ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
07 лютого 2012 р. Справа № П-14/70-3/113-12/116-16/107
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Калашника В.О.
при секретарі судового засідання Доцяк О.М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Прокурора Тисменицького району в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації,
76000.м.Івано - Франківськ,вул.Грушевського 21
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "АПФ "Іскра"
с. Старі Кривотули,Тисменицький район, Івано-Франківська область,77474
треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. Головне управління Держкомзему у Івано-Франківській області,
вул. Сахарова 34, м. Івано-Франківськ, 76014;
2. Івано-Франківське обласне управління лісового і мисливського господарства,
вул. Василіянок, 48, м.Івано-Франківськ 76000;
3. Старокривотульська сільська рада
вул. Л. Українки, 35, с. Старі Кривотули, Тисменицький район, 77474;
4. Новокривотульська сільська рада
вул. Грушевського, 21а, с.Нові кривотули, Тисменицький район, 77473
про відновлення становища земельної ділянки лісового фонду, площею 204,1 га , яка перебуває у користуванні ТзОВ АПФ "Іскра", та повернення її у державну власність.
за участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 - головний спеціаліст - юрисконсульт, (довіреність № 378/0/2-10/01-075 від 15.04.10р.);
Від відповідача: ОСОБА_2, (довіреність б/н від 16.01.12р.);
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головного управління Держкомзему у Івано-Франківській області:
ОСОБА_3- начальник юридичного відділу Головного управління Держкомзему у Івано-Франківській області, (посвідчення №НОМЕР_1 від 21.09.11р.);
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Старокривотульської сільської ради: ОСОБА_4, (довіреність №170 від 19.12.2011р. )
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Новокривотульської сільської ради: ОСОБА_4, (довіреність №170 від 19.12.2011р.)
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Івано-Франківського обласного управління лісового і мисливського господарства: не з"явились.
Учасник судового засідання: Попова О.В. - начальник відділу прокуратури Івано-Франківської області, (посвідчення №9 від 01.02.12р.).
Встановив:
Прокурор Тисменицького району Івано-Франківської області звернувся з позовною заявою до господарського суду про вилучення із користування Відповідача, ТзОВ "АПФ "Іскра" земельної ділянки лісового фонду, площею 204,1 га, та повернення її у державну власність.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.2009р., винесеного у справі П-14/70 позов прокурора задоволено, вилучено із користування ТзОВ АПФ "Іскра" спірну земельну ділянку та повернуто її у державну власність.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2010р., винесеного у справі №П-14/70, апеляційну скаргу ТзОВ АПФ "Іскра" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.2009р., без змін.
Однак , Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2010р., рішення судів першої та апеляційної інстанцій були скасовані, а справа скерована на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.
В ході повторного розгляду даного спору, прокурором Тисменицького району подана заява про уточнення позовних вимог за №05/1-898 вх-10 від 02.12.2010р., відповідно до якої прокурор змінив предмет позову та просить суд відновити становище земельної ділянки лісового фонду, площею 204,1 га , яка перебуває у користуванні ТзОВ АПФ "Іскра" та повернення її у державну власність.
Враховуючи положення ст.22 ГПК України, згідно яких Позивач має право , до початку розгляду господарським судом справи по суті, змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Як вбачається із змісту позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог, прокурором Тисменицького району проводилась перевірка дотримання вимог земельного законодавства в частині правомірності використання Відповідачем земельної ділянки, площею 227,0га, яка відноситься до лісового фонду.
До проведення зазначеної перевірки були залучені фахівці державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області та Управління з контролю за використанням та охороною земель у Івано-Франківській області, які подали свої висновки, щодо законності використання Відповідачем земель лісового фонду.
Судом встановлено, що земельна ділянка державного лісового фонду, площею 210га в урочищі "Кривотул" Отинійського лісництва (квартали 36, 37 по матеріалах лісовпорядкування 1988р.) була передана Коломийським лісокомбінатом в довгострокове користування військовій частині на підставі розпорядження ради Міністрів УРСР за №716р. від 19.05.1962р.
Після розформування військової частини 81671, на підставі директиви заступника Міністра оборони СРСР по СиРВ за №147/2/52190 від 01.07.89р., вказана земельна ділянка військової частини 81671 була передана Тисменицькому райвиконкому на підставі акту приймання передачі (який долучено до матеріалів ст.8 т.1).
Рішенням виконавчого комітету Тисменицької районної ради народних депутатів від 12.07.1989 року за № 131, безкоштовно передано колгоспу "Ленінська Іскра" будівлі і спеціальні споруди відповідно до додатку №1, а також земельну ділянку площею 227га, яка використовувалась військовою частиною 81671.
Приймання передача вказаних споруд та земельної ділянки відбулась на підставі акту прийому-передачі, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.9 т.1).
Однак, документи на право землекористування спірною земельною ділянкою колгоспом "Ленінська Іскра" не були оформлені належним чином.
Відповідно до Статуту , Сільськогосподарського колективного підприємства "Іскра", підприємство створене на базі колгоспу "Ленінська Іскра", являється його правонаступником і є юридичною особою.
Після ліквідації колгоспу "Ленінська Іскра" та розпаювання земель, агропромислова фірма "Іскра" продовжувала користуватись земельними ділянками ліквідованого колгоспу. Проектом роздержавлення земель колгоспу, земельна ділянка лісового фонду паюванню не підлягала.
Рішенням загальних зборів від 20.03.2002р. (Протокол №8) було затверджено Статут товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Іскра", яке утворилось в наслідок реорганізації агропромислової фірми "Іскра" та є його правонаступником.
Однак, документів на право користування спірною земельною ділянкою ні агропромисловою фірмою "Іскра" , а ні ТзОВ "АПФ "Іскра" не були виготовлені.
Таким чином, ТзОВ "АПФ "Іскра" продовжує використання спірної земельної ділянки лісового фонду без належних правових підстав.
Відповідно до ст. 57 Земельного кодексу України, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємством, установам та організаціям у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт.
Таким чином, нормами чинного законодавства не передбачено надання в користування або в оренду земель лісового фонду господарюючим суб"єктам приватної форми власності, а отже , ТзОВ "АПФ "Іскра" не може мати на даний час в користуванні землі лісового фонду.
Оскільки, Відповідач використовує спірну земельну ділянку без належних правових підстав прокурор в позовній заяві просить суд , у спосіб, передбачений ст. 152 ЗК України, відновити становище земельної ділянки лісового фонду, площею 204,1 га , яка перебуває у користуванні Відповідача та повернення її у державну власність.
Представник позивача та прокурор в судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, просить суд позов задовольнити.
Відповідач позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними та подав суду письмові заперечення , в яких вказав, що ТзОВ "АПФ "Іскра" є належним користувачем спірної земельної ділянки, оскільки являється правонаступником колгоспу "Ленінська Іскра", якому була передана земельна ділянка площею 227га, на підставі рішення виконавчого комітету Тисменицької районної ради народних депутатів за №131 від 12.07.1989року.
Крім цього, в додаткових поясненнях Відповідач вказав, що земельна ділянка площею 227га, якою раніше користувалась військова частина, надана колгоспу "Ленінська Іскра" у повній відповідності до вимог Земельного кодексу УРСР (1970 року).
Щодо заяв Позивача про те, що Відповідач зобов"язаний був оформити право постійного користування на спірну земельну ділянку, то вони є такими, що не грунтуються на вимогах законодавства.
Пунктом 6 Постанови Верховної Ради Української РСР «Про земельну реформу»від 18.12.1990 року передбачено, що громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР ( мається на увазі ЗК 1990 року) повинні до 15.04.1994року оформити право власності на володіння або користування землею. Після закінчення вказаного строку раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається.
Дію пункту 6 вказаної Постанови було продовжено до 01.01.98р., згідно з Постановою ВР N 4028-12 від 24.02.94р.; до 01.01.2000 року, згідно з Постановою ВР № 744/97-ВР від 17.12.97; до 01.01.2004 року, згідно з Постановою ВР N 1312-ХІУ від 17.12.99; до 01.01.2008 року, згідно з Постановою ВР N 1492-ІУ від 17.02.2004 ).
Однак, рішенням Конституційного суду України у справі № 1-17/2005 від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:
- пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;
- пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року № 563-ХІ1 з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.
Таким чином, законодавством України не передбачено обов'язку осіб, які
користуються земельною ділянкою на підставі акту на право постійного
користування земельними ділянками, але не належать до державної або комунальної власності, у певний строк здійснити оформлення (переоформлення) права постійного
користування на право власності або право користування.
