"13" лютого 2012 р. Справа № 6/94-15/112
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Капацин Н.В. -головуючого,
Бернацької Ж.О. -доповідача,
Кривди Д.С.,
розглянувши касаційну скаргу
Міністерства оборони України
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2011
у справі№ 6/94-15/112
за позовоммалого підприємства фірми "Фріз"
доМіністерства оборони України в особі Департаменту будівництва Міністерства оборони України
простягнення 184653,88 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. (дов. б/н від 25.11.2009),
від відповідача: ОСОБА_2. (дов. № 220/224/д від 16.01.2012),-
Мале приватне підприємство "Фріз" у січні 2010 року звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства оборони України в особі Департаменту будівництва Міністерства оборони України про стягнення 184653,88 грн. заборгованості, в тому числі 121719,90 грн. основного боргу, 55193,48 грн. втрат від інфляційних процесів, 7740,50грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконані зобов'язання щодо оплати виконаних робіт за договором № 9/1-0-15П генерального підряду на реконструкцію казарми під житловий будинок з мережами та благоустроєм в м. Стрий по вул. Гайдамацькій для військовослужбовців Сил ППО України та членів їх сімей від 20.06.2000 та додатковою угодою № 3 від 25.02.2004 до договору № 9/1-0-15П від 20.06.2000, додатковою угодою № 8/114 від 15.06.2005 до договору № 9/1-0-15П від 20.06.2000, додатковим договором № 10-0605 до договору № 9/1-0-15П від 20.06.2000.
Враховуючи часткове виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором та додатковими угодами, позивачем для здійснення кінцевих розрахунків було виставлено відповідачу до оплати рахунок № 1709 від 17.09.2007 на суму 81281,16 грн. по актах виконаних робіт та рахунок № 2/10 тех. від 30.10.2007 на суму 40438,74 грн. оплачених за замовника на підставі його листів. Оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язання, позивач просить стягнути індекс інфляції за весь час прострочення та 3% відсотки річних.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2010 (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 (колегія суддів: Кондес Л.О. -головуючий, Куровський С.В. -доповідач, Нєсвєтова Н.М.) у справі № 6/94 позов задоволено частково, стягнуто з Міністерства оборони України в особі Департаменту будівництва Міністерства оборони України на користь малого приватного підприємства фірми "Фріз" 176296,51 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції та 7740,50 грн. 3% річних, 1840,37 грн. витрат з оплати державного мита та 235,21 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2011 касаційну скаргу Міністерства оборони України задоволено, рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 у справі № 6/94 скасовано, а справу передано на новий розгляд, оскільки суди безпідставно не взяли до уваги посилання відповідача на рішення господарського суду Львівської області від 20.08.2008 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2008 у справі № 19/102, якими частково задоволені позовні вимоги Малого приватного підприємства фірми «Фріз».
Так, в постанові Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2008 є посилання на додаткову угоду № 1 від 08.09.2000 до договору генерального підряду № 9/1-0-15П, відповідно до якої договір доповнено пунктом 5.5, яким передбачено, що підрядник має право виконати частину будівельно-монтажних робіт на об'єкті за власні кошти. У цьому випадку компенсація витрат підрядника здійснюється шляхом передачі йому, після введення в експлуатацію та проведення звірки із замовником, житлової площі на вказаному об'єкті на суму внесених ним коштів.
Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами не розмежовані ознаки спірного правовідношення у справі № 19/102 господарського суду Львівської області та у справі № 6/94.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2011 у справі № 6/94-15/112 (суддя Хоменко М.Г.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Міністерства оборони України в особі Департаменту будівництва Міністерства оборони України на користь Малого приватного підприємства "Фріз" 121719,90 грн. основного боргу, 54576,61 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 7740,50 грн. 3% річних; в решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 (колегія суддів: Михальська Ю.Б. -головуючий (доповідач), Отрюх Б.В., Тищенко А.І.), рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2011 у справі № 6/94-15/112 залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 121719,90 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги про стягнення основного боргу, індексу інфляції та 3% річних підлягають задоволенню.
Відповідач підтвердив виконання позивачем підрядних робіт в період з 2005-2008 року, що підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-3), актами приймання виконаних робіт (типова форма КБ-1в), підписаними сторонами, а також частковою їх оплатою.
Міністерство Оборони України звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 у справі № 6/94-15/112, і передати справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача Бернацьку Ж.О., пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між військовою частиною А -1206 (правонаступник - Західне Управління капітального будівництва Міністерства оборони України) (замовник) та малим приватним підприємством фірма "Фріз" (підрядник) 20.06.2000 укладений договір № 9/1-0-15П генерального підряду на реконструкцію казарми під житловий будинок з мережами та благоустроєм в м. Стрий по вул. Гайдамацькій, для військовослужбовців Сил ППО України та членів їх сімей, відповідно до умов якого підрядник в межах договірної ціни, проіндексованої з урахуванням рівня інфляції на момент розрахунків, виконує власними і залученими силами та засобами всі передбачені замовником роботи, здає об'єкт в експлуатацію замовнику у відповідності до цього (пункт 2.1 договору).
