01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"16" січня 2012 р. Справа № 8/113-11
Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСАВА», ідентифікаційний код: 33408742, місцезнаходження: 33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Кавказька, 2,
до відповідача: приватного сільськогосподарського підприємства «Шляховик», ідентифікаційний код: 30786357, місцезнаходження: 08513, Київська обл., Фастівський р-н, с. Пришивальня, вул. Буйка, 28,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро», ідентифікаційний код: 25591321, місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А,
про стягнення
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 18.07.2011 року за №37, та ОСОБА_2., який діє на підставі довіреності від 18.07.2011 року;
від відповідача: не з'явився;
від 3-ї особи: не з'явився, -
товариство з обмеженою відповідальністю «ВІСАВА» (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до приватного сільськогосподарського підприємства «Шляховик»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 10.04.2009 року за № 53-04-2009 СФК (далі за текстом: Договір) на загальну суму 38553,33 грн. (тридцять вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят три гривні 33 коп.).
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач порушуючи умови Договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 10.04.2009 року за № 53-04-2009 СФК не виконував в період з 02.02.2010 року по 28.01.2011 року свої грошові зобов'язання за Договором, в зв'язку з чим у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем за Договором за вказаний період на загальну суму 38553,33 грн. (тридцять вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят три гривні 33 коп.), з якої: пеня у сумі 13201,63 грн. (тринадцять тисяч двісті одна гривня 63 коп.), 30-ть процентів річних у сумі 20365,81 грн. (двадцять тисяч триста шістдесят п'ять гривень 81 коп.), інфляційні нарахування за п. 8.4. Договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 10.04.2009 року за № 53-04-2009 СФК у сумі 4985,89 грн. (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень 89 коп.).
Ухвалою господарського суду Київської області від 08.08.2011 року порушено провадження у справі №8/113-11 та призначено останню до розгляду на 30.08.2011 року.
30.08.2011 року в судове засідання з'явився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 08.08.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали від 08.08.2011 року не виконав. Ухвалою суду від 30.08.2011 року розгляд справи відкладено на 13.09.2011 року.
13.09.2011 року в судове засідання Позивач не з'явився та про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвал суду від 08.08.2011 року та від 30.08.2011 року не виконав. Ухвалою суду від 13.09.2011 року розгляд справи відкладено на 04.10.2011 року.
15.09.2011 року до суду через канцелярію за вхідним номером 12656 надійшло клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»про залучення в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача: товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро», яке мотивовано тим, що рішення у справі № 8/113-11 може вплинути на права товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»в зв'язку з тим, що останнє на підставі угоди про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 28.01.2011 року за №45-01/ТА відступило Позивачу своє право вимоги до Відповідача за Договором купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 10.04.2009 року за № 53-04-2009 СФК (далі за текстом: Угода). Ухвалою суду від 04.10.2011 року клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»про залучення в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача: товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»(далі за текстом: 3-я особа або Первісний кредитор), - задоволено.
04.10.2011 року через канцелярію суду за вхідним номером 13542 надійшло клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»про розгляд справи № 8/113-11 за відсутності їхнього представника.
04.10.2011 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Позивачем заявлено клопотання про продовження строку вирішення спору, яке ухвалою суду від 04.10.2011 року задоволено. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвал суду від 08.08.2011 року, від 30.08.2011 року та від 13.09.2011 року не виконав. 3-я особа в судове засідання 04.10.2011 року не з'явилась. Ухвалою суду 04.10.2011 року суд за власною ініціативою у справі № 8/113-11 відповідно до вимог ст. 41 Господарського процесуального кодексу України призначив судову почеркознавчу експертизу, в зв'язку з тим, що в клопотанні 3-ї особи про залучення в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача: товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро», зареєстрованому 15.09.2011 року за вхідним номером 12656 ставиться під сумнів укладення 3-ю особою Угоди. Проведення судової почеркознавчої експертизи відповідно до ухвали суду від 04.10.2011 року доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру УМВС України в Рівненській області та провадження у справі № 8/113-11 на час проведення експертизи зупинено.
26.12.2011 року з Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Рівненській області до суду надійшли матеріали справи № 8/113-11 в зв'язку з тим, що проведення судової почеркознавчої експертизи є неможливим через те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»на вимогу експерта не надає додаткові матеріали, без яких проведення експертизи є неможливим.
Ухвалою суду 27.12.2011 року провадження у справі № 8/113-11 поновлено та розгляд останньої призначено на 03.01.2012 року.
03.01.2012 року в судове засідання Позивач, Відповідач та 3-я особа не заявились, про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи. Ухвалою суду 03.01.2012 року розгляд справи відкладено на 16.01.2012 року.
16.01.2012 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач та 3-я особа в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 16.01.2012 року.
Відповідно до положень Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»від 15.03.2010 року № 01-08/140, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Аналогічні положення також зазначені у п.п. 3.6 п. 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 року № 02-5/289.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач та 3-я особа належним чином повідомлені про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідача і 3-ї особи, суд дійшов висновку, що Відповідач та 3-я особа були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Оскільки Відповідач та 3-я особа про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, доказів, на які вони посилалися, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надали, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, дослідивши подані докази, суд -
відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
10 квітня 2009 року між 3-ю особою та Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 655 Цивільного кодексу України, був укладений Договір купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 10.04.2009 року за № 53-04-2009 СФК. Відповідно до умов даного Договору останнім визначалися умови купівлі-продажу насіння.
Відповідно до п. 8.2. Договору, за прострочення виконання зобов'язання Покупець (Відповідач) зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.
Згідно п. 8.3. Договору, сторони, відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п'ять років з моменту підписання даного Договору. Крім цього, сторони, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним Договором, здійснюється протягом п'яти років.
Договір у п. 8.4. передбачає, що Покупець (Відповідач) у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь Продавця штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.
Крім того, Договір у п. 8.5. передбачає, що Покупець (Відповідач) зобов'язаний відшкодувати Продавцю у повному обсязі всі збитки, що можуть бути понесенні Продавцем при невиконанні чи неналежному виконанні Покупцем умов даного Договору. Відповідно до ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України, сторони дійшли згоди, що збитки стягуються у повній сумі понад штрафні санкції.
Також, Договір у п. 8.6. передбачає, що сторони, згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України дійшли згоди, що Покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами Продавця сплачує на користь останнього 30% річних.
Відповідач свої грошові зобов'язання за Договором з оплати проданого 3-ю особою товару не виконав, в зв'язку з чим 3-я особа 01 лютого 2010 року звернулась з позовом до Господарського суду Київської області про стягнення заборгованості з Відповідача.
Відповідно Господарським судом Київської області було прийнято рішення від 19 травня 2010 року у справі №21/027-10, згідно якого позов товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»до Приватного сільськогосподарського підприємства «Шляховик» про стягнення заборгованості задоволено частково.
Згідно з рішенням Господарського суду Київської області від 19 травня 2010 року у справі №21/027-10 з приватного сільськогосподарського підприємства “Шляховик” стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента агро” основний борг у сумі 75 513,84 грн. (сімдесят п'ять тисяч п'ятсот тринадцять гривень 84 коп.), пеню у сумі 3 861,01 грн. (три тисячі вісімсот шістдесят одна гривня 01 коп.), 30-ть процентів річних у сумі 5 650,26 грн. (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят гривень 26 коп.), інфляційні нарахування у сумі 1 510,87 грн. (одна тисяча п'ятсот десять гривень 87 коп.), державне мито у сумі 865,35 грн. (вісімсот шістдесят п'ять гривень 35 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 198,30 грн. (сто дев'яносто вісім гривень 30 коп.), та в решті позовних вимог відмовлено.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, факт наявності заборгованості Відповідача перед 3-ю особою станом на 01.02.2010 року за Договором у вигляді основного боргу у сумі 75 513,84 грн. (сімдесят п'ять тисяч п'ятсот тринадцять гривень 84 коп.), пені у сумі 3 861,01 грн. (три тисячі вісімсот шістдесят одна гривня 01 коп.), 30-ти процентів річних у сумі 5 650,26 грн. (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят гривень 26 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 1 510,87 грн. (одна тисяча п'ятсот десять гривень 87 коп.) та заборгованості зі сплати державного мита у сумі 865,35 грн. (вісімсот шістдесят п'ять гривень 35 коп.) і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 198,30 грн. (сто дев'яносто вісім гривень 30 коп.) встановлений рішенням господарського суду Київської області від 19 травня 2010 року у справі №21/027-10, яке набрало чинності та є чинним станом на 16.01.2012 року.
Конституція України у ч. 5 ст. 124 передбачає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Судом встановлено, що Відповідач рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2010 року у справі №21/027-10 в порушення вимог ч. 5 ст. 124 Конституції України станом на 28.01.2011 року та на 16.02.2012 року не виконав.
