01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"29" листопада 2011 р. Справа № 9/116-11
№ 9/116-11 29.11.2011 р.
За позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України
До Державного підприємства «Укрриба»та Товариства з обмеженою відповідальністю «ФішАльянс»
Про визнання договору недійсним та повернення майна
Суддя Сокуренко Л.В.
Представники:
Від прокуратури: Осадчук Л. П. (посв. № 176 від 07.10.2008 р.)
Від позивача: не з'явився
Від відповідача 1: ОСОБА_1 (дов. № 11-13/320 від 15.04.2011 р.)
Від відповідача 2: Чуклін Д. В. (керівник, згідно Довідки ЄДРПОУ)
На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України до Державного підприємства «Укрриба»та Товариства з обмеженою відповідальністю «ФішАльянс»про визнання договору недійсним та повернення майна.
Ухвалою суду від 16.09.2011 року порушено провадження у справі № 9/116-11 та призначено розгляд справи на 11.10.2011 р.; зобов'язано позивача подати пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення Відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; всі оригінали доданих до позовної заяви документів або письмові пояснення з зазначенням поважних причин їх відсутності; письмове правове обґрунтування позовних вимог з посиланням на певні норми чинного законодавства України, які регулюють відносини звернення Позивача до господарського суду для вирішення цього спору; письмові пояснення, яким чином і які саме права Позивача порушені Відповідачем, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України; оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії, зазначених у позовній заяві документів; зобов'язано відповідача подати оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.
У судове засідання 11.10.2011р. представники сторін з'явилися; проте вимоги ухвали суду від 16.09.2011р. позивач не виконав.
Ухвалою суду від 11.10.2011 року розгляд справи відкладено на 01.11.2011 р. у зв'язку з неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів; зобов'язано позивача та прокурора виконати вимоги ухвали суду від 16.09.2011 року; обґрунтувати підстави визнання недійсним договору; обґрунтувати підстави позовної вимоги про повернення майна; зобов'язано відповідача 1 надати письмові пояснення щодо мети укладання договору зберігання та передачі гідротехнічних споруд рибницьких ставів “Германівка” та “Семенівський” відповідачу 2, в даному поясненні відобразити та обґрунтувати на що саме були спрямовані воля та волевиявлення сторін при укладенні спірного договору, а також хто з сторін надав послугу; докази оплати договору зберігання (виконання п. 4.1. договору); зобов'язано відповідача 2 надати письмове пояснення в якому відобразити та обґрунтувати на що саме були спрямовані воля та волевиявлення сторін при укладенні спірного договору, а також хто з сторін надав послугу; докази виконання п. 2.8. договору.
У судове засідання 01.11.2011 р. представники сторін з'явилися; проте вимоги ухвали суду від 11.10.2011р. позивач та прокурор не виконали.
Враховуючи викладене, ухвалою суду від 01.11.2011 року розгляд справи відкладено на 15.11.2011 р.; зобов'язано позивача та прокурора виконати вимоги ухвали суду від 16.09.2011 року; обґрунтувати підстави визнання недійсним договору; обґрунтувати підстави позовної вимоги про повернення майна.
У судове засідання 15.11.2011 р. відповідача 2 не з'явився; про причини неявки в судове засідання суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином; представники прокурора, позивача та відповідача з'явилися.
Представником позивача для всебічного та об'єктивного розгляду справи подано клопотання про продовження строку розгляду спору, яке судом розглянуто та задоволено.
У зв'язку з неявкою представників відповідача 2 та неподанням витребуваних доказів, ухвалою суду від 15.11.2011 р. розгляд справи відкладено на 29.11.2011 р.
28.11.2011 р. через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі; позовні вимоги прокуратури підтримує, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
У судове засідання 29.11.2011 р. представник позивача не з'явився; представники відповідачів з'явилися, надали усні пояснення у справі; проти позову заперечують та просять суд відмовити позивачу в позові повністю; представник прокуратури надав усні пояснення у справі; позовні вимоги вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представників прокуратури та відповідачів, господарський суд Київської області,-
Прокуратурою Київської області проведено перевірку законності розпорядження державним майном ДП “Укрриба” в результаті якої було встановлено, що ДП “Укрриба” створене на підставі наказу Державного департаменту рибного господарства України від 27.12.02 № 238, з метою забезпечення нагляду та контролю за технічною експлуатацією державного майна. Підприємство підпорядковане Державному комітету рибного господарства України та здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України та Статуту.
Відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України № 126/752 від 06.05.03 на баланс ДП „Укрриба" було передане майно (гідротехнічні споруди рибницьких ставів), яке під час приватизації підприємств рибної галузі не увійшло до статутних фондів створених товариств як майно, що не підлягає приватизації відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна”.
