01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
07.02.2012 № 18/47
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів: Борисенко І.В.
Ільєнок Т.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-ВКМ»
на рішення Господарського суду м. Києва від 17.11.2011р.
по справі № 18/47 (суддя Мандриченко О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-ВКМ»
до 1) Державного підприємства «Київпассервіс»
2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській
області
про стягнення 92 590,20 грн.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1. - дов. № б/н від 22.01.2010р.
від відповідача : 1) ОСОБА_2 - дов. № 1/06-14/02 від 03.01.2012р.
2) ОСОБА_3 - дов. № б/н від 23.12.2011р.
Постанова приймається 07.02.2012р. у зв»язку з оголошенням в судовому засіданні 31.01.2012р. перерви відповідно до ст. 77 ГПК України.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Веста-ВКМ» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до 1) Державного підприємства «Київпассервіс» 2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про стягнення 92 590,20 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.11.2011р.у справі № 18/47 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2011р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-ВКМ» до провадження та призначено розгляд справи № 18/47 на 31.01.2012р.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 01/22/3/4 від 30.01.2012р. було внесено зміни до складу колегії суддів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2012р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-ВКМ» до провадження.
В судовому засіданні 31.01.2012р. представником відповідача-1 був поданий відзив на апеляційну скаргу в якому просить суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні 31.01.2012р. відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 07.02.2012р.
Через відділ документального забезпечення 06.02.2012р. представником відповідача -1 було подано клопотання про залучення додаткових документів, яке було задоволено.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник відповідача -1 та відповідача-2 в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували.
Розглянувши доводи скарги, заслухавши представника позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія апеляційного господарського суду встановила наступне.
28.12.2006р. між позивачем та відповідачем 2 укладений договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, за умовами якого відповідач 2 передає, а позивач приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно -частину приміщення автостанції “Кагарлик”, площею 150,00 кв.м., розміщене за адресою: Київська область, м. Кагарлик, вул. Незалежності, 15, що знаходиться на балансі відповідача 1, під розміщення оздоровчого комплексу.
Вказаний Договір сторонами укладений строком до 27.12.2009р. та Додатковою угодою № 3 від 12.11.2009р. строк його дії продовжено до 27.12.2011р.
Відповідно до розділу 6 договору позивач має право:
-використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов даного договору (п. 6.1. договору);
-з дозволу відповідача 2 та за погодженням з відповідачем 1 проводити реконструкцію, технічне переозброєння орендованого майна (п. 6.2. договору).
Пунктом 6.4. договору визначено, що позивач вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів з дозволу відповідача 2 та за погодженням відповідача 1, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Вартість поліпшень орендованого майна, що зроблені позивачем без погодження з відповідачами, і які неможливо відокремити без заподіяння шкоди майну, компенсації не підлягають.
Відповідно до листа відповідача 2 від 20.04.2007 р. вих. №14-14-1226, адресованого позивачеві, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області надало погодження на проведення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна, розташованого за адресою: Київська область, м. Кагарлик, вул. Незалежності, 15.
Відповідач 1 у листі, адресованому позивачеві, який доданий до матеріалів справи, також надав дозвіл на проведення невід'ємних поліпшень та ремонту приміщення, що надане в оренду згідно з договором №32/07 від 28.12.2006 р. у м. Кагарлик Київської області по вул. Незалежності, 15.
Позивач просить стягнути з відповідача 92 590,20 грн. компенсації витрат, понесених на здійснення невід'ємного поліпшення за договором оренди, 926,00 грн.
Частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, позивач та відповідач 2, укладаючи 28.12.2006р. договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, погодили умови договору, які є обов'язковими для виконання сторонами договору.
Як вже було зазначено вище, позивач та відповідача 2 в умовах договору (п. 6.4.) передбачили, що вартість поліпшень орендованого майна, що зроблені позивачем і які неможливо відокремити без заподіяння шкоди майну, компенсації не підлягають.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2011 р. була призначена судова будівельно-технічна експертизи для вирішення якої були поставлені питання, чи можливо відокремити проведені Товариством з обмеженою відповідальністю “Веста -ВКМ”поліпшення орендованого майна частини приміщення автостанції “Кагарлик”, площею 150,0 кв.м., що розташоване за адресою: Київська область, м. Кагарлик, вул. Незалежності, 15, від іншого майна без заподіяння йому шкоди.
Згідно з висновком №58 від 13.08.2011 р. судової будівельно-технічної експертизи, складеним ТОВ “Центр правової допомоги “Правозахист”, відокремити проведені Товариством з обмеженою відповідальністю “Веста -ВКМ”поліпшення орендованого майна частини приміщення автостанції “Кагарлик”, площею 150,0 кв.м., що розташоване за адресою: Київська область, м. Кагарлик, вул. Незалежності, 15, від іншого майна без заподіяння йому шкоди не вбачається можливим, оскільки проведений комплекс ремонтно-будівельних робіт відноситься до невід'ємних поліпшень.
Отже, здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю “Веста -ВКМ” поліпшення орендованого майна частини приміщення автостанції “Кагарлик”, площею 150,0 кв.м., що розташоване за адресою: Київська область, м. Кагарлик, вул. Незалежності, 15, неможливо відокремити від іншого майна без заподіяння йому шкоди, а тому місцевий суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Посилання позивача на ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не приймається колегією суддів, оскільки у зазначеній статті Закону України встановлені правові наслідки припинення або розірвання договору оренди.
На момент подачі позову (січень 2011р.) Договір оренди від 28.12.2006р. із наступними змінами і доповненнями був чинний. Позивачем не надано доказів, що цей дог7овір був припинений або розірваний.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апелянтом (позивачем) не наведено суду будь-яких доводів та не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б по суті спростовували висновки суду першої інстанції та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що в позові має бути відмовлено.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 17.11.2011р. по даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-ВКМ» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва у справі № 18/47 від 17.11.2011р. залишити без змін.
2. Матеріали справи № 18/47 повернути до Господарського суду м. Києва.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Шипко В.В.
Судді Борисенко І.В.
Ільєнок Т.В.