Згідно з пунктом 3.1 договору, договірна ціна об'єкту визначається розрахунком та протоколом погодження договірної ціни.
Відповідно до пункту 8.1 договору, підрядник залучає для виконання спеціальних робіт субпідрядні організації та координує роботу на майданчику.
Між Західним Управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України, Малим підприємством фірмою "Фріз" та Міністерством оборони України 15.06.2005 укладена додаткова угода № 8/114 до договору № 9/1-0-15П, відповідно до якої Міністерство оборони України взяло на себе функції з часткової оплати за будівельно-монтажні роботи з продовження будівництва будинку і передало замовнику всі права щодо виконання функцій замовника з будівництва об'єкту.
На виконання вимог наказу Міністра оборони України від 28.12.2005 № 772 "Про деякі питання організації будівництва житла" між Західним Управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України, Малим приватним підприємством фірмою "Фріз" та Міністерством оборони України 14.03.2006 укладений додатковий договір № 10-0605 до договору № 9/1-0-15П, яким проведено заміну сторони договору, зокрема, Міністерство оборони України прийняло на себе всі права і функції замовника будівництва житлового будинку по вул. Гайдамацькій в м. Стрию, шифр 9/03.
Так, підрядником проведено оплати за видачу технічних умов - 280,18 грн., за хлорування води по об'єкту - 1053,45 грн., розроблення архітектурно планувального завдання - 208,20 грн., за погодження проекту по газифікації об'єкту -101,92 грн., за ремонт ГРП згідно технічних умов - 8037,60 грн., за прийомку газових приладів - 2943,94 грн., за технічне обслуговування газопроводу - 85,98 грн., за приєднання об'єкту до електричних мереж - 625,58 грн., за повірку та пломбування електричних лічильників по даховій котельні -63,60 грн., за спожитий газ при пусконалагоджувальних роботах по даховій котельні -2798,01 грн., за виготовлення проекту та встановлення загального теплового лічильника на даховій котельні - 10191,46 грн., виготовлення проекту та встановлення газового коректора на даховій котельні - 4398,00 грн., за газовий коректор для дахової котельні - 8197,20 грн., електричний лічильник для дахової котельні - 585,00 грн., за реле тиску газу для дахової котельні - 612,60 грн., пусконалагоджувальні роботи по даховій котельні - 45853,20 грн., що разом складає 86035,92 грн.
Виконання робіт за договором -будівництво 46-квартирного житлового будинку після переобладнання казарми (шифр 9/03) закінчено в 2007 році. Рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області від 10.01.2007 № 3 затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію вказаного об'єкта.
Під час винесення оскаржуваних рішень, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що факт наявності заборгованості в сумі 121719,90 грн. належним чином доведений, документально підтверджений.
Проте такий висновок є передчасним і не ґрунтується на обставинах справи та вимогах Закону.
Позовні вимоги стосуються стягнення заборгованості за період 2005-2008 роки, а в рішенні господарського суду Львівської області у справі № 19/102 від 20.02.2008, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2008, на яке посилається відповідач зазначено, що роботи виконані до 01.01.2004 за власні внески МПП фірми "Фріз" не підлягали оплаті грошовими коштами згідно з договором.
Згідно з договором, на вартість власних внесків позивачу підлягала передачі певна кількість квартир, що рішенням господарського суду Львівської області у справі № 19/102 присуджено в межах суми заявленої заборгованості. Крім того, у зазначеному рішенні також зазначено, що проплати здійснені відповідачем-1: Західним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України на користь позивача згідно з призначенням платежів були здійснені за роботи, які виконувались позивачем після 01.01.2004. Таким чином, зазначеними рішеннями та постановами судів чітко визначено розмір заборгованості відповідача перед позивачем, яка виникла до 2004 року, тоді як позовні вимоги у даній справі стосуються стягнення заборгованості за період 2005-2008 роки.
Суди обох інстанцій прийшли до неправильного висновку, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем виник до 2004 року, оскільки в цьому же рішенні вказано, що проплати здійснені відповідачем 1: Західним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та відповідачем 2: Міністерством оборони України на користь позивача за роботи виконані після 01.01.2004.
Суди обох інстанцій не дослідили акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, платіжні доручення про оплату виконаних робіт, додаткову угоду № 13-07 від 27.04.2007, на яку позивач посилається у рахунку № 1709 від 17.09.2007; листи № 1/143, №493, на які позивач посилається у рахунку № 2/10 тех.; умови договору з урахуванням додаткових угод, якими передбачено порядок здійснення розрахунків за виконані роботи у період їх виконання.
У той же час суди не перевірили: чи відповідають виконані роботи вимогам договору.
Крім того, суди обох інстанцій необґрунтовали стягнення 3% процентів річних та індексу інфляції.
На порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу суди не оцінили вказані обставини в сукупності та дійшли передчасного висновку про задоволення позову.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, рішення судів обох інстанцій підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір.
Згідно частини 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 у справі № 6/94-15/112 задовольнити.
Рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 у справі № 6/94-15/112 скасувати.
Справу № 6/94-15/112 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий, суддяКапацин Н.В.
Судді: Бернацька Ж.О.
Кривда Д.С.