Відповідно, юридичні особи, які користуються правом постійного користування земельною ділянкою за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування прийнятих в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України, та одержали документ, що посвідчує право постійного користування, щодо якого здійснено державну реєстрацію, вважаються законними користувачами земельної ділянки на праві постійного користування .
Крім цього, Позивач постійно розмежовує поняття лісу (відповідно лісокористування) та поняття земельної ділянки лісового призначення. Однак, Відповідач вважає, що ці поняття є нероздільними, як вбачається з аналізу законодавчих актів, а саме норм лісового та земельного кодексів.
З врахуванням викладених обставин та наведених норм закону, представник відповідача в судовому засідання просить суд в позові відмовити.
Крім цього, Відповідачем подана заява про застосування строків позовної давності, а також доповнення до заяви, як підставу для відмови в позові прокурора Тисменицького району .
Відповідач вважає, що прокурором пропущено строк позовної давності, оскільки Івано-Франківською міжрайонною природоохоронною прокуратурою у 2005р. проводилась перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства ТзОВ "АПФ "Іскра" та виносилось подання про усунення порушень чинного законодавства про охорону лісових ресурсів від 09.02.2006р.
Отже, відповідно до положень п.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи, що відповідачем подана заява про застосування строків позовної давності у даній справі, останній вважає, що дана обставина є підставою для відмови судом у задоволенні позову.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача, залучені до участі у справі, позовні вимоги підтримали та вважають, що Відповідач користується спірною земельною ділянкою без належно оформлених правовстановлюючих документів, а тому позовні вимоги є підставними.
Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та інших учасників судового процесу, дослідивши подані ними докази, суд вважає, що позов підлягаює задоволенню із слідуючих підстав.
Відповідно до положень ст.10 Земельного кодексу Української РСР (в редакції 1970р.) до компетенції районних рад народних депутатів у галузі використання та охорони земель, відноситься зокрема, вирішення відповідно до статей 16, 54 цього Кодексу питання про надання землі в користування, а також видання землекористувачам документів на право користування землею.
Виконавчим комітетом Тисменицької районної ради народних депутатів , 12.07.1989 року було прийнято рішення за № 131, про передачу колгоспу "Ленінська Іскра" безкоштовно будівлі і спеціальні споруди відповідно до додатку №1, а також земельну ділянку площею 227га, яка використовувалась військовою частиною 81671.
Цим же рішенням зобов"язано районного інженера-землевпорядника т.Леуса Я.В. зробити зміни в землекористуванні колгоспу, включивши до його складу вказану земельну ділянку та видати державний акт на право користування.
Таким чином, своїм рішенням за №131 від 12.07.1989р., виконавчий комітет Тисменицької районної ради народних депутатів надав право на користування земельною ділянкою, площею 227га колгоспу "Ленінська Іскра".
Правовстановлюючим документом, який підтверджує право колгоспу "Ленінська Іскра" на користування вказаною земельною ділянкою повинен був стати державний акт на користування землею.
Однак, такого документу виконавчим комітетом Тисменицької районної ради народних депутатів колгоспу "Ленінська Іскра" не було надано, а отже рішення за №131 від 12.07.1989р. не було реалізовано в повній мірі.
Незважаючи на відсутність правовстановлюючих документів, які підтверджують право землекористування, колгосп "Ленінська Іскра" продовжував користуватись земельною ділянкою наданою йому на підставі вказаного рішення до моменту його ліквідації.
Загальними зборами працівників агрофірми "Іскра" (рішення від 24.10.1993р.) затверджено Статут сільськогосподарського колективного підприємства "Агропромислова фірма "Іскра", яке відповідно до п.1.2 статуту було створене на базі колгоспу "Ленінська Іскра", та являється його правонаступником і є юридичною особою.
Постановою Верховної ради Української РСР "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" передбачено, що рішення про надання і вилучення земельних ділянок, прийняті до 15 березня 1991 року відповідними органами в межах їх компетенції, але не виконані на час введення Земельного Кодексу Української РСР в дію, підлягають виконанню відповідно до вимог Кодексу; громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.
Відповідно до ст. 23 Земельного Кодексу України (1992року) , право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Однак, сільськогосподарське колективне підприємство Агропромислова фірма "Іскра" не скористалось набутим правом на земельну ділянку, надану колгоспу "Ленінська Іскра" на підставі рішення Виконавчого комітету Тисменицької районної ради народних депутатів за №131 від 12.07.1989р., та не виготовило правовстановлюючих документів, а тому фактично втратило право на вказану земельну ділянку, як правонаступник колгоспу "Ленінська Іскра".
