01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"11" листопада 2011 р.
01032, м. Київ, вул. Комінтерну 16 тел. 239 72 81
№ 5/065-11/9 01.11.2011 р.
За позовом Відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра”
До Товариства з обмеженою відповідальністю “Берізка”
Третя особа Фізична особа -підприємець ОСОБА_1
Про витребування майна з чужого незаконного володіння
Суддя Сокуренко Л.В.
Представники:
Від позивача ОСОБА_2 (дов. № 13-11-21038 від 04.10.2011 р.)
Від відповідача не з'явився
Від третьої особи не з'явився
На розгляд Господарського суду Київської області передані вимоги Відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Берізка” за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Ухвалою господарського суду Київської області від 01.06.2011 р.(суддя Ю.В.Подоляк) порушено провадження у справі № 5/065-11 та призначено її розгляд на 23.06.2011 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 23.06.2011 р.(суддя Ю.В.Подоляк) розгляд справи відкладено на 04.08.2011 р.
Відповідно до протоколу розподілу справи між суддями (автоматичний розподіл справ) від 26.07.2011р. справу № 5/065-11 передано до розгляду судді Сокуренко Л.В.
Ухвалою суду господарського суду Київської області від 26.07.2011 року справу №5/065-11 прийнято до свого провадження; присвоєно їй номер 5/065-11/9 та призначено розгляд справи на 13.09.2011 р.
У судове засідання 13.09.2011р. представники позивача, відповідача та третьої особи не з'явилися; про причини неявки суд не повідомили; про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, у зв'язку з чим ухвалою суду від 13.09.2011 р. розгляд справи відкладено на 27.09.2011 р.; зобов'язано позивача надати в судове засідання докази, які б підтверджували знаходження спірного майна в належному відповідачу приміщенні (інвентаризаційний опис зазначеного майна складений спільно сторонами у справі) та докази, які підтверджують вчинення відповідачем перешкод в користуванні належним позивачу спірним майном, зокрема, відповідні звернення до правоохоронних органів по вказаному факту; надіслати на адресу третьої особи копію позовної заяви та доданих до неї документів (докази направлення надати в судове засідання); надати в судове засідання докази направлення на адресу відповідача листа - вимоги про повернення майна; обґрунтувати позовні вимоги з посиланням на відповідні норми чинного законодавства; подати оригінали (для огляду) доданих до позовної заяви документів; подати оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії (для залучення до матеріалів справи) документів, на підставі яких діє позивач та відповідач (установчий договір, статут, положення), Свідоцтва про державну реєстрацію, витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення позивача та відповідача до ЄДР на дату винесення ухвали про порушення провадження у справі № 5/065-11; подати власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору; подати інші докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, додаткове обґрунтування позовних вимог; зобов'язано відповідача подати оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії (для залучення до матеріалів справи) документів, на підставі яких діє відповідач (установчий договір, статут, положення), Свідоцтва про державну реєстрацію, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення відповідача до ЄДР на дату винесення ухвали; подати письмовий відзив на позов з документальним та правовим обґрунтуванням його висновків, оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії (для залучення до матеріалів справи) документів, що їх підтверджують; подати інші докази стосовно заявлених вимог, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів.
У судове засідання 27.09.2011р. представники відповідача та третьої особи не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили; про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Представником позивача для всебічного та об'єктивного розгляду справи подано клопотання про продовження строку розгляду спору.
Частиною третьою статті 69 Господарсько-процесуального кодексу встановлено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Враховуючи викладене, ухвалою суду від 27.09.2011 р. розгляд справи відкладено на 18.10.2011 р.; продовжено строк розгляду спору; зобов'язано виконати вимоги ухвали суду від 13.09.2011 р.
У судове засідання 18.10.2011р. представники відповідача та третьої особи не з'явилися, витребуваних ухвалою суду документів не надали; про причини неявки суд не повідомили; про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином; представник позивача з'явився, водночас витребуваних судом документів не надав та не надіслав, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 01.11.2011 р. зобов'язано виконати вимоги ухвали суду від 13.09.2011 р., а також зобов'язано позивача надати довідку з банку про надходження коштів від відповідача.
