30.01.12 УКРАЇНА
Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62
Іменем України
30.01.2012 справа №5028/5/88(6/182/12)/2011
Суддя А.В.Романенко, розглянувши матеріали справи
за позовом: Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська атомна електростанція»,
вул. 77-ї Гвардійської дивізії, будинок 7/1, а/с 10, 11, м. Славутич, Київська обл., 07100,
до відповідача: Ріпкинської районної державної адміністрації,
вул. Святомиколаївська, 85, смт Ріпки, Чернігівська область, 15100,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -1: Неданчицька сільська рада Ріпкинського району Чернігівської області,
с. Неданчичі, Ріпкинський район, Чернігівська обл.,
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -2: Славутицька міська рада Київської області,
Центральна площа, 7, м. Славутич, Київська обл., 07100,
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -3: Комунальне підприємство «Управління житлово -комунального господарства»міста Славутич Київської області, вул. Військових будівельників, 8, м. Славутич, Київська обл., 07100
предмет спору: про спонукання виконати певні дії
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - провідний юрисконсульт, довіреність № 19-юс від 23.01.2012;
від відповідача: ОСОБА_2, спец. І кат. відділу юридично-кадрового забезпечення та договірної роботи апарату Ріпкинської районної державної адміністрації, довіреність № 03-69/3 від 04.01.2012;
від третьої особи-1: не з'явився;
від третьої особи-2: не з'явився;
від третьої особи-3: не з'явився.
В порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 12.01.2012 оголошувалась перерва до 30.01.2012.
В судовому засіданні 30.01.2012, на підставі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Державним спеціалізованим підприємством “Чорнобильська атомна електростанція” продано позов до Ріпкинської районної державної адміністрації про спонукання виконати певні дії, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1 - Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області; 2 - Славутицької міської ради Київської області та 3 - Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства” міста Славутич Київської області.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 11.02.2010 у справі №6/182/12, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2010, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
07.09.2010, постановою Вищого господарського суду України, рішення господарського суду Чернігівської області від 11.02.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2010, залишено без змін.
Постановою Верховного суду України від 12.09.2011 вищевказану постанову Вищого господарського суду України від 07.09.2010 скасовано, справу скеровано для нового розгляду до суду касаційної інстанції.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2011 рішення господарського суду Чернігівської області від 11.02.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2010 у справі №6/182/12 скасовано, а справу направлено для нового розгляду до господарського суду Чернігівської області.
Автоматизованою системою документообігу господарських судів справу передано на розгляд судді А.В.Романенко, якій присвоєно №5028/5/88(6/182/12)/2011.
В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав.
Одночасно, в судовому засіданні 12.01.2012, ним подано письмове пояснення б/н та б/д, з якого вбачається, що позивач вважає законними і обґрунтованими вимоги в частині зобов'язання відповідача прийняти певне рішення, оскільки при добровільній відмові користувача від прав на земельну ділянку владні повноваження органів виконавчої влади не проявляються. Припинення суб'єктивного права відбувається виключно у зв'язку із самостійним волевиявленням користувача земельної ділянки. Функція державних органів, на думку позивача, - юридично оформити припинення такого права.
Звертає увагу суду на неодноразові звернення, у різний спосіб, до відповідача з наміром про припинення права користування земельною ділянкою. На підтвердження додано копію листа №2205/39/09-270 від 09.06.2011, який відповідачем залишено поза увагою, та інше.
Представником відповідача, в судовому засіданні 12.01.2012, подано письмові заперечення №03-69/12 від 10.01.2012, в яких просить в позові відмовити, посилаючись на неправомірність передачі ДСП «ЧАЕС»ділянки автомобільної дороги районного значення з твердим покриттям від села Комарівка до села Мекшунівка, що побудована на земельній ділянці площею 8,59га за межами населених пунктів на території Неданчицької сільської ради Ріпкинського району саме територіальній громаді Славутицької міської ради Київської області в особі балансоутримувача -комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства». На думку відповідача, згідно положень ст.120 Земельного кодексу України та Закону країни «Про автомобільні дороги», позивач мав передати спірний об'єкт нерухомості у відання Служби автомобільних доріг Чернігівської області, і в подальшому, у разі набуття Службою автомобільних доріг права на споруду (автодорогу), до набувача об'єкта переходить і право постійного користування земельною ділянкою, на якій розміщено цей об'єкт, та інше.
