73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36
14 лютого 2012 р. Справа № 5024/146/2012
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СЕКО-ПАК" м. Одеса
до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Хетеко" м. Херсон
простягнення 8559грн.71коп.
за участю представників сторін:
від позивача - уповноважена особа Клейн Т.В.
від відповідача - не прибув
Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕКО-ПАК»(позивач по справі) звернулося з позовом, яким з урахуванням уточнення позовних вимог від 14.02.2012року, просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Хетеко»(відповідач) 8559грн.71клоп., в тому числі: 7299грн.74коп. основного боргу, 442грн.76коп. пені, 729грн.97коп. штрафу та 87грн.24коп. - 3% річних, посилаючись на невиконання відповідачем обов'язків по своєчасних розрахунках за отриманий товар відповідно до договору поставки №670 від 01.11.2010року.
В засіданні суду представник позивача позовні вимоги підтримав та пояснив, що після звернення з позовом, відповідач частково погасив заборгованість в сумі 1500грн.00коп., тому в цій частині позову відсутній предмет спору, підтримавши позовні вимоги в іншій частині позовних вимог.
Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду не з'явився, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення йому 04.02.2012року ухвали про порушення справи від 01.02.2012року.
Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка в засідання суду представника сторони не є обов'язковою підставою відкладення розгляду справи.
За таких підстав, оскільки клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, про причини неявки суд не було повідомлено, справа відповідно до статті 75 ГПК України розглядається без участі представника відповідача, за наявними в справі доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представника позивача, суд -
Між товариством з обмеженою відповідальністю «СЕКО-ПАК»(позивач по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Хетеко»(відповідач) 01 листопада 2010року укладено договір поставки №670 відповідно до якого позивач зобов'язався поставляти відповідачу передбачені пунктом 1.1 договору товари, а відповідач зобов'язаний приймати зазначений товар та своєчасно оплачувати його на умовах передбачених договором.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.
Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.
Поставка товару відповідно до пункту 2.7 договору поставки оформляється накладною, яка підписується уповноваженими особами, зазначеними в довіреності (додаток №1 до договору). Кількість товару визначається відповідно до накладної в якій зазначаються кількість, асортимент, ціна товару, дата його відпуску.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач в період з 29.08.2011року по 19.09.2011року передав відповідачу через його представника Ковтун А.С., який діяв на підставі довіреності №137 від 15.08.2011року товар на загальну суму 7440грн.00коп.
Факт поставки товару підтверджується наданими до матеріалів справи накладними, а саме:
№00001254 від 29.08.2011року на суму 2480грн.00коп.;
№00001311 від 06.09.2011року на суму 2480грн.00коп.;
№00001398 від 19.09.2011року на суму 2480грн.00коп.
Відповідно до пункту 4.3 договору поставки від 01.11.2010року відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки за отриманий товар протягом 14 календарних днів з моменту оформлення накладної.
Виходячи із вимог передбачених пунктом 4.3 договору, відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки у наступні строки:
за накладною №00001254 від 29.08.2011року до 12.09.2011року;
за накладною №00001311 від 06.09.2011року до 20.09.2011року;
за накладною №00001398 від 19.09.2011року до 02.10.2011року.
Фактично ним було перераховано позивачу 140грн.26коп. за накладною №00001398 від 19.09.2011року.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Належне виконання зобов'язання означає виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.
Якщо при виконанні зобов'язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.
Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від 01.11.2010року з моменту його укладення набирає силу закону. Він є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.
Наданими до справи доказами та розрахунком суми боргу підтверджується, що свої обов'язки по розрахунках за отриманий товар за договором відповідач виконав частково. Його борг станом на день звернення з позовом становив 7299грн.74коп.
Після порушення провадження у справі відповідач платіжним дорученням №48 від 07.02.2012року перерахував позивачу 1500грн.00коп. в рахунок погашення боргу за отриманий товар по накладній №00001254 від 29.08.2011року, тому провадження у справі в частині стягнення 1500грн.00коп. основного боргу підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.
Доказів перерахування решти боргу в сумі 5799грн.74коп., або будь-яких заперечень проти позову відповідачем не надано станом на день розгляду спору, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в сумі 5799грн.74коп.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням вимог ч.2 ст. 625 ЦК України вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 87грн.24коп. підлягають задоволенню.
Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 442грн.76коп. пені та 729грн.97коп. штрафу за затримку оплати вартості товару, суд враховує наступне.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.
Штрафними санкціями за вимогами статті 230 Господарського Кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст.231 Господарського Кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
При цьому, відповідно до частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платником і одержувачем грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано ч.2 ст.343 ГК України та Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, відповідно до яких за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів пеню в розмірі, зазначеному в договорі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки.
Отже, яким би способом не визначалася в договорі відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, вона не може перевищувати той розмір, який встановлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнено лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки НБУ.
Зазначене кореспондується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові по справі №25/187 від 24.10.2011року
Укладаючи договір поставки №670 від 01.11.2010року сторони пунктом 5.2 договору узгодили штрафні санкції за порушення строків оплати товару, а саме: відповідач в цьому випадку сплачує позивачу пеню, яка обчислюється у розмірі 1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки платежу та штраф в розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.
При зверненні з позовом позивач просив стягнути за порушення строків оплати товару пеню в сумі 442 грн.76коп., яка розрахована ним виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу а також 729грн.97коп. штрафу.
Враховуючи те, що відповідач не виконав обов'язків за договором по своєчасних розрахунках за отриманий товар, а також з урахуванням розміру нарахованої позивачем пені, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період прострочки в розмірі 442грн.76коп.
З урахуванням передбаченої законом та договором відповідальності покупця (відповідача) по сплаті пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості яка діяла в період прострочки, вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 10% за прострочку сплати грошових коштів задоволенню не підлягають, оскільки зазначені вимоги не відповідають вимогам чинного законодавства, вони повністю повторюють відповідальність відповідача як покупця, про сплату пені, тобто за одне і те ж порушення в договорі встановлена подвійна відповідальність, що суперечить ст. 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнений до відповідальності за одне і те ж правопорушення.
З урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
З відповідача на користь позивача стягується 5799грн.74коп. основного боргу, 442грн.76коп. пені, 87грн.24коп. -3% річних. Правові підстави стягнення штрафу відсутні, тому в задоволені цієї частини позову суд відмовляє.
Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог та з урахуванням того, що 1500грн.00коп. сплачені відповідачем після звернення позивача з позовом.
В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.
Керуючись ст. 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст. 82-85 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Хетеко»м. Херсон вул. Д.Ульянова, 41 ідентифікаційний код 31390647 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СЕКО-ПАК»м. Одеса вул. М. Гефта, 7 р/р 26002300200122 в ВАТ «ВІЕЙБІ Банк» МФО 328726 ідентифікаційний код 31097313 - 5799грн.74коп. основного боргу, 442грн.76коп. пені, 87грн.24коп. -3% річних, 1190горн.19коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3.В задоволені позовних вимог про стягнення 729грн.97коп. штрафу відмовити.
4.Припинити провадження у справі в частині стягнення 1500грн.00коп. основного боргу.
Суддя З.І. Ємленінова
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 17.02.2012р.