У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2012 року м. Івано-Франківськ Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі: Головуючого: Шишка А.І., суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О. секретаря: Шемрай Н.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «ДВЛ» про відшкодування збитків за апеляційною скаргою приватного підприємства «ДВЛ» на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 11 лютого 2011 року, - в с т а н о в и л а: Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 11 лютого 2011 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. В апеляційній скарзі представник ПП «ДВЛ», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, а в задоволенні заяви відмовити. Апелянт зазначає, що позивач не зазначив причини для забезпечення позову, тобто подав до суду не мотивовану заяву. Забезпечення позову не повинно перешкоджати у господарській діяльності юридичної особи, чого суд не врахував. Постановлена судом ухвала не тільки перешкоджає здійснювати господарську діяльність, а й завдає шкоди діловій репутації ПП «ДВЛ». Вислухавши доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Відповідно до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів. Відповідно до ст.ст. 151, 154 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. За загальними правилами цивільного судочинства забезпечення позову здійснюється після відкриття провадження у цивільній справі і постановлення про це ухвали. З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору дарування від 29 жовтня 2008 року ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень загальною площею 85,4 кв.м., які розташовані у будинку АДРЕСА_1. Право власності на вказані приміщення зареєстровано за ним в ОБТІ, однак відповідач використовує ці приміщення для отримання доходів, як заклад громадського харчування. Через це і виник даний спір. На думку позивача накладення арешту на це майно не спричинить блокування діяльності відповідача та не обмежить його прав щодо користування даним майном і усуне можливу реальну загрозу утруднення виконання рішення суду, якщо позов буде задоволено. На даний час спір судом першої інстанції розглянуто по суті. Отже, у судді не було підстав для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. У зв”язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала відповідає вимогам процесуального закону, тому підстав для її скасування з мотивів, наведених апелянтом, не встановлено. Керуючись ст.ст. 307, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, - у х в а л и л а : Апеляційну скаргу приватного підприємства «ДВЛ» відхилити, а ухвалу Івано-Франківського міського суду від 11 лютого 2011 року залишити без зміни. Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили. Головуючий: А.І. Шишко Судді: О.В.Пнівчук О.О.Томин