Для залучення до матеріалів справи надано довідку відділу Держкомзему у Ріпкинському районі Чернігівської області №01-14/35 від 10.01.2012 про наявність земельних угідь за формою 6-зем станом на 01.01.2012, за якою землекористувачем земельної ділянки загальною площею 8,59га, що знаходиться на території Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області /автодорога Комарівка -Мекшунівка/ є ДСП «ЧАЕС»; земельна ділянка належить до категорії забудовані землі, в т.ч. землі промисловості.
В свою чергу, документів на виконання вимог суду представником відповідача не надано.
Треті особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення: 28.12.2011, 29.12.2011 та 14.01.2012, 16.01.2012 поштових відправлень: №№17768125; 17768133; 17768117; 02241035; 02241019 та 02241027, направлених господарським судом за юридичними адресами та отриманих уповноваженими: Довгань, Глухенькая, Пігор та Меланіч. Натомість, повноважних представників в судове засідання треті особи не направили, документів на виконання вимог суду не надали.
В попередніх засіданнях:
Третя особа-1-Неданчицька сільська рада, в письмовому поясненні №26 від 27.01.2010 зазначила, що позов, на її думку, задоволенню не підлягає, оскільки земельна ділянка відводилась позивачу для будівництва автодороги Комарівка-Мекшунівка, і на даний час збудована та використовується за призначенням, тому спірну земельну ділянку потрібно передати до служби Укравтодор у Чернігівській області.
Третя особа-2 - Славутицька міська рада, в письмовому поясненні №1-12-64 від 15.01.2010
стверджувала, що Ріпкинська районна державна адміністрація на підставі заяви ДСП „ЧАЕС” №1995/39/5-212 від 22.05.2009 повинна була прийняти рішення про припинення права користування останнім спірною земельною ділянкою та повідомити про це органи державної реєстрації; також зазначала, що на даний час об'єкт знаходиться у власності територіальної громади м. Славутича на балансі КП «УЖКГ»; протягом двох років проводиться робота щодо передачі „Автодороги Комарівка-Мекшунівка” у підпорядкування Чернігівської обласної державної адміністрації, оскільки вищезазначена дорога знаходиться на території Чернігівської області та має статус „дорога місцевого значення”.
Інших заяв та клопотань від третіх осіб до суду не надходило. Про дату, час і місце судового засідання третіх осіб повідомлено належним чином.
Не з'явлення в судове засідання повноважних представників третіх осіб не перешкоджає розгляду справи по суті. Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані матеріали, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив:
Відповідно до державного акту на право постійного користування землею, виданого на підставі рішення ІХ сесії 21 скликання Неданчицької сільської ради Ріпкинського району від 14.02.1992, УКБ НВО ЧАЕС надано у постійне користування земельну ділянку площею 8,59 га для будівництва автодороги Комарівка-Мекшунівка. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №8.
На виконання заходів до закриття Чорнобильської атомної електростанції, затверджених Президентом України від 19.10.2000 та розпорядження Міністерства палива та енергетики України №12 від 23.01.2001 «Про передачу у власність територіальної громади м. Славутич Київської області об'єктів житлово-комунального господарства ВП «Чорнобильська АЕС»ДП НАЕК «Енергоатом», а також враховуючи рішення сесії Славутицької міської ради Київської області №193-28-ХХІІІ від 27.10.2000, президентом НАЕК «Енергоатом»26.01.2001 видано наказ №77, яким відповідно до Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», генерального директора ВП «Чорнобильська АЕС»зобов'язано, зокрема, станом на 31.12.2000 здійснити безоплатну передачу з балансу ВП «Чорнобильська АЕС»у власність територіальної громади м.Славутич Київської області житлового фонду разом з об'єктами, що його обслуговують /згідно з додатком/.
За актом прийому-передачі відомчих об'єктів у комунальну власність від 31.03.2001, до територіальної громади м.Славутича Київської області, Державним спеціалізованим підприємством „Чорнобильська АЕС”, передано відомчі об'єкти /згідно з додатком/, в тому числі - об'єкт „Автодорога Комарівка -Мекшунівка”.
05.11.2008, позивач направив відповідачу листа №4409-71/16-513, в якому зазначив, що у зв'язку із передачею ним об'єктів у комунальну власність територіальної громади м. Славутича, керуючись ст.120 Земельного кодексу України, просить припинити право постійного користування земельними ділянками та анулювати акти на право постійного користування землею, зокрема, земельною ділянкою площею 8,59га (будівництво автодороги Комарівка - Мекшунівка).
