Справа № 21-406а11
Суддя-доповідач: Панталієнко П.В.
30 січня 2012 року м. Київ
Верховний Суд України у складі:
головуючогоПанталієнка П.В.,
суддів:Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор'євої Л.І., Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Школярова В.Ф., Яреми А.Г., -
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (в подальшому змінило своє найменування на публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів»; далі - ПАТ) до Криворізької митниці Державної митної служби України (далі - Митниця), третя особа - Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області (далі - ОДПІ), про визнання протиправними дій та визнання протиправною і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації,
У лютому 2008 року ПАТ звернулося до суду з позовом, в якому просило: визнати неправомірними вчинені Митницею 31 січня 2008 року дії щодо відмови у здійсненні митного оформлення товару згідно з вантажною митною декларацією № 19576; скасувати видану Митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 31 січня 2008 року № 113020000/2008/000189 (далі - картка відмови); зобов'язати Митницю здійснити митне оформлення вантажу, належного ПАТ на підставі поданої ним вантажної митної декларації.
Як на підставу для прийняття рішення про відмову у здійсненні митного оформлення товару Митниця послалася на порушення позивачем вимог абзацу четвертого частини другої статті 88 Митного кодексу України в частині ненадання відомостей, передбачених абзацом другим пункту 4 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 1997 року № 1104 (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі − Порядок).
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 21 жовтня 2008 року в позові відмовив.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 11 березня 2009 року рішення суду першої інстанції скасував частково, задовольнивши позовні вимоги в частині визнання протиправною і скасування картки відмови. В іншій частині позову відмовив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 жовтня 2011 року рішення суду апеляційної інстанції скасував, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2008 року залишив у силі.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі − КАС), ПАТ просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції та направити справу на новий розгляд до цього суду.
Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що у доданих до заяви ПАТ ухвалах Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня та 3 листопада 2009 року неоднаково застосовано абзац другий пункту 4 Порядку та статтю 63 Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI) у подібних правовідносинах.
У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, скасовуючи постанову апеляційного суду й залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, керувався тим, що відповідно до статті 63 Закону № 107-VI у 2008 році заборонено надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов'язань суб'єктами господарювання за податками і зборами (обов'язковими платежами). Таким чином, видання позивачем податкового векселю, який є способом відстрочення сплати податку на додану вартість, суперечить наведеній нормі Закону та є неприпустимим. Тому комплект документів, поданий ПАТ при митному оформленні товару, не може вважатися повним, а отже відмова Митниці у митному оформленні є вмотивованою.
У наданих на обґрунтування заяви судових рішеннях вказано, що посилання відповідача на вимоги статті 63 Закону № 107-VI, якою на 2008 рік заборонено надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов'язань, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки у спірній картці відмови наведені інші підстави відмови у митному оформленні товару.
Аналіз наведених судових рішень суду касаційної інстанції не дає підстав вважати, що ним було неоднаково застосовано статтю 63 Закону № 107-VI та абзац другий пункту 4 Порядку.
На думку Верховного Суду України, ухвалення різних за юридичними наслідками судових рішень у подібних правовідносинах стало наслідком неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, які визначають межі повноважень адміністративного суду при перевірці правильності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, як вбачається із ухвали від 13 жовтня 2011 року, суд касаційної інстанції, залишаючи в силі постанову окружного суду, виходив із того, що суб'єкт владних повноважень, обґрунтовуючи правильність свого рішення, має право посилатися в суді також і на ті підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оскаржуваного рішення. Водночас в інших судових рішеннях суд дійшов протилежного висновку - що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оскаржуваного рішення.
Верховний Суд України позбавлений можливості усунути розбіжності у застосуванні норм процесуального права, які призвели до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки відповідно до статті 235 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановленому цим Кодексом, а підставою для перегляду судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.
Згідно з частиною першою статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
Зважаючи на те, що причиною ухвалення судом касаційної інстанції різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах є неоднакове застосування одних і тих самих норм процесуального права, а неоднаковість правозастосування положень матеріального права не підтвердилася, у задоволенні заяви ПАТ слід відмовити.
Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України
У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
ГоловуючийП.В. Панталієнко
Судді:М.І. БалюкВ.П. Барбара
І.С. БерднікС.М. Вус
Л.Ф. ГлосТ.В. Гошовська
Л.І. Григор'єваМ.І. Гриців
В.І. ГуменюкМ.Б. Гусак
А.А. ЄмецьТ.Є. Жайворонок
В.В. ЗаголднийГ.В. Канигіна
М.Р. КліменкоЄ.І. Ковтюк
П.І. КолесникО.А. Коротких
В.І. КосарєвО.В. Кривенда
В.В. КривенкоО.Т. Кузьменко
Н.П. ЛященкоВ.В. Онопенко
Л.І. ОхрімчукМ.В. Патрюк
В.Ф. ПивоварП.П. Пилипчук
О.І. ПотильчакБ.М. Пошва
О.Б. ПрокопенкоА.І. Редька
Я.М. РоманюкЮ.Л. Сенін
А.М. СкотарьТ.С. Таран
О.О. ТерлецькийВ.Ф. Школяров
А.Г. Ярема