Відповідно до вимог ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Цивільний кодекс України у ч. 1 ст. 513 передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно із ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
В ході розгляду справи встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО»(далі за текстом: Первісний кредитор) 28.01.2011 року з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 512, 513, 514 Цивільного кодексу України уклало з товариством з обмеженою відповідальністю «ВІСАВА» (далі за текстом: Позивач або Новий кредитор) угоду про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 28.01.2011 року за №45-01/ТА, відповідно з п. 1.1. якої, Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги виконання Приватним сільськогосподарським підприємством «Шляховик»(код ЄДРПОУ 30786357), що іменується надалі «Боржник», зобов'язання, набутого Первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 10.04.2009 року за № 53-04-2009 СФК.
Відповідно до п. 1.2. Угоди, за цією Угодою Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошової суми в розмірі, визначеному в п. 2.1. цієї Угоди.
Згідно із п. 2.1. Угоди, вартість зобов'язання, що відступається за даною Угодою, становить 38553,33 грн. (тридцять вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят три гривні 33 коп.).
Угода у п. 2.2. передбачає, що Первісний кредитор повідомляє, а Новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п. 2.1., що відступається згідно Договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 10.04.2009 року за № 53-04-2009 СФК, є загальною сумою (розміром) штрафних санкцій (пені, 30%-річних, 20% штрафу), котрі нараховані ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО»відповідно до умов та норм чинного законодавства України.
За наслідками дослідження змісту Договору суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 10.04.2009 року за № 53-04-2009 СФК не містить жодного застереження про заборону зміни кредитора у зобов'язані та Цивільним і Господарським кодексами України не заборонено зміна кредитора у зобов'язані за даним видом Договору.
21.02.2011 року ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО»на виконання п. 3.3. Угоди надіслало цінним листом на адресу Відповідача повідомлення від 31.01.2011 року про зміну кредитора у зобов'язані, а також угоду про зміну кредитора у зобов'язанні та акт приймання-передачі документів від 28 січня 2011 року.
Станом на 08.08.2011 року Відповідач заперечень щодо зміни кредитора у зобов'язані 3-й особі або Позивачу не надавав.
Таким чином, суд приходить до висновку, що право вимоги за договором купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 10.04.2009 року за № 53-04-2009 СФК пені, 30%-річних, 20% штрафу та інфляційних втрат за прострочення виконання цих грошових зобов'язань належить Позивачу на підставі угоди про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 28.01.2011 року за №45-01/ТА.
Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 13201,63 грн. (тринадцять тисяч двісті одна гривня 63 коп.), 30-ть процентів річних у сумі 20365,81 грн. (двадцять тисяч триста шістдесят п'ять гривень 81 коп.), інфляційні нарахування за п. 8.4. Договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 10.04.2009 року за № 53-04-2009 СФК у сумі 4985,89 грн. (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень 89 коп.).
Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до п. 8.2. Договору, за прострочення виконання зобов'язання Покупець (Відповідач) зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.
Згідно п. 8.3. Договору, сторони, відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п'ять років з моменту підписання даного Договору. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним Договором, здійснюється протягом п'яти років.
Договір у п. 8.4. передбачає, що Покупець (Відповідач) у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь Продавця штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.
Крім того, Договір у п. 8.5. передбачає, що Покупець (Відповідач) зобов'язаний відшкодувати Продавцю у повному обсязі всі збитки, що можуть бути понесенні Продавцем при невиконанні чи неналежному виконанні Покупцем умов даного Договору. Відповідно до п. 2 ст. 232 Господарського кодексу України, сторони дійшли згоди, що збитки стягуються у повній сумі понад штрафні санкції.
Також, Договір у п. 8.6. передбачає, що сторони, згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України дійшли згоди, що Покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами Продавця сплачує на користь останнього 30% річних.
Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов'язання, штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по неповній оплаті поставлених Позивачем товарів станом на 01.02.2010 року у сумі 75 513,84 грн. (сімдесят п'ять тисяч п'ятсот тринадцять гривень 84 коп.), яка встановлена судом, є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, тобто не виконав встановлених Договором зобов'язань, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та Договором відповідальності.
