 1 106 284 грн. 49 коп., заборгованість по відсоткам в розмірі 15 659,50 доларів США, що за курсом Національного Банку України станом на 24 січня 2012 року складає 125 116 грн. 27 коп., пеню за прострочення сплати тіла кредиту в розмірі 11 478 грн. 28 коп., пеню за прострочення сплати відсотків в розмірі 10 886 грн. 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_5 по 860 грн. судового збору та по 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель».
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» про визнання недійсним кредитного договору - відмовити. Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя < введіть прізвище судді > О. В. Батрин