01.11.2011 р. через загальний відділ господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Берізка” на належного - Фізичну особу -підприємця ОСОБА_1.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 ГПК України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Розглянувши заяву відповідача про заміну неналежного відповідача, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, у зв'язку з тим, відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження зазначеного клопотання, а також враховуючи те, позивач у судовому засіданні 01.11.2011 р. не надав згоду на заміну відповідача.
У судове засідання 01.11.2011р. представники відповідача та третьої особи не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили; про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином; представник позивача з'явився, водночас витребуваних судом документів не надав та не надіслав.
Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).
Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).
Враховуючи те, що ухвали суду були направлені на адресу відповідача та третьої особи, зазначену у позовній заяві, договорі та довідці ЄДРПОУ, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача, господарський суд Київської області,-
01.10.2008 р. між позивачем - Відкритим акціонерним товариством комерційним банком “Надра” та третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 укладено договір суборенди б/н (договір).
Відповідно до п. 1.1 договору третя особа передає, а позивач приймає в платне, тимчасове користування на умовах суборенди наступне житлове приміщення для проведення тренінгів та навчань, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Суборендоване майно знаходиться у володінні та користуванні третьої особи у відповідності до договору оренди б/н від 29.09.08 р., укладеному між відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Берізка” та третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (п. 1.3 договору).
Згідно з п. 7.1 договору суборендоване майно належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю “Берізка”.
Відповідно до п. 3.1 договору строк суборенди становить 1 місяць з «01»жовтня 2008 року (дня передачі суборендованого майна, яким є день підписання Акту приймання-передачі). В Акті приймання-передачі зазначається опис суборендованого майна, технічний стан, недоліки суборендованого майна тощо.
01.10.2011 р. між позивачем - Відкритим акціонерним товариством комерційним банком “Надра” та третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 підписано Акт приймання-передачі приміщення, відповідно до якого третя особа передала, а позивач прийняв спірне приміщення в нормальному стані.
За ствердженням позивача, після укладення спірного договору та отримання у користування приміщення за адресою: АДРЕСА_1, позивач організував у даному приміщенні Учбовий центр ВАТ КБ «Надра»для своїх співробітників та самостійно, за власною ініціативою, завіз в орендоване приміщення майно в загальній кількості 377 одиниць, перелік якого зазначений у позовній заяві (системні блоки, принтери, проектори, меблі тощо).
Позивач стверджує, що на день подання позову він звільнив спірне приміщення.
Крім того, позивач звертає увагу суду на той факт, що у Відкритого акціонерного товариства комерційного банку “Надра” відсутня заборгованість перед відповідачем, але, за його ствердженням, спірне майно залишається на території спірного приміщення з вини його власника, а саме: Товариства з обмеженою відповідальністю “Берізка”, представники якого закрили доступ до будівель за адресою: АДРЕСА_1»та не дають можливості вивезти своє обладнання.
Враховуючи викладене, позивач просить суд витребувати майно, перелік якого зазначений у позовній заяві (системні блоки, принтери, проектори, меблі тощо) з чужого незаконного володіння відповідача на підставі ст. 387 ЦК України.
Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За приписами ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. За допомогою цього позову власник захищає не тільки свої права на володіння та користування майном, а також і право на розпорядження ним, оскільки перебування майна у чужому незаконному володінні певним чином обмежує і право власника на розпорядження майном.
Віндикаційний позов є речово - правовим позовом, що може бути пред'явлений лише у разі відсутності між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна або особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє ним на підставах, встановлених законом чи договором. Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном, незалежно від того, чи заволоділа вона майном незаконно сама, чи придбала його у особи, яка не мала права його відчужувати, тобто заволоділа ним без відповідної правової підстави.
Незаконність володіння майном відповідачем повинна бути доведена позивачем у суді, оскільки законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння чужим майном, якщо інше не випливає із закону або не встановлене рішенням суду.