За розрахунком Позивача розмір пені становить 13201,63 грн. (тринадцять тисяч двісті одна гривня 63 коп.), розмір 30-ти процентів річних становить 20365,81 грн. (двадцять тисяч триста шістдесят п'ять гривень 81 коп.), розмір інфляційних нарахувань за п. 8.4. Договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 10.04.2009 року за № 53-04-2009 СФК становить 4985,89 грн. (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень 89 коп.).
Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і таким, що відповідає умовам Договору та Угоди.
Враховуючи несвоєчасну та неповну сплату Відповідачем заборгованості за Договором, керуючись п.п. 8.2., 8.3., 8.4., 8.5., 8.6. Договору, п.п. 1.2., 2.1., 2.2. Угоди, ст.ст. 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 259, 549, 612, 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача пені у сумі 13201,63 грн. (тринадцять тисяч двісті одна гривня 63 коп.), 30-ти процентів річних у сумі 20365,81 грн. (двадцять тисяч триста шістдесят п'ять гривень 81 коп.) та інфляційних нарахувань за п. 8.4. Договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 10.04.2009 року за № 53-04-2009 СФК у сумі 4985,89 грн. (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень 89 коп.), в зв'язку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором та Угодою, є належними та допустимими письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобов'язань, взятого ним, відповідно до Договору.
У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та Відповідачем по суду не заперечувались.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним заборгованості перед Позивачем.
На підставі матеріалів справи судом встановлено, що заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 10.04.2009 року за № 53-04-2009 СФК складає 38553,33 грн. (тридцять вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят три гривні 33 коп.).
Таким чином, Відповідач повинен сплатити на користь Позивача заборгованість, що виникла в результаті порушення зобов'язання з оплати поставлених за Договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 10.04.2009 року за № 53-04-2009 СФК товарів, на загальну суму 38553,33 грн. (тридцять вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят три гривні 33 коп.), з якої: пеня у сумі 13201,63 грн. (тринадцять тисяч двісті одна гривня 63 коп.), 30-ть процентів річних у сумі 20365,81 грн. (двадцять тисяч триста шістдесят п'ять гривень 81 коп.), інфляційні нарахування за п. 8.4. Договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 10.04.2009 року за № 53-04-2009 СФК у сумі 4985,89 грн. (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень 89 коп.).
Враховуючи те, що Відповідач у судові засідання доказів оплати заборгованості не надав, то на підставі наявних у матеріалах справи документів, факт порушення Відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений, в зв'язку з чим вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача на його користь коштів на загальну суму 38553,33 грн. (тридцять вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят три гривні 33 коп.), з якої: пеня у сумі 13201,63 грн. (тринадцять тисяч двісті одна гривня 63 коп.), 30-ть процентів річних у сумі 20365,81 грн. (двадцять тисяч триста шістдесят п'ять гривень 81 коп.), інфляційні нарахування за п. 8.4. Договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 10.04.2009 року за № 53-04-2009 СФК у сумі 4985,89 грн. (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень 89 коп.), визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, Позивач просить стягнути на його користь господарські витрати у вигляді державного мита у сумі 385,55 грн. (триста вісімдесят п'ять гривень 55 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).
В результаті вивчення матеріалів справи встановлено, що Позивач довів здійснення ним фактично господарських витрат у вигляді державного мита у сумі 385,55 грн. (триста вісімдесят п'ять гривень 55 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), у зв'язку з чим, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, зазначені суми господарських витрат являються обґрунтованими та підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача в повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСАВА» до приватного сільськогосподарського підприємства «Шляховик»про стягнення заборгованості за договором, - задовольнити повністю.
2. Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства «Шляховик», ідентифікаційний код: 30786357, місцезнаходження: 08513, Київська обл., Фастівський р-н, с. Пришивальня, вул. Буйка, 28, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСАВА», ідентифікаційний код: 33408742, місцезнаходження: 33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Кавказька, 2, заборгованість за договором купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 10.04.2009 року за № 53-04-2009 СФК у вигляді пені у сумі 13201,63 грн. (тринадцять тисяч двісті одна гривня 63 коп.), 30-ти процентів річних у сумі 20365,81 грн. (двадцять тисяч триста шістдесят п'ять гривень 81 коп.), інфляційних нарахувань за п. 8.4. Договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 10.04.2009 року за № 53-04-2009 СФК у сумі 4985,89 грн. (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень 89 коп.), державне мито у сумі 385,55 грн. (триста вісімдесят п'ять гривень 55 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя П.Ф. Скутельник
Рішення підписано 16.01.2012 року