Згідно з п. 2.1 статуту ДП «Укрриба»підприємство є державним підприємством, створеним з метою ефективного використання державного майна і технічної експлуатації гідротехнічних споруд водних об'єктів рибницьких господарств, які не підлягають приватизації та не увійшли до статутних фондів господарських товариств, проведення їх реконструкції, профілактичних заходів, залучення інвестицій та кредитів на ці цілі, а також для здійснення господарської та комерційної діяльності.
Згідно приписів Положення "Про управління майном, яке не увійшло до Статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі", затвердженого наказом Фонду держаного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.99 № 908/68, одним із способів управління державним майном є передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1482 від 21.09.98.
За змістом п. 2.4.1 вказаного Положення такий спосіб управління державним майном, як передача його в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади, передусім застосовується у випадках, за яких майно не підлягає приватизації та не може передаватися в оренду.
Органом приватизації майном гідротехнічних споруд було обрано спосіб управління цим майном -шляхом передачі його до сфери управління Міністерства аграрної політики України, яке, в свою чергу, передало зазначене майно на баланс відповідача 1.
Відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.03 за № 126/752 на баланс відповідача 1 були передані гідротехнічні споруди рибницьких ставів, які під час приватизації підприємств рибної галузі не увійшли до статутних фондів створених товариств, в тому числі гідротехнічні споруди Товариства. Зазначені гідроспоруди (рибницькі ставки) є державним майном, що знаходиться у сфері управління Міністерства аграрної політики України та перебувають на балансі Підприємства.
Наказом Державного департаменту рибного господарства України № 4 від 12.01.04 затверджено акт приймання-передачі гідротехнічних споруд від 10.10.03, які не увійшли до статутного фонду Товариства, на баланс Підприємства, за яким зазначене майно закріплене на праві повного господарського відання.
Згідно плану приватизації, спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України від 06.05.03 № 126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд" та Статуту Підприємства, гідротехнічні споруди, які є предметом оспорюваного Договору, не увійшли до статутного фонду Товариства та були передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України, а в подальшому передані на баланс Підприємства.
Судом досліджено матеріали справи та встановлено, що до внесення змін до ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»від 29.06.2004 р., якими було заборонено передавати в оренду майно, що не підлягає приватизації, відповідач 1 укладало з рибницькими господарствами договори оренди майна (гідротехнічних споруд).
Зазначеними змінами було встановлено, що не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», а також об'єкти, включені до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», у тому числі гідротехнічні захисні споруди загальнодержавного значення, що підтверджується п. 4 додатку № 2, затвердженого Декретом Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 «Перелік комплексних державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, передача в оренду яких не допускається».
Як зазначає прокурор, перевіркою також встановлено, що 01.10.2006 р. між ДП “Укрриба” (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фішальянс” (Зберігач) укладено договір зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП «Укрриба»№ 15/11 (далі -договір), який погоджений Першим заступником Держкомрибгоспу.
Прокурор посилається у позові на те, що, як вбачається з статутних документів відповідача 1 -ДП «Укрриба», зазначене підприємство створене з метою ефективного використання державного майна, водночас, прокуратура вважає, що відповідач 1 неналежним чином виконує свої обов'язки щодо використання державного майна, що підтверджується (на його думку) укладеним між відповідачами договору зберігання майна з правом використання, який, за ствердженням прокуратури, є удаваним правочином та приховує під собою ознаки договору оренди.
Судом досліджено умови спірного договору та встановлено наступне:
Згідно з умовами п. 1.1 вказаного договору Замовник передає, а Зберігач приймає згідно з актом приймання-передачі (Додаток № 1) на зберігання з правом користування державне майно (гідротехнічні споруди ставу “Германівка” інв. № 461, виросного ставу (інв. № 462), ставу «Семенівський», які знаходяться на балансі ДП “Укрриба” та розташовані за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Германівка, с. Семенівка.
Відповідно до п. 9.1 договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 12.05.2021 р.
12.05.2011 р. відповідач 1 передав, а відповідач 2 прийняв згідно з Актом приймання-передачі (Додаток № 1) на зберігання з правом користування державне майно - гідротехнічні споруди ставу “Германівка” інв. № 461, виросного ставу (інв. № 462), ставу «Семенівський», які знаходяться на балансі ДП “Укрриба” та розташовані за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Германівка, с. Семенівка (належним чином оформлений сторонами Акт приймання-передачі долучений до матеріалів справи).
Право власності на майно до відповідача 2 не переходить, майно зберігається ним та використовується з метою риборозведення згідно виробничої програми, погодженої з відповідачем 1, та для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, які не суперечать цільовому призначенню зазначеного майна (п. 1.3 договору).
