01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"31" січня 2012 р. Справа № 23/166-11
Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Бориспільської міської ради, м. Бориспіль
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт», м. Бориспіль
про розірвання договору оренди землі та стягнення 60620,66 грн.
секретар судового засідання Бердило І.П.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1. (довіреність №12-27-4639 від 15 вересня 2011 року);
від відповідача: не з'явився;
Бориспільська міська рада (далі - позивач) звернулася до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт»(далі - відповідач) про розірвання договору оренди землі та стягнення 60620,66 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди землі б/н від 5 вересня 2005 року, а саме, у зв'язку із внесенням змін до Закону України «Про плату за землю»та набранням законної сили Податковим кодексом України, відповідач систематично не виконував умов договору оренди землі, а саме, ухилявся від виконання зобов'язання в частині перегляду розміру орендної плати, в результаті чого орендодавець поніс втрати до місцевого бюджету в сумі 60620,66 грн. У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору на розгляд суду подано вимогу щодо розірвання договору оренди землі б/н від 5 вересня 2005 року та стягнення 60620,66 грн.
Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 4 листопада 2011 року та призначено справу до розгляду на 22 листопада 2011 року.
Під час судового розгляду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.
Ухвалою господарського суду Київської області від 20 грудня 2011 року задоволено клопотання представника позивача про продовження строку вирішення спору, та продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.
Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду від 22 листопада 2011 року, від 6 грудня 2011 року, від 20 грудня 2011 року та від 17 січня 2012 року, в судове засідання не з'явився, витребуваних документів не подав. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.
31 січня 2012 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд, -
Між Бориспільською міською радою Київської області (за договором -орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Профіт»(за договором -орендар) укладено договір оренди землі б/н від 5 вересня 2005 року.
Пунктом 1 договору встановлено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка належить до земель несільськогосподарського призначення для будівництва складського комплексу та адміністративної будівлі на розі вулиць Привокзальна-Головатого в м. Борисполі, Київської області.
Згідно пункту 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,662 гектарів.
Пунктом 4 договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1674399,25 (один мільйон шістсот сімдесят чотири тисячі триста дев'яносто дев'ять гривень) 25 коп.
У пункті 5 договору зазначено, що договір укладено на 10 років.
У відповідності до пункту 6 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 1 (одного) відсотку від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Відповідно до пункту 7 договору передбачено, що розмір річної орендної плати становить 16743,99 (шістнадцять тисяч сімсот сорок три гривні) 99 коп. Орендна плата сплачується щомісячно в розмірі 1395,33 (одна тисяча триста дев'яносто п'ять гривень) 33 коп. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Пунктом 8 договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем до 15 числа місяця наступного за звітним на розрахунковий розрахунок орендодавця.
Згідно пункту 9 договору розмір орендної плати переглядається один раз на 2 роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.
Пунктом 15 договору передбачено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у місячний строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.
Згідно пункту 23 договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до пункту 29 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.
Пунктом 31 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до пункту 32 договору, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.
Пунктом 36 договору встановлено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та нотаріальному посвідченні і державної реєстрації у відповідності зі статтею 202 Земельного кодексу України, та з вимогами Закону України «Про оренду землі».
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№309-VI від 3 червня 2008 року в Закон України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент винесення рішення Бориспільської міської ради Київської області «Про зміну відсотків орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в договорах оренди землі, укладених до 6 березня 2008 року»від 12 червня 2008 року) були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення -розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині». Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування -з 4 червня 2008 року.
У зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 1 січня 2011 року (від 2 грудня 2010 року за №2755-VI), Закон України «Про плату за землю»втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 1 січня 2011 року регулюється виключно Податковим кодексом України.
Згідно ч. 1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно з вимогами ст. 21 Закону України «Про оренду землі»орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки (ст.ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України).
Рішенням Бориспільської міської ради від 6 березня 2008 року за №3370-30-V «Про затвердження відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок для встановлення розмірів орендної плати в межах м. Бориспіль»затверджено відсотки від нормативної грошової оцінки земельних ділянок для встановлення розмірів орендної плати в межах м. Бориспіль.
