Справа №10c-73Головуючий у І інстанціїМезін
КатегоріяДоповідач у 2 інстанції Полосенко
02.02.2012
Іменем України
22 квітня 2011 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого -Миколюка О. В.
суддів - Каленченко Н. О., Полосенка В.С.,
за участю прокурора Лужицького С. А., скаржника ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією ОСОБА_3 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2011 року, якою скарга ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого СВ Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області від 28.02.2011 року про порушення кримінальної справи щодо нього за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України залишена без задоволення,
Постановою ст. слідчого СВ Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області від 28 лютого 2011 року порушено кримінальну справу за ч. 4 ст. 190 КК України щодо директора ТОВ «Ескадіум-строй»ОСОБА_3 Не погоджуючись з вказаною постановою ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою, в якій просив скасувати постанову про порушення кримінальної справи щодо нього.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2011 року скарга ОСОБА_3 на постанову про порушення залишена без задоволення.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд послався на необґрунтованість скарги, оскільки на думку суду, у органа досудового слідства було достатньо підстав та приводів для порушення кримінальної справи, зокрема заява ОСОБА_4 та безпосереднє виявлення працівниками міліції факту отримання грошей ОСОБА_3 від ОСОБА_4 та їх не повернення, а також не був виконаний обсяг робіт, передбачених угодою.
В апеляції ОСОБА_3 вважає постанову від 12.04.2011 року незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати, а матеріали за скаргою направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Обґрунтовуючи свою апеляцію посилається на те, що ні органами досудового слідства, ні судом не дана належна оцінка ч. 2 ст. 94 КПК України, яка визначає виключні підстави порушення кримінальної справи і тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину і лише в сукупності ч. 1 та ч. 2 ст. 94 КПК України, ст. 98 КПК України дозволяє порушувати кримінальну справу.
Зазначає, що 8 лютого 2011 року слідчим СВ Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області порушено кримінальну справу по факту, а тільки 18 лютого 2011 року щодо нього за ознаками злочину передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України зазначивши на ті ж самі підстави та приводи (заява ОСОБА_4 та безпосереднє виявлення працівниками міліції шахрайських дій), що суперечить вимогам п. 1 ч. 2 ст. 97 КПК України, з якої слідує, що по заяві про злочин слідчий не пізніше триденного строку зобов»язаний, в тому числі, порушити кримінальну справу, а не декілька кримінальних справ. Тому одні і ті ж приводи і підстави не можуть слугувати до порушення двох кримінальних справ.
Заслухавши доповідача, виступи ОСОБА_3 та його захисника в підтримку апеляції, думку прокурора, який вважає постанову суду законною, ознайомившись з матеріалами справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Всупереч доводам апелянта, на думку апеляційного суду, при розгляді матеріалів за скаргою ОСОБА_3, суд першої інстанції правильно керувався ст. ст. 94, 97, 98, 236-7, 236-8 КПК України. При цьому як вбачається із матеріалів справи та судового рішення, судом було належним чином перевірено наявність приводів і підстав для винесення постанови про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 а також законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення вказаної постанови.
При цьому судом було враховано, що кримінальну справу порушено компетентною особою з дотриманням встановленого для цього порядку.
До того ж саме після порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 стає можливим провести необхідні слідчі дії для встановлення наявності чи відсутності в діях ОСОБА_3 складу злочину, за яким відносно нього порушено кримінальну справу. Отже, всупереч доводам апелянта, суд першої інстанції належним чином врахував всі обставини, що стали приводом та підставою до порушення органами досудового слідства кримінальної справи відносно ОСОБА_3, а тому доводи останнього про відсутність достатніх даних, які вказують на наявність в його діях ознак злочину, слід визнати безпідставними.
Порушень вимог кримінально-процесуального закону при розгляді судом першої інстанції скарги ОСОБА_3, в тому числі тих, на які посилається останній в скарзі, апеляційним судом не встановлено.
Не вбачаючи із вивчених матеріалів будь-яких підстав для скасування чи зміни постанови суду, апеляційний суд вважає, що оскаржувана постанова є законною і обґрунтованою.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_3 -відхилити, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2011 року про залишення без задоволення скарги ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого СВ Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області від 28 лютого 2011 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України -залишити без змін.
Вірно за належними підписами.
Суддя В. Полосенко