Під терміном «зберігання»необхідно розуміти дії особи (юридичної або фізичної), які направлені на дбайливе ставлення до об'єкту схоронності, можливість залишати об'єкт зберігання у наявності та цілості.
Зберігання може здійснюватися власником речі одноособово або іншими особами (зберігачами) на підставі цивільно-правових угод, закону чи інших правових засад. У такому разі виникають відповідні зберігальні правовідносини, а відтак, зберігання стає правовою категорією, оскільки зберігач набуває відповідного юридичного обов'язку забезпечити на певних умовах внутрішню і зовнішню схоронність речі.
У цивільному праві України центральне місце в інституті зберігання займають норми, які регулюють договірні відносини щодо зберігання майна, встановлені ЦК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Згідно приписів ст. 944 Цивільного кодексу України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.
Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що, як правило, договір зберігання укладається без права користування річчю, право користування річчю зберігач може отримати за попередньою згодою поклажодавця, і в такому разі виникають правовідносини найму (якщо користування платне).
За змістом приписів цивільного законодавства вбачається, що оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети - приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила-того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.
З метою встановлення дійсної правової природи зберігання з наданням зберігачеві права користування поклажею необхідно насамперед встановити, на що були спрямовані воля та волевиявлення сторін, а також хто з сторін надавав послугу.
У договорі зберігання послуга надається зберігачем, яка оплачується поклажодавцем, а у договорі майнового найму послуга оплачується наймачем, котрий користується майном.
Згідно з п. 3.2 договору відповідач 2 має право користуватись переданим на зберігання нерухомим державним майном на платній основі.
Відповідно до п. 2.3 договору відповідач 2 зобов'язаний за користування майном щомісячно вносити плату у розмірі, визначеному Протоколом узгодження ціни, яка складає 550,00 грн., яку відповідач 2 вносить до 15 числа наступного за звітним. Розмір щомісячної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Відповідач 2 має право на отримання плати за збереження протягом всього строку дії договору; за зберігання переданого по Акту приймання-передачі майна, відповідач 1 зобов'язаний щомісячно оплачувати відповідачу 10 грн. з урахуванням щомісячного індексу інфляції. плата за відповідне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок відповідача 2 один раз на рік по закінченні календарного року до 15 січня наступного року (п.п. 3.1, 4.1 договору).
Тобто, аналізуючи умови договору, а саме: п.п. 2.3,3.1, 4.1 договору, суд дійшов висновку, що основним обов'язком зберігача -відповідача 2, у даному випадку, зазначена оплата послуг користування, тоді як оплата надання послуг за збереження майна зазначено як його право.
Крім того, оплата за збереження, встановлена договором, становить 10,00 грн. за місяць, а оплата послуг за користування -550,00 грн., тобто є нерівнозначною в сторону користування майном.
Водночас, ЦК України передбачає насамперед оплатність послуг, які виникають з договору зберігання, а в разі необхідності, оплатність користування вже у якості похідного зобов'язання зберігача.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що в даному випадку воля та волевиявлення сторін при укладенні спірного договору були спрямовані в першу чергу на користування майном та сплату платежів за його користування.
Статтею 942 ЦК України встановлено, що Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Основним обов'язком зберігача є забезпечення схоронності прийнятої на збереження речі. Виконуючи даний обов'язок, зберігач повинен вжити необхідних заходів для збереження майна всіма засобами, передбаченими законодавством, або іншими правовими актами, що відповідають звичаям ділового обороту і властивостям речі, у тому числі підтримувати необхідний температурний режим, дотримуватися протипожежних, санітарних, охоронних та інших правил тощо.
Тобто, при здійсненні зберігання майна зберігачем повинні вживатися загально визначені заходи схоронності, які обумовлюються властивостями зберігача.
Згідно з умовами п. 2.2 договору зберігач зобов'язаний вживати всіх заходів, встановлених договором і чинними актами цивільного законодавства, для збереження майна та зберігати його протягом строку дії договору.
Пунктом 1.3 договору визначено, що право власності до зберігача не переходить, майно зберігається ним з метою риборозведення згідно виробничої програми, погодженої з замовником, та для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, які не суперечать цільовому призначенню зазначеного майна.
Гідротехнічна споруда -це споруда для використання водних ресурсів, а також для боротьби із шкідливою дією вод: греблі і дамби різного призначення тощо.
Як вбачається з умов договору, поклажодавець при передачі майна (гідротехнічні споруди) на зберігання не визначив мети зберігання, заходів та особливостей майна, які потребують обов'язкового застосування спеціальних запобіжних заходів в певні пори року, яких повинен дотримуватися зберігач з метою збереження даного майна в належному стані.
