01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"17" листопада 2011 р. Справа № 25/143-11
Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Культ”, м. Київ
до Дочірнього підприємства “Подіум”, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область
про стягнення 438 500,00 грн.
за участю представників:
позивача -ОСОБА_1 (довіреність від 28.10.2011 № б/н);
відповідача -ОСОБА_2 (довіреність від 11.11.2011 № б/н).
Обставини справи:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Культ” (далі -позивач) до Дочірнього підприємства “Подіум” (далі -відповідач) про стягнення 438 500,00 грн. заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо повернення грошових коштів, які були отримані відповідачем на виконання умов договору доручення.
Ухвалою суду від 31.10.2011 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.11.2011.
11.11.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15442 від 11.11.2011) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач визнав позов у повному обсязі, а наявність заборгованості пояснив відсутністю коштів. Відзив залучений до матеріалів справи.
17.11.2011 присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні 17.11.2011 позовні вимоги визнав у повному обсязі, поданий відзив на позов підтримав.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.11.2011 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Між сторонами у справі укладено договір доручення від 15.06.2009 (далі -Договір), відповідно до умов якого, довіритель -позивач доручає, а повірений -відповідач зобов'язується за дорученням, від імені та за рахунок довірителя за винагороду придбати промислові товари (далі -товар), тобто вчинити правочин за яким товар, який належить на праві власності третій особі перейде у власність довірителя, а також розрахуватися за придбаний товар (пункт 1.1. Договору).
Відповідно до пункту 1.2. Договору сума грошових коштів, яку має перерахувати довіритель повіреному для виконання останнім свого зобов'язання за Договором складає 800 000,00 грн. в т.ч. ПДВ -133 333,33 грн.
Перерахування грошових коштів необхідних повіреному для виконання доручення за Договором здійснюється на розрахунковий рахунок повіреного (пункт 1.3. Договору).
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що повірений зобов'язується: придбати товар (виконати доручення передбачене в розділі 1 Договору) та оформити відповідні документи до 01.12.2011, а також розрахуватися за придбаний товар; повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід його доручення; здійснювати придбання тільки товару належної якості; негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення; повернути довірителеві зайво перераховані кошти.
Згідно з пунктом 2.2. Договору довіритель зобов'язується: перерахувати до 15.09.2009 на розрахунковий рахунок повіреного грошові кошти необхідні останньому для придбання товару; негайно прийняти товар належної якості, що надійшов від повіреного; відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення; виплатити повіреному винагороду.
Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором (пункт 5.1. Договору).
Згідно з пунктом 5.3. Договору зміни в Договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до Договору.
Відповідно до пункту 5.4. Договору зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до Договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.
На виконання умов Договору, позивач за період з 15.06.2009 по 10.08.2010 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в загальній сумі 438 500,00 грн., що підтверджується банківськими виписками: від 15.06.2009 № 235 на суму 50 000,00 грн., від 07.07.2009 № 284 на суму 50 000,00 грн., від 29.07.2009 № 284 на суму 20 000,00 грн., від 05.08.2009 № 245 на суму 20 000,00 грн., від 03.09.2009 № 235 на суму 20 000,00 грн., від 18.09.2009 № 29 на суму 2 000,00 грн., від 07.10.2009 № 12 на суму 20 000,00 грн., від 12.10.2009 № 12 на суму 12 000,00 грн., від 04.11.2009 № 12 на суму 20 000,00 грн., від 03.12.2009 № 284 на суму 20 000,00 грн., від 21.12.2009 № 12 на суму 23 500,00 грн., від 13.01.2010 № 12 на суму 100 000,00 грн., від 25.02.2010 № 12 на суму 5 000,00 грн., від 18.03.2010 № 12 на суму 20 000,00 грн., від 19.04.2010 № 12 на суму 18 000,00 грн., від 18.05.2010 № б/н на суму 18 000,00 грн., від 25.06.2010 № 235 на суму 10 000,00 грн. та від 10.08.2010 № 03 на суму 10 000,00 грн., завірені копії яких залучені до матеріалів справи.
21.10.2011 сторонами у справі укладено Додаткову угоду № 1 (далі -Додаткова угода) у якій останні встановили, що у зв'язку з тривалим невиконанням повіреним своїх обов'язків згідно Договору, а також втратою необхідності у виконанні доручення, на підставі пункту 1 частини 1 статті 1008 Цивільного кодексу України довіритель відмовляється від Договору (розділ 1 Додаткової угоди).
Згідно з розділом 2 Додаткової угоди, повірений зобов'язаний протягом 3 робочих днів з моменту підписання Додаткової угоди повернути довірителю грошові кошти у сумі 438 500,00 грн., які були перераховані на розрахунковий рахунок повіреного для виконання останнім свого зобов'язання за Договором.
Договір припиняє свою дію з моменту підписання сторонами Додаткової угоди (розділ 3 Додаткової угоди).
За таких обставин, відповідач був обізнаний щодо свого зобов'язання повернути позивачу перераховані ним кошти в розмірі 438 500,00 грн.
На підтвердження наявності заборгованості у вказаному розмірі позивачем надано суду Акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, згідно якого заборгованість відповідача станом на 27.10.2011 складає 438 500,00 грн. У зв'язку з тим, що зазначений Акт підписаний у двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, судом взято його до уваги в якості письмового доказу визнання відповідачем станом на 27.10.2011 наявної заборгованості у зазначеному розмірі. Копія Акту залучена до матеріалів справи.
Також, у якості письмового доказу того, що відповідач перераховані йому за Договором кошти позивачу не повернув, судом взято до уваги банківську довідку від 16.11.2011 № 12-04/752, яку позивач надав на вимогу суду, з якої вбачається, що за період з 15.06.2009 по 15.11.2011 на рахунок останнього кошти від відповідача не надходили. Оригінал довідки залучений до матеріалів справи.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що зі сторони відповідача не вчинено ніяких дій на перерахування даних коштів, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Пунктом 1 частиною 1 статті 1008 Цивільного кодексу України встановлено, що договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі відмови довірителя або повіреного від договору.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеної між сторонами Додаткової угоди, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо повернення грошових коштів, у зв'язку з чим, за останнім на час розгляду справи існує заборгованість в розмірі 438 500,00 грн. Доказів сплати зазначеного боргу відповідач суду не надав.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 15442 від 11.11.2011) визнав позов у повному обсязі.
Відповідно до частини 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право повністю визнати позов.
Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. Ця заява підписується відповідачем.
З огляду на те, що визнання позову відповідачем викладено в адресованій господарському суду письмовій заяві, підписаній повноважним представником відповідача, за висновками суду, визнання позову відповідачем не суперечить чинному законодавству і не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, на підставі частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України суд приймає заяву відповідача про визнання позову.
Зважаючи на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 438 500,00 грн. заборгованості відповідають матеріалам справи, не суперечать чинному законодавству, відповідачем визнані, а, відтак, підлягають задоволенню.
Відшкодування витрат на сплату державного мита і витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.
Керуючись статтями 43, 22, 32-33, 36, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Подіум” (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Жовтнева, буд. 11, офіс 24, код ЄДРПОУ 36257689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Культ” (01024, м. Київ, вул. Орлика Пилипа, буд. 10, код ЄДРПОУ 36425404) -438 500 (чотириста тридцять вісім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. заборгованості, 4 385 (чотири тисячі триста вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя С.О. Саванчук
Повне рішення складено 21.11.2011.