"14" лютого 2012 р. Справа № 6/377-45/113
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової -головуючого,
Н.О. Волковицької, Л.І. Рогач
за участю представників:
позивачаОСОБА_1., дов. від 02.02.12р.,
ОСОБА_2., дов. від 02.02.12р.
відповідачаОСОБА_3., дов. від 01.02.12р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.11.2011 року
у справі№ 6/377-45/113 Господарського суду міста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Київгума"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"
простягнення 399987 грн. та зобов'язання прийняти поставлений товар
16.06.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київгума" звернулося до господарського суду з позовом про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" виконати умови договору № 1307 від 18.05.2009 року, прийняти виготовлену продукцію на суму 399987 грн. зі складу позивача, та про стягнення 399987 грн. боргу за цим договором.
Позовні вимоги вмотивовано порушенням відповідачем зобов'язань за укладеним договором поставки, положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" відхилило позовні вимоги, вказавши, що ним повністю одержано та оплачено увесь замовлений товар; виготовлення позивачем продукції, щодо якої не подавалася заявка відповідача, не ґрунтується на умовах договору та не може породжувати для відповідача цивільних обов'язків; підписана сторонами специфікація містить орієнтовний обсяг продукції та не може братися до уваги. Також відповідач вказав на відсутність фінансування вартості решти продукції, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів.
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2012р.(суддя Балац С.В.) позов задоволено повністю; зобов'язано відповідача прийняти продукцію на суму 399987 грн. зі складу позивача; з відповідача стягнуто на користь позивача 399987 грн. боргу, 4084, 87 грн. витрат по оплаті державного мита; 2367 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2012р. (судді: Кропивна Л.В. - головуючий, Поляк О.І., Рудченко С.Г.) рішення місцевого господарського суду скасовано в частині зобов'язання відповідача прийняти продукцію на суму 399987 грн. зі складу позивача; в позові у цій частині відмовлено; в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін; здійснено по справі новий розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" подало до Вищого господарсько го суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати прийняте у даній справі рішення повністю, а постанову в тій частині, в якій відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
Касаційну скаргу вмотивовано порушенням господарськими судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме статей 4-2, 4-3, 4-7, 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, статей 509, 525, 526, 627, 628, 629, 669, 712 Цивільного кодексу України, статей 173, 193, частини 6 статті 265 Господарського кодексу України; скаржник зазначає, що господарські суди не дослідили істотні фактичні обставини справи щодо дійсних умов укладеного сторонами договору, їх висновки щодо встановлення обставин справи не ґрунтуються на належних доказах, а є лише припущеннями суду. Також скаржник подав додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких вказав, що судами не досліджено умови тендерної документації та відповідність цій документації продукції, виготовленої позивачем.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Київгума" заперечило проти доводів касаційної скарги, вказавши на законність та обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції.
В судовому засіданні від 07.02.2011 року було оголошено перерву до 14.02.2011 року до 10год. 20хв.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство холдингова компанія "Київміськбуд" направила Товариству з обмеженою відповідальністю "Київгума" повідомлення про результати конкурсу від 15.05.2009 року № 2412/0/2-9, за яким відповідно до рішення тендерного комітету Акціонерного товариства холдингова компанія "Київміськбуд" від 28.04.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київгума" визнано переможцем конкурсу по виготовленню та постачанню елементів гумових за наступними цінами: елемент прокладка -30 грн. з ПДВ, елемент суга - 23,40 грн. з ПДВ за штуку; за зазначеним повідомленням кількість виробів буде визначено по фактичній потребі субпідрядною організацією.
18.05.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київгума" (продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (покупець) уклали договір № 1307, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язався протягом терміну дії даного договору поставляти, а покупець приймати та оплачувати гумові вироби для виконання робіт на реконструкції Національного спортивного комплексу "Олімпійський" у порядку та на умовах, визначених даним договором. Продавець за даним договором визначений на підставі тендерної процедури, проведеної 28.04.2009 року.
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2009 року за умов виконання сторонами всіх зобов'язань за договором; будь-які зміни та доповнення до даного договору будуть дійсними, якщо вони здійснені у письмовій формі та підписані сторонами; у випадку порушення продавцем термінів постачання продукції, визначених цим Договором та додатками до нього - він сплачує покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення постачання за кожен день прострочення від вартості непоставленої продукції.
Згідно з пунктами 1.2, 1.3 договору найменування, одиниця виміру, ціна за одиницю продукції, строки поставки, орієнтовний обсяг постачання визначаються специфікацією, яка є невід'ємною частиною цього договору; найменування та кількість окремої партії продукції, що підлягає поставці, визначаються відповідними заявками, які є невід'ємними частинами даного договору. За пунктом 2.1 договору кількість, асортимент, терміни поставки продукції узгоджуються сторонами на кожну окрему партію продукції відповідно до заявки покупця та зазначаються у рахунку-фактурі; вартість договору визначається сумарною вартістю переданої за договором продукції протягом усього терміну дії (пункт 4.1 договору).
Передача продукції здійснюється на складі продавця або покупця за погодженням сторін; відповідач повинен попередньо сплатити 10% від вартості продукції, зазначеної в специфікації.
18.05.2009 року сторонами було підписано специфікацію № 1 до договору № 1305, якою визначено обсяг товару, а саме: прокладка в кількості 10000 шт. за ціною 25,00 грн. без ПДВ загальною вартістю 250000,00 грн., смуга в кількості 35000 м.пог. за ціною 19,50 грн. без ПДВ загальною вартістю 682500,00 грн.; у специфікації зазначено, що загальна вартість товару складає 1119000 грн. з ПДВ, поставка товару здійснюється окремими партіями, відповідно до поданих покупцем та погоджених продавцем заявок на поставку продукції на кожну окрему партію.
За визначеним у специфікації строком поставки, якщо інше не буде додатково визначено сторонами, продукція повинна бути поставлена покупцю до 15.07.2009 року. Судами встановлено, що за розрахунком виробничої програми виготовлення прокладок резинових календарний строк виготовлення складає 58 днів з 18.05.2009 року по 14.07.2009 року.
Відповідаючи на лист відповідача № 79 від 28.05.2009 року позивач направив факсом головному інженеру відповідача лист № 023/160 від 29.05.09 року з якого вбачається, що виготовлення замовлених гумових формових прокладок здійснювалося постачальником на підставі креслень у відповідності до наданих покупцем ескізів, постачальник виготовив у відповідності до креслень за ескізами замовника (відповідача) прокладки И 2015.00 та И 2017.00 у кількості відповідно 580 шт. та 540 шт. (крім тих, які були передані раніше для випробування ).
Одержавши лист від 29.05.2009 року № 023/160, відповідач 01.06.2009 року о 9год.11хв. повідомив факсом позивача про незмінність домовленостей щодо обсягів та номенклатури гумових формових виробів, крім прокладки И 2015, у якій визначений раніше отвір діаметром 40 мм слід змінити на діаметр 24 мм. Водночас покупець запевнив постачальника про готовність прийняти на склад 02.06.2009 року виготовлені прокладки И 2015.00 та И 2017.00 у кількості відповідно 580 шт. та 540 шт. (крім тих, що були передані раніше для випробування).
Матеріалами справи (актами здачі готової продукції на склад постачальника) підтверджується, що станом на 15.07.2009 року постачальник виготовив повний обсяг продукції, визначеної специфікацією.
Також господарські суди встановили, що відвантаження товару відповідачу здійснювалося позивачем за накладними від 26.05.2009 року № 2181/ГП, від 29.05.2009 року № 2262/ГП, від 05.06.2009 року № 3007/ГП, від 19.06.2009 року на загальну суму 541604,40 грн.; при цьому матеріалами справи доведено надсилання відповідачем позивачу заявок, датованих 18.06.2009 року та 18.11.2009 року (на загальну суму 76280 грн.); докази надання позивачу решти заявок без дати та номера, поданих суду відповідачем, відсутні. У відповідності до умов договору ( п. 3.3.договору) та ділової практики, яка склалася між сторонами, покупець здійснював вибірку виготовленої постачальником продукції зі складу останнього самовивозом.
Відповідач сплатив вартість виготовленої продукції на суму 720854,40 грн.; вартість залишку товару, виготовленого позивачем та не прийнятого відповідачем, становить 577395,60 грн. Знаходження даного товару на складі позивача для одержання його відповідачем сторонами не заперечується.
Позивач листами від 02.09.2009 року № 01 пр-90 та від 22.09.2009 року № 01 пр-100 вимагав від відповідача організувати прийом виготовленого за договором товару.
18.11.2009 року відповідач направив позивачу заявку про отримання чергової партії гумових виробів (прокладок у кількості 426 штук та смуг 1500 м.п.), відмовившись від отримання продукції, що знаходилася на складі позивача, як не передбаченої заявкою.
В подальшому відповідач направив позивачу претензію від 15.03.2011 року, в якій наводив мотиви відмови від виготовленої позивачем продукції, як такої, потреби в якій не вбачається з проектно-кошторисної документації, затвердженої після укладення договору поставки.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що укладений сторонами договір є змішаним та має елементи як договору поставки так і договору підряду; обсяг постачання, визначений у специфікації як орієнтовний до 15.07.2009 року, сторонами не змінювався, як і визначений специфікацією строк постачання до 15.07.2009 року; враховуючи узгоджений у специфікації строк поставки до 15.07.2009 року, визначення відповідачем продукції, що підлягає постачанню, листом від 29.05.2009 року № 82, тривалості технологічного процесу виробництва, позивач діяв правомірно, розпочавши виготовлення продукції за договором. Також місцевий господарський суд вказав, що передбачена пунктом 3.3 договору заявка є не заявкою на виготовлення продукції, а заявкою на одержання вже виготовленої продукції зі складу продавця (позивача), а з дій сторін в межах виконання укладеного договору вбачається здійснення постачання та прийняття продукції без направлення заявок відповідача.
Відтак місцевий господарський суд зазначив, що узгоджені сторонами в специфікації обсяги та строки постачання не були змінені у встановленому порядку до визначеного договором строку виконання позивачем свого зобов'язання, що відтак правомірно діяв на виконання визначеного договором цивільного обов'язку; наведені відповідачем підстави відмови від прийняття виготовленої на його замовлення продукції не звільняють його від обов'язку здійснити розрахунок за наслідками належного виконання своїх зобов'язань позивачем та від виконання обов'язку прийняти виготовлену на його замовлення продукцію.
Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, застосовуючи положення статей 664, 670, 672, 682 Цивільного кодексу України, погодився з висновками місцевого господарського суду щодо змісту зобов'язань відповідача, що зумовлюють існування у нього цивільного обов'язку в частині здійснення розрахунків за договором, при цьому суд апеляційної інстанції визнав встановленим виконання позивачем зобов'язання по передачі товару шляхом надання його в розпорядження покупця (відповідача), що не суперечить умовам договору та відповідає усталеній між сторонами діловій практиці.
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 цього Кодексу (зокрема, з договорів та інших правочинів, завдання шкоди тощо).
За статтею 265 Господарського кодексу України, статтею 712 Цивільного кодексу України правовідносини за договором поставки передбачають існування у продавця (постачальника) товару зобов'язання передати товар покупцю у встановлений строк, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити за нього певну грошову суму; загальна кількість товарів, що підлягають поставці, визначається у специфікації за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом (водночас сторони не позбавлені права обумовити у договорі визначення кількості товару, що підлягає поставці, іншим чином, що не суперечить законодавству).
За частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України, частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або випливає з характеру спірних правовідносин.
До обов'язків продавця у вказаних правовідносинах належить обов'язок передати товар, який вважається виконаним, у момент або вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар, або надання товару у розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий за місцезнаходженням товару, або в інший момент, визначений договором; товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві в обумовленому місці та покупець поінформований про це.
Відповідно до статті 689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу (відповідні підстави випливають зі статей 529, 531, частини 3 статті 612, статей 670, 672, 678, 684, 686 Цивільного кодексу України). За частиною 4 статті 692 Цивільного кодексу України, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору.
Таким чином, судами на підставі матеріалів справи встановлено, що позивач відповідно до наданих відповідачем креслень (ескізів) та з урахуванням діючого технологічного процесу виготовив гумові вироби у кількості, що забезпечувала виконання ним зобов'язань в обсягах та строки, узгоджені сторонами в договорі №1397 та невід'ємному додатку до нього; протягом періоду з часу укладення договору до настання узгодженого строку остаточної поставки (15.07.2009 року) змін щодо обсягу та строків поставки до умов договору в установленому порядку сторонами не внесено.
Також судами встановлено, що одержання відповідачем виготовлених виробів здійснювалось незалежно від здійснення ним попередніх заявок; з врахуванням технологічного процесу виготовлення замовлених виробів, строку дії договору та змісту заявок (заявка від 18.06.2009 року про поставку наступного дня - 19.06.2009 року - певної партії товару) пунктами 1.21,3, 2.1 договору сторони передбачили надання відповідачем (покупцем) заявок для визначення порядку та строків поставки окремих партій замовлених виробів, а не для визначення загальної кількості виробів, що підлягають поставці; вартість даного договору визначено за сумарною продукцією, зобов'язання щодо поставки якої було виконано позивачем за договором - надано у розпорядження відповідача.
Натомість відповідач безпідставно відмовився від одержання виробів, виготовлених відповідно до умов договору.
Доводи касаційної скарги щодо змісту зобов'язань сторін за договором та недоведеності висновків судів зводяться до переоцінки обставин справи, повно та достовірно встановлених судами попередніх інстанцій, не враховують положення статей 664 та 692 Цивільного кодексу України; посилаючись на недослідження судами умов тендерної документації, скаржник всупереч статтям 4-3, 22, 34 Господарського процесуального кодексу України протягом розгляду справи не надав доказів невідповідності умов укладеного сторонами договору умовам тендерної документації; поза тим судами досліджувалися наявні в матеріалах справи докази про умови тендерної документації, про що зазначено в судових рішеннях.
Постанова апеляційної інстанції в частині відмови у зобов'язанні відповідача прийняти продукцію не оскаржувалась.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд, розглядаючи справу, відповідно до положень статей 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами, зміст зобов'язань сторін та ступінь їх виконання на підставі матеріалів справи, застосував положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, відповідно до встановлених обставин справи.
Підстав для скасування постанови апеляційної інстанції з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2011р. у справі № 6/377-45/113 Господарського суду міста Києва залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач