01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"13" лютого 2012 р. Справа № 4/182-11
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хілті (Україна) ЛТД",
м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електропривід ЛТД", м. Бровари
про стягнення 24 396,58 грн.
за участю представників:
від позивача -ОСОБА_1 -предст., дов. від 10.01.2012р.;
від відповідача -не з'явився;
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Хілті (Україна) ЛТД" (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електропривід ЛТД" (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 24 396,58 грн., які складаються з 17168,10 грн. заборгованості за договором поставки № 37-рвп від 27.01.2009р., 1 334, 17 грн. пені, 4157, 70 грн. інфляційних втрат, 1736,61 грн. 3% річних.
Ухвалою господарського суду Київської області від 28.12.2011 р. у справі №4/182-11 розгляд справи було призначено на 23.01.2012р.
Ухвалою суду від 23.01.2012р. розгляд справи було відкладено на 13.02.2012р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.
Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, двічі в засідання суду не з'явився, хоча про час та місце наступного судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень від 29.12.2011р. та 31.01.2012р., вимоги суду, викладені в ухвалах від 28.12.2011р. та 23.01.2012р. не виконав, в тому числі відзиву на позов не подав.
Відповідно до п. 3.6 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача суд,
встановив:
27 січня 2009 року між TOB «Хілті (Україна) ЛТД»(постачальник) та TOB «Електропривід ЛТД»(покупець) було укладено договір поставки № 37-рвп (Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар (електроінструмент, системи кріплення, протипожежні засоби, витратні матеріали), а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах даного договору.
На виконання умов договору, 30.01.2009р. позивачем на підставі накладних №61071699 та №61071705 був поставлений відповідачеві товар на загальну суму 33668,09 грн.
Факт отримання товару відповідачем підтверджується також належним чином оформленою копією довіреності №8 від 30.01.2009р., виданої на ім'я представника відповідача ОСОБА_2 (копія в матеріалах справи).
Згідно з п.п. 2.4, 2.5 Договору, встановлено змішану форму оплати товару, а саме: передплата у розмірі 10 200,00 грн., та решта - оплата з відстроченням платежу (товарний кредит), поетапно (в рівних частинах) протягом 3 календарних місяців від дати поставки товару.
З викладеного вбачається, що відповідач був зобов'язаний оплатити прийнятий ним товар в наступному порядку: 10 200,00 грн. - до 30.01.2009р. та 7 822,70 грн. - до 28.02.2009р., 7 822,70 грн. - до 28.03.2009р. 7 822,69 грн. - до 28.04.2009р.
Проте, в порушення умов договору, відповідачем було сплачено частково суму поставленого товару в розмірі 3 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою № БВ-0000051 від 05.02.2009р.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу щодо погашення заборгованості № 92 від 22.04.2009р., у відповідь на яку відповідач повідомив про зобов'язання сплати суми боргу в термін до 30.06.2009р..
14.07.2009р. позивачем було направлено повторно претензію № 88-юр на суму заборгованості у розмірі 30 668,09 грн., яку було частково задоволено у розмірі 13 499,99 грн., що підтверджується банківськими виписками № БВ-0000448 від 20.08.2009р., № БВ-0000586 від 23.10.2009р., № БВ-0000597 від 29.10.2009р., № БВ-0000691 від 07.12.2009р., № БВ-0000699 від 11.12.2009р., № БВ-0000399 від 22.07.2010р. та № БВ-0000531 від 07.10.2010р.
Всього в рахунок оплати товару відповідачем було сплачено 16 499,99 грн., у зв'язку з чим залишок заборгованості на даний час становить 17 168,10 грн.
Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, як це передбачено ст. 33 ГПК України.
Оскільки відповідач за отриманий товар не розрахувався, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, та у зв'язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.
Станом на дату винесення рішення, відповідач свої зобов'язання перед позивачем в повному обсязі не виконав, за отриманий товар не розрахувався, доказів оплати суду не надав, і відповідно заборгованість відповідача перед позивачем складає 17168,10 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 334,17 грн.
Згідно з п. 5.2 Договору у разі порушення строків оплати (п. 2.4 Договору) покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення виконання зобов'язань від несплаченої в строк суми партії товару за кожен календарний день прострочення з моменту закінчення строку товарного кредиту, зазначеного в п. 2 Договору.
Відповідно до умов договору, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з 31.01.2009р. на суму 10 200,00 грн., з 01.03.2009р. на суму 7 822,70 грн., з 29.03.2009р. на суму 7 822,70 грн., з 29.04.2009р. на суму 7 822,69 грн..
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Суд, здійснивши власний розрахунок пені, з врахуванням норм чинного законодавства, встановив, що заявлена до стягнення пеня 1334,17 грн. не перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, нарахована позивачем за період, що не перевищує шестимісячного строку нарахування неустойки, а тому є такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі заявленій позивачем -1334,17 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, інфляційні втрати складають 4157,70 грн., а 3% річних -1736,61 грн. Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога про стягнення інфляційних втрат в розмірі 4157,70 грн. та 3% річних -1736,61 грн. підлягає задоволенню.
За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 17168,10 грн. боргу, 4157,70 грн. інфляційних втрат, 1736,61 грн. 3% річних та 1334,17 грн. пені.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електропривід ЛТД" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Пушкіна, 4, код ЄДРПОУ 19410806) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хілті (Україна) ЛТД" (01033, м. Київ, вул. Боженко, 86Л, офіс 10, код ЄДРПОУ 23162194) -17168 (сімнадцять тисяч сто шістдесят вісім) грн.10 коп. боргу, 4157 (чотири тисячі сто п'ятдесят сім) грн. 70 коп. інфляційних втрат, 1736 (одну тисячу сімсот тридцять шість) грн. 61 коп. 3% річних та 1334 (одну тисячу триста тридцять чотири) грн.17 коп. пені, 1411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.В. Щоткін
Дата підписання повного тексту рішення: 16.02.2012р.