01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"13" лютого 2012 р. Справа № 21/174-11
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна», м. Київ
до Глевахівської селищної ради
про зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №124 від 11.10.2011р.)
від відповідача: не з'явився
09.12.2011р. Підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна»(далі-ПІІ «Лукойл-Україна»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Глевахівської селищної ради (далі-відповідач) про зобов'язання відповідача видати позивачу державний акт на право власності на земельну ділянку, яка розташована по вул. Оксамитовій с.м.т Глеваха Київської обл.
Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.12.2011р. порушено провадження у справі №21/174-11 та призначено її до розгляду на 26.12.2011р.
Ухвалами господарського суду Київської області від 26.12.2011р., 16.01.2012р. та 30.01.2012р. розгляд даної справи відкладався на 16.01.2012р., 30.01.2012р. та 13.02.2012р. відповідно.
13.01.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про витребування у відповідача технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на спірну земельну ділянку, у задоволенні якого судом відмовлено, оскільки витребувані позивачем документи лежать поза межами предмету даного спору.
В судові засідання 26.12.2011р., 16.01.2012р., 30.01.2012р. та 13.02.2012р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд
23.09.2009р. між ПІІ «Лукойл-Україна»(далі-продавець) та Глевахівською селищною радою (далі-продавець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки №09/698 (далі-Договір), відповідно до якого продавець на підставі рішення Глевахівської селищної ради V скликання Васильківського району Київської області від 15.04.2009р. №639-28-V продав, а покупець купив земельну ділянку площею 0,5432 га, яка розташована в Київській обл., Васильківському р-ні, с.м.т. Глеваха, по вул. Оксамитовій, у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені у технічній документації земельної ділянки.
Пунктами 3.2 та 10.2 Договору передбачено, що продавець зобов'язаний після повної сплати покупцем суми, зазначеної у розділі 2 цього договору (482 578,88 грн.), та пені за прострочення платежів (при наявності такої пені), оформити покупцеві державний акт на право власності на земельну ділянку.
Цей договір і документ(и) про сплату коштів, передбачених розділом 2 цього договору, є підставою оформлення державного акту на право власності на земельну ділянку.
Як зазначає позивач, на виконання умов Договору ним було сплачено 482 578,88 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень останнього №59 246 від 13.10.2008р. на суму 271 552,00 грн., №76 355 від 06.05.2009р. на суму 211 026,88 грн.
Посилаючись на те, що відповідач свої обов'язки за Договором в частині оформлення державного акту на право власності позивача на земельну ділянку площею 0,5432 га, яка розташована в Київській обл., Васильківському р-ні, с.м.т. Глеваха, по вул. Оксамитовій не виконав, позивач просить суд зобов'язати відповідача видати позивачу державний акт на право власності на спірну земельну ділянку з підстав ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до статей 175, 173 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами статей 655, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Положення п. 3.2 Договору передбачають обов'язок продавця (відповідача) по оформленню покупцеві (позивачу) державного акту на спірну земельну ділянку після повної сплати останнім суми, зазначеної у розділі 2 цього договору (482 578,88 грн.), та пені за прострочення платежів (при наявності такої пені), що відповідно не є подією яка неминуче має настати, оскільки виконання зобов'язання по оплаті вартості земельної ділянки залежить від сторін, їх дій, волевиявлення та можливостей.
Згідно ч. 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
В даному випадку, строк виконання обов'язку по оформленню державного акту сторонами в Договорі не визначений, як і не обумовлено в Договорі на який день після проведення покупцем відповідних оплат, має бути оформлений державний акт, у зв'язку з чим, обов'язок продавця (відповідача) по оформленню покупцеві державного акту на спірну земельну ділянку має визначатись з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.10.2011р. у справі №6/501-22/63.
Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приписами ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Втім, в порушення вищезазначених вимог Закону, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів направлення відповідачу вимоги про виконання останнім обов'язку, передбаченого п. 3.2 Договору.
Посилання ж позивача на лист №8249 від 07.10.2011р., який покладений в основу обґрунтування позовної вимоги, оцінюється судом критично з огляду на те, що суду не надано доказів надіслання відповідачу та/або отримання відповідачем зазначеного листа.
За таких обставин, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 ГПК України, що підтверджують факт надіслання відповідачу вимоги про видачу державного акту на спірну земельну ділянку в порядку п. 3.2 Договору, наявність якого необхідна для вчинення відповідачем відповідних дій у розумінні ст. 530 ЦК України, суд дійшов висновку, що вимога позивача про зобов'язання відповідача видати позивачу державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,5432 га, яка розташована в Київській обл., Васильківському р-ні, с.м.т. Глеваха, по вул. Оксамитовій є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.
Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмові у позові покладаються судом на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 526, 530, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя В.А. Ярема
Повне рішення складено 15.02.2012р.