Рішенням Бориспільської міської ради від 12 червня 2008 року за №4102-35-V «Про зміну відсотків орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в договорах орнди землі, укладених до 6 березня 2008 року», яким для товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт»встановлено відсоткову ставку орендної плати в розмірі 7 (сім) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
З метою приведення умов договору оренди у відповідність до вимог чинного законодавства позивач звертався до відповідача з листами №12-31-1244 від 19 березня 2007 року, №46/12-31 від 4 січня 2007 року, №12-31-2521 від 4 червня 2007 року, №12-31-4211 від 24 червня 2008 року, №12-31-436 від 23 січня 2009 року, №12-31-542 від 20 січня 2010 року, проте, відповіді від відповідача не отримував.
Рішенням Бориспільської міської ради від 21 червня 2011 року за №932-11-ІV «Про розірвання договору оренди землі б/н від 5 вересня 2005 року, укладеного між Бориспільською міською радою Київської області та товариством з обмеженою відповідальністю «Профіт», на розі вулиць Привокзальна-Головатого у місті Борисполі», договір оренди землі б/н від 5 вересня 2005 року припинено у зв'язку із систематичним невиконанням обов'язків, передбачених договором оренди.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної та комунальної власності повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, п. 12 Земельного кодексу України).
Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно приписів ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до пункту 2.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.
Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Згідно ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 759 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Частиною 3 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
Згідно зі ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до частини 2 ст. 288 Податкового кодексу України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.
У відповідності до частини 3 ст. 288 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Відповідно до частини 4 ст. 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
У відповідності до частини 5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.
Відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Частиною 2 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Згідно з ч. 3 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Частиною 4 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Пунктом 34 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цього договору.
Судом встановлено, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, а саме, не виконав обов'язку щодо перегляду розміру орендної плати один раз на 2 роки та систематично не виконував умови договору в частині сплати орендних платежів, внаслідок чого позивач не отримував грошових коштів за передане в оренду майно. Отже позовна вимога в частині розірвання договору оренди землі б/н від 5 вересня 2005 року, укладеного між Бориспільською міською радою Київської області та товариством з обмеженою відповідальністю «Профіт»підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача втрат надходжень до бюджету за оренду земельної ділянки у сумі 60620,00 грн. суд зазначає наступне.
Дослідивши вказану позовну вимогу, судом встановлено, що її предметом є вимога про стягнення 60620,00 грн. упущеної вигоди.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 3, 4, 5 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19 квітня 1993 року, відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових і дерево-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обгрунтовані. Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості). Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.
Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Таким чином, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Проте, суд приходить до висновку, що заподіяння збитків позивачу внаслідок дій відповідача по невнесенню змін до договору в частині розміру орендної плати в ході розгляду справи за допомогою належних і допустимих доказів не доведено через відсутність доказів наявності причинного зв'язку між протиправними діями відповідача та грошовими втратами позивача від таких дій відповідача.
Будь-яких доказів, зокрема письмових, на підтвердження заподіяння відповідачем збитків позивач суду не надав, внаслідок чого суд приходить до висновку, що позивачем не доведено суду за допомогою належних і допустимих доказів факт спричинення відповідачем збитків у розмірі 60620,00 грн., через що позовна вимога про стягнення з відповідача збитків є безпідставною, необґрунтованою, та такою, що задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, позовні вимоги Бориспільської міської ради Київської області підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Розірвати договір оренди землі б/н від 5 вересня 2005 року, укладений між Бориспільською міською радою Київської області (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 72, код 04054903) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіт»(08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Головатого, буд. 83, код 19408270).
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт»(08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Головатого, буд. 83, код 19408270) в доход Державного бюджету України (№ рахунку - 31118095700001, Банк -ГУ ДКУ у Київській області, отримувач - ГУ ДКУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 24074109, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095) -85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. державного мита.
5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт»(08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Головатого, буд. 83, код 19408270) в доход Державного бюджету України (№ рахунку - 31217264700001, Банк -ГУ ДКУ у Київській області, отримувач -ГУ ДКУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 24074109, код бюджетної класифікації 22050000, одержувач -державний, Київська область 22050003, символ звітності банку - 264) -236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
СуддяД.Г. Заєць
Дата підписання рішення -6 лютого 2012 року