01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"08" лютого 2012 р. Справа № 18/052-10/14/12-11
Господарський суд Київської області
у складі:
головуючого судді: Дьоміної С.Ю.
судді Зайця Д.Г.
судді Скутельника П.Ф.
секретар: Кулакова С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон»
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
за участю третьої особи,
яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:
товариства з обмеженою відповідальністю «Котлоенергосервіс М.Ю.В.»,
про виселення з приміщень цілісного майнового комплексу
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: не з'явився,
04 березня 2011 року до господарського суду Київської області надійшли матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон» (далі -позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - товариства з обмеженою відповідальністю «Котлоенергосервіс М.Ю.В.», про виселення з приміщень цілісного майнового комплексу.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач пояснив, що рішенням господарського суду Київської області від 14.07.2009 року (далі -рішення суду від 14.07.2009 року) в справі № 18/092-09 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон»до учасника товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон»ОСОБА_3 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та визнання права власності визнано право власності на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (далі -цілісний майновий комплекс), за позивачем.
Цілісний майновий комплекс був переданий у користування відповідачу і після набрання рішенням суду від 14.07.2009 року законної сили, позивачу повернутий не був.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив виселити відповідача з приміщень цілісного майнового комплексу.
Рішенням господарського суду Київської області від 23.07.2010 року в справі №18/052-10/14 (далі -рішення суду від 23.07.2010 року) позов товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон»до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про виселення з приміщень цілісного майнового комплексу був задоволений.
Не погоджуючись з рішенням суду від 23.07.2010 року, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, яка постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.09.2010 року залишена без задоволення, а рішення суду від 23.07.2010 року -без змін.
Не погоджуючись з постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.09.2010 року, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, яка постановою Вищого господарського суду України від 15.02.2011 року була задоволена частково, постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.09.2010 року та рішення суду від 23.07.2010 року -скасовані, справу передано на новий судовий розгляд.
Направляючи справу на новий розгляд до господарського суду Київської області, Вищий господарський суд України звернув увагу на те, що відповідно до норм чинного законодавства право власності, що підлягає державній реєстрації, виникає з моменту такої реєстрації.
04 березня 2011 року справу прийнято до провадження господарським судом Київської області та призначено до розгляду на 23.03.2011 року.
23 березня 2011 року представники сторін та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (далі -третя особа), у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення їм поштових відправлень, про причини неявки суд не повідомили.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 13.04.2011 року.
13 квітня 2011 року представник позивача у судовому засіданні заявив клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку з його зверненням до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2011 року, яке підлягало задоволенню судом.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою суду від 13.04.2011 року провадження у справі було зупинено до вирішення пов'язаної з нею адміністративної справи.
11 серпня 2011 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про поновлення провадження у справі, яке підлягало задоволенню судом.
Ухвалою суду від 11.08.2011 року провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 23.08.2011 року.
23 серпня 2011 року представники сторін та третьої особи у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 19.09.2011 року.
24 серпня 2010 року позивач звернувся до господарського суду Київської області із скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тетіївського районного управління юстиції Київської області (далі -державний виконавець), обґрунтовуючи її тим, що 15 листопада 2010 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з огляду на те, що боржник не зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, а майна, що належить боржнику за вказаною адресою не виявлено.
Ухвалою суду від 11.08.2011 року зазначену скаргу було прийнято та призначено до розгляду на 01.09.2011 року.
13 квітня 2012 року в судовому засіданні представник позивача просив відкласти розгляд заяви на дії державного виконавця до винесення рішення Київським адміністративним апеляційним судом.
11 серпня 2011 року на адресу суду представник позивача направив заяву про поновлення розгляду скарги на дії державного виконавця. Ухвалою суду від 11.08.2011 року розгляд скарги призначено на 01.09.2011 року.
Ухвалою суду від 01.09.2011 року скаргу було задоволено, дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документу без виконання визнано неправомірними, постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 15.11.2010 року скасовано.
01 вересня 2011 року представники позивача та відповідача заявили клопотання про продовження строку розгляду спору, які підлягали задоволенню судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
19 вересня 2011 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити. Крім цього, долучив до матеріалів справи письмові заперечення.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 28.09.2011 року.