Відповідно до п. 2.2 Статуту відповідача 1 предметом його діяльності є саме забезпечення збереження спірного майна, здійснення контролю за його цільовим та ефективним використанням, у зв'язку з чим відповідач 1 організовує технічну експлуатацію гідротехнічних споруд водних об'єктів, які знаходяться на його балансі в частині користування водними об'єктами; здійснює контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки у процесі експлуатації гідротехнічних споруд; контролює ефективне використання майна, його технічний стан тощо.
Враховуючи викладене, обов'язки щодо зберігання спірного майна покладені саме на відповідача 1, оскільки основною метою створення ДП «Укрриба»є забезпечення збереження державного майна, яке передане йому у господарське відання.
Протягом розгляду даної справи, відповідачем 1 не надано та не направлено жодного доказу, який би свідчив про неможливість виконання ним покладених державою на ДП «Укрриба»зобов'язань по збереженню майна та не обґрунтовано підстав передачі водних об'єктів та гідротехнічних споруд підприємству, яке створене з метою комерційної діяльності (рибальство тощо)
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.09 № 9, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який, сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.
Судом встановлено, що оспорюваний договір зберігання з правом користування майном є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є довгостроковим договором оренди.
Приписами ст. 287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна - майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.
Враховуючи, що передача спірного державного майна, а саме -гідротехнічні споруди ставу “Германівка” інв. № 461, виросного ставу (інв. № 462), ставу «Семенівський», яке знаходиться на балансі ДП “Укрриба” та розташоване за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Германівка, с. Семенівка відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України та без його дозволу, суд вважає, що оспорюваний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства.
Дослідивши умови вказаного договору суд дійшов висновку, що він підлягає визнанню недійсним у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 235 Цивільного кодексу України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Згідно з ч. 7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України та іншими нормативно-правовими актами.
Зокрема, відповідно до ч.ч 1,5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України.
Враховуючи вищенаведене, укладений 12.05.2011 р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 договір № 15/11 зберігання з правом користування суперечить вимогам законодавства, а тому вимога прокурора про визнання недійсним такого договору є правомірною і обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
В силу ст.121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Так, відповідно до ст.361 Закону України “Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Однією з форм представництва, що визначено ч.3 вказаної норми, є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. При цьому, відповідно до ч.5 ст.361 Закону, прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
За таких обставин заявлена вимога прокурора про зобов'язання відповідача 2 повернути відповідачу 1 гідротехнічні споруди ставу “Германівка” інв. № 461, виросного ставу (інв. № 462), ставу «Семенівський», яке знаходиться на балансі ДП “Укрриба” та розташоване за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Германівка, с. Семенівка, що були предметом оспорюваного договору, який визнаний судом недійсним з підстав, зазначених вище, також підлягає задоволенню.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19 серпня 2010 р. у справі № 8/376/09 за позовом прокуратури Запорізької області в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до Відкритого акціонерного товариства "Запорізький рибокомбінат" та Державного підприємства "Укрриба".
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Витрати за розгляд позову відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно -технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на пропорційно на відповідачів в сумі 85 грн. за вимогу про визнання недійсним договору та в сумі 2349,22 грн. за майнову вимогу про зобов'язання повернути майно відповідно до п. 2 ст. 55 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним договір зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП «Укрриба»№ 15/11 від 12.05.2011 р., укладений між ДП “Укрриба” та ТОВ “ФішАльянс”.
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ФішАльянс»(07362, Київська область, Вишгородський район, с. Новосілки, вул. Деснянська, 5, код ЄДРПОУ 37649236) повернути орендоване майно Державному підприємству “Укрриба” (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська,82-в, код 25592421), а саме гідротехнічні споруди ставу “Германівка” інв. № 461, виросного ставу (інв. № 462), ставу «Семенівський», яке знаходиться на балансі ДП “Укрриба” та розташоване за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Германівка, с. Семенівка вартістю 234921,53 грн., зазначені в акті приймання-передачі від 12.05.2011 р. (додаток № 1 до договору зберігання з правом користування № 15/11 від 12.05.2011 р.).
4. Стягнути з Державного підприємства „Укрриба” (м. Київ, , вул. Тургєнєвська, 82-а; код 25592421) в доход Державного бюджету України 1 217 (одна тисяча двісті сімнадцять) грн. 10 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат за інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФішАльянс»(07362, Київська область, Вишгородський район, с. Новосілки, вул. Деснянська, 5, код ЄДРПОУ 37649236) в доход державного України 1217 (одна тисяча двісті сімнадцять) грн. 10 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат за інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Л.В. Сокуренко
Дата виготовлення та підписання рішення 05.12.2011 р.