Справа №11-123/12Головуючий у І інстанціїСингаївський
Категорія42Доповідач у 2 інстанції Полосенко
02.02.2012
Іменем України
25 січня 2012 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого -судді Бех М. О.,
суддів -Полосенка В.С., Ященко І. Ю.,
за участю прокурора Тарасюк Т. В., потерпілої ОСОБА_1та її представника ОСОБА_2, представника цивільного позивача ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляціями потерпілої ОСОБА_1 та заступника прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, на вирок Ірпінського міського суду Київської області від 02 листопада 2011 року, яким
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, навчається у Київському коледжі зв'язку, працюючого інженером в ЗАТ «Бліц-інформ», проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання із іспитовим строком три роки та покладено обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 27107,30 грн. та моральну шкоду 200 000 грн., на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 88519,22 грн. та моральну шкоду в розмірі 7000 грн., на користь КНДІСЕ м. Києва судові витрати в розмірі 1288,80 грн., на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області в розмірі 1393,20 грн., на користь фінансового управління Київської обласної державної адміністрації витрати Київської обласної клінічної лікарні на стаціонарне лікування ОСОБА_1 в розмірі 24872, 86 грн.
Судом вирішено питання щодо речових доказів по справі.
Згідно з вироком, ОСОБА_5, 10 жовтня 2010 року близько 17-ої години керуючи за дорученням, технічно справним автомобілем «VOLKSWAGEN-TRANSPORTER», р.н.з. НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю близько 80 км/год. по вул. Червоноармійській в напрямку перехрестя з вулицею К. Лібкнехта в смт. Ворзель Київської області, при виїзді з другорядної дороги на головну зазначеного вище перехрестя, не урахувавши дорожню обстановку та дорожні умови, проявивши неуважність та безпечність, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, вибравши небезпечну швидкість та виїхавши на головну дорогу допустив зіткнення з автомобілем «VOLKSWAGEN-PASSAT», р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, який рухався по головній дорозі, а саме по вул. К. Лібкнехта. Внаслідок даної пригоди пасажир автомобіля «VOLKSWAGEN-PASSAT»ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, згідно висновку судово-медичного експерта № 84/608 від 12.11.2010 року отримала тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя на час їх заподіяння. Таким чином, ОСОБА_5 грубо порушив вимоги пунктів 1.5, 12.1, 16.11 правил дорожнього руху України, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та наслідками, заподіяними потерпілій ОСОБА_1
Потерпіла ОСОБА_1 подала апеляцію, в якій просить змінити вирок суду, призначивши ОСОБА_5 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі та повністю задовольнити її позов.
Посилається на те, що суд незаконно визнав пом'якшуючими обставинами ОСОБА_5 щире каяття та часткове відшкодування шкоди їй як потерпілій, оскільки засуджений не оцінив своєї протиправної поведінки, глибини своєї вини у вчиненому, тяжкість наслідків і у нього не виникло ніякого бажання усунути негативні наслідки. Заява ОСОБА_5 про щире каяття є формальною та не підтвердженою вчинками.
Потерпіла стверджує, що суд першої інстанції задовольняючи її позов в частині моральної шкоди, не врахував усі обставини і тривалість та тяжкість її страждань. Тому вважає, що розмір стягнутої судом моральної шкоди не відповідає обсягу, глибині та часу її фізичних та душевних страждань, яких вона зазнала.
В апеляції прокурор не оспорюючи вирок в частині доведеності вини засудженого і правильності юридичної кваліфікації його дій, просить вирок суду скасувати і постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки. Посилається на те, що вирок суду є незаконним, оскільки судом першої інстанції допущена невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Так, місцевим судом визнано як обставину, що пом'якшує покарання засудженому щире каяття, яке є необґрунтованим, так як ОСОБА_5 не визнав цивільні позови та за весь час провадження у справі, матеріальні збитки, заподіяні злочином, відшкодовано лише частково. На думку апелянта, судом не наведено у вироку мотивів врахування добровільного часткового відшкодування завданих збитків, як обставини, яка пом'якшує покарання засудженого.
Заслухавши доповідача, виступи потерпілої, прокурора в підтримку своїх апеляцій, представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які погодилися з апеляціями прокурора і потерпілої, засудженого та його захисника, які заперечують проти задоволення апеляцій і вважають вирок суду законним, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляцій слід відмовити, виходячи з наступного.
Висновок суду першої інстанції про винність засудженого ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за обставин зазначених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на досліджених в судовому засіданні і наведених у вироку доказах, які не викликають сумнівів у своїй достовірності. Кваліфікація дій засудженого є правильною і ніким не оспорюється.
Обираючи ОСОБА_8 вид і міру покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його особу та обставини справи. Вважати призначене покарання занадто м'яким підстав не вбачається.
Згідно з матеріалами справи ОСОБА_8 вчинив злочин з необережності, за який його засуджено у віці 20 років, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, характеризується позитивно.
Обставинами, які пом'якшують покарання засудженого, всупереч доводам апелянтів, суд обґрунтовано визнав щире каяття ОСОБА_8 та добровільне часткове відшкодування злочином збитків.
Зважаючи на зазначені обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_8 без відбування покарання і на підставі ст. 75 КК України звільнив його від відбування покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк, протягом якого він має виконати покладені на нього обов'язки.
На думку апеляційного суду, задовольняючи цивільний позов про відшкодування потерпілій матеріальної шкоди у повному обсязі та моральної -частково, в сумі 200000 грн., суд правильно керувався вимогами КПК та ЦК України.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування їй моральної шкоди, суд врахував тяжкість заподіяних їй тілесних ушкоджень, стан її здоров'я, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а також майновий стан підсудного, тобто реальну можливість відшкодувати ним завдану шкоду позивачу, а також виходив із засад розумності, виваженості і справедливості.
Також суду було відомо при розв'язанні цивільного позову потерпілої про тривалість і тяжкість її страждань, що підтверджується матеріалами справи та протоколом судового засідання.
Порушень вимог закону при розгляді справи в суді першої інстанції, які можуть бути підставами для скасування чи зміни вироку суду, апеляційний суд не вбачає.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду має бути залишеним без змін, а апеляції прокурора та потерпілої -без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляції потерпілої ОСОБА_1 та прокурора залишити без задоволення, а вирок Ірпінського міського суду Київської області від 02 листопада 2011 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.
Вірно за належними підписами.
Суддя В. Полосенко