21 вересня 2011 року, у зв'язку з перебуванням судді Лилака Т.Д. у відпустці, на підставі ухвали виконуючого обов'язки голови суду справу було прийнято до провадження судом у наступному складі: головуючий суддя -Дьоміна С.Ю.; судді -Заєць Д.Г., Скутельник П.Ф. та призначено до розгляду на 28.09.2011 року.
28 вересня 2011 року у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 18.10.2011 року.
18 жовтня 2011 року представники учасників судового процесу в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 15.11.2011 року.
15 листопада 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заявив клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку з поданням касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України, на підтвердження чого надав копію ухвали про відкриття провадження.
Ухвалою суду від 15.11.2011 року провадження у справі було зупинено до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, на підставі ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.
02 лютого 2012 року представник відповідача направив на адресу суду клопотання про поновлення провадження у справі, яке підлягало задоволенню судом.
Ухвалою суду від 02.02.2012 року провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 08.02.2012 року.
06 лютого 2012 року представнику позивача та представнику відповідача була направлена телефонограма з повідомленням про час та місце розгляду справи, долучена до матеріалів справи.
08 лютого 2012 року представники учасників судового процесу в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:
рішенням господарського суду Київської області від 14.07.2009 року (далі -рішення суду від 14.07.2009 року) у справі №18/092-09 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон»до учасника товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон»ОСОБА_3 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та визнання права власності, право власності на цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (далі -цілісний майновий комплекс), визнано за товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон» (далі -позивач).
У зв'язку з тим, що цілісний майновий комплекс був переданий у користування ОСОБА_1 (далі-відповідач) і після набрання рішенням суду від 14.07.2009 року законної сили, позивачу повернутий не був, останній звернувся до суду, просив виселити відповідача з приміщень цілісного майнового комплексу.
Крім цього, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон»до Тетіївського міжміського бюро технічної інвентаризації Київської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, який постановою від 14.02.2011 року був задоволений частково. Дії Тетіївського міжміського бюро технічної інвентаризації Київської області по відмові товариству з обмеженою відповідальністю «Регіон»у реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс в м. Тетіїв Київської обл. по вул. К. Маркса, 183, визнано неправомірними; скасовано з моменту прийняття рішення Тетіївського міжміського бюро технічної інвентаризації Київської області від 21.09.2010 року про державну реєстрацію права власності на вказаний цілісний майновий комплекс за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1; Тетіївське міжміське бюро технічної інвентаризації Київської області зобов'язано зареєструвати право власності на цілісний майновий комплекс за товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон», а рішення Тетіївського міжміського бюро технічної інвентаризації Київської області про державну реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс за ОСОБА_1 скасовано з моменту прийняття.
Не погоджуючись з постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2011 року, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного адміністративного суду, яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2011 року залишена без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2011 року -без змін.
Не погоджуючись з постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2011 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2011 року, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, яка постановою Вищого адміністративного суду України від 17.01.2012 року була задоволена, постанова Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2011 року -скасовані, у справі прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.
Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони (ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України).
19 вересня 2011 року представник відповідача долучив до матеріалів справи письмові заперечення, зазначив, що право власності, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, виникає з моменту його державної реєстрації. Оскільки позивач не зареєстрував право власності на цілісний майновий комплекс в установленому законом порядку, вважав вимоги позивача необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Частиною 1 ст. 316 Цивільного кодексу України закріплено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно.
Частиною 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»встановлено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Представник позивача документів, що підтверджують державну реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс, суду не надав, а відтак вимога позивача про виселення відповідача з приміщень цілісного майнового комплексу є безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові в задоволенні позову господарські витрати покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, ч. ч. 1, 3 ст. 3, п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ч. 2 ст. 35, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон»до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - товариства з обмеженою відповідальністю «Котлоенергосервіс М.Ю.В.», про виселення з приміщень цілісного майнового комплексу відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Головуючий суддя С. Дьоміна
Суддя Д. Заєць
Суддя П. Скутельник
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 13.02.2012 року.