Справа №22-ц-5641/11Головуючий у І інстанціїКабанячий Ю.В.
Категорія26Доповідач у 2 інстанції Рудніченко
02.02.2012
Іменем України
10 жовтня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого: судді Воробйової Н.С.,
Суддів: Кулішенко Ю.М., Рудніченко О.М.,
при секретарі: Бобка О.В.,
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2011 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2011 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3
Крім цього, цією ж ухвалою задоволено заяву представника позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову та накладено арешт на нерухоме майно -а саме Ѕ частину пансіонату «Ювілейний», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2011 року, в частині забезпечення позову скасувати і постановити нову ухвалу, якою відмовити ОСОБА_3 в задоволенні заяви про забезпечення позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що приймаючи ухвалу про забезпечення позову у суду першої інстанції не було законних підстав для накладення арешту на будівлі і споруди пансіонату «Ювілейний», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, оскільки це майно належить іншим особам, а не відповідачу по справі, заява про забезпечення позову необґрунтована, оскільки не наведено підстав для застосування вказаного виду забезпечення позову, відсутні дані про вартість нерухомого майна.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи ухвалу про забезпечення позову суд першої інстанції обґрунтовував оскаржувану ухвалу, тим що 21 квітня 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовними вимогами до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що в серпні 2010 року вона передала відповідачеві в борг грошові кошти в сумі 500 000, 00 грн., про що остання дала розписку. При цьому, відповідач зобов'язувалась повернути кошти в повному обсязі протягом шести місяців, до 16 лютого 2011 року. Однак в зазначені строки кошти повернуті не були, тому позивач вимушена була звертатись з вказаною заявою до суду.
Одночасно з подання позовної заяви було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_4, а саме Ѕ частини пансіонату «Ювілейний».
Враховуючи, що сума коштів, яку заборгувала позивачу відповідачка є значною, а також намагання ухилитись від добровільного повернення боргу, при цьому належне ОСОБА_5 нерухоме майно, на яке у випадку відсутності в неї коштів на повернення боргу може бути постановлено стягнення, фактично являється, єдиним, тому остання може відчужити дане нерухоме майно на користь третіх осіб в зв'язку з поданням даного позову до суду, що в подальшому може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду, суд першої інстанції вважав, за належне задовольнити заяву про забезпечення позову.
Проте погодитися з таким висновком суду не можна.
Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
За змістом ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачами вимогами.
За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Проте зі змісту заяви про забезпечення позову, висновок про наявність вищезазначених обставин зробити не можна. В даній заяві позивачами викладені обставини, що обґрунтовують позовні вимоги.
За таких обставин суд першої інстанції безпідставно постановив ухвалу про забезпечення позову. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд у порушення норм процесуального права не пересвідчився, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Крім того, суд прийшов до помилкового висновку щодо належності на праві власності відповідачеві майна, а саме Ѕ частини пансіонату «Ювілейний», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки відповідно наданої копії договору купівлі продажу від 21.04.2011 року посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 (а.с. 11) дане майно передано у власність ОСОБА_7 та ОСОБА_2.
За таких обставин, у відповідності до ст. 312 ЦПК України, ухвала суду першої підлягає скасуванню, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2011 року в частині забезпечення позову скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
В решті ухвалу залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: