91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
13.02.12 Справа № 8/208/2011(27/73/2011)
За позовом Прокурора міста Лисичанська Луганської області в інтересах держави в особі Новодружеської міської ради, м. Новодружеськ Луганської області,
до Приватного підприємства "Гєлєон", м. Лисичанськ Луганської області,
за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -громадянки ОСОБА_1, м. Лисичанськ Луганської області, -
про стягнення збитків у розмірі 12779 грн. 37 коп.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,
при секретарі судового засідання Качановській О.А.,
в присутності представників сторін:
від прокурора (заявника) -Омельченко О.С. -прокурор, - посвідчення № 229 від 08.11.11 року;
від позивача -ОСОБА_2 -представник, - довіреність № 93 від 03.02.12 року;
від відповідача -ОСОБА_3 -представник, - довіреність № б/н від 06.05.11 року;
від третьої особи -представник не з'явився, -
розглянувши матеріали справи, -
суть спору: 14.04.11 року прокурор міста Лисичанська Луганської області в інтересах держави в особі Новодружеської міської ради Луганської області (далі -міськрада) звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Приватного підприємства "Гєлєон" (далі -ПП "Гєлєон") про стягнення збитків у сумі 12779,37 грн., з посиланням на те, що вони спричинені останнім у період з 01.02.10 року по 15.12.10 року шляхом безпідставного користування земельною ділянкою площею 1400 м2, яка знаходиться за адресою: місто Новодружеськ, вул. Матросова, 1-а Луганської області.
У зв'язку з надходженням позову господарським судом Луганської області було порушено провадження по справі №27/73/2011.
Рішенням суду від 07.06.11 року по справі №27/73/2011, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.11 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.11 року рішення судів І та ІІ інстанцій скасовані, справу спрямовано до господарського суду Луганської області на новий розгляд з мотивів неповноти дослідження фактичних обставин справи.
Відповідно до приписів ст.21 ГПК України за результатами розподілу справ автоматизованою системою документообігу суду справу передано на розгляд судді Середі А.П.
У зв'язку з новим розглядом спору справі надано номер 8/208/2011(27/73/2011).
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 19.12.11 року до 10.01.12 року - у зв'язку з неявкою прокурора та представника позивача, невиконанням вимог суду у частині подання витребуваних документів, а також залученням до участі у справі третьої особи; з 10.01.12 року до 23.01.12 року; з 23.01.12 року до 06.02.12 року та з 06.02.12 року до 13.02.12 року -у зв'язку з неявкою позивача та третьої особи та невиконанням ними вимог суду, викладених у його ухвалах по даній справі.
На підставі заяви відповідача та ч. 3 ст. 69 ГПК України суд ухвалою від 23.01.12 року термін розгляд справи продовжив до 14.02.12 року.
До початку судового засідання 13.02.12 року прокурором, позивачем та відповідачем подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.
У судовому засіданні прокурор та позивач позов підтримали у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вих. № б/н від 19.12.11 року), вважаючи його незаконним та необґрунтованим, а Новодружеську міську раду -неналежним позивачем.
Третя особа до судового засідання не з'явилася без пояснення причин, вимоги суду про надання відзиву (пояснення) та документів не виконала, хоча належним чином була поставлена до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (том 1, а.с.132; 146-147; том 2, а.с.18-19; 39-40; 67-068 та ін.).
Прокурор та сторони не заперечили проти розгляду справи за відсутності третьої особи.
З огляду на викладене, враховуючи обставини справи та наявні у ній докази, приймаючи до уваги те, що термін розгляду справи, встановлений ст. 69 ГПК України, добігає кінця, що унеможливлює подальше відкладення її розгляду, керуючись ст.4.3, ч.3 ст. 22,ст.ст.27,32-36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності третьої особи, - на підставі наявних у справі доказів.
І.Заслухавши учасників розгляду спору, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.
У 1993 році Приватне багатогалузеве мале підприємство "Прайс-Ал" (далі -ПБПП "Прайс-Ал") у Обласного автотранспортного підприємства Луганської облспоживспілки купило гараж Попаснянської автоколони, який знаходиться у місті Новодружеську Луганської області, що підтверджується реєстраційним свідоцтвом, виданим Лисичанським УЖКГ Луганської області 03.05.1994 року, зареєстрованим у Лисичанському бюро технічної інвентаризації (далі -БТІ) під №49.
На підставі рішення Новодружеської міської ради від 29.03.1994 року №10 між названою радою (орендодавець) та ПБПП "Прайс-Ал" (орендар) 05.04.1994 року у простій письмовій формі було укладено договір на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди), відповідно до якого міська рада надає, а орендар приймає у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,14га (п.1.1), на умовах оренди терміном на 40 років, для обладнання виробничої бази (п.1.2).
Зі змісту договору вбачається, що сторони врегулювали і інші істотні його умови, його державна реєстрація здійснена 25.04.1994 року за №1.
Межі земельної ділянки визначено на місцевості, що підтверджується доданими до справи документальними доказами.
Позивач повідомив суд про те, що зазначений договір оренди землі є нікчемним, оскільки орендар у період з 1998 по 2004 рік ухилився від приведення його у відповідність до вимог Закону України "Про оренду землі", - а після набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року -у відповідність до приписів ч.1 ст.220 останнього, - тобто укладення його у нотаріальній формі.
Міська рада не приймала рішення про припинення права ПБПП "Прайс-Ал" на оренду цієї земельної ділянки (вих. №119 від 10.02.12 року).
23.06.1995 року ПБПП "Прайс-Ал" (продавець) та громадянин ОСОБА_4 (покупець) у нотаріальній формі (за реєстром №3357) уклали договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець продав, в покупець купив адміністративну будівлю А, цегляну загальною житловою площею 263,1 м2, що міститься на земельній ділянці 1400 м2; крім того, на цій же ділянці знаходяться: майстерні Б цегляні; гараж В бетонний; огорожа №1 та 2 дощата (п.1).
Вказаний договір зареєстровано в БТІ 23.06.1995 року під №49.
04.11.2004 року між громадянином ОСОБА_4 (дарувальник) та громадянкою ОСОБА_1 (обдарована) у нотаріальній формі (за реєстром №5567) укладено договір дарування комплексу будівель та споруд, відповідно до якого дарувальник передає майно у власність обдарованої безоплатно, а саме: комплекс будівель та споруд, який розташований у АДРЕСА_1, який має наступні характеристики: А1Н -адміністративна будівля цегляна, б -гараж цегляний, В -гараж цегляний, №І, ІІ -оглядові ями (п.1), який дарувальнику належить на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 23.06.1995 року, за реєстром №3357 (п.2).
Посилання на розмір земельної ділянки, на якій розташовані зазначені об'єкти нерухомості, та на підстави користування нею дарувальником у договорі відсутні.
Відповідно до витягу з технічного паспорта на відчужувану будівлю, складеного БТІ станом на 09.10.04 року, згадуваний у договорі комплекс будівель розташований на земельній ділянці площею 1400 м2.
Реєстрація договору здійснена в БТІ 04.11.04 року, що підтверджується наданим до справи витягом №242986.
Отже, з обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що власники вищезгаданих об'єктів нерухомого майна -громадяни ОСОБА_4, а в подальшому - громадянка ОСОБА_1 не вирішувати питання про оформлення права користування земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розташовані.
03.10.06 року Третейським судом при Всеукраїнській громадській організації "Надія України" (справа №01/01) була затверджена мирова угода між Приватним підприємством "Гєлєон" та громадянкою ОСОБА_1 (третя особа у справі), згідно якій остання з метою погашення боргу перед ПП "Гєлєон" передала йому у власність нерухоме майно -комплекс будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а.с.12), яка в якості правовстановлюючого документу зареєстрована в Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно 12.10.06 року, витяг №12130271 (том 1, а.с.11), - тобто ПП "Гєлєон" з вказаної дати зареєстроване в якості власника об'єкту нерухомості.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що громадянка ОСОБА_1 (яка з 11.01.06 року мала статус фізичної особи-підприємця (том 2, а.с.31)), ставши з 04.11.04 року власником вищезгаданого об'єкту нерухомого майна, до 03.10.06 року (дня його відчуження) не зверталася до Новодружеської міської ради з приводу вирішення питання про користування земельною ділянкою, на якій він розташований, хоча фактично користувалася ним та відповідно до приписів чинного законодавства була зобов'язана вирішити вищезазначене питання.
14.05.07 року Приватне підприємство "Гєлєон" як новий власник об'єкту нерухомості (том 1, а.с. 16) письмово звернулося до Новодружеської міської ради з клопотанням (вих. №б/н від 14.05.07 року) про надання дозволу на збір матеріалів попереднього узгодження та експлуатації боксових гаражів під пункт прийому металів та виготовлення металопродукції за рахунок земель Новодружеської міської ради, площею 0,3036 га, земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 14), - тобто у такий спосіб ним були вжиті заходи до документального оформлення права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться споруда.
Рішенням Новодружеської міської ради від 24.05.07 року №104 Приватному підприємству "Гєлєон" було надано дозвіл на збір матеріалів попереднього узгодження місця розташування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, з метою оформлення ним права оренди землі для розміщення та експлуатації боксових гаражів під пункт прийому кольорового та чорного металів та виготовлення металоконструкцій, з будівництвом приміщення охоронця (том 1, а.с. 15).
З огляду на те, що ПП "Гєлєон" тривалий час (з 04.10.06 року) не здійснювало заходів, спрямованих на отримання в користування земельної ділянки, на якій знаходиться об'єкт нерухомого майна (АДРЕСА_1), - міська рада 17.01.08 року спрямувала на його адресу письмове попередження про заборону самовільного використання земельної ділянки, оскільки останнім не були оформлені правовстановлюючі документи на землю (вих. №23 від 17.01.08 року) (том 1, а.с.16), яке підприємством було отримане 22.01.08 року (том 1, а.с.16).
Одним з доказів правомірності таких дій позивача, на думку суду, є акт вибору земельної ділянки для розміщення та експлуатації боксових гаражів під пункт приймання кольорових та чорних металів та виготовлення металоконструкцій, з будівництвом приміщення охоронця, який було складено ще 08.06.07 року, але на затвердження до міської ради подано лише 24.12.08 року (том 1, а.с.39-41).
24.12.08 року Новодружеською міською радою прийнято рішення №218 "Про попереднє узгодження місця розташування земельної ділянки", відповідно до якого було узгоджено ПП "Гєлєон" місце розташування земельної ділянки площею 0,3036 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - для надання його в оренду терміном на 10 років (п.1), та надано дозвіл на виконання проекту землеустрою про відвід земельної ділянки (п.2) (том 1, а.с.51).
26.12.08 року міською радою прийнято рішення №70 "Про житлово-цивільне будівництво", яким ПП "Гєлєон" надано дозвіл на проектування та реконструкції комплексу будівель та споруд під пункт приймання кольорових та чорних металів та виготовлення металоконструкцій, з будівництвом приміщення охоронця за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а.с.50).
Архітектурно-планувальне завдання №117 до цього рішення затверджено начальником управління архітектури та містобудування міста Лисичанська 09.06.09 року (том 1, а.с.42-49); ескізний проект реконструкції вищеназваного комплексу будівель та споруд був розроблений ще у 2006 році (том 1, а.с.52-60).
26.12.09 року управлінням Держкомзему у місті Лисичанську Луганської області відповідачеві видано довідку про присвоєння кадастрового номеру 4411870400:07:001:0009 земельній ділянці площею 0,3036 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, при цьому його користувачем вказано Приватне підприємство "Гєлєон" (том 1, а.с.62).
Відповідач не надав до справи доказів вжиття ним впродовж 2010-2011 років належних заходів, спрямованих на отримання в оренду земельної ділянки за вищеназваною адресою.
На запит суду управління Держкомзему і м. Лисичанську повідомило (вих. №01-3/1101 від 30.12.11 року) про те, що спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, розпорядження якою відповідно до приписів розділу Х Земельного кодексу України здійснює Новодружеська міська рада; Приватне підприємство "Гєлєон" не має правовстановлюючих документів на цю ділянку (том 2, а.с.1).
На вимогу суду БТІ повідомило, що 31.05.11 року відповідач здійснив відчуження об'єкту нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, (договір купівлі-продажу від 31.05.11 року, за реєстром №441).
Судом було вжито заходів, спрямованих на встановлення причин, з яких право користування земельною ділянкою не було оформлене відповідно до вимог чинного законодавства у період з 14.05.07 року (дати звернення відповідача до міськради) до моменту звернення прокурора з цим позовом до суду (14.04.11 року), а також на день вирішення спору по суті.
Позивач вважає, що це сталося внаслідок того, що ПП "Гєлєон" не виконало рішення міськради від 24.12.08 року №218, яким підприємству було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, - оскільки названий проект не було надано на розгляд міської ради впродовж 2009-2011 років, - в той час, як підприємство безоплатно користувалося спірною земельною ділянкою впродовж 2007-2011 років (вих. №119 від 10.02.12 року).
У судовому засіданні відповідач пояснив, що він впродовж 2009-2011 років не вжив заходів до укладення договору оренди земельної ділянки, на якій знаходиться вищезазначений об'єкт нерухомості, а в подальшому -і його відчуження, - оскільки "втратив до нього комерційний інтерес".
В той же час факт користування зазначеною у цьому рішенні земельною ділянкою площею 1400 м2 у період з 03.10.06 року (дати придбання об'єкту нерухомості) до 31.05.11 року (дати його відчуження) він не заперечив та не спростував, а факт невнесення земельного податку або орендної плати за вказаний проміжок часу - визнав.
Таким чином, суд вважає належним чином доведеним, що відповідач:
у період з 04.10.06 року по 31.05.11 року, у тому числі і у період з 01.02.10 року по 15.12.10 року, - користувався земельною ділянкою, про яку йдеться у цьому рішенні, при цьому не мав права власності на неї або права постійного користування нею;
без достатніх правових підстав не вжив передбачених законом заходів, спрямованих на вчасне отримання та оформлення права користування (оренди) нею.
З огляду на вищевикладені обставини 22.12.10 року міська рада, посилаючись на ст.ст.156 та 157 Земельного кодексу України та постанову Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року №284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", - склала акт №34/10 визначення збитків, спричинених територіальній громаді м. Новодружеська у вигляді недоотримання доходів в результаті безпідставного використання земельної ділянки ПП "Гєлєон" та порядку їх відшкодування (том 1, а.с.8).
Згідно акту та доданого до нього розрахунку збитків (том 1, а.с.9) визначено, що Приватне підприємство "Гєлєон" у період з 01.02.10 року по 15.12.10 року безпідставно (неправомірно) користувалося земельною ділянкою площею 1400 м2, яка знаходиться у АДРЕСА_1, - чим спричинило територіальній громаді міста збитки у вигляді невнесення плати за користування землею (орендної плати) у загальній сумі 12779,37 грн.
З метою спонукання Приватного підприємства "Гєлєон" до сплати зазначеної суми коштів 03.02.11 року за вих. №109 міська рада спрямувала на його адресу письмову вимогу, до якої додала примірник акту від 22.12.10 року та запропонувала добровільно сплатити зазначену у ньому суму (том 1, а.с.17); вказаний пакет документів підприємство отримало 08.02.11 року (том 1, а.с.17), але заходів до її сплати не вжило.
Сукупність вищенаведених обставин стала підставою для звернення прокурора з цим позовом до господарського суду.
Заявник (прокурор) позов обґрунтував тим, що:
1)земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно відповідача, використовується ним без оформлення права на землю;
2)відповідач використовує її без достатніх правових підстав, оскільки:
а)в силу ст. 83 Земельного кодексу України (далі -ЗКУ) право власності на землю в Україні належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, земля є комунальною власністю;
б)власник земельної ділянки відповідно до приписів пункту "г" ч.1 ст. 90 названого Кодексу має право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
в)згідно ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права;
г)відповідач припустився порушення вимог ст. 206 Земельного кодексу України, згідно якій використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно закону;
д)своїми діями, які полягають в неоформленні відповідних правовстановлюючих документів на земельну ділянку та у невнесенні платежів за користування нею, відповідач спричинив збитки у вказаній у позові сумі, які підлягають відшкодуванню відповідно до ст.ст.22 та 1166 Цивільного кодексу України.
Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що:
1)він правомірно набув право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці площею 1400 м2;
2)ним були "вжиті кроки задля належного оформлення приналежної земельної ділянки", при цьому було отримано дозвіл на розроблення проекту землеустрою про відвід земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1;
3)розрахунок збитків позивачем здійснено з посиланням на розмір орендної плати, але відповідач не є орендарем земельної ділянки;
4)його не було запрошено на засідання комісії міськради, яка вирішувала питання про визначення та відшкодування збитків;
5)на його думку, відповідно до ст.2, частини 2 ст. 15 Закону України "Про плату за землю", у разі відсутності у користувача земельної ділянки документів, визначених ст.ст. 125-126 Земельного кодексу України, які засвідчують право на земельну ділянку у встановленому законом порядку, такий користувач здійснює фактичне користування з зобов'язанням сплатити за період користування у поточному році податок на землю, - а стягнення земельного податку не є предметом цього позову;
6)на його думку, вищезгаданий акт комісії №34/10 від 22.12.10 року не є належним доказом по справі, а тому стягнення зазначеної у ньому суми збитків є неможливим (відзив на позов від 07.06.11 року за вих. №б/н) (том 1, а.с.30-33).
Крім того, в ході розгляду спору відповідач посилався на те, що прокурором невірно визначено позивача у справі, оскільки спірна земельна ділянка належить до земель державної, а не комунальної власності.
ІІ.Заслухавши учасників розгляду спору, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України (далі -ЗКУ) земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.
Розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад ( п. "а" частини 1 ст.12 ЗКУ).
Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ та міст, є комунальною власністю (ч. 1 ст.83 ЗКУ), - тобто в даному випадку спірна земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді міста Новодружеська Луганської області, а органом, на який законом покладено повноваження по здійсненню відповідних функцій з розпорядження земельними ділянками, є Новодружеська міська рада.
З обставин справи вбачається, що на день переходу права власності на об'єкт нерухомого майна від ПБПП "Прайс-Ал" до громадянина ОСОБА_4 (23.06.1995 року) був чинним Земельний кодекс України у редакції Закону України від 18.12.1990 року №561-ХІІ (далі -ЗКУ 1990року).
Відповідно до ст. 30 названого Кодексу при переході права власності на будівлю і споруду разом з цим об'єктами переходить у розмірах, передбачених ст. 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог ст. 23 цього Кодексу.
Статтею 23 останнього визначено, що право власності або право постійного користування земельними ділянками посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Згідно наявним у справі доказам громадянин ОСОБА_4 придбав вищезгаданий об'єкт нерухомості, який був розташований на земельній ділянці площею 1400м2 (п.1 договору купівлі-продажу від 23.06.1995 року, за реєстром №3357).
Названий Кодекс втратив чинність з 01.01.2002 року у зв'язку з набуттям чинності Земельним кодексом України у редакції Закону України від 25.10.01 року №2768-ІІІ (далі -ЗКУ 2001 року).
04.11.04 року право власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, - перейшло до громадянки ОСОБА_1
В силу частин 1-2 статті 120 Земельного кодексу 2001 року (у редакції станом на 04.11.04 року) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки, - а відповідно до частини 5 цієї статті при переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.
З викладеного витікає, що громадянка ОСОБА_1 мала право користуватися земельною ділянкою, на якій розташований придбаний нею об'єкт нерухомості, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, але не вчинила таких дій.
Станом на 03.10.06 року (день переходу права власності на об'єкт нерухомості до відповідача) питання переходу права власності або права користування на земельну ділянку регулювалося у порядку, аналогічному вище цитованому, - з огляду на що Приватне підприємство "Гєлєон" в силу закону було зобов'язане вирішити питання про надання йому у користування (оренду) земельної ділянки для вищевказаної мети.
Дослідивши доводи відповідача про те, що Новодружеська міська рада не є належним позивачем у справі, оскільки прийняла вищезгадані рішення щодо земельної ділянки державної форми власності, суд не погоджується з ними з огляду на те, що відповідно до п.12 розділу Х ЗК України 2001 року до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
За таких обставин Новодружеська міська рада є належним позивачем у даній справі.
Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції відповідної ради належить вирішення згідно закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради -сесії.
Отже, в силу сказаного у попередньому абзаці цього рішення та ст. 116 Земельного кодексу України 2001 року громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України.
Відповідач 14.05.07 року звернувся до міської ради з клопотанням про надання йому дозволу на збір матеріалів попереднього узгодження місця розташування земельної ділянки площею 0,3036 га для розміщення та експлуатації боксових гаражів під пункт приймання кольорових, чорних металів та виготовлення металоконструкцій з будівництвом приміщення охоронця, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а.с.14), - тобто у зв'язку зі зміною цільового призначення надання земельної ділянки.
Механізм надання у користування земельної ділянки за таких обставин врегульовано ст.123 та 124 ЗК України 2001 року (у редакції, чинній на 14.05.07 року, - тобто на день звернення відповідача до міської ради з вищезгаданим клопотанням).
Відповідно до частин 1 та 3 ст. 124 ЗКУ передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 123 Кодексу умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України.
Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.
До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.
Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.
Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.
Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення про відмову у наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.
З приписів цих статей Кодексу вбачається, що зазначені в них дії з подання документів покладаються на особу, зацікавлену в отриманні земельної ділянки, - а на органи місцевого самоврядування покладено лише дотримання строків їх розгляду та власне розгляд документів.
Суд дійшов висновку, що відповідач припустився неналежного виконання приписів чинного законодавства, у т.ч. ст.ст.123 та 124 Земельного кодексу, оскільки, отримавши рішення міської ради від 24.12.08 року №218, яким йому було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також рішення від 24.05.07 року №104 -про надання дозволу на збір матеріалів попереднього узгодження місця розташування з метою її наступної передачі в оренду терміном на 10 років, - не уклав договір на розроблення проекту землеустрою, а надалі впродовж 2009-2011 років взагалі не вчинив дій, спрямованих на виконання згаданих рішень міської ради; не повідомив міську раду про відмову від користування зазначеною у цьому рішенні земельною ділянкою та не повернув її власникові, хоча відповідно до приписів ст.73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (про обов'язковість актів і законних вимог органів та посадових осіб місцевого самоврядування), а також ст. 141 ЗК України 2001 року зобов'язаний був це зробити.
Відповідно до ст.ст. 124 та 125 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюються на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.
Відповідач не виконав приписів зазначених статей ЗК України.
Дослідивши доводи відповідача про те, що, на його думку, відповідно до ст.2, частини 2 ст. 15 Закону України від 03.07.92 року №2535-ХІІ "Про плату за землю" (був чинним на час виникнення спірних правовідносин), у разі відсутності у користувача земельної ділянки документів, визначених ст.ст. 125-126 Земельного кодексу України, які засвідчують право на земельну ділянку у встановленому законом порядку, такий користувач здійснює фактичне користування з зобов'язанням сплатити за період користування у поточному році податок на землю, - а стягнення земельного податку не є предметом цього позову, - суд не погоджується з ними, оскільки ані ст.2, ані ст. 15 названого Закону не містять посилання на так зване "фактичне користування" земельною ділянкою та норму про звільнення користувача від внесення плати за землю.
Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки землі.
Аналогічна норма міститься у ст. 206 Земельного кодексу.
За приписами статті 5 цього Закону України об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, а згідно його ст. 13 - підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Статтею 15 Закону "Про плату за землю" встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до ч. 1 ст.22 названого Закону кошти від плати за землю надходять на спеціальні бюджетні рахунки місцевих бюджетів, зазначених у ст.20 цього Закону, та використовуються виключно на потреби, пов'язані з землекористуванням.
Відповідач, користуючись спірною земельною ділянкою у період з 04.10.06 року по 31.05.11 року та звернувшись до Новодружеської міської ради з заявою про надання її в оренду, не вносив будь-яку плату (земельний податок чи орендну плату) на користь бюджету та не надав до справи жодного доказу щодо спростування такого висновку суду.
З огляду на викладене прокурор та позивач, враховуючи повноваження міськради як власника земельної ділянки, приписи чинного законодавства та ухилення ПП "Гєлєон" від укладення договору оренди земельної ділянки (оскільки період оформлення підприємством права оренди вийшов за межі будь-яких розумних строків), - правомірно поставили питання не про стягнення з відповідача орендної плати за користування земельною ділянкою, а саме збитків, заподіяних територіальній громаді міста Новодружеська внаслідок її невнесення, оскільки договір оренди земельної ділянки не було укладено з вини ПП "Гєлєон", але земельна ділянка у період з 04.10.06 року по 31.05.11 року ним була зайнята та використовувалася для власних потреб, що унеможливлювало її власнику (міській раді) отримати дохід (у т.ч. впродовж зазначеного у позові періоду) у вигляді орендної плати.
Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України 1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до п.2 ч.2 цієї статті битками є: доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За приписами частини 3 названої статті збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
В силу пункту "г" ч.1 ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.
З наявних у справі доказів вбачається, що позивач суму збитків визначив як суму орендної плати, не отриману за період з 01.02.10 року по 15.12.10 року, керуючись при цьому Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року №284 (далі -Порядок №284).
Згідно п.1 Порядку власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
У п.2 Порядку зазначено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.
Судом звернуто увагу на тому, що Порядок не містить норми, згідно якій прийняте комісією рішення є нечинним у разі, коли у її роботі не взяв участь будь-хто з її учасників.
Наданими до справи доказами підтверджується, що така комісія була створена на підставі рішення виконкому Новодружеської міської ради від 20.09.05 року №568, яким затверджено її склад та Положення про неї. Згідно п.7 останнього засідання комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менше половини її членів.
З Акту комісії №34/10 від 22.12.10 року видно, що на засіданні були присутні сім членів комісії з семи; його затверджено рішенням міськвиконкому від 25.01.11 року №42.
Таким чином, вищезгаданий акт станом на час розгляду цього спору є законним та чинним.
У абз. 6 п.3 Порядку №248 зазначено, що відшкодуванню підлягають інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані, - при цьому тут же надано поняття неодержаного доходу, яким є доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.
За приписами пункту 5 Порядку збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.
За загальними приписами ЦК України підставами деліктної відповідальності є протиправне (дія чи бездіяльність), шкідливе (причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою), винне діяння особи, яка завдала шкоди.
Суд дійшов висновку, що при вирішенні цього спору у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, доведена наявність усіх вищезазначених складових.
Відповідно до частин 1-2 ст. 1166 Цивільного кодексу майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.
Відповідно до приписів ст.ст.44 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача та підлягають стягненню на користь Державного бюджету України, при цьому їх розмір слід визначати відповідно до приписів законодавства, чинного на день подання позову до суду (14.04.11 року).
Судом взято до уваги, що відповідно до п. 30 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7/93 "Про державне мито" Генеральна прокуратура України та її органи звільнені від сплати державного мита на користь Державного бюджету України у разі звернення до суду з позовом в інтересах держави.
Отже, з відповідача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню:
відповідно до п. "а" ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7/93 "Про державне мито" - державне мито у розмірі 1% вартості позову, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.), тобто при ціні позову в 12779,37 грн. сума державного мита становить 127,79 грн.;
відповідно до розділу ІІ постанови КМ України від 05.08.09 року №825 "Про внесення змін до постанови КМУ від 21.12.05 року №1258" - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн., - а разом 363,79 грн.
На підставі викладеного, ст.ст.90,123,124,125 Земельного кодексу України; ст.ст.11,16,22,1166 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,32-34,43,44,49,75,82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити у повному обсязі.
2.Стягнути з Приватного підприємства "Гєлєон", ідентифікаційний код 32792514, яке знаходиться за адресою: місто Лисичанськ, вул. Свердлова, 354/67 Луганської області, - на користь Новодружеської міської ради, ідентифікаційний код 04052063, яка знаходиться за адресою: місто Новодружеськ, вул. Миру, 23 Луганської області, - збитки у сумі 12779 (дванадцять тисяч сімсот сімдесят дев'ять) грн. 37 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3.Стягнути з Приватного підприємства "Гєлєон", ідентифікаційний код 32792514, яке знаходиться за адресою: місто Лисичанськ, вул. Свердлова, 354/67 Луганської області, - на користь Державного бюджету України на №31214206783006, отримувач -УДКСУ у м. Луганську, код ОКПО 37991503, МФО 804013, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Луганській області, ККД -22030001, символ звітності банку -206, назва -судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) - судовий збір у сумі 363 (триста шістдесят три) грн. 79 коп.; видати наказ Державній податковій інспекції у місті Лисичанську Луганської області після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 13.02.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 16 лютого 2012 року.
Суддя А.П.Середа