13.02.12 справа № 5015/154/12
за позовом Перший заступник прокурора м,Львова в інтересах держави в особі: Львівської міської ради в особі:
позивача Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго”
до відповідача Дочірнього підприємства “ТУР” ВАТ “Львівський завод автонавантажувач”
про стягнення
ціна позову: 15589,07грн.
суддя Фартушок Т.Б.
секретар Сорочик В.Ю.
Представники:
від прокурора - Леонтєва Н.Т. -посвідчення №312;
від позивача -ОСОБА_1- представник, довіреність в матеріалах справи;
від відповідача -не з'явився
Суть спору:
Перший заступник прокурора міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі: ЛКП “Залізничнетеплоенерго”звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Дочірнього підприємства “ТУР” ВАТ “Львівський завод автонавантажувач” про стягнення; ціна позову 15589,07грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/154/12 від 18.01.2012р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 14год. 30хв. 30.01.2012р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 30.01.2012р.
Представникам Учасників по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 29,38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського процесуального кодексу України, які скеровані чи оголошені представникам Учасників (підтвердженням чого є в тому числі наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов'язки Учасників визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв про відвід судді не надійшло.
Прокурор в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала повністю.
Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.
Протягом розгляду справи представником Позивача було подано наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; копію довідки з головного управління статистики; копію довідки про включення Відповідача до ЄДР; копію акту-звірки; докази надіслання акту звірки (супровідний лист -копія, поштова квитанція- копія); повідомлення про відсутність обставин передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України.
Відповідач явку повноважного представника в жодне з судових засідань не забезпечив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, про причини неявки суду не повідомив, явка визнавалась обов'язковою; вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав.
Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.
Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України “Про прокуратуру”. Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п.3 ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обгрунтовує необхідність її захисту.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.
Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.
Щодо стягнення 15370,40грн. основного боргу.
01.10.2009р. між Позивачем (Енергопостачальна організація) та Відповідачем (Покупець) укладено договір на постачання теплової енергії в гарячій воді №1019 (далі -Договір), відповідно до п.1 якого, Енергопостачальна організація бере на себе зобов”язання постачати Покупцеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Покупець зобов”язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Відповідно до п.п.6.1, 6.2.,6.3 Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими чинним законодавством формами. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Покупець до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує Енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.
Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.
Відповідно до акту включення системи теплопостачання від 11.10.2010р., Відповідачу включено систему теплопостачання за зазначеною ним адресою.
Судом перевірено розрахунки основного боргу, в тому числі відповідно до рішень виконавчого комітету Львівської міської ради та таблиці тарифів, доданої Прокурором до позовної заяви.
Згідно розрахунку боргу, доданого до позовної заяви, борг Відповідача за Договором перед Позивачем за період з червня по вересень 2011р. становить 15370,40грн.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до вимог ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено , що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст. 530 Цивільного кодексу України ). Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.24 Закону України “Про теплопостачання”, додержання вимог договору та нормативно-правових актів є одним з основних обов'язків споживача теплової енергії.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи вищенаведене, та те, що в матеріалах справи відсутні та Учасниками не наведені доводи та не подані докази погашення повністю чи частково боргу в розмірі 15370,40грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача боргу в розмірі 15370,40грн. підлягають до задоволення.
Щодо стягнення 176,24грн. пені, 34,10грн. 3% річних та 8,33грн. інфляційних нарахувань.
Прокурором додано до позовної заяви розрахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, відповідно до якого, розмір пені становить 176,24грн., 3% річних становить 34,10грн., інфляційних нарахувань -8,33грн.
Відповідно до п.7.2.3 Договору, Покупець несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.
Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача пені в розмірі 176,24грн, 3% річних в розмірі 34,10грн., інфляційних нарахувань -8,33грн. підлягають до задоволення.
Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
13.02.2012 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17.02.2012року.
На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.121, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ч.3 ст. 2, ст.ст. 4-7, 33, 34, 38, 43, 49, 75, ст.ст.82-87 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства “ТУР” ВАТ”Львівський завод автонавантажувач” (79069, м.Львів, вул.Шевченка, буд.321, ідентифікаційний код 25548101) на користь Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго”(79054, м.Львів, вул.С.Петлюри, 4А, ідетифікаційний код 20784943) 15370,40грн. боргу, 34,10грн. 3% річних, 8,33грн. інфляційних нарахувань.
3. Стягнути з Дочірнього підприємства “ТУР” ВАТ”Львівський завод автонавантажувач” (79069, м.Львів, вул.Шевченка, буд.321, ідентифікаційний код 25548101) на користь спеціального фонду Державного бюджету України 1609,5грн. судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.
Суддя Фартушок Т.Б.