Крім того, 22.05.2009, позивачем, на адресу Ріпкинської районної державної адміністрації, направлено заяву №1995/39/5-212 про добровільну відмову від права постійного користування землею, в якій просив: задовольнити його добровільну відмову від права постійного користування землею; припинити право постійного користування ДСП „Чорнобильська АЕС” земельними ділянками, наданими у постійне користування на підставі державних актів на право постійного користування землею, зокрема, що приймались відповідно до рішення ІХ сесії 21 скликання Неданчицької сільської ради Ріпкинського району від 14.02.1992 (акт зареєстровано в Книзі записів актів на право постійного користування землею за №8); прийняти відповідне рішення на найближчій сесії Ріпкинської райдержадміністрації, та інше.
Відповіді на дану заяву позивач не отримав. Доказів прийняття відповідного рішення Ріпкинською районною державною адміністрацією суду не надано.
Згідно бухгалтерської довідки комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства” №57/08-66 від 15.01.2010, автодорога Комарівка-Мекшунівка (інв.№2163), знаходиться на балансі комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства” м. Славутич /копія знаходиться в матеріалах справи/.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст.ст.14 та 19 Конституції України, право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом ”а” частини першої ст.17 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Нормами ст. ст. 80 та 84 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності: на землі приватної власності є громадяни та юридичні особи; на землі комунальної власності - територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування та на землі державної власності - держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.
У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.
Статтею 21 Закону України „Про місцеві державні адміністрації” встановлено, що місцева державна адміністрація має певні повноваження в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля, зокрема, розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Відповідно до п.12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Згідно поданої до суду довідки за формою 6-зем №01-14/131 від 20.01.2010 станом на 01.01.2010, земельна ділянка площею 8,59 га, що надавалася в постійне користування УКБ „ЧАЕС” у 1992 році для будівництва автодороги з твердим покриттям Комарівка-Мекшунівка, рахується як забудовані землі за межами населених пунктів Неданчицької сільської ради.
Аналогічну довідку №01-14/70 від 22.12.2011 про наявність земельних угідь за формою 6-зем станом на 01.01.2011, додано відповідачем до відзиву на позов.
В усному порядку, в судовому засіданні 30.01.2012, представник відповідача підтвердив, що стан та цільове призначення спірної земельної ділянки загальною площею 8,59га, не змінювалися.
Оскільки земельна ділянка площею 8,59га розташована на території Неданчицької сільської ради за межами населеного пункту, то в силу зазначених вище норм чинного законодавства України, повноваження щодо розпорядження нею здійснює відповідний орган виконавчої влади.
В свою чергу, ст.122 Земельного кодексу України, визначено повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.
Зокрема, частинами третьою та четвертою цієї статті передбачено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
а) сільськогосподарського використання;
б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;
в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.
Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.
Таким чином, вказана стаття визначає межі повноважень районної державної та обласної державної адміністрацій щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.
В межах саме цих повноважень щодо розпорядженням землями державної та комунальної власності районна державна адміністрація і приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою.
Статтями 141 та 142 Земельного кодексу України визначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.
Припинення права власності не земельну ділянку або права постійного користування у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки або уповноваженого ним органу. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє орган державної реєстрації.
З наведених норм випливає, що розглянути заяву землекористувача щодо припинення права постійного користування та припинити право постійного користування має саме власник земельної ділянки.
Натомість, з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Ріпкинської РДА із заявою про припинення права постійного користування земельними ділянками, наданими у постійне користування на підставі державних актів на право постійного користування землею, зокрема, земельною ділянкою, що надавалась відповідно до рішення ІХ сесії 21 скликання Неданчицької сільської ради Ріпкинського району від 14.02.1992, загальною площею 8,59 га для будівництва автодороги Комарівка-Мекшунівка, яка рахується як забудовані землі за межами населених пунктів Неданчицької сільської ради, а відповідно до частини третьої ст.122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації не мають повноважень щодо розпорядження землями, хоча і за межами населених пунктів, але наданих для потреби будівництва саме автомобільних доріг.
Дані питання віднесені до компетенції обласних державних адміністрацій.
Зазначене також підтверджується поясненнями Славутицької міської ради від 15.01.2010 за №1-12-64, в яких зазначено, зокрема, що нею протягом двох років проводиться робота щодо передачі „Автодороги Комарівка-Мекшунівка” у підпорядкування саме Чернігівської облдержадміністрації, а не Ріпкинської районної державної адміністрації, оскільки вищезазначена дорога знаходиться на території Чернігівської області та має статус „дорога місцевого значення” (том І стр.43-44).
Враховуючи зазначене, господарський суд доходить висновку, що розпорядником спірної земельної ділянки є Чернігівська обласна державна адміністрація, а не Ріпкинська районна державна адміністрація, а тому саме облдержадміністрація може припинити право постійного користування позивачем земельною ділянкою загальною площею 8,59га під автодорогою Комарівка-Мекшунівка, оскільки прийняття такого рішення знаходиться поза межами компетенції Ріпкинської райдержадміністрації.
Посилання позивача, що автодорога Комарівка-Мекшунівка є об'єктом, пов'язаним з обслуговуванням жителів територіальної громади Ріпкинського району, а отже підпадає під дію пункту „в” частини третьої ст.122 Земельного кодексу України, судом до уваги не приймаються оскільки, наведені в даному пункті об'єкти: школи, заклади культури, лікарні, підприємства торгівлі тощо є юридичними особами та комунальними закладами, а автодорога, в свою чергу, є лише інженерно-технічною спорудою, а отже не відповідає наведеним ознакам перелічених вище об'єктів.
Приймаючи дане рішення, господарський суд також враховує норму п.2.14. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 за №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», якою визначено, що за наслідками розгляду справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо оскарження (визнання незаконними) прийнятих ними актів з питань, пов'язаних з наданням земельних ділянок у власність чи в користування суб'єктам господарської діяльності (про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи в користування, у продажу земельної ділянки, у наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо) господарський суд, залежно від характеру спору може зобов'язати названі органи виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства, зокрема розглянути в установленому для даного органу порядку питання, яке стосується предмета спору.
Водночас суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято.
Тобто, у суду відсутнє право зобов'язувати органи державної влади або органи місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження відповідними земельними ділянками, приймати конкретне, чітко визначене рішення стосовно таких ділянок.
Натомість, суд доходить висновку, що оскільки позивач двічі звертався до Ріпкинської районної державної адміністрації (листом №4409-71/16-513 від 05.11.2008 та заявою №1995/39/5-212 від 22.05.2009) з пропозицією про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 8,59га, наданою у постійне користування на підставі рішення ІХ сесії 21 скликання Неданчицької сільської ради Ріпкинського району від 14.02.1992, райдержадміністрація була зобов'язана розглянути дане питання та за результатами його розгляду прийняти відповідне рішення, про що повідомити позивача.
Проте належних доказів розгляду заяви, прийняття рішення та повідомлення позивача, відповідач суду не надав.
З наведених підстав, суд, доходить висновку, що позовні вимоги в частині визнання незаконною бездіяльності Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області та зобов'язання Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області розглянути в установленому законодавством порядку питання, яке стосується припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 8,59га для будівництва автодороги Комарівка- Мекшунівка, наданої позивачу згідно державного акту на право постійного користування землею, виданого на підставі рішення ІХ сесії 21 скликання Неданчицької сільської ради Ріпкинського району від 14.02.1992, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №8, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В решті позову має бути відмовлено.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.
Усне клопотання представника відповідача про звільнення Ріпкинської РДА від сплати державного мита, з посиланням на те, що відповідач є неприбутковою бюджетною організацією, і у відповідності до норм Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»звільнений від сплати державного мита, судом не приймаються, оскільки частиною четвертою ст.49 Господарського процесуального кодексу України, норми якої є імперативними, передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати незаконною бездіяльність Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області.
3. Зобов'язати Ріпкинську районну державну адміністрацію Чернігівської області розглянути в установленому законодавством порядку питання щодо припинення права постійного користування Управлінням капітального будівництва науково-виробничого об'єднання Чорнобильська атомна станція земельною ділянкою площею 8,59га, що знаходиться на території Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області /автодорога Комарівка-Мекшунівка/, наданою згідно Державного акту на право постійного користування землею, виданого на підставі рішення ІХ сесії 21 скликання Неданчицької сільської ради Ріпкинського району від 14.02.1992, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №8.
4. В решті позову відмовити.
5. Стягнути з Ріпкинської районної державної адміністрації, вул. Святомиколаївська, 85, смт. Ріпки, Чернігівська область, 15000, на користь Державного спеціалізованого підприємства “Чорнобильська атомна електростанція”, вул. 77-ї Гвардійської дивізії, будинок 7/1, а/с 10, 11, м. Славутич, Київська область, 07100, код ЄДРПОУ 14310862 (п/р 26001302325907 в філії «Відділення Промінвестбанку в м. Славутичі Київської області», м Славутич, МФО 321154) 42,50грн державного мита та 118,00грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя А.В.Романенко
Повний текст рішення складено та підписано 31.01.2012.
Суддя А.В.Романенко