Справа №22-ц-4271/11Головуючий у І інстанціїПотоцький В.В.
Категорія4Доповідач у 2 інстанції Рудніченко
05.08.2011
Іменем України
18 липня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого: судді Воробйової Н.С.,
Суддів: Кулішенко Ю.М., Рудніченко О.М.,
При секретарі Бобко О.В.,
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право власності на будинок частково не дійсним, визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку та визнання права власності на спадкове майно, -
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати поважною причину пропущення нею строку позовної давності, визнати частково не дійсним в Ѕ його частині свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане на ім'я ОСОБА_5 Переяслав-Хмельницькою міською радою 03.02.2003 року серії САА №948305, зареєстрованого під реєстровим номером 28176, а також визнати за нею право власності на Ѕ частину садиби АДРЕСА_1 та право власності в порядку спадкування на 1/12 частину вказаного будинку, а всього: на 7/12 частин спірної садиби, посилаючись на те, що спірна садиба побудована позивачкою та ОСОБА_5 в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, а тому вказаний будинок є їх спільною сумісною власністю. Тобто позивачці та ОСОБА_5 належить по Ѕ його частині. Так, як ОСОБА_5 помер, на його Ѕ частину садиби відкрилася спадщина за заповітом, в якій позивачка має право на обов'язкову частку за законом, згідно ст.1241 ЦК України як непрацездатна особа - пенсіонер. А всього у спірному будинку позивачці має належати 7/12 його частини, а відповідачам - 5/12 його частини. При цьому позивачка просила визнати частково недійсним в Ѕ його частині свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане на ім'я ОСОБА_5 Переяслав-Хмельницькою міською радою 03.02.2003 року, серія САА №948305, зареєстроване під реєстровим номером 28176. Тяжкі хвороби, якими позивачка та ОСОБА_5 хворіли в 2003-2009 рр. не дозволили позивачці раніше звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності на Ѕ частину зазначеного будинку. В даний час відповідачі не визнають права позивачки на спільно побудований жилий будинок.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 6.04.2011 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину садиби АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 06.04.2011 р. скасувати, постановити нове рішення, яким визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частини будинковолодіння АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_2 право на обов'язкову долю в майні померлого ОСОБА_5.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не пришитися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Згідно ч. 4 ст. 368 ЦК України, майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Стаття 74 СК України говорить, якщо жінка та чоловік проживають однією сім»єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»при застосуванні ст..74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Згідно ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту. Половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обоє 'язкова частка).
Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині обов»язкової частки у спадщини в розмірі 1/6 частини спадкового майна підлягають до задоволення.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Так, встановлено, що в 1976 році ОСОБА_2 та батько відповідачів ОСОБА_5 створили сім'ю та стали проживати без реєстрації шлюбу. В травні 1993 року ОСОБА_5 була виділена земельна ділянка для будівництва жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11). Після чого на спільні кошти та спільними зусиллями в строк до 2002 року вони побудували жилий будинок з надвірними будівлями та спорудами за вищевказаною адресою. Так, в травні 1995 року вдвох виконали земляні роботи по облаштуванню фундаменту під будинок. В цьому ж році з кооперативом «Будівельник-14»ними був укладений договір на проведення будівельних робіт цього будинку. Кооператив «Будівельник-14», як підрядник виконав основні будівельні роботи по будівництву будинку, а саме: підрядником був зроблений фундамент та цоколь будинку, зведені стіни будинку з перегородками та дах будинку з крівлею. Після цього позивачка та ОСОБА_5 провели добудову будинку та побудували надвірні будівлі -сарай, потреб, колодязь, туалет, огорожу. В 2003 році будинок був зданий в експлуатацію та на нього було оформлене право власності на ім'я ОСОБА_5 (а.с.12-16). Після побудови вказаної садиби позивачка та ОСОБА_5 стали проживати в ньому і обробляти присадибну земельну ділянку. Час від часу, по мірі необхідності, вони проводили ремонт будинку та надвірних будівель. 18 липня 2006 року вони зареєстрували шлюб в органі РАЦС (а.с.9). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (а.с.10). Після смерті ОСОБА_5 сторони прийняли спадщину шляхом звернення до Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. Спадкодавцем за життя був складений заповіт на ім'я відповідачів.
Також встановлено, що позивачка проживала з ОСОБА_5 не розірвавши попередній шлюб з ОСОБА_6 Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.169) шлюб між позивачкою та ОСОБА_6 було розірвано лише 9.09.2004 року.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: