Справа № 2-2687/11
Категорія 36
20 січня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Волкової С.Я. ,
при секретарі - Соловей Л. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання заповіту недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про усунення перешкод у здійсненні права на прийняття спадщини,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із вимогами про визнання недійсним заповіту ОСОБА_5 на користь відповідачки ОСОБА_2, 19.07.2008 р. посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. помер її батько ОСОБА_5, за останні два роки життя він переніс декілька інсультів та інфарктів, у період з початку захворювання і до самої смерті перебував під постійним наглядом лікарів та під впливом лікарських засобів, тому не усвідомлював значення своїх дій та не міг ними керувати у момент підписання заповіту.
Заперечуючи, ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом про усунення перешкод у здійсненні права на прийняття спадщини. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 вже зверталася до суду з позовною заявою про визнання заповіту недійсним; суд, розглядаючи справу, призначив проведення посмертної судово-психіатричної експертизи, в подальшому, на стадії закінчення розгляду вказаної справи ОСОБА_1 подала заяву про залишення позову без розгляду, після чого повторно звернулася до суду з аналогічним позовом. При цьому 19.07.2008 р. ОСОБА_5, реалізувавши своє право, склав заповіт, яким призначив єдиним спадкоємцем - її, його дружину. Вона тривалий час не може успадкувати зазначене у заповіті майно, тому просить визнати дії ОСОБА_1, як зловживання правом, і як такі, що перешкоджають у здійсненні права на прийняття нею спадщини, зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 видати їй свідоцтво про право на спадщину.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, її представник ОСОБА_6 підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили їх задовольнити, заперечували проти задоволення зустрічних вимог ОСОБА_2 з тих же підстав.
В судовому засіданні представники відповідачки ОСОБА_7, ОСОБА_8 заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, зустрічний позов ОСОБА_2 підтримали, просили його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в її позовній заяві.
В судове засідання третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 не з'явилася, про час і місце судового розгляду оповіщена у встановленому порядку, від третьої особи надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.
В судове засідання третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 не з'явилася, про час і місце судового розгляду оповіщена у встановленому порядку, від третьої особи надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. в м. Києві у віці 78 років помер ОСОБА_5, про що в Книзі реєстрації смертей 18.12.2009 р. зроблено відповідний запис за №22584 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1
Встановлено, що 16.04.2010 р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини, заява зареєстрована в Книзі обліку та реєстрації спадкових справ за №1; 18.05.2010 р. відповідачка ОСОБА_2 звернулася до того ж приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, заява зареєстрована в Книзі обліку та реєстрації спадкових справ за №3.
З наданого суду заповіту, 19.07.2008 р. за реєстровим №2013 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, вбачається, що ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, відповідно до якого все своє майно, що буде належати йому на день його смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, а також все те, на що він за законом буде мати право, заповідав дружині ОСОБА_2
Позивачка ОСОБА_1, ставлячи питання про визнання недійсним цього заповіту, свої вимоги обґрунтовує ст.225 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
В судовому засіданні ані позивачко ОСОБА_1, ані його представником ОСОБА_6 не надано жодного доказу, що зазначений правочин вчинено за обставин, що свідчать про тимчасову наявність у заповідача ОСОБА_5 такого стану, який призводить до дефектів у формуванні внутрішньої волі та його справжнього волевиявлення.
Так, із письмових пояснень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вбачається, що нею 19.07.2008 р. за реєстровим №2013 був посвідчений заповіт, складений ОСОБА_5 Про намір скласти заповіт він повідомив її особисто, “все - на дружину”. Заповіт був прочитаний вголос особисто заповідачем, про що ним було написано власноручно, та власноручно підписаний. У неї не виникло ніяких сумнівів у тому, що заповідач діяв вільно, свідомо, керував своїми діями. Заповіт було складено на користь дружини заповідача - ОСОБА_2, і нотаріус не вбачала в діях заповідача нічого дивного. Ініціатива складення заповіту належала заповідачу, зміст заповіту від 19.07.2008 р. повністю відповідає волевиявленню ОСОБА_5, яке було вільним. Підписання заповіту проводилося сам-на-сам. У цей же день нею були підготовлені та власноручно підписані ОСОБА_5 на ім'я сина ОСОБА_9 довіреності на розпорядження всім майном та на представлення інтересів власника Редакції газети “Сільські вісті”, а також зміни до статуту Редакції газети “Сільські вісті”. Підпис ОСОБА_5, як завжди, був чітким і розбірливим. У зв'язку з хворобою ОСОБА_5 за його бажанням заповіт, довіреності та зміни до статуту було підписано ним за місцем його реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 Про місце посвідчення було зазначено у тексті документів, реєстрі нотаріальних дій та журналі викликів нотаріуса. Нотаріус заперечує той факт, що вона констатувала “різке погіршення стану” заповідача. Виїзд нотаріуса на місцем проживання у зв'язку з хворобою або у зв'язку з похилим віком громадянина зовсім не означає, що цей громадянин знаходиться у такому хворобливому чи немічному стані, що не може усвідомлювати своїх дій та вільно ними керувати. Нею не один раз посвідчувалися правочини від імені ОСОБА_5 і до 19.07.2008 р. і після (довіреності №3590 від 14.09.2007 р., №3908 від 2.11.2007 р., №427 від 2.02.2008 р., №2695 від 15.10.2008 р.). Також вона неодноразово засвідчувала його підпис на статуті Редакції газети “Сільські вісті” в різних редакціях (червень 2006 р., 11.08.2009 р.). Отже, переконана, що змогла б оцінити незвичайність його дій 19.07.2008 р., якби такі мали місце. Стверджує, що 19.07.2008 р. дії ОСОБА_5 були адекватними, як і завжди.
Надані суду документи свідчать про те, що протягом вересня 2010 р.-травня 2011 р. в провадження Печерського районного суду м. Києва знаходилась цивільна справа №2-270/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання заповіту недійсним. Позивачка ОСОБА_1 пред'явила в суді позов про визнання на підставі ст.225 ЦК України недійсним заповіту ОСОБА_5, складеного і посвідченого 19.07.2008 р. Свої вимог ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що ОСОБА_5 у червні 2008 р. переніс інсульт, у липні 2008 р. продовжував лікування, приймав ліки, тому не усвідомлював значення своїх дій та не міг ними керувати у момент підписання заповіту. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.05.2011 р. позовну заяву ОСОБА_1 на підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України залишено без розгляду. А в ході розгляду цієї справи за клопотання позивачки ОСОБА_1 було призначено та проведено посмертну судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставлені питання: чи страждав ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р., на психічні розлади на момент складання заповіту 19.07.2008 р., якщо так, та які саме; враховуючи стан здоров'я та захворювання, на які страждав ОСОБА_5, чи розумів він значення своїх дій і чи міг ними керувати на момент підписання заповіту 19.07.2008 р.
За актом посмертної експертизи Київського міського центру судово-психіатричної експертизи №159 від 17.02.2011 р. ОСОБА_5 у період підписання заповіту (19.07.2008 р.) страждав органічним ураження головного мозку судинного генезу (церебральний атеросклероз, гіпертонічна хвороба, наслідки гострого порушення мозкового кровообігу, дисциркулярна енцефалопатія) із не різко вираженим психоорганічним синдромом; ОСОБА_5 у період підписання заповіту (19.07.2008 р.) за своїм психічним станом міг усвідомлювати значення свої дій та керувати ними. Такого висновку судово-психіатрична експертна комісія дійшла після вивчення і аналізу медичної документації на ім'я ОСОБА_5, пояснень в судовому засіданні позивачки, її представника, представників відповідачки, показів в судовому засіданні свідків, письмових доказів, наявних в матеріалах справи. Суду не надано жодного доказу в спростування акту посмертної експертизи, складеного спеціалістами, які мають значний досвід роботи у психіатрії та значний термін експертної роботи, не надано жодних доводів, що зазначений акт посмертної експертизи є недостатньо обґрунтованим, що є сумніви в його правильності, наявні істотні порушення процесуальних норм, що регламентують порядок призначення і проведення зазначеної експертизи, тому у суду відсутні підстави ставити під сумнів висновок посмертної експертизи.
Згідно з діючим законодавством заповіт є особистим розпорядженням фізичної особи щодо свого майна на випадок смерті із призначенням спадкоємців, виконане в установленій законом формі і є односторонньою угодою. Закон придає формі заповіту особливе значення - від її виконання залежить дійсність заповіту.
В матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б свідчили про недійсність заповіту, зокрема з підстав відсутності волевиявлення ОСОБА_5 на його складання.
У п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 р. “Про судову практику у справах про спадкування” роз'яснено, що заповіт може бути визнано недійсним тільки якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
Суд не приймає до уваги наданий лист первинної (повторної) консультації ТОВ “Медичний центр “Софія”, згідно якого заповідач ОСОБА_5 нібито неодноразово звертався до вказаної установи та отримував консультаційні послуги консультанта ОСОБА_11 з 29.04.2008 р. по 29.09.2009 р., та пояснення в судовому засіданні свідка ОСОБА_11, який повідомив про те, що у 2008-2009 рр. він нібито працював позаштатним лікарем ТОВ “Медичний центр “Софія” і в цей період оглядав заповідача без складання відповідної медичної документації, оскільки в медичному центрі відсутня будь-яка медична документація відносно ОСОБА_5, із пояснень ОСОБА_12 вбачається, що наданий суду лист первинної (повторної) консультації був складений ним у листопаді 2011 р. безпосередньо перед передачею до суду, з відповіді Державної податкової інспекції у Голосіївського району м. Києва (№251/9/10-009 від 16.01.2012 р.) вбачається, що ТОВ “Медичний центр “Софія” за П, Ш, 1У кв.2008 р., 1, П, Ш кв.2009 р. розрахунки по формі №1-ДФ не подавало, з відповіді Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва (№7Н/05 від 5.01.2012 р.) вбачається, що ТОВ “Медичний центр “Софія” не подавало за 2008-2009 рр. звітів до відділу персоніфікованого обліку управління, що ставить під сумнів наявність трудових відносин ОСОБА_11 з товариством у 2008 р. та 2009 р., вказане товариство як роботодавець - страхувальник та податковий агент не надавало до органів Пенсійного фонду та ДПІ у Голосіївському районі м. Києва відомості про нараховані доходи - зарплату або гонорар та утриманні податки консультанту ОСОБА_11 за вказаний період.
Суд не приймає до уваги покази свідків ОСОБА_13 (13.09.2011 р.), ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 (15.09.2011 р.), ОСОБА_17 (28.09.2011 р.), ОСОБА_11 (14.12.2011 р.), покази допитаної як свідка відповідно до ст.184 ЦПК України ОСОБА_1 (13.09.2011 р.), та ставиться до них критично, оскільки жодний із допитаних не є обізнаним у галузі медицини.
Доводи позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_6 про те, що за станом здоров'я ОСОБА_5 в день складання заповіту за своїм психічним і фізичним станом не міг це зробити нічим не підтверджені. Будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідачка ОСОБА_2 могла чинити тиск на ОСОБА_5 позивачкою не надано. При таких обставинах суд знаходить позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, в судовому засіданні не доведеними, в їх задоволенні слід відмовити.
Щодо зустрічних вимог ОСОБА_2, то вивченням спадкової справи №1/2010 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_5 встановлено, що така була відкрита приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 після звернення позивачки ОСОБА_1; нотаріусом повідомлені інші спадкоємці про заведену спадкову справу, запропоновано оформити спадщину.
Відповідно до п.4 ст.42 Закону України “Про нотаріат” за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальних дій зупиняється до вирішення справи судом.
Встановлено, що при розгляду цивільної справи №2-270/11 ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.09.2010 р. заборонено приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 видавати свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_5 Листом суду від 30.09.2010 р. нотаріусу направлено для виконання копії ухвал від 30.09.2010 р. про відкриття провадження по справі, про забезпечення позову.
Із пояснень в судовому засіданні позивачки ОСОБА_1 вбачається, що з боку одного із спадкоємців ОСОБА_9 до неї поступила пропозиція щодо врегулювання спору мирних шляхом, що стало підставою для залишення позову у цивільній справі №2-270/11 без розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.2 ст.207 ЦПК України особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Суд, враховуючи викладене, ту обставину, що позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх порушених, на її думку, прав, залишення заяви без розгляду - це спосіб закінчення цивільної справи, обумовлений фактом недотримання позивачкою встановлених законом умов відкриття цивільної справи та розвитку процесу, враховую звернення ОСОБА_1 до суду після усунення умов, що були підставою для залишення її заяви без розгляду, відсутні підстави для визнання її дій, як зловживанням правом, тому відсутні підстави для задоволення вимог зустрічного позову ОСОБА_2 в цій частині. Також у суду відсутні підстави для задоволення інших її вимог, зокрема, зобов'язання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 видати свідоцтво про право на спадщину, такі вимоги не ґрунтуються на Законі та дії щодо видачі нотаріусом свідоцтва будуть вчиненні у відповідності до Закону України “Про нотаріат”.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст.8,21,22,41 Конституції України, ст.ст.13, 15,16,225,1223,1257,1296 ЦК України, ст.ст.3,4,10,11,60,69,209,212-215,290 ЦПК України, суд
< Текст > В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання заповіту недійсним - відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про усунення перешкод у здійсненні права на прийняття спадщини - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
< ЦЕ ДОДАТКОВЕ ТЕКСТОВЕ ПОЛЕ >
Суддя