Предметом позову в судовому процесі є матеріально -правова вимога позивача до відповідача, щодо якої суд повинен винести рішення. Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна з чужого незаконного володіння. Матеріально -правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. Зазначені позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності (інше суб'єктивне право титульного володільця) позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (безтитульний статус його володіння).
Статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
З огляду на наведені норми, власник вправі вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння, а також належного йому майна, придбаного володільцем від особи, яка не мала права його відчужувати. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.
Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову, об'єктом якого може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подачі позову.
За змістом ч. 3 ст. 397 Цивільного кодексу України незаконність володіння майном відповідачем повинна бути доведена позивачем у суді, оскільки законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння чужим майном, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду.
Крім того, підстави, зазначені позивачем у позовній заяві, повинні підтверджувати право власності (інше суб'єктивне право титульного володіння) позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (безтитульний статус його володіння). На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребуване майно останній повинен надати суду відповідні докази.
Аналогічна правова позиція щодо доведення позивачем факту незаконності володіння відповідачем спірним майном та необхідності підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребуване майно зазначена у постанові Вищого господарського суду України від 08.09.2011 р. у справі № 10/97-25/220.
Відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.
Виходячи зі змісту ст.32 ГПК, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Водночас суд не повинен приймати доказів, що не стосуються встановлення обставин у справі.
Частина 2 наведеної статті містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування).
Правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер.
Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів.
Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Разом з тим, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 ГПК України).
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).
Ухвалами господарського суду Київської області позивача неодноразово було зобов'язано надати в судове засідання докази, які б підтверджували знаходження спірного майна в належному відповідачу приміщенні (інвентаризаційний опис зазначеного майна складений спільно сторонами у справі тощо) та докази, які підтверджують вчинення відповідачем перешкод в користуванні належним позивачу спірним майном, зокрема, відповідні звернення до правоохоронних органів по вказаному факту; надати в судове засідання докази направлення на адресу відповідача листа - вимоги про повернення майна; обґрунтувати позовні вимоги з посиланням на відповідні норми чинного законодавства; подати оригінали (для огляду) доданих до позовної заяви документів; подати оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії (для залучення до матеріалів справи) документів, на підставі яких діє позивач та відповідач (установчий договір, статут, положення), Свідоцтва про державну реєстрацію, витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення позивача та відповідача до ЄДР на дату винесення ухвали про порушення провадження у справі № 5/065-11; подати власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору; подати інші докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, додаткове обґрунтування позовних вимог.
Крім того, суд неодноразово звертав увагу позивача на те, що самі лише видаткові накладні та акти прийому-передачі спірного майна не можуть вважатися належним та допустимим доказом належності спірного майна на праві власності позивачу, у зв'язку з чим акцентував увагу позивача на необхідність надання доказів купівлі (оплати) спірного майна, а також доказів звільнення спірного приміщення (Акт прийому-передачі згідно п. 5.3 договору), а також обґрунтувати підстави звернення з позовом саме до Товариства з обмеженою відповідальністю “Берізка”, оскільки останнє не мало будь-яких договірних відносин з позивачем.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем не надано належного доказу на підтвердження права власності на спірне майно, не надано доказів звільнення спірного приміщення; не долучено жодного доказу, який би підтвердив знаходження спірного майна в належному відповідачу приміщенні (інвентаризаційний опис зазначеного майна складений спільно сторонами у справі тощо) та доказів, які підтверджують вчинення відповідачем перешкод в користуванні належним позивачу спірним майном, зокрема, відповідні звернення до правоохоронних органів по вказаному факту тощо, а також не обґрунтовано в яких саме діях Товариства з обмеженою відповідальністю “Берізка” вбачається незаконність та безпідставність заволодіння спірним майном.
Враховуючи вищевикладене, а також факт укладення спірного договору суборенди між позивачем - Відкритим акціонерним товариством комерційним банком “Надра” та третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, а не з відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Берізка”, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства комерційного банку “Надра” є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на законі, що є підставою для прийняття рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в задоволенні позову покладається на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області,-
В позові відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Л.В. Сокуренко
Рішення суду підписане 03.11.2011 р.
Справа № 5/065-11/9