Оскільки, сільськогосподарське колективне підприємство Агропромислова фірма "Іскра" не набуло право у встановленому законом порядку на спірну земельну ділянку, то і створене в наслідок реорганізації товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Іскра" також не набуло право на дану земельну ділянку.
Статтею 125 Земельного Кодексу України, визначено, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Відповідно до ст. 126 Земельного Кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом. Форма державних актів затверджується Кабінетом Міністрів України.
Пленум Вищого господарського суду України у своїй Постанові №6 від 17.05.2011р. " Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз"яснив, що підстави набуття прав на землю визначені розділом IV ЗК України .
Після прийняття органом державної влади або місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у власність або в користування, затвердження результатів аукціону, укладення відповідної цивільно-правової угоди, набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду особа має право на одержання земельної ділянки у власність або в користування і право вимагати оформлення документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).
За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.
Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.
Оскільки, у Відповідача не виникло право на користування спірною земельною ділянкою відповідно до ст. 125 ЗК України, а він і далі продовжує її використання, суд вважає правомірною вимогу прокурора Тисменицького району, викладену в заяві про уточнення позовних вимог за №05/1-898 вих-10 від 02.12.2010р. про відновлення становища земельної ділянки лісового фонду, площею 204,1 га , та повернення її у державну власність.
Спірна земельна ділянка площею 227га, яка використовувалась військовою частиною 81671 та була передана колгоспу "Ленінська іскра" на підставі рішення Виконавчого комітету Тисменицької районної ради народних депутатів відноситься до земель лісового фонду.
Відповідно до ст. 8 Лісового кодексу України, у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.
Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
Відповідно до ст. 31 Лісового кодексу України, до повноважень обласних державних адміністрацій у сфері лісових відносин належить прийняття рішень про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території.
Оскільки, спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, то відповідно до ст. 8 ЛК України, право державної власності реалізовується Івано-Франківською обласною державною адміністрацією.
Використання Відповідачем земель лісового фонду без належних правових підстав порушує права Позивача, оскільки не надає йому можливості в реалізації його права, як власника земельної ділянки, віднесеної до лісового фонду, тобто позбавлений фактичного панування над земельною ділянкою, яка вибула з його володіння.
Статтею 152 Земельного кодексу України, визначені способи захисту прав на земельну ділянку, зокрема, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може здійснюватись шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
З врахуванням наведеної норми закону, суд вважає, що прокурором в заяві про уточнення позовних вимог вірно обрано спосіб захисту порушеного права держави на володіння та розпорядження земельною ділянкою, яка відноситься до земель лісового фонду.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, то суд не вбачає підстав для його застосування, оскільки використання земельної ділянки без належно оформленого права є триваючим порушенням, а тому особа , право якої порушено може звернутись за його захистом протягом всього терміну триваючого правопорушення.
З врахуванням викладених обставин та наведених норм закону суд вважає позовні вимоги обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на Відповідача, стягнувши їх до державного бюджету.
На підставі викладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст. 23, 57, 125, 126, 152 Земельного кодексу України, ст.10 Земельного кодексу Української РСР (в редакції 1970р.), ст. 23 Земельного кодексу України(1992р.), ст.16 Цивільного Кодексу України, ст.8,31 Лісового кодексу України, керуючись ст.1, 33, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовольнити позов Прокурора Тисменицького району Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації до Відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "АПФ "Іскра" про відновлення становища земельної ділянки лісового фонду, площею 204,1 га, та повернення її у державну власність.
Відновити становище земельної ділянки лісового фонду, площею 204,1га, яка перебуває у користуванні Відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "АПФ "Іскра" (Івано-Франківська обл., Тисменицький район, с.Старі Кривотули , код 03753220) та повернути її у державну власність Івано-Франківській обласній державні адміністрації.
Стягнути з Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «АПФ «Іскра»(Івано-Франківська обл., Тисменицький район, с.Старі Кривотули , код 03753220) в доход Державного бюджету ( отримувач: УДКСУ у м. Івано-Франківськ; код ЄДРПОУ одержувача 37952250; банк отримувача: ГУДК України в Івано-Франківській області, МФО 836014, р/р 31219206783002, код класифікації доходів бюджету 22030001) 1073,00грн. судового збору, про що видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Калашник В. О.
Повне рішення складено 17.02.12
Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"
________________ Попович В. В. 17.02.12