01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"24" січня 2011 р. Справа № 34/430-19/256-10
За позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах
держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного
товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», м. Київ;
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Техбудлізинг»,
с. Мала Олександрівка Бориспільського району Київської області;
про стягнення 3546954,16 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить
28020937,86 грн.
Суддя Карпечкін Т.П.
Представники:
від прокуратури: Баховцева О.А. (посвідчення № 7 від 09.01.2008 р.);
від позивача 1: ОСОБА_1 (дов. № 28030-09/14 від 10.09.2010 р.);
від позивача 2: ОСОБА_2 (дов. № 21/199 від 03.09.2010 р.);
від відповідача: ОСОБА_3(дов. б/н від 17.01.2011 р.).
Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва звернувся до господарського суду м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України (далі -позивач 1) та Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»(далі -позивач 2) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Техбудлізинг» (далі - відповідач) про стягнення 3546954,16 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 28020937,86 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушені умови Договору № 107/04 про надання кредиту від 30.12.2004 р. та додаткових угод до нього в частині повернення кредитних коштів та сплаті відсотків за користування кредитом, внаслідок чого виникла заборгованість по поверненню кредитних коштів у сумі 2242000,00 дол. США, заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в сумі 990472,59 дол. США, на які нараховані пеня за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту в розмірі 223032,93 дол. США та пеня за несвоєчасно сплачені проценти у сумі 91448,64 дол. США, що в загальній сумі становить 3546954,16 дол. США, яка в гривневому еквіваленті складає 28020937,86 грн. При цьому, прокурор звертає увагу на те, що відповідно до ст. 121 Конституції України, органи прокуратури наділені повноваженнями на представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2009 р. № 566, капіталізоване акціонерний комерційний банк «Київ», шляхом придбання 99,9 % акцій державою в особі Міністерства фінансів України, у зв'язку з чим позов пред'явлено в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ».
Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.11.2010 р., матеріали справи № 34/430 на підставі ст.ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України, направлені за підсудністю до господарського суду Київської області.
Ухвалою господарського суду Київської області від 23.11.2010 р. справу прийнято до провадження суддею Карпечкіним Т.П., присвоєно їй № 34/430-19/256-10 та призначено її до розгляду на 06.12.2010 р.
В судовому засіданні 06.12.2010 р. представниками прокуратури та позивачів підтримано позовні вимоги, вважаючи його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача у судове засідання 06.12.2010 р. не з'явився, витребувані судом документи не подав. Проте, через канцелярію господарського суду 06.12.2010 р. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з знаходженням представника ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг»на лікарняному листі та, відповідно, відсутністю можливості його участі в судовому засіданні.
Ухвалою від 06.12.2010 р. суд відклав розгляд справи на 20.12.2010 р.
Присутній у засіданні суду 20.12.2010 р. представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки Київським апеляційним господарським судом переглядається рішення по справі № 33/299 за позовом ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг»до ПАТ «АКБ «Київ»про визнання недійсним Договору № 107/04 про надання кредиту від 30.12.2004 р. та Договору застави 5-06/34 від 24.06.2005р. Отже, розгляд справи № 34/430-19/256-10 безпосередньо пов'язаний з розглядом справи № 33/299.
Враховуючи, що судове засідання по розгляду справи № 33/299 в Київському апеляційному господарському суді призначено на 10.01.2011 р., а строк вирішення спору, встановлений ст. 69 ГПК України не сплив, суд вважає за доцільне відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та відкласти розгляд справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні була оголошена перерва на 20.01.2011 р.
Присутні у судовому засіданні 20.01.2011 р. представники прокуратури та позивачів позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив та надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає про те, що строк виконання зобов'язань по сплаті відсотків не настав. Отже, позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами в сумі 990472,59 дол. США, на які нараховані пеня за їх несвоєчасну сплату у сумі 91448,64 дол. США, заявлені позивачами безпідставно.
За усним клопотанням представників позивачів в засіданні суду, відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, була оголошена перерва на 24.01.2011 р.
У судовому засіданні 24.01.2011 р. представником ПАТ «АКБ «Київ» було подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач 2 просить достроково стягнути з відповідача заборгованість по відсоткам за користуванням кредитом у сумі 990472,59 дол. США, розрахованих станом на 12.07.2010 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, господарський суд, -
У відповідності до Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а також постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2008 р. № 960 Акціонерний комерційний банк «Київ»перетворено у Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Київ»з державною часткою в розмірі 99,96% статутного фонду, що підтверджується Статутом позивача, зареєстрованим 17.09.2009 р., номер запису 10741050086004822.
Відповідно до п. 1.3. Статуту публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», останній є правонаступником акціонерного банку «Київ».
Між акціонерним комерційним банком «Київ»(за договором -кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Техбудлізинг» (за договором -позичальник) 30.12.2004 р. було укладено Договір № 107/04 про надання кредиту (надалі за текстом -кредитний договір), за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит на поповнення оборотних коштів у сумі 13000000,00 грн. на строк з «30»грудня 2004 року по «15»грудня 2007 року зі сплатою 18% річних (п. 1.1. кредитного договору).
В подальшому, 25.02.2005 р. між сторонами було підписано Додаткову угоду до до договору № 107/04 від 30 грудня 2004 року про надання кредиту, в якій сторони прийшли до згоди змінити валюту кредиту, наданого за договором № 107/04 від 30 грудня 2004 року з гривні на долари США, у зв'язку з чим викласти договір № 107/04 від 30 грудня 2004 року у новій редакції. Згідно з новою редакцією п. 1.1. кредитного договору, відсотки за користування кредитом були встановлені в розмірі 15% річних.
Крім того, Додатковою угодою № 1 від 26.09.2007 р. було визначено, що нараховані проценти за користування кредитом за період з 01.08.2007 р. по 14.12.2007 р., відповідач перераховує не пізніше 15 грудня 2007 року, а згідно Додаткової угоди № 2 від 14.12.2007 р. нараховані проценти за користування кредитом за період з 01.08.2007 р. по 15.12.2008 р. сплачуються відповідачем не пізніше 15 грудня 2008 року .
Також, Додатковою угодою № 3 від 15.12.2008 р. до кредитного договору №107/05 від 25.02.2005 р. були внесені зміни до пунктів 1.1. та 4.4.7. кредитного договору, якими визначено, що нараховані проценти за користування кредитом перераховуються на рахунок банку в кінці строку дії кредитного договору. Строк погашення кредиту встановлений - до 23.12.2009 р.
Відповідно до п. 2.2 кредитного договору, кредитні кошти перераховуються кредитором з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника (або інший рахунок, вказаний позичальником в заяві про перерахування коштів). Перерахування коштів здійснюється в межах наявних кредитних ресурсів.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти в сумі 2242000,00 дол. США на рахунок відповідача, відповідно до умов п. 2.2. кредитного договору, що підтверджується доданими до матеріалів справи копією платіжного доручення в іноземній валюті № 1 від 25.02.2005 р.
Умовами п. 2.4 договору встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються щоквартально в валюті кредиту по курсу НБУ на день здійснення перерахування за період фактичного користування кредитом, з дати перерахування кредитних ресурсів з позичкового рахунку по дату фактичного повернення кредиту.
Відповідно до п.п. 4.4.1., 4.4.2, позичальник зобов'язується повернути кредит в повному обсязі, в строк та у порядку встановленому цим договором. Сплатити кредитору проценти за користування кредитом у розмірі та у порядку, що встановлені цим договором.
Однак, відповідач, користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії, неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання за умовами Договору № 107/04, у встановлений договором строк, повністю не здійснив повернення кредиту та не сплатив проценти за час фактичного користування кредитними коштами, у зв'язку з чим у відповідача станом на 12.07.2010 р. утворилась заборгованість за кредитом у сумі 2242000,00 дол. США та заборгованість за процентами у сумі 990472,59 дол. США.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
В силу частини першої та сьомої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст.198 Господарського кодексу України, грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Згідно з ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України, використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Аналіз Закону України «Про Національний банк України», Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 12.12.2002 р. № 502, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.01.2003 р. за № 21/7342, свідчить, що чинним законодавством України передбачена можливість здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержанні комерційного чи банківського кредиту в іноземній валюті і його погашенні. Таким чином, визначення зобов'язань сторін у кредитному договорі щодо валюти кредиту, валюти процентів за кредит не суперечить чинному законодавству.
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Однак, відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.
Згідно резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
Отже, виходячи з вищевказаних обставин, прокурор мав право звернутись до суду з вимогою про стягнення з відповідача відсотків у сумі 990472,59 дол. США, нарахованих станом на 12.07.2010 р., шляхом вчинення прямого позову.
Оскільки, відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань, згідно з умовами Договору № 107/04 від 25.02.2005 р., у встановлений строк не здійснено повернення кредиту та не сплачені проценти за час користування кредитом, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у сумі 2242000,00 дол. США та заборгованості за процентами у сумі 990472,59 дол. США, що виникла станом на 12.07.2010 р., є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Крім суми основної заборгованості, прокурор також просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 223032,93 дол. США та пеню за несвоєчасно сплачені проценти у сумі 91448,64 дол. США, нарахованих за період з 13.01.2010 р. по 11.07.2010 р.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Умовами п. 5.1 кредитного договору передбачено, що при порушенні строку повернення кредиту та перерахування процентів за його користування, позичальник сплачує кредитору пеню платежу за кожний день прострочки в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№ 543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
У відповідності з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, перевіривши розрахунки позивача 2, додані до позовної заяви, задовольняє вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 223032,93 дол. США.
Щодо пені, нарахованої за порушення строків сплати відсотків, які нараховані станом на 12.07.2010 р. та виникли за час фактичного користування кредитними коштами, то умовами кредитного договору не визначені конкретні строки сплати таких відсотків.
В силу ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, позивачами не доведено факт прострочки платежу по сплаті відсотків у сумі 990472,59 дол. США за час фактичного користування кредитними коштами, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасно сплачені проценти у сумі 91448,64 дол. США, нарахованих за період з 13.01.2010 р. по 11.07.2010 р., задоволення не підлягають.
З урахуванням наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Техбудлізинг» (08320, Київська область, Бориспільський район, с. Мала Олександрівка, вул. Гагаріна, 14-А; код ЄДРПОУ 25404922) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22, код ЄДРПОУ 14371869) 2242000 (два мільйони двісті сорок дві тисячі),00 доларів США -заборгованості за кредитом; 990472 (дев'ятсот дев'яносто тисяч чотириста сімдесят два) доларів 59 центів США -заборгованості по процентам за користування кредитом, 223032 (двісті двадцять три тисячі тридцять два) долари 93 центів США -пені за несвоєчасне повернення кредиту, що у загальній сумі складає 3455505 (три мільйони чотириста п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот п'ять) доларів 52 цента США, що в гривневому еквіваленті становить 27 298 493 (двадцять сім мільйонів двісті дев'яносто вісім тисяч чотириста дев'яносто три) грн. 61 коп. за офіційним курсом НБУ станом на 12.07.2010 р.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Техбудлізинг» (08320, Київська область, Бориспільський район, с. Мала Олександрівка, вул. Гагаріна, 14-А; код ЄДРПОУ 25404922) в доход Державного бюджету України 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. -витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Т.П. Карпечкін