01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"08" лютого 2012 р. Справа № 12/245-11
Господарський суд Київської області
у складі:
головуючого: судді Дьоміної С.Ю.
секретар: Кулакова С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом державної наукової установи «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ
ІМЕНІ ЛЕОНІДА ПОГОРІЛОГО»
до науково-виробничого акціонерного товариства закритого типу «АЛЬФА»
про стягнення заборгованості у розмірі 14 468,54 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -представник (довіреність №1/1-13 від 06.01.2012 року);
від відповідача: Івасюк Л.М. -директор товариства
(паспорт НОМЕР_1, виданий 19.10.1996 року),
09 грудня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява державної наукової установи «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ВИПРОБУВАННЯ ТЕХНІКИ І ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА ІМЕНІ ЛЕОНІДА ПОГОРІЛОГО»(далі -позивач) до науково-виробничого акціонерного товариства закритого типу «АЛЬФА»(далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 14 468,54 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №19-01-05 від 01.08.2001 року (далі -договір), згідно з якими позивач зобов'язувався передати відповідачу в строкове платне користування індивідуально визначене майно -нежитлові приміщення на першому поверсі будівлі готелю «Вогник», загальною площею 110,67 кв.м., розташовані за адресою: Київська обл., Васильківський район, смт. Дослідницьке, вул. Інженерна, 3 (далі -приміщення), а відповідач зобов'язувався приміщення прийняти, вчасно та в повному обсязі сплачувати орендні платежі.
Проте відповідач орендну плату та інші, передбачені умовами договору платежі, оплатив частково.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 11 719,25 грн. основного боргу, три проценти річних у сумі 528,79 грн., 861,12 грн. пені та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 1 359,38 грн.
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 12.12.2011 року, справу призначено до розгляду 10.01.2012 року.
10 січня 2012 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача подала відзив на позовну заяву, проти позову заперечувала, просила суд у його задоволенні відмовити.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 31.01.2012 року.
31 січня 2012 року представник позивача направила на адресу суду письмові пояснення щодо обставин справи, у судове засідання не з'явилась, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, вважала його необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає. Крім цього, долучила до матеріалів справи доповнення до відзиву на позовну заяву.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 08.02.2012 року.
08 лютого 2012 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача проти позову заперечувала, просила суд у його задоволенні відмовити.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:
01 серпня 2001 року між Українським науково-дослідним інститутом по прогнозуванню та випробуванню техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва та науково-виробничим акціонерним товариством закритого типу «АЛЬФА»(далі -відповідач) був укладений договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №19-01-05 (далі -договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати відповідачу в строкове платне користування індивідуально визначене майно -нежитлові приміщення на першому поверсі будівлі готелю «Вогник», загальною площею 110,67 кв.м., розташовані за адресою: Київська обл., Васильківський район, смт. Дослідницьке, вул. Інженерна, 3 (далі - приміщення), а відповідач зобов'язувався приміщення прийняти, вчасно та в повному обсязі сплачувати орендні платежі.
Український науково-дослідний інститут по прогнозуванню та випробуванню техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва внаслідок реорганізації було перейменовано в Український науково-дослідний інститут прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва імені Леоніда Погорілого на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №813-р від 26.12.2003 року. На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №892-р від 23.07.2009 року останній був реорганізований у державну наукову установу «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ВИПРОБУВАННЯ ТЕХНІКИ І ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА ІМЕНІ ЛЕОНІДА ПОГОРІЛОГО»(далі -позивач), що підтверджується копією положення позивача, долученою до матеріалів справи.
Приміщення були передані відповідачу, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.08.2001 року, копія якого долучена до матеріалів справи.
Відповідач за період з травня 2008 року до 30 вересня 2009 року орендні та інші, передбачені умовами договору платежі, оплатив частково.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 11 719,25 грн. основного боргу, три проценти річних у сумі 528,79 грн., 861,12 грн. пені та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 1 359,38 грн.
Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України встановлено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 19.01.2000 року і становить без ПДВ за перший місяць оренди 215,08 грн. в місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, встановленому чинним законодавством.
Орендна плата згідно виставлених рахунків в повному обсязі перераховується позивачеві щомісячно на протязі п'яти днів після отримання відповідачем рахунку від позивача (п. 3.3 договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).
Приміщення були повернуті позивачу 30 вересня 2009 року, про що сторонами був підписаний акт приймання-передачі, копія якого долучена до матеріалів справи.
Позивач, звертаючись із позовом до суду, просив стягнути з відповідача основний борг по сплаті орендної плати в сумі 7 519,07 грн. а саме:
відповідно до рахунку-фактури №575 від 29.12.2007 року, нараховано до сплати 636,07 грн.;
відповідно до рахунку-фактури №73 від 29.02.2008 року, нараховано до сплати 703,92 грн.;
відповідно до рахунку-фактури №165 від 28.04.2008 року, нараховано до сплати 729,40 грн.;
відповідно до рахунку-фактури №13 від 30.01.2009 року, нараховано до сплати 819,01 грн.;
відповідно до рахунку-фактури №34 від 28.02.2009 року, нараховано до сплати 841,87 грн.;
відповідно до рахунку-фактури №70 від 25.03.2009 року, нараховано до сплати 854,04 грн.;
відповідно до рахунку-фактури №101 від 29.04.2009 року, нараховано до сплати 885,32 грн.;
відповідно до рахунку-фактури №151 від 29.05.2009 року, нараховано до сплати 893,02 грн.;
відповідно до рахунку-фактури №171 від 25.06.2009 року, нараховано до сплати 904,22 грн.;
відповідно до рахунку-фактури №352 від 30.09.2009 року, нараховано до сплати 252,20 грн.
Разом з тим, представником відповідача були надані суду платіжні доручення №46 від 28.01.2008 року та №226 від 07.05.2008 року, з яких вбачається, що рахунки-фактури №575 від 29.12.2007 року та №73 від 29.02.2008 року були оплачені відповідачем у повному обсязі.
Так, вимога позивача про стягнення про стягнення з відповідача боргу в сумі 1 339,99 грн. є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Крім цього, представником відповідача було заявлено про застосування позовної давності до вимог позивача, зокрема, про стягнення суми основного боргу.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Так, орендна плата за квітень 2008 року повинна була бути сплачена відповідачем до 04.05.2008 року, тому строк позовної давності за цією вимогою сплив 04.05.2011 року.
Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права після того, як строк позовної давності сплив, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 729,40 грн. задоволенню не підлягає.
Крім орендної плати за приміщення, позивач просив суд стягнути з відповідача борг по сплаті податку за землю, який був включений до рахунків-фактур, наданих відповідачу для сплати орендної плати.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача проти стягнення з відповідача боргу по сплаті податку за землю заперечувала, просила суд відмовити в задоволенні зазначеної позовної вимоги.
Ухвалою суду від 10.01.2012 року представника позивача було зобов'язано подати письмові пояснення щодо підстав включення до орендної плати за орендовані приміщення податку за землю. Представник позивача послалась на лист регіонального відділення фонду Державного майна України по Київській області (далі -регіональне відділення) №14-14-2774 від 19.09.2008 року, з якого вбачається, що регіональне відділення на лист позивача №1/1-626 від 04.08.2008 року повідомляло про те, що до вартості орендної плати податок на землю не враховується. Угод про домовленість про сплату податку за землю відповідачем, представник позивача суду не надала.
Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення боргу по сплаті податку за землю є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Відтак, сума боргу відповідача по сплаті орендної плати підлягає зменшенню на вищевказану суму та становить 5 264,99 грн., які підлягають стягненню.
Також позивач просив стягнути з відповідача борг за надані послуги з теплопостачання в сумі 4 200,18 грн.
В обгрунтування заявлених вимог, представник позивача послалась на те, що сторонами були підписані акти здачі-прийняття наданих послуг згідно з договором №19-01-05/1, проте відповідачем не були сплачені наступні рахунки-фактури:
№409 від 05.12.2008 року на суму 191,69 грн.;
№435 від 10.12.2008 року на суму 611,42 грн.;
№1 від 08.01.2009 року на суму 665,76 грн.;
№20-0000006 від 13.02.2009 року на суму 964,28 грн.;
№49 від 11.03.2009 року на суму 801,14 грн.;
№83 від 06.04.2009 року на суму 1039,86 грн. (далі -рахунки-фактури).
Разом з тим, представником відповідача було надане суду платіжне доручення №649 від 29.12.2008 року, з якого вбачається, що послуги з теплопостачання, оплату за які відповідач повинен був здійснити на підставі рахунку-фактури №409 від 05.12.2008 року, були сплачені ним у повному обсязі.
Споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил (п. 40 Правил користування тепловою енергією).
Відповідно до п. 5.7 договору, відповідач зобов'язувався укласти з позивачем договір про відшкодування витрат позивача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг відповідачу.
Представник позивача надала суду для огляду договір про відшкодування витрат балансоутримувача по утриманню орендованого нерухомого майна і надання комунальних послуг орендарю №19-01-05/1 від 11.12.2006 року (далі -договір №19-01-05/1 від 11.12.2006 року).
Разом з тим, додаток до договору № 1, який є невід'мною частиною цього договору відповідно до п. 2.1.1 договору, долучено не було. В судовому засіданні представник позивача пояснила, що на підставі договору №19-01-05/1 від 11.12.2006 року відповідач не пізніше 20-го числа поточного місяця зобов'язаний був проводити оплату послуг за теплопостачання на підставі рахунку, наданого позивачем.
Представник відповідача в судовому засіданні проти надання послуг з теплопостачання не заперечувала та, як вбачається з матеріалів справи, частково їх оплатила. Пояснила, що у зв'язку з наданням послуг позивачем неналежної якості окремі рахунки, надані позивачем, відповідач не оплачував. Разом з тим, документів, що підтверджують зазначені обставини, суду не надала. Крім цього, сторонами були підписані акти здачі-прийняття наданих послуг згідно з договором №19-01-05/1 за весь період користування відповідачем орендованим майном.
Так, борг відповідача перед позивачем по сплаті послуг з теплопостачання становить 3 266,26 грн., які підлягають стягненню.
Проте, як вбачається з рахунків-фактур, до сплати відповідачем також були включені накладні витрати.
Ухвалою суду від 10.01.2012 року представника позивача було зобов'язано подати письмові пояснення щодо складу накладних витрат, а також підстав їх включення до рахунків-фактур, що надавалися відповідачу для оплати послуг з теплопостачання.
Представник позивача в судовому засіданні пояснень надати не змогла, а умовами договору сплата відповідачем накладних витрат передбачена не була.
Відтак, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача накладних витрат безпідставною, необгрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що борг відповідача перед позивачем по сплаті послуг з теплопостачання становить 3 266,26 грн., які підлягають стягненню.
Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 528,79 грн., 861,12 грн. пені та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 1 359,38 грн.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як уже зазначалось, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Пунктом 1 ч. 2 цієї статті встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Оскільки відповідачем заявлено про застосування позовної давності щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій, останній рахунок-фактура, наданий відповідачу до сплати орендної плати за вересень 2009 року відповідач повинен був оплатити не пізніше 06 жовтня 2009 року, то строк позовної давності сплив 06 жовтня 2010 року, тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені задоволенню судом не підлягає.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи прострочення платежу (зі сплати орендної плати та послуг з теплопостачання) з:
21.12.2008 року до 20.01.2009 року (30 днів прострочення) борг становив 489,14 грн.;
21.01.2009 року до 04.02.2009 року (14 днів прострочення) борг становив 1021,74 грн.;
05.02.2009 року до 20.02.2009 року (15 днів прострочення) борг становив 1809,97 грн.;
21.02.2009 року до 05.03.2009 року (12 днів прострочення) борг становив 2581,69 грн.;
06.03.2009 року до 20.03.2009 року (14 днів прострочення) борг становив 3392,78 грн.;
21.03.2009 року до 30.03.2009 року (9 днів прострочення) борг становив 4033,70 грн.;
31.03.2009 року до 20.04.2009 року (20 днів прострочення) борг становив 4856,96 грн.;
21.04.2009 року до 04.05.2009 року (13 днів прострочення) борг становив 5688,84 грн.;
05.05.2009 року до 03.06.2009 року (29 днів прострочення) борг становив 6543,38 грн.;
04.06.2009 року до 30.06.2009 року (26 днів прострочення) борг становив 7405,61 грн.;
31.06.2009 року до 05.10.2009 року (97 днів прострочення) борг становив 8279,05 грн.;
06.10.2009 року до 08.12.2011 року (793 дні прострочення) борг становив 8531,25 грн.,
то три проценти річних становлять всього 681,60 грн. (за розрахунком суду).
Беручи до уваги те, що позивачем три проценти річних визначені у розмірі 528,79 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.
Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 21.12.2008 року до 08.12.2011 року становить:
з 21.12.2008 року до 20.01.2009 року, сума боргу складала 489,14 грн., індекс інфляції становив у січні 2009 року -102,9% (Урядовий кур'єр (далі - УК) №23 від 10.02.2009 року, - 5,03 грн.;
з 21.01.2009 року до 04.02.2009 року, сума боргу складала 1021,74 грн., індекс інфляції становив у лютому 2009 року -101,5% (УК №43 від 11.03.2009 року), - 10,37 грн.;
з 05.02.2009 року до 20.02.2009 року, сума боргу складала 1809,97 грн., індекс інфляції становив у лютому 2009 року -101,5% (УК №43 від 11.03.2009 року), - 18,37 грн.;
з 21.02.2009 року до 05.03.2009 року, сума боргу складала 2581,69 грн., індекс інфляції становив у березні 2009 року -101,4% (УК №63 від 08.04.2009 року), - 26,18 грн.;
з 06.03.2009 року до 20.03.2009 року, сума боргу складала 3392,78 грн., індекс інфляції становив у березні 2009 року -101,4% (УК №63 від 08.04.2009 року), - 34,40 грн.;
з 21.03.2009 року до 30.03.2009 року, сума боргу складала 4033,70 грн., борг не збільшився з урахуванням індексу інфляції;
з 31.03.2009 року до 20.04.2009 року, сума боргу складала 4856,96 грн., індекс інфляції становив у квітні 2009 року -100,9% (УК №80 від 07.05.2009 року), - 49,01 грн.;
з 21.04.2009 року до 04.05.2009 року, сума боргу складала 5688,84 грн., індекс інфляції становив у травні 2009 року -100,5% (УК №101 від 10.06.2009 року), - 56,92 грн.;
з 05.05.2009 року до 03.06.2009 року, сума боргу складала 6543,38 грн., індекс інфляції становив у травні 2009 року -100,5% (УК №101 від 10.06.2009 року), а в червні 2009 року -101,1% (УК №120 від 08.07.2009 року) - 66,48 грн.;
з 04.06.2009 року до 30.06.2009 року, сума боргу складала 7405,61 грн., індекс інфляції становив у червні 2009 року -101,1% (УК №120 від 08.07.2009 року), - 74,87 грн.;
з 31.06.2009 року до 05.10.2009 року, сума боргу складала 8279,05 грн., індекс інфляції становив у липні 2009 року -99,9% (УК №143 від 08.08.2009 року, у серпні 2009 року -99,8% (УК №164 від 09.09.2009 року), у вересні -100,8% (УК №185 від 08.10.2009 року), а в жовтні 2009 року -100,9% (УК №208 від 10.11.2009 року) - 84,20 грн.;
з 06.10.2009 року до 08.12.2011 року, сума боргу складала 8531,25 грн., індекс інфляції становив у жовтні 2009 року -100,9% (УК №208 від 10.11.2009 року), у листопаді -101,1% (УК №228 від 08.12.2009 року), у грудні -100,9% (УК №3 від 09.01.2010 року), у січні 2010 -101,8% (УК №24 від 09.02.2010 року), у лютому -101,9% (УК №44 від 10.03.2010 року), у березні -100,9% (УК №64 від 08.04.2010 року), у квітні -99,7% (УК №83 від 08.05.2010 року), у травні -99,4% (УК №102 від 08.06.2010 року), у червні -99,6% (УК №123 від 08.07.2010 року), у липні -99,8% (УК №146 від 10.08.2010 року), у серпні -101,2% (УК №165 від 08.09.2010 року), у вересні -102,9% (УК №187 від 08.10.2010 року), у жовтні -100,5% (УК №209 від 09.11.2010 року), у листопаді -100,3% (УК №230 від 08.12.2010 року), у грудні -100,8% (УК №3 від 11.01.2011 року), у січні 2011 року -101,0% (УК №23 від 08.02.2011 року), у лютому -100,9% (УК №43 від 10.03.2011 року), у березні 2011 року -101,4% (УК №64 від 08.04.2011 року), у квітні -101,3% (УК №83 від 11.05.2011 року), у травні -100,8% (УК №103 від 08.06.2011 року), у червні -100,4% (УК №122 від 08.07.2011 року), у липні 2011 року -98,7% (УК №144 від 09.08.2011 року), у серпні 2011 року -99,6% (УК №164 від 08.09.2011 року), у вересні 2011 року -100,1% (УК №187 від 11.10.2011 року), у жовтні 2011 року -100,0% (УК №208 від 09.11.2011 року), у листопаді 2011 року -100,1% (УК №229 від 08.12.2011 року), - 103,33 грн., всього - 529,16 грн. (за розрахунком суду).
Відповідач документів, що підтверджують оплату заборгованості перед позивачем суду не надав.
Так суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 529,16 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, підлягає задоволенню.
Виявивши під час розгляду спору, що судовий збір сплачено позивачем не в повному обсязі, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 1 ст. 283, ч. 1 ст. 284, ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 256, 257, ч. 1 ст. 260, ст. 253, ч. 1 ст. 254, ч. 1 ст. 261, ч. 4 ст. 267, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 258, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, Правилами користування тепловою енергією, суд
Позов державної наукової установи «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ВИПРОБУВАННЯ ТЕХНІКИ І ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА ІМЕНІ ЛЕОНІДА ПОГОРІЛОГО» до науково-виробничого акціонерного товариства закритого типу «АЛЬФА»про стягнення заборгованості у розмірі 14 468,54 грн. задовольнити частково.
Стягнути з науково-виробничого акціонерного товариства закритого типу «АЛЬФА»(08654, Київська область, Васильківський район, смт. Дослідницьке, вул. Інженерна, буд. 1, код 22206274) на користь державної наукової установи «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ВИПРОБУВАННЯ ТЕХНІКИ І ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА ІМЕНІ ЛЕОНІДА ПОГОРІЛОГО»(08654, Київська область, Васильківський район, смт. Дослідницьке, вул. Інженерна, буд. 5, код 04604309) 8 531,25 грн. (вісім тисяч п'ятсот тридцять одну грн. 25 коп.) боргу; 529,16 грн. (п'ятсот двадцять дев'ять грн. 16 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; три проценти річних у сумі 528,79 грн. (п'ятсот двадцять вісім грн. 79 коп.); 1506,00 грн. (одну тисячу п'ятсот шість грн. 00 коп.) судового збору. В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з державної наукової установи «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ВИПРОБУВАННЯ ТЕХНІКИ І ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА ІМЕНІ ЛЕОНІДА ПОГОРІЛОГО»(08654, Київська область, Васильківський район, смт. Дослідницьке, вул. Інженерна, буд. 5, код 04604309) в дохід Державного бюджету України 94,50 грн. (дев'яносто чотири грн. 50 коп.) недоплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя С. Дьоміна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 13.02.2012 року