Справа №11-1044Головуючий у І інстанціїЛисенко Владислав Вікторович
Категорія43Доповідач у 2 інстанції Полосенко
02.02.2012
Іменем України
22 вересня 2011 року м.Київ
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - судді Левчука О. Д.,
суддів -Полосенка В. С., Ященко І. Ю.,
за участі прокурора -Нечепоренко С. П., представника потерпілого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника ОСОБА_4, на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2011 року, яким
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Боярки, Києво-Святошинського району Київської області, українця, громадянина України, що має середню освіту, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: Київська область, Києво - АДРЕСА_1,
засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до 2 років обмеження волі без позбавленням права керувати транспортними засобами;
за ч. 1 ст. 289 КК України до 3-х років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, - остаточно призначено 3 роки позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.
Вирішено питання про речові докази та стягнуто з засудженого на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області 3251грн. 34 коп. судових витрат.
встановила:
Як зазначено у вироку, 24 лютого 2010 року близько 21 години ОСОБА_5, зловживаючи довірою ОСОБА_3Є, власника автомобіля ВАЗ-21063-ЗНГ, д.н.з. НОМЕР_1 та знаючи, що даний автомобіль припаркований поблизу буд. 43 на вул. Білогородській м. Боярка, Києво-Святошинського району, Київської області, шляхом вільного доступу, маючи ключі від автомобіля незаконно заволодів вказаним вище автомобілем з метою здійснення приватної поїздки в особистих справах, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду згідно висновку експерта №141 А від 20.02.2011 року в розмірі 12448,80 грн., що не є значною.
Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_5 в той же день, близько 22 години 20 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не маючи посвідчення водія та документів на право керування автомобілем марки ВАЗ-21063-ЗНГ, д.н.з. НОМЕР_1, який був технічно справний, усвідомлюючи, що він без дозволу власника використовує вище вказаний автомобіль, для поїздок у власних потребах, рухаючись в зоні дії дорожнього знаку 5.31 „Житлова зона" по вул. Молодіжній м. Боярка Києво-Святошинського району в напрямку вул. Білогородської із швидкістю 60-70 км/год, поблизу перехрестя з вул. Саксаганського, проявив неуважність, рухаючись у пішохідній зоні, не надав перевагу в русі пішоходу, перевищив максимально дозволену швидкість, тобто порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.1а,б, 2.3.6, 2.9а, 12.3, 12.5, 26.1 Правил дорожнього руху України та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6, який рухався по правому краю проїжджої частини в попутному напрямку, внаслідок чого ОСОБА_6 згідно висновку СМЕ № 42/д від 22.02.2011 року отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Допущенні порушення вимог Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_5 перебувають у прямому причинному зв'язку з даною дорожньо- транспортною пригодою та наслідками, що настали.
Не погоджуючись з вироком суду, адвокат ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 подав апеляцію, в якій посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого, просить змінити вирок та застосувати до ОСОБА_5 міру покарання, не пов'язану з позбавленням волі.
В обґрунтування апеляції вказує на те, що суд мав всі підстави для звільнення засудженого від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, оскільки після ДТП ОСОБА_5 відвіз потерпілого в лікарню, повернув транспортний засіб власнику і повністю відшкодував ОСОБА_3 завдані збитки.
Вважає, що перевиховання засудженого можливе без ізоляції від суспільства.
В доповненнях до апеляції просить за ч. 1 ст. 286 КК України призначити засудженому штраф у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в частині позбавлення волі у виді 3-х років без позбавлення права керування транспортними засобами змінити на вирок не пов'язаний з позбавленням волі, а саме штрафом в одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та звільнити ОСОБА_5 в залі суду.
Прокурор в апеляції просить скасувати вирок суду та постановити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_5 за вказаними вище статтями з застосуванням ст. 70 КК України 4 роки і 6 місяців позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.
Вказує, що суд в порушення вимог ст. 65 КК України безпідставно призначив засудженому занадто м'яке покарання. Не взяв до уваги, що засуджений вчинив умисний та корисливий злочин перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, характеризується посередньо, перебуває на обліку у лікаря нарколога та раніше судимий.
Заслухавши доповідача, виступи прокурора та представника потерпілого ОСОБА_2 в підтримку апеляції прокурора, засудженого, захисника ОСОБА_4 в підтримку його апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Висновок суду про винність засудженого ОСОБА_5 в інкримінованих йому злочинах за обставин зазначених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на повно та об'єктивно досліджених в судовому засіданні і належним чином оцінених та наведених у вироку доказах, які зібрані у справі і не викликають сумнівів у своїй достовірності. Кваліфікація дій засудженого за ч. 1 ст. 286 та ч. 1 ст. 289 КК України є правильною.
Всупереч доводам прокурора, представника потерпілого та захисника міра покарання засудженому призначена у відповідності до вимог ст. 65 КК України. Судом було взято до уваги ступінь тяжкості вчинених злочинів та особу підсудного. Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнав щире каяття підсудного, часткове добровільне відшкодування завданого збитку потерпілому ОСОБА_3, а обтяжуючою обставиною визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Підстав вважати призначене судом першої інстанції покарання ОСОБА_5 явно несправедливим внаслідок м'якості або суворості апеляційний суд не вбачає.
Посилання адвоката ОСОБА_4 на те, що суд мав всі підстави для звільнення засудженого від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи, а саме з показів засудженого та потерпілого ОСОБА_3, останньому ОСОБА_5 повідомив про те, що взяв у нього в користування автомобіль, тільки після того як здійснив наїзд на пішохода, тобто був викритий, тому підстав для застосування до засудженого ч. 4 ст. 289 КК України немає.
Порушень вимог закону судом першої інстанції, які можуть бути підставами для зміни чи скасування вироку суду, апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2011 року відносно ОСОБА_5 - без зміни.